"Нафтогаз" у дефолті. Як це сталося і що буде з компанією далі

"Нафтогаз" – банкрут. Про це свідчить дефолт, який допустила державна компанія, не розрахувавшись з боргами. 26 липня вона не сплатила інвесторам 335 млн дол за одним випуском єврооблігацій і 45 млн євро відсотків – за іншим.

Проте класична процедура банкрутства "Нафтогазу" не світить. Річ у тім, що ця ситуація не в останню чергу виникла через розбіжності в позиціях керівництва уряду та керівництва держкомпанії.

У Кабінеті міністрів не полишають спроб домовитися з кредиторами і вже доручили "Нафтогазу" невідкладно почати другий раунд переговорів щодо реструктуризації боргу.

Хто винен у дефолті монополії і як це позначиться на її майбутньому?

Скільки винен "Нафтогаз"

Позики, за якими "Нафтогазу" треба розраховуватися цьогоріч, бралися у 2019 році. Тоді компанія розмістила три випуски єврооблігацій на загальну суму 1,5 млрд дол.

Перші два випуски "Нафтогаз" розмістив 12 липня 2019 року. Кожен з них передбачав різні умови. Перший випуск був номінований у доларах. Компанія на три роки залучила 335 млн дол під 7,375% річних.

Другий випуск – це номіновані в євро п'ятирічні облігації вартістю 600 млн євро. Ставка дохідності за ними встановлена на рівні 7,125% річних. Пʼяту частину випуску, на 120 млн євро, викупив Європейський банк реконструкції та розвитку.

Погашення першого випуску мало відбутися 19 липня 2022 року, тобто "Нафтогаз" повинен був виплатити 335 млн дол та відсотки за ними. У той же день компанія мала виплатити 45 млн євро доходу власникам другого випуску.

За збігом обставин саме 19 липня уряд затверджував умови пропозиції для міжнародних інвесторів щодо реструктуризації зовнішнього боргу України.

Проведення розрахунків за боргом "Нафтогазу" в цей же день могло викликати питання з боку іноземців, яким Кабмін запропонував відкласти виплати на два роки.

Аби цього не сталося, прем’єр-міністр Денис Шмигаль 7 липня доручив голові "Нафтогазу" Юрію Вітренку домовитися про реструктуризацію.

12 липня НАК звернувся до власників облігацій, за якими компанія 19 липня мала здійснити виплати, з пропозицією відтермінувати погашення і виплату відсотків на два роки.

Через три дні представники кредиторів дали зрозуміти, що такий сценарій їх не влаштовує, а вже 25 липня це визнав "Нафтогаз". Після 19 липня компанія мала ще тиждень, щоб розрахуватися з інвесторами й уникнути дефолту.

Цього не сталося. 26 липня історія завершилася офіційним оголошенням дефолту "Нафтогазу".

Як реструктуризація оголила конфлікт Вітренка та Шмигаля

Борговий кейс "Нафтогазу" вивів у публічну площину конфлікт між Шмигалем та Вітренком, який виник на тлі розбіжностей щодо необхідних обсягів газу в підземних сховищах до початку опалювального сезону.

Про суперечності між Вітренком та Шмигалем свідчать не тільки публікації журналістів, а й заяви і навіть документи.

У червні Кабмін доручив "Нафтогазу" накопичити до початку опалювального сезону мінімум 19 млрд куб м газу, а Вітренко наголошував, що для проходження зими вистачить 15 млрд куб м палива.

"Уряд перестраховується і закладає в плани всі можливі ризики, зокрема варіант проходженням зими без імпорту газу. Це підвищує планку запасів у сховищах до 19 мільярдів кубометрів", – говорив Вітренко.

Необхідністю купувати додаткові обсяги газу НАК пояснив причину відтермінування виплат у зверненні до тримачів своїх облігацій. Мовляв, якби не доручення уряду, компанія впоралась би із зобов’язаннями.

Відповідь прем'єра була миттєвою: наступного дня уряд видав розпорядження, яким визнав роботу правління "Нафтогазу" щодо реструктуризації боргів незадовільною.

Уряд також поставив запобіжник від можливих виплат, які могли б нашкодити перемовинам щодо реструктуризації держборгу, зобов’язавши голову НАК погоджувати з урядом дії стосовно облігацій.

За день до дефолту Вітренко надав офіційне роз’яснення. У ньому він попередив про наближення "жорсткого дефолту" і спробував зняти з себе відповідальність, нагадавши, що в цьому питанні м’яч на боці уряду.

"Нафтогаз" зробив усе від нього залежне. Спочатку фінансовий директор, а згодом і голова правління звернулися до Кабміну з проханням погодити виплати, але позитивної відповіді не отримали.

Чим завершиться конфлікт, прогнозувати важко, але співрозмовники ЕП в уряді та Офісі президента стверджують, що на місце Вітренка вже почався пошук кандидатур. Утім, "питання звільнення ще остаточно не вирішене".

Неузгодженість позицій уряду та державної компанії щодо обслуговуваня її позики може викликати чимало запитань у міжнародних партнерів та вплинути на перемовини про реструктуризацію боргу компанії.

Зокрема, на тлі останніх подій у підвішеному стані залишається погоджений, але не отриманий кредит від ЄБРР на 300 млн євро, який НАК планував використати на закупівлю газу.

Як дефолт вплине на компанію

У питанні виплат за єврооблігаціями "Нафтогаз" став заручником більш масштабного процесу реструктуризації зовнішнього боргу України.

Напередодні Мінфін оголосив пропозицію тримачам євробондів країни про відтермінування платежів за ними на два роки та про зміну умов обігу державних ВВП-варантів.

Попередньо цю пропозицію підтримали уряди Канади, Франції, Німеччини, Японії, Британії та США. Вони закликали комерційних кредиторів погодитися на прохання України та відтермінувати виплати за українськими євробондами.

Успішна реструктуризація боргу за євробондами дозволить державі зекономити близько 5 млрд дол протягом наступних двох років. Ці кошти держава зможе витратити на підтримку оборони чи відбудову критичної інфраструктури.

"Виплата за боргами "Нафтогазу" в таких умовах була б щонайменше дивною. Держборг – це борг суверена. Якщо щодо нього йдуть переговори про реструктуризацію, то це означає, що борги квазісуверенів не повинні обслуговуватися", – вважає виконавчий директор "CASE-Україна" Дмитро Боярчук.

Навіть якби "Нафтогаз" міг заплатити, то такі дії поставили б під сумнів неспроможність України обслуговувати свої борги за єврооблігаціями і всі попередні домовленості щодо відтермінування виплат.

"Уряд якраз мав би не дати "Нафтогазу" здійснити виплату за євробондами. Якби раптом такі виплати відбулися, то це підштовхнуло б власників суверенного боргу не погоджуватися на відтермінування платежів за ним", – зазначає інвестиційний банкір Dragon Capital Сергій Фурса.

Разом з тим, дефолт компанії матиме серйозні наслідки, зокрема щодо майбутніх запозичень компанії, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону.

У травні НАК попередньо домовився з ЄБРР про кредит на 300 млн євро, який компанія планувала витратити на закупівлю газу. На початку липня Кабмін навіть дав державну гарантію за цією позикою.

"ЄБРР у 2019 році вклав 120 мільйонів євро в облігації, які тепер у дефолті. Чи не буде неплатіж за бондами формальною процедурною перепоною для ЄБРР щодо кредитування компанії?" – запитує фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

"Ми уважно спостерігаємо за ситуацією. Наразі ми не маємо коментарів з цього приводу", – відповіли ЕП в пресслужбі банку.

За нормальних обставин дефолт "Нафтогазу" не дозволив би йому залучити кредит від ЄБРР, але в час війни правила мають більше винятків. Не виключено, що такий виняток зробить і ЄБРР.

"Вважаю, що "Нафтогазу" вдасться отримати кредит ЄБРР. Ситуація така, що ніхто не буде розбиратися, чи був допущений дефолт через неефективність менеджменту. Усе спишуть на війну як головну обставину", – додає Боярчук.

Аналітики вважають, що дефолт не матиме суттєвих наслідків для платоспроможності компанії.

На активи "Нафтогазу" за кордоном можуть спробувати накласти арешт, щоб погасити заборгованість. Проте цей варіант малоймовірний. "Дефолт буде тимчасовим і рано чи пізно вони погодять умови реструктуризації", – вважає Фурса.

У листопаді "Нафтогазу" доведеться здійснити виплати за третім випуском облігацій, зробленим у 2019 році. Хоча компанії не потрібно буде погашати всі 500 млн дол, сплата орієнтовно 40 млн дол відсотків неминуча.