"Україна може отримати репарації вже за кілька років". Голова KSE Institute Наталія Шаповал

За сто років існування поняття санкцій ще жоден суб'єкт не отримував стільки обмежень, скільки їх отримала Росія. Напавши на Україну, росіяни добилися лише однієї перемоги: у списку найбільш підсанкційних країн вони випередили Іран, Сирію, Північну Корею, Венесуелу, М'янму та Кубу.

Однак попри одностайну реакцію Заходу на військову агресію Кремля, санкційний маховик не поспішав набирати обертів. Західні країни прогресували від небажання відмовлятися від російських енергоносіїв та відключати банки РФ від системи SWIFT до повноцінних ембарго та фінансової ізоляції.

Утім, економіка РФ ще далека від катастрофи. Відкрите і питання виплати Україні репарацій з російських заморожених рахунків.

Санкції проти Росії розробляють спеціалісти з усього світу: науковці, юристи, дипломати, правоохоронці. Українські науковці теж на економічному фронті. Київська школа економіки (KSE) з початку війни аналізує вплив санкцій на Росію, оцінює їх ефективність та вносить свої пропозиції для західних країн.

Чи вичерпали себе антиросійські санкції та коли Україна отримає репарації? Про це ЕП розповіла голова KSE Institute Наталія Шаповал.

Про визнання Росії державою-спонсором тероризму, потенціал санкцій та "Росатом"

— Як українські політики та аналітики впливають на санкції західних країн проти Росії? Чи прислухається хтось до наших рекомендацій?

— На третій день після початку війни ми почали працювати над темою санкцій, і я здивувалася, наскільки мало Україна впливає на санкційну політику.

Перші пакети санкцій, які вводили західні країни після 24 лютого, Україна формально не бачила аж до моменту публікації. Звісно, певна інформація у політиків та послів була, але робота над західними санкціями не була повноцінним діалогом на рівних. Протягом війни все змінилося.

З літа країни почали виділяти санкційних координаторів. Для них розробка санкцій – основна робота. Україна ініціює зустрічі з ними і вносить пропозиції.

Також працює група Єрмака-Макфола, яку в березні за ініціативи президента Володимира Зеленського створили Андрій Єрмак (голова Офісу президента – ЕП) та Майкл Макфол (посол США в РФ у 2011-2014 роках – ЕП).

До ста незалежних науковців та колишніх дипломатів розробляють пропозиції для введення санкцій проти Росії. У рамках цієї групи відбувається обмін інформацією між урядами, посольствами та експертами.

Група запропонувала план дій з конкретними пропозиціями, як впроваджувати енергетичні, фінансові та індивідуальні санкції. Цей план і детальні розрахунки президент і голова Офісу президента особисто передали лідерам Франції, Італії, Німеччини та Румунії. Ідея обмеження цін на російську нафту вийшла з експертного середовища, частиною якого є українські аналітики.

— Які санкції Україна вимагає ввести проти Росії?

— Зараз пріоритет – визнання Росії державою-спонсором тероризму, включення її в чорний список FATF (міжурядова група для боротьби з відмиванням коштів – ЕП) і технологічні санкції.

Крім того, ми вимагаємо посилити заходи для обмеження можливостей з обходу санкції. Це величезний шмат роботи, яким займаються не тільки аналітики, а й прокуратура, Держфінмоніторинг, НАЗК, Європол, Євроюст та міжнародна група REPO (російські еліти, проксі та олігархи – ЕП).

— Що дасть визнання Росії державою-спонсором тероризму?

— Це пакет законопроєктів, який містить сотні обмежень. Головне з них – настання юридичної відповідальності за співпрацю і торгівлю з Росією, тобто з урядом, держслужбовцями, компаніями з часткою державної власності.

В РФ з державою пов’язані безліч людей і компаній, і після введення цієї санкції з ними стане небезпечно співпрацювати. Транзакції повністю не заборонять, але треба буде пройти таку перевірку, що ніхто не захоче це робити.

Під прицілом санкцій опиниться вся негуманітарна торгівля Росії, тобто близько 90% товарообігу західних країн з агресором.

Знаєте, як у кіно показують, що американці не ведуть переговорів з терористами. Цей статус впливатиме на всю дипломатичну роботу з Росією, контакти з цією країною відбуватимуться тільки за дуже критичної потреби.

— Чому за вісім місяців російського терору США не ввели ці обмеження?

— Це рішення традиційно ухвалює виконавча гілка влади, тобто місцевий "офіс президента". Конгрес уже виніс кілька законопроєктів і пропозицій щодо визнання Росії спонсором тероризму, але виконавча влада поки сумнівається. Вони сумніваються, бо цей статус дуже важко зняти.

Зняття цієї санкції не можна використовувати як пряник у переговорах, тому що цей процес займає багато часу та потребує політичної волі. У США визнання Росії державою-спонсором тероризму сприймають як точку неповернення. Поки що у владних кабінетах є багато прибічників мирних перемовин.

— Чи поділяєте ви думку, що після введення ембарго та обмеження цін на нафту потенціал санкцій буде вичерпаний?

— Не згодна з цим, тому що більша частина торгівлі з РФ відбувається. Нафта і газ – це половина торгівлі, але є й інша половина. Щоб вдарити по ній, потрібно включити Росію в чорний список FATF або визнати її спонсором тероризму.

Можуть ще бути введені такі санкції, які були накладені на Іран. У цій країні без санкцій лишився тільки один банк, і то він розташований в іншій країні, через який можна було робити оплату лише за їжу, а всі гроші за експорт нафти складали на окремий "ескроу-рахунок" (рахунок, кошти з якого надходять до продавця після поставки товару – ЕП). Тобто зробити ще можна багато.

З іншого боку, нафта і газ – це найбільші потоки, які становлять майже 50% бюджетних надходжень. Накладати санкції на них простіше, ніж придумувати заборони для інших категорій товарів, на які припадають по 1%, 2% чи 5% доходів. Тому санкції на нафту зараз дійсно найбільш важливі.

Щодо газу, то тут і санкції не знадобилися, адже росіяни самі собі обрізали майже всі фізичні потоки експорту в Євросоюз газовим шантажем. Тепер важливо впровадити обмеження цін, бо попри зменшення фізичного імпорту газу, доходи Росії від його продажу лишаються близькими до довоєнних рівнів.

— "Росатом" "рейдерить" найбільшу АЕС у Європі, але санкцій проти цієї компанії ніхто не вводить. Чому Росії дозволяють продавати своє ядерне паливо та вести мільярдні проєкти в Євросоюзі?

— Є оцінки, що Росія щороку отримує 7,5 мільярда доларів від експорту атомних технологій, палива та послуг. Загальний портфель "атомних" проєктів Росії за кордоном перевищує 138 мільярдів доларів. Це великі інвестиції, які роблять залежними країни, що приймають послуги від росіян.

Світ залежний і від їхньої ядерної продукції. У США залежність від російського урану та збагаченого урану становить 14-28%, у ЄС – 20-26%.

Тим не менш, санкції проти "Росатома" обговорюють. Річ у тім, що Росія є впливовою країною на світовому ринку збагаченого урану, однак на ринку "сирого" займає близько 8%. Є наукові висновки, що для АЕС можна використовувати і незбагачений уран, якого у світі вдосталь. 

На мою думку, ембарго на російське ядерне паливо не запровадять до появи чітких сценаріїв його заміщення. Україна змогла відмовитися від російського урану на користь продукції американської Westinghouse, а ЄС – ще ні.

Опрацьовується сценарій, за яким європейці (країни Євросоюзу – ЕП) теж перейдуть на паливо цієї компанії або будуть більше користуватися незбагаченим ураном. Тоді і простору для введення санкцій буде більше. Зараз же ніхто не хоче мати ризикові ситуації на атомних електростанціях.

Є країни, які активно блокують будь-які ініціативи. Наприклад, Угорщина, яка має з "Росатомом" 10-мільярдний проєкт на будівництво електростанції. Є ще Словаччина та Болгарія, які залежні від російського збагаченого урану на 100%. Поки не буде заміщення, ці країни боятимуться голосувати за санкції.

Про ембарго на енергоносії, репарації та санкції щодо іноземних компаній, які працюють в РФ

— Росія щодня постачає на світовий ринок 7,5 мільйона барелів нафти та нафтопродуктів. Скільки вона втратить після запровадження ембарго?

— До війни з цих 7,5 мільйона у ЄС, Британію та США йшли десь 5 мільйонів барелів нафти і нафтопродуктів. У вересні постачання в західні країни становили вже 2,6 мільйона на добу, тобто зниження вже відбулося. Коли буде введене ембарго, ми оцінюємо, що залишаться лише 1,5-2 мільйони.

Ми прогнозуємо, що енергетичні доходи Росії впадуть майже на 50%. Зараз РФ отримує з експорту енергоресурсів близько 350 мільярдів доларів на рік, а після впровадження нафтового ембарго і скорочення постачань газу в ЄС буде отримувати 150-180 мільярдів. Це вже кризовий рівень надходжень для Росії.

— Західним країнам важко відмовитися від російських енергоносіїв, однак Нідерланди мають родовище в Гронінгені, з якого можна добувати до 50 мільярдів кубометрів газу на рік. Чи повернеться ЄС до видобутку газу?

— У теорії можна повернутися до видобутку на цьому родовищі, але через сейсмічні ризики це політично чутливе питання. Я ставила питання нідерландським урядовцям, вони кажуть, що Гронінген – це останній сценарій. Тобто вони не кажуть "ні". Родовище розконсервують, коли стане дуже погано.

— Зараз для них ще недостатньо погано?

— Виходить, що ні. Газосховища Євросоюзу в кінці вересня були заповнені на 87%. Нідерланди дивляться на запаси, програму зі скорочення споживання газу, нові трубопроводи, СПГ-термінали і бачать, що до квітня газу вистачить.

Країна може планувати в горизонті понад рік, який потрібен для нарощування видобутку. Це вже буде підготовка до наступного опалювального сезону.

У підготовці до наступної зими є багато змінних: нарощується відновлювальна енергетика, є АЕС та вугілля. Думаю, у Нідерландах сидять і дивляться, що будуть робити інші країни. Головне, щоб вони не сиділи надто довго. 

— Хто рахує втрати України від війни і з якою цифрою ми підемо в міжнародні суди?

— Збитки рахують уряд та Офіс президента, рахуємо ми в Київській школі економіки (KSE). До цих підрахунків залучені 17 аналітичних центрів. Рахує Світовий банк, який користується даними KSE та уряду.

Загальна аналітична оцінка, яку робили KSE та уряд, становить 127 мільярдів доларів. Мова йде про аналітичну оцінку, у якій нема точних даних щодо кожного інфраструктурного об’єкта. Створюються реєстри, які роблять пооб’єктну оцінку. Це намагається зробити Мінцифри для громадян. Люди можуть електронно зареєструвати власні майнові втрати. 

Мінінфраструктури робить реєстр всіх інфраструктурних збитків. Різниця від попереднього в тому, що він реєструє не лише окрему квартиру, яка комусь належить, але і весь багатоквартирний будинок. Мінрегіон робить IT-продукт, який прив’яже всі збитки до геолокацій. Ще є проєкт в Офісі президента, який збирає інформацію в громадах та військових адміністраціях.

Це поки що експериментальні проєкти. Зараз нема єдиного визначення, яким має бути стандарт доказів, щоб вимагати відшкодування в судах.

— Яким буде наш наступний крок, коли ми точно дізнаємося суму збитків та зберемо всі докази?

— Цю цифру Україна використає, щоб отримати репарації. Цим займається Мін'юст. Він працює з окремими країнами, у яких є багато заморожених резервів центробанку РФ, ці славнозвісні 300 мільярдів доларів. Група REPO шукає активи російських олігархів, яких заморозили вже на 30 мільярдів доларів.

Цих грошей набагато більше. Мін'юст веде перемовини із західними країнами, щоб вони розробили законодавство та механізми, які дозволять шукати ці активи, заморожувати, а потім конфіскувати на користь України.

— Як ми зможемо отримати ці гроші?

— Ведуться розмови з кожною країною. Канада сама ухвалила законодавство, яке дозволить конфіскувати російські активи та передати їх Україні. Українські підприємства подають у міжнародні суди, наприклад, у Європейський суд з прав людини, для відшкодування збитків, які вони рахують самотужки.

Ведеться також робота на найвищому політичному рівні. Україна просуває рішення в ООН, щоб усі країни визнали провину Росії, а потім у рамках G7 схвалили механізм для виплати репарацій чи компенсації збитків.

Очевидно, що Канада – наш великий друг, вона перша ухвалила потрібне законодавство. Інші західні країни працюють повільніше. Думаю, вони стежать за тим, як Україна рахує ці збитки, і вже думають, як нам допомогти.

— У ЗМІ часто фігурує цифра 300 мільярдів доларів, на які ми нібито претендуємо. Що це за гроші та чому їх так важко отримати?

— Це російські кошти, заморожені в Німеччині, Франції, Японії, США, Великій Британії, Канаді та Австрії. Це реальні, дуже ліквідні гроші, їх можна легко використати для відбудови України. Однак російські резерви захищені суверенним імунітетом. Це священна корова в середовищі юристів й урядовців.

Західні країни бояться, що у випадку конфіскації цих грошей світ втратить довіру до резервів у євро та доларах, тому що багато країн теж підмочили свою репутацію в конфліктах в Африці і на Близькому сході.

Ці країни можуть боятися, що їх гроші стануть наступними, і вони можуть почати шукати альтернативи. Мені здається, що це слабкий аргумент. Не ґвалтуйте людей, не нападайте на інші країни, і все буде нормально з вашими резервами.

— Коли ми зможемо отримати перші гроші з конфіскованих активів?

— Країни, які були в схожих ситуаціях, витрачали на збір доказів та суди іноді десятки років. Для України цей процес може тривати лише кілька років.

Україна вже зараз багато робить для отримання репарацій та компенсацій. Ніколи не було країни, яка під час війни в режимі реального часу оцінювала збитки, уряд та аналітики випускали звіти, робилися знімки з дронів та космосу.

Технологічний рівень зараз зовсім інший, тому для України цей процес може тривати кілька років, а не десятиліття.

— Туреччина допомагає Кремлю обходити санкції через паралельний імпорт. Чи просувається питання введення вторинних санкцій проти неї?

— У восьмому пакеті ЄС схвалив заходи для криміналізації порушень санкцій, які можуть поширюватись на треті країни. Але я не думаю, що будуть вводити глобальні обмеження проти цілих країн. Скоріше – проти окремих турецьких компаній, які допомагають обходити ембарго.

Євросоюз завжди був проти екстериторіального поширення санкцій. Я очікую, що масових вторинних санкцій не буде, але буде чинитися тиск на рівні конкретних компаній, порушення яких доведені. Чим далі, тим сильнішим буде покарання для всіх, хто намагається співпрацювати з Росією.

Механізм вторинних санкцій працює, ми це бачимо на прикладі карток російської платіжної системи "Мир". Тільки-но з’явилися розмови про вторинні санкції, від неї відмовилися банки з Центральної Азії, Туреччини та Грузії.

— Чи дочекаємося ми вторинних санкцій проти західних компаній, які залишилися на російському ринку та сплачують сотні мільйонів доларів податків? Мова, зокрема, про Auchan, Metro та Leroy Merlin.

— Проблема не тільки в податках. Іде хвиля мобілізації, і ці компанії віддають своїх співробітників на війну, сплачуючи зарплати під час їхньої служби.

Я не чула, щоб ці компанії карали за їхню діяльність у Росії, але абсолютно точно на всіх рівнях поряд із санкціями обговорюється створення мотивації для того, щоб вони виходили з російського ринку.

Зокрема, обговорюється впровадження вимог з розкриття інформації про російські активи. Якщо ваша компанія присутня в РФ, то розкажіть про це своїм інвесторам, акціонерам та споживачам на рівні з тим, скільки ви викидаєте СО2.

— Навесні нам казали, що санкції почнуть діяти з липня. Ефект уже є?

— Є, і Росія його всіляко ховає. Якщо за перші пів року вони хоч якось звітували про стан економіки, то зараз це дані низької якості. Чим далі, тим важче робити висновки про ефективність санкцій на основі офіційної статистики.

Що відомо зараз? У першому півріччі економіка РФ упала майже на 5%. Це ніби небагато, але це відбувалося під час того, як інші нафтові країни зростали на 11-12%. Порівняно з цією базою порівняння, падіння на 5% – це значна цифра.

Різні аналітики в середньому прогнозують падіння російського ВВП між 6% та 15% за підсумками 2022 року. Інфляція в Росії вже двозначна. З полиць зникло багато товарів. На деякі з них ціни зросли на 70-100%.

Однак нема сенсу бездумно хвалити санкції. Їх треба посилювати. Санкції – це інструмент з військового арсеналу. Альтернатива санкціям – це прямі воєнні дії, тому ми маємо порівнювати збитки української економіки та російської.

Український ВВП впаде більше, ніж на 30%, а російський – на 10%. Тобто ми падаємо втричі швидше, ніж Росія, хоча ми з самого початку були меншими за них у десять разів. Нам такий результат не підходить, тому санкцій має бути більше, щоб мати перевагу на полі бою. 

Росіяни втратили нормальний ринок праці для кар’єрного зростання та імпортні товари, студентам через візові обмеження складно їхати навчатися за кордон.

Наслідків для простих росіян багато, але навряд чи вони дадуть той ефект, який ми хочемо. Протестне населення дуже боїться виступати проти влади, а деякі люди навпаки дуже радіють, що повертаються до Радянського союзу.