"У нас не може бути якогось армагеддону, що все розіб'ють і все згасне". Голова ДТЕК про удари по енергосистемі
10 жовтня в Київ прилетіла "оптова партія" російських ракет, одна з яких упала під вікнами бізнес-центру 101 Tower. Скло вилетіло навіть з найвищих поверхів, включаючи той, на якому роками базувався центральний офіс компанії ДТЕК.
Керівництво найбільшої енергетичної компанії країни не постраждало: за лічені місяці до інциденту ДТЕК переїхала в інше приміщення.
Новий офіс не гірший за попередній, але і тут війна лізе в очі: головна визначна пам'ятка у вікні кабінету керівника ДТЕК Максима Тімченка – телевежа з чорною плямою, яка з’явилася після ракетного удару в березні.
Однак донецькій енергетичній групі до "плям" не звикати.
Узяти хоча б період пікового володіння адмінресурсом Рінатом Ахметовим, коли ДТЕК накачувалася активами. У мирні часи це давало привід опонентам олігарха наввипередки генерувати тезу про "розкуркулення" групи.
Утім, те, що відбувається з нею нині, не могли спрогнозувати навіть найбільш "кровожерливі" візаві дончан.
За останні два тижні ДТЕК утратила тисячі мегават потужностей. "Калібри", "кінжали" та "шахеди", які випускає Росія, мали на меті вивести з ладу теплову генерацію України, де й сконцентровані основні інтереси Ахметова.
Попри суттєві втрати, точки безповоротності ДТЕК ще не пройшла.
Тімченко каже, що основні руйнування сталися на так званих пристанційніх вузлах – складній інфраструктурі, через яку генерація зв’язана із споживачами. Відновити її непросто, але можливо.
Однак хто буде цим займатися, якщо Росія продовжує ракетні обстріли? Герой інтерв’ю це розуміє, але під час розмови випромінює стриманий оптимізм. На якомусь етапі дискусії навіть здається, що Тімченко навмисно дезінформує.
Навіть якщо це так, то в нього немає іншого вибору: якщо ДТЕК не знищать російські ракети, то за них це зроблять зовнішні кредитори групи, які розуміють, що платоспроможність їх боржника висить на волосині.
Про стан енергосистеми, наслідки та цілі російських ударів
— Якщо оцінювати всю енергосистему, то скільки потужностей у країні було до ударів 10 жовтня і скільки залишилося?
— Потрібно розуміти, що таке "залишилося потужностей", і що таке – "доступних потужностей". Ці удари завдають не по генерувальних потужностях, аби ми не могли виробляти електроенергію, а по системах зв'язку з енергосистемою країни.
Б'ють по відкритих розподільчих пристроях, трансформаторах, перемикачах, щоб станцію, яка може виробляти електроенергію, було неможливо з'єднати з об'єднаною енергосистемою. Тобто ключові цілі – це трансформаторні високовольтні підстанції "Укренерго" та обладнання видачі потужності на теплових електростанціях.
У чому тактика? У нас з радянських часів побудовані об'єднані енергосистеми: якщо пропадає десь одна генерація, її підхоплює інша. Тобто все закільцьовано, ми працюємо в єдиній системі. За радянських часів будувалася схема енергосистеми, де все налаштовано для таких подій, які відбуваються зараз.
Думаю, російських військових консультують їхні енергетики. Вони пояснюють, як завдати максимальної шкоди енергосистемі.
Коли розбивають вузлові підстанції "Укренерго" на 750 кіловат, які пов'язують регіони, де розташована генерація, а ключові – це атомні станції, то в одному регіоні виходить профіцит, а в іншому – дефіцит.
Вони і завдавали удару по цих підстанціях, причому вдарили і в понеділок, і у вівторок. Учора вранці (13 жовтня – ЕП) вони вдарили, щоб не було доступу електроенергії до Києва.
— Я об'їжджав місця ударів 10 жовтня і біля однієї з ТЕЦ удар припав на бізнес–центр, що стояв поруч. На лівому березі теж влучили не в ТЕЦ, а в будівлю поруч. Є відчуття, що били по генерувальних потужностях.
— Правильно. Є станція, машинна зала, у яких є турбіни, генератор, де виробляється електроенергія. Поруч відкриті розподільні пристрої. Ви, мабуть, їх бачили: трансформатори, багато ліній, велика споруда.
— Тобто у випадку з ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 так і сталося? Розбиті саме підстанції?
— Так. Розбиті відкриті розподільні пристрої. Вони б'ють по інфраструктурі, яка дає змогу видавати потужність.
— Яка довгострокова мета цих ударів?
— Логіка на поверхні. Російська армія, про яку багато раніше говорили, не існує як професійна армія, відбуваються тотальні поразки на лінії фронту.
З огляду на це вони б'ють у тил, щоб створити максимум проблем як цивільному населенню шляхом підриву морального духу, так і у військовому плані з точки зору підвезення обладнання. Без електроенергії все зупиняється.
Наприклад, коли били по Дніпропетровській області, де розташовані наші шахти, то вдарили по підстанції. Без електроенергії зупиняються шахти, ми не виробляємо вугілля, і в нас нема на чому працювати ТЕС.
Вони руйнують інфраструктуру, щоб тил не міг нормально функціонувати і, відповідно, забезпечувати лінію фронту.
Підтримати енергетичний фронт може кожен. Усе, що треба знати про економію електроенергії
— Скільки в мегаватах або відсотках від загальної кількості потужностей виведено з ладу?
— З точки зору генерації, у нас є зруйновані та окуповані історії. Найбільший удар по потужності – це Запорізька атомна електростанція. Зараз недоступні 6 тисяч мегават. Це найскладніша ситуація.
З точки зору наших теплових електростанцій, ми втратили Вуглегірську та Луганську станції, а також Запорізьку ТЕС, розташовану поруч із Запорізькою АЕС.
Три теплові електростанції та одна атомна розташовані на тимчасово окупованих територіях і не можуть виробляти електроенергію. Це по-перше.
По-друге, з точки зору видачі потужності, не може працювати Ладижинська станція на Вінниччині, де теж цього тижня було завдано ударів. Ми працюємо, сподіваємося повернути її до життя. Решта теплоелектростанцій працюють.
— Це близько 10 тисяч мегават.
— Так. 6 тисяч – Запорізька атомна, Вуглегірська і Запорізька – по 1,2 тисячі. Усі разом – до 10 тисяч мегават з 50 тисяч мегават. Загалом у країні близько 52 тисячі мегават.
— Коли міністр каже, що з ладу вийшли 30% енергетики, чи можна сказати, що це дезінформація?
— Я точно не хочу оскаржувати твердження міністра. Тут по-різному можна розуміти. "Виведено з ладу" з точки зору того, що ми втратили з'єднання – у цьому плані коректно.
Тобто якщо в нас нема з'єднань з генерувальними станціями, то ми втратили 30% потужності з огляду на видачу споживачеві.
Чому були віялові відключення? Тому що потужність, яку можна виробити, ми не можемо видати в мережу. У цьому плані, імовірно, він мав рацію. З точки зору наявності потужностей в працездатному стані, я вам змалював картину.
— А скільки втрачено безповоротно? Тобто розбито так, що станцію треба відновлювати з нуля.
— Є ТЕЦ, треба перевірити цю інформацію, у Сумах та Чернігові, які сильно пошкодили на початку війни. Вони визначальні у своїх регіонах з точки зору тепла і гарячої води, але не визначальні з точки зору енергосистеми країни.
У нас зараз навантаження 11 тисяч мегават. Тобто при загальній продуктивності 50 тисяч мегават, навіть віднявши 10 тисяч, маємо 40 тисяч мегават. При потребі енергосистеми 11 тисяч мегават.
— Це на піку чи це середнє число?
— Середнє. На піку може підніматися на 2 тисячі мегават.
Власних потужностей в Україні достатньо. Історія зупинки експорту пов'язана з тим, що нам потрібно економити вугілля, газ, і ті потужності, які є, тому ми не готові стабільно експортувати електроенергію.
Власних потужностей всередині України для проходження зими і для нормальної роботи достатньо. Проблема – це удари по інфраструктурі, яка дозволяє давати цю потужність.
— Коли запрацює Бурштинська станція та відновиться експорт електроенергії?
— Експорт не залежить від Бурштинської станції. Після синхронізації з європейською енергетичною системою Бурштинського енергоострова немає. Це найбільша теплоелектростанція. Важливо її захистити.
ЕП: Напередодні виходу інтерв'ю, 19 жовтня, два енергетичні об'єкти ДТЕК потрапили під обстріли. Один з них – Бурштинська теплова електростанція.
— Чи посилився захист обʼєктів генерації після обстрілів?
— Не можу сказати, що в нас хтось з'явився на станції. Ні. За ці дні ми ще раз провели ревізію критичних об'єктів і ще раз розповіли військовим, що ми вважаємо важливим захистити. Сподіваємося, будуть ухвалені рішення.
— Чи буде група відновлювати станції до посилення захисту? Чи є в цьому сенс?
— Є. Я переконаний у цьому. Нам потрібно паралелити ці процеси. Ми не можемо просто дивитися на ситуацію і не намагатися зробити все можливе, щоб ця потужність була доступна.
У нас ключова проблема, це те, про що я вчора говорив з іноземцями, – обладнання. Виробництво автотрансформатора триває шість-девʼять місяців. У нас їх немає. У нас і місяця немає. Найболючіше місце – автотрансформатори.
Нам потрібно активно шукати вживане обладнання на вугільних ТЕС у Європі (ЄС – ЕП), яке ми можемо знімати і перевозити сюди. Можна складати тимчасові схеми, але вони не можуть працювати на постійній основі.
— Ви не військовий експерт, та все ж запитаю: чи розглядаєте ви сценарій, коли ці удари були лише своєрідною розминкою? Можуть же і два рази по 80 ракет запустити, і три рази. Є якісь плани "В" або "С"?
— План "В" має бути у військових. Ми можемо зробити елементарні речі для захисту обладнання. У нас є так звана програма "Бастіон".
На всіх наших електростанціях ми будуємо захисні споруди, умовно, бетонні блоки, які огороджують трансформатори від удару й осколків. Проте якщо це пряме попадання, як я вам показав на фотографії, то жодні блоки не допоможуть.
Ми розуміємо час підльоту, за який наші люди спускаються в бомбосховища. Ми можемо лише максимально захистити свою інфраструктуру, захистити людей і швидко реагувати після удару.
— Важливе технічне питання. Якщо наші російські "друзі" розіб'ють потужності, а не видачу потужностей, то енергосистема опиниться без теплової генерації. Чи здатна в такому режимі працювати атомна генерація?
— По-перше, у нас є "Укргідроенерго". Важливу роль балансування відіграє гідроелектростанція.
По-друге, тими лініями, якими йшов експорт електроенергії в ЄС, може здійснюватися й імпорт. Відповідно, це теж може відігравати певну роль у балансуванні потужностей.
Ми не припиняємо наш проєкт з встановлення батареї. 20 мегават ми плануємо привезти і встановити. Ця батарея теж буде відігравати важливу роль у балансуванні. Нехай це не такий великий обсяг, але в цій ситуації він важливий.
Тому в нас не може бути якогось армагеддону, ситуації, що все розіб'ють і все згасне. Я в цей сценарій не вірю. Хоча я і у війну з Росією не вірив.
Усе можливо, але з огляду на те, як ми проявили себе і як проявила себе система з точки зору стійкості, у мене є впевненість, що ми впораємося з цими викликами. Знову ж таки – у зв'язці з військовими.
Я дуже покладаюся на ППО. Навіть за такої масованої атаки понад 50% ракет збили. Це певні уроки для нас і для військових, як справлятися з такими ситуаціями.
— Є думка, що розбиватиметься й інфраструктура з видачі потужностей з атомної генерації. У такий спосіб "гаситимуться" тисячі мегават. Чи маємо ми технічні можливості та угоди з ЄС, аби брати там електроенергію?
— У росіян, можливо, вистачить мізків з їх умовно високоточною зброєю не бити по атомних станціях, бо можна влучити в блок. Сподіваюся, вони не стануть розбивати інфраструктуру АЕС, але з цим божевіллям усе можливе.
Так, є технічні можливості, угоди та фінансові моменти. Ще обговорюється, як оплачувати електроенергію. Ви ж знаєте: у нас вона коштує в чотири-пʼять разів дешевше, ніж у ЄС, а постачання буде, ясна річ, за їхніми цінами.
— Днями бачили повідомлення від директора компанії "ДТЕК дніпровські електромережі" про те, де дістати генератори. Чи треба людям їх купувати?
— Я б не хотів вселяти помилковий спокій. Ми живемо в найвищій невизначеності. Відверто: якщо є можливість купити генератор, то краще купити. Якщо тверезо дивитися на поточну ситуацію, то краще мати резервні потужності.
— У звільненому Ізюмі немає електрики і води. Не знаю, чи там споживачів забезпечує ДТЕК, але коли там з'явиться електрика?
— Це Харківська область. Ми там не працюємо, це "Харківобленерго" (кінцевий бенефіціар Вадим Новинський, партнер Ріната Ахметова в металургійному бізнесі – ЕП).
Хоча ми всім колегам сказали, що готові надати допомогу і обладнанням, і запчастинами, і бригадами. Будь ласка, якщо треба – звертайтеся.
Нам два дні тому військові дали доступ до Лимана. Там будемо відновлювати енергопостачання Донецької області. По Харківській області ми готові підключатися, якщо буде запит.
Про втрати ДТЕК, відносини з кредиторами та реакцію Ахметова на удари
— Що ви відчуваєте, коли руйнується бізнес, який ви будували 20 років? Руйнується і в прямому, і в переносному сенсах цього слова.
— Внутрішня стійкість сформувалася у 2014 році. На жаль, уже є досвід тих часів, коли все руйнувалося: Зуївська ТЕС, підприємства вугільної галузі.
У нас була найбільша і найефективніша шахта – "Комсомолець Донбасу". Це перший актив ДТЕК, яким ми пишалися, у який ми інвестували, і на якому збільшили обсяг видобутку до рекордних 4,5 мільйона тонн.
Те саме сталося з "Ровеньками антрацитом" та "Кримнерго". Усе це "пішло", відрізали шматок нашого життя. Причому з нашого будинку в Донецьку, де все починалося.
Що ми зробили? Побудували 800 мегават вітрових і сонячних станцій. Запустили нові бізнеси: ритейл і трейдинг. Збільшили свої портфелі в "Одесаобленерго" і "Київобленерго".
Зараз уже є внутрішня злість і бажання зробити максимум, щоб зберегти те, що є. Я переконаний, що відповіддю на руйнування чи захоплення наших підприємств будуть нові підприємства – кращі, ніж були досі.
До руйнувань, вочевидь, ставлюся з болем, як і всі співробітники компанії. Проте є внутрішній резистанс (опір – ЕП), стійкість, які не дозволяють опускати руки.
Навіть на тлі руйнувань ми, наприклад, дивимося на те, щоб будувати вітростанцію. Попри те, що вся наша вітрова генерація залишилася на окупованій території.
Думаю, це така українська риса: ви більше на нас тиснете – ми більше чинитимемо опір і робитимемо більше.
Удар по імперії Ахметова: що втратив найбагатший українець з початку великої війни
— Можливо, це цинічне питання: наскільки ваші слова пов'язані з тим, що у вас є відповідальність перед кредиторами? Якщо ви зупинитеся з точки зору розвитку, то кредитори, напевно, ставитимуть питання.
— Якщо ми говоримо про компанію західного зразка, то в керівника є відповідальність перед усіма стейкголдерами: акціонерами, інвесторами, кредиторами, співробітниками.
Мій пріоритет – це відповідальність перед співробітниками і країною, у якій ми є компанією з критичною інфраструктурою. Це абсолютний пріоритет.
Я не можу на одну планку поставити відповідальність перед енергосистемою та співробітниками, і відповідальність перед кредиторами. Подобається це комусь чи ні.
Це бізнес, у якому мають бути стійкі зв'язки, фінансування, у якому не можна жити тільки сьогоднішнім днем. Якщо ти втратив довіру кредиторів чи інвесторів, то говорити про розвиток уже неможливо.
Найскладніші часи, я вважаю, настали у 2014 році. Ми завжди коректно ставилися до кредиторів, пояснювали їм і не використовували ситуацію, щоб не платити або списувати борги, зокрема й тепер.
Зараз жоден кредитор або інвестор не може пред'явити компанії претензії.
Мало того – кредитори можуть бути вдячні компанії, що в таких умовах ми обслуговуємо борг, не оголошуємо дефолт, не списуємо борги і не входимо в реструктуризацію. ДТЕК повністю виконує контрактні зобов'язання перед кредиторами.
— Скільки часу відділяє ДТЕК від дефолту?
— Ми з вами говорили про це шість чи сім місяців тому. Сьогодні я повторюся: ми не плануємо оголошувати дефолт.
— Навіть попри ці удари?
— Щоразу, коли мене запитують, що буде далі, я кажу: наразі ситуація ось така. Наразі, навіть після цього тижня, ми вважаємо, що немає підстав оголошувати дефолт.
У нас погашення боргу і великі виплати припадають на 2024-2027 роки. Зараз ми говоримо про наявність фінансових ресурсів для виплати відсотків. Тобто дефолт за відсотками оголошувати ми не плануємо.
— Чи є агресивні кредитори, які ініціюють процес повернення грошей?
— Переважна більшість ставиться з розумінням. Поки ми обслуговуватимемо борг і виконуватимемо контрактні зобов'язання, у кредиторів нема жодних підстав повертати борги або якось негарно поводитися щодо компанії.
Зараз ми – і компанія, і Україна – у тій ситуації, де нам потрібна допомога від кредиторів, а не якісь вимоги й агресивні дії щодо нас.
— Скільки з початку великої війни ДТЕК виплатила за боргами?
— Ми за банківськими боргами та облігаціями резервуємо платежі на шість-дванадцять місяців уперед. На рахунках західних банків ми повинні тримати гроші, які, якщо нема надходжень з України, дозволять обслуговувати борг.
Ми отримали дозвіл від кредиторів не поповнювати ці резервні рахунки. Відповідно, усі платежі, зроблені у 2022 році, були зроблені з резервних рахунків.
Порядок цифр мені потрібно перевірити, але якщо говорити про всю групу, то виплатили близько 80 мільйонів доларів.
— Нових кредитів не було?
— Ні.
— Чи була у вас зустріч з Рінатом Ахметовим після останніх російських ударів?
— Ні.
— І телефонної розмови не було?
— Була, звісно.
— Що він говорив про це, крім очевидних речей?
— Що він може говорити? Він повністю в курсі пошкоджень, що ми робимо, що потрібно зробити, наскільки швидко.
Такі ж питання: що зі співробітниками, як швидко можемо повернути обладнання в робочий стан, як це вплинуло на обсяги видобутку вугілля, газу і на роботу електростанцій. Загальні питання про людей і технічний стан бізнесу.
— Як бізнесмен він, імовірно, ставить питання про гроші. Як ви оцінюєте завдані збитки в грошах?
— Ми рахували: близько 400 мільйонів гривень за ці три дні (10, 11 і 13 жовтня – ЕП).
— Це чиста механіка? Тобто без урахування упущеної вигоди від реалізації електроенергії?
— Це винятково відновлювальна вартість або необхідні витрати на ремонт обладнання.
— Чи згодні ви з тим, що ця війна – на роки? Якщо так, то, можливо, слід змінити стратегію групи і перенести бізнеси в інші країни Європи?
— У мене вчора була одна людина на інтерв'ю – ми продовжуємо брати людей на роботу, причому, на важливі позиції.
Він каже: "Я дивився вашу корпоративну стратегію до 2030 року. Що там змінилося?". Моя відповідь: "Фундаментально нічого не змінилося". Пріоритет розвитку "зеленої" генерації залишається.
Мені дуже важливо було чути від президента позицію, що в Україні необхідно створювати "зелений" хаб для постачання електроенергії до ЄС і допомагати Європі відійти від тотальної залежності від російських енергоресурсів.
У нас є всі можливості для цього: і доступ до мережі, і топографія, і вітер, і сонце, і досвід. Отже, пріоритетно будуватимемо "зелену" генерацію.
У цій же стратегії ми говорили про міжнародний розвиток. Тоді були закладені перші плани щодо наших інвестицій за кордон. Відповідно до цієї стратегії, ми це продовжуємо.
Тобто ми реалізуємо проєкти з будівництва вітрових та сонячних станцій. Ми хочемо в рамках цих проєктів робити екосистему сонячних і вітрових станцій включно із системами зберігання енергії.
Про відносини з владою, тарифи на електроенергію і ризики для вугільної галузі
— У вас є прямий зв'язок з президентом?
— Ні. У мене особисто – ні.
— Чи є затримки у вирішенні якихось важливих питань, якщо відсутні комунікації з першими особами влади?
— Напевно, я б лукавив, якби говорив, що ні. Є такі проблеми. Не думаю, що в президента є можливості мати прямі комунікації з бізнесом, включно з ДТЕК, тому це не є джерелом проблем.
Напевно, джерелом проблем є певний ступінь недовіри до бізнесу навіть під час війни. Хоча я вважаю, що наша група і наш акціонер зробили максимум можливого, щоб допомагати військовим, цивільним і загалом країні.
У нас можуть бути різні погляди з регулятором на очевидні речі, я цього ніколи не приховував. Але ми є ліцензіатом, у нас є майданчик, ми висловлюємо свої аргументи, доводимо.
Право і, найголовніше, відповідальність ухвалювати рішення залишається в регулятора. Ми будемо підкорятися будь-яким рішенням. Хоча є рішення, з якими ми не згодні, або проєкти рішень, з якими ми не згодні.
— Можете навести приклад найбільш болючих проблем, які не вирішуються?
— Ціна на ринку для промислових споживачів у три-чотири рази нижча, ніж у ЄС.
Тут дуже важливо, щоб не було нерозуміння. Є населення, для якого регульований тариф не змінюється, і держава оголосила, що для населення тариф не змінюватиметься.
Промисловість, особливо експортери, продають на ринках, де електроенергія в три-чотири рази дорожча, ніж в Україні.
Добре, не потрібно доводити до ситуації, як в Угорщині, де 300-400 євро за мегават-годину, але й не залишатися в ситуації 73 євро за мегават-годину. Тут має бути якийсь справедливий підхід.
— Який тариф ви вважаєте адекватним?
— За нашими розрахунками, цей тариф не може бути нижчим за 100 євро за мегават-год. З тими інфляційними витратами краще говорити навіть не в євро, адже ми залежимо від курсу.
Ми вважаємо, що тариф в Україні має бути мінімум 4,5 гривні, 4,5-5 гривень за кіловат-годину замість 3,2 гривні.
Енергетика Банкової. Для чого Офісу президента єдиний трейдер електроенергії
— Ви йдете з цим до НКРЕ, а вона відповідає, що "не на часі"?
— Ні. НКРЕ оголосила з наступного тижня підвищення "прайс–кепу" (максимально допустима вартість електроенергії – ЕП) з лімітами 3 гривні вночі і 6 гривень удень. У середньому це даватиме тариф 4,2-4,3 гривні за кіловат-годину.
Ми згодні з цим підходом, тільки тут приходить інша історія: починаються обговорення, що при встановленні нових "прайс-кепів" частина – усе чи не все – я не знаю, має вилучатися від теплової генерації.
Теплова генерація в усьому світі є найдорожчою технологією і заключною на ринку, тому ринок формується за ціною теплової генерації. При цьому держава каже: ми у вас будемо вилучати частину грошей.
На мою думку, це економічний нонсенс. З іншого боку, від цього підвищення для нас нічого не зміниться. Тобто нібито буде підвищення, але всі ці гроші забере держава. Ось такі неправильні рішення. Ми відкрито про це говоримо.
Або оплата "зеленої" генерації. На початку війни платили 15-16%, зараз оплата на рівні 60% за наявності ресурсів. Ми теж говоримо: хлопці, ви не можете посилати такі сигнали інвесторам.
— Тобто ви приходите в НКРЕ і говорите: "Ми хочемо тариф не менше 100 євро". Яку ви отримуєте відповідь?
— Ми обґрунтовуємо економічно. Відповідь: "Ми будемо розглядати, приходьте на громадські слухання".
— Футбол?
— Ні. Я вважаю, що наші матеріали дивляться, аргументи чують, аналітику беруть. Це не ось так: "До побачення".
— 100 євро – це собівартість чи 100 євро – це з певним прибутком?
— 100 євро – це "в нуль". Як формується ціна теплової генерації? Точка відліку – вугілля. Вугілля на ринку коштує 4 200 гривень за тонну. Це 100 доларів. На хабах – 270-300 доларів.
Я не порушую питання, що в нас ціна на вугілля у 2,5 разу менша, але хоча б ціну 100 доларів може покрити тариф? Щоб покрити цю ціну в тарифі, він має бути 4,3-4,5 гривні. Це просто покрити ціну на вугілля, а ще ж потрібні ресурси для відновлення.
Збитки теплової генерації за вісім місяців 2022 року – 24 мільярди гривень. Це цифри, розраховані НКРЕ. Унаслідок того, що тариф не покриває собівартість. Відповідно, нема ресурсів на імпорт вугілля.
— Є норми, де написано, що генерація повинна щонайменше покривати свої витрати. Ви можете йти до суду і вимагати компенсації збитків. Чи будете ви це робити?
— Іти до суду – не найкращий шлях розмови з державою.
Ми подивимося, яка буде ситуація з ухваленням рішення наступного тижня. Якщо ситуація не зміниться або якщо тариф буде підвищено, але весь ефект цього підвищення заберуть через ПСО, то, звісно, ми прийдемо і розповімо.
Яка наша аргументація?
Вугільна галузь без удаваної скромності тримається на ДТЕК, на нашому видобутку вугілля. Я про це не раз говорив: ми інвестували мільярди доларів у те, щоб в країні було вугілля. Витягувати цю зиму будуть атомна і вугільна генерації.
Мало того, з урахуванням ситуації із Запорізькою АЕС треба імпортувати вугілля і думати про імпортні контракти вже зараз. Щоб підтримувати темпи видобутку вугілля, потрібно інвестувати. Вартість обладнання в ЄС зросла втричі.
Ми не можемо покрити своїми ресурсами обладнання і запчастини. Їх треба купувати. Ми ці викладки даємо. Можливо, ви якось рахуєте і думаєте, що вам цього вистачить, і не чуєте нас, але це позначиться на обсягах видобутку вугілля.
Ми всім показали хороший лакмусовий папірець – "Добропіллявугілля". Його повернули державі. Ми абсолютно щиро думали, що воно вибудує вертикальну інтеграцію з "Центренерго".
У підсумку обсяг видобутку "Добропіллявугілля" перед війною скоротився втричі порівняно з тим, як ми там видобували. Це показує, як управляють держава і приватний бізнес, тому останній, напевно, заслуговує, щоб його аргументи чули.
Повертаючись до нашої історії: якщо ухвалять рішення про підвищення, але ефект підвищення буде вилучено, це позначиться на обсязі видобутку вугілля. І все.
Чи правильна це позиція, коли ми "вбиваємо" своє вугілля по 100 доларів, щоб купувати за кордоном по 270 доларів? Наступного тижня побачимо.
— Ви говорите "буде вилучено". Що мається на увазі?
— Мова про ПСО. Це означає, що, умовно, регулятор каже: вам вистачить тарифу 3,4 гривні. А при піднятті "прайс-кепів" на ринку ціна стала 4,4 гривні. Гривню різниці планується вилучити. Або 80% від цієї гривні, або 50%.
Куди йдуть ці гроші? Ці гроші йдуть на фінансування "Енергоатома", тому що "Енергоатом" несе навантаження з фінансування тарифу населенню 1,68 гривні.
Аргументація регулятора полягає в тому, що в "Енергоатома" недостатньо грошей для фінансування низького тарифу з урахуванням втрати Запорізької атомної електростанції.
Наші ж розрахунки показують, що підвищення "прайс-кепу" до цього рівня достатнє, і штучне вилучення в теплової генерації некоректне, воно не має жодного економічного сенсу.
Мало того, у законі написано: якщо є ПСО, то бюджет має фінансувати це ПСО. Тобто якщо в нас щось вилучається для ПСО, то бюджет має це компенсувати, ось цю гривню, 50 копійок чи 20 копійок. Тому логіки в цій історії я не бачу.
— Ви кажете, що, за розрахунками комісії, вугільна генерація збиткова. Тобто ДТЕК збиткова?
— Давайте заради справедливості говорити про вугільний бізнес. Коли ми говоримо про збитки, ми говоримо про теплову генерацію. Який аргумент? Ви заробляєте на вугільному бізнесі – на "Павлоградвугіллі".
Наша відповідь така: збитки розрахункові, 20 мільярдів гривень у "ДТЕК енерго", де і генерація, і вугілля. У цих збитках 4 мільярди – це прибуток у Павлограді. А ще 16 мільярдів? Загальний баланс такий.
Тому моя відповідь така: з точки зору операційних витрат за минулий період "Павлоградвугілля" прибуткове, але з інфляцією 25-30% у майбутньому ми говоримо, що цього прибутку не буде.
Це лише за операційними витратами. Сюди ще треба додати капітальні інвестиції в буріння і купівлю обладнання, яке потрібно купувати за кордоном і привозити сюди. Ось якщо весь цей баланс скласти, то ціна має бути 4,5-5 гривень.
Усі фото Дмитра Ларіна