Велика розмова про відбудову: як Україні втримати економіку та ефективно використати допомогу з усього світу
За різними прогнозами, через війну ВВП України у 2022 році впаде на 35-50%. Маємо 5-6 мільйонів біженців та сотні тисяч зруйнованих будівель.
Отже, завдань найближчим часом буде багато. Окрім військової перемоги над Росією, доведеться піднімати економіку, відбудовувати міста, повертати додому та забезпечувати роботою мільйони людей.
У цьому нам допомагатиме весь світ: ЄБРР, Світовий банк, USAID, ООН, уряди майже всіх європейських держав.
Найбільш нагальне питання – як використати цю допомогу найефективніше, щоб українські міста стали кращими, ніж до війни. А ще – хто буде контролювати прозорість витрачання коштів. Про це і в Україні, і в ЄС та США вже точаться дискусії.
На що може розраховувати Україна, як може виглядати процес її відбудови, скільки на це потрібно коштів та часу, і хто буде координувати розподіл інвестицій? Про це 20 травня у Львові говорили на Spring Business Forum.
"Економічна правда" законспектувала найцікавіше.
У Львові обговорюють можливості для повоєнного відновлення. Весняний діловий форум наживоУ Львові обговорюють можливості для повоєнного відновлення. Весняний діловий форум наживо
Опубліковано Твоє Місто Четвер, 19 травня 2022 р.
Членство в ЄС: які перспективи і що це нам дасть
Сподівання на те, що Україну за прискореною процедурою візьмуть у ЄС, звучать з початку війни. Уже на четвертий день вторгнення, 28 лютого, Володимир Зеленський підписав заяву про вступ України в Євросоюз.
Якщо її приймуть, це може докорінно змінити всю нашу країну, економіку та суспільство, вважає Матті Маасікас, посол ЄС в Україні, голова представництва ЄС в Україні.
Він зазначає, що країни Євросоюзу завжди зі скрипом сприймали ідеї щодо розширення союзу, але повномасштабне вторгнення Росії в Україну все змінило.
"Коли Володимир Зеленський уперше спитав мене, коли Україна стане членом ЄС, я відповів: "Сподіваюся, я доживу до цього дня". Зараз усе змінилося докорінно.
Президент Зеленський у березні підписав заяву про приєднання до ЄС, і вже в червні Євросоюз озвучить свій висновок щодо цієї заяви.
У випадку з Боснією цей процес тривав два роки, у випадку з Україною – два місяці", – говорить Матті Маасікас.
Одна з причин – у зміні громадської думки європейців. Зараз переважна більшість мешканців країн ЄС підтримують Україну, це вже вплинуло на уряди цих країн і може сприяти розширенню союзу.
Якщо говорити про економіку, то головна перевага членства України в ЄС – змога долучитися до єдиного європейського ринку. Утім, прийняття в ЄС не відбудеться так швидко, як нам хотілося б. Перед цим Україні доведеться провести серйозні реформи. Зокрема – судову.
"Європейські підприємці мають бути впевнені, що в Україні судова система працює так само, як у них, і в разі чого вони зможуть захистити свої інтереси.
Коли ми говоримо про вступ до Євросоюзу, йдеться не тільки про економіку, а й про реформи, високі стандарти ЄС щодо якості товарів, екологічних стандартів", – пояснює Матті Маасікас.
Фінансова підтримка міжнародних організацій уже зараз
Незалежно від того, чи візьмуть нас у Євросоюз, і як швидко це відбудеться, різні європейські організації та уряди вже зараз долучаються до підтримки України.
Європейські та американські організації, які і раніше надавали Україні гранти, кредити та інвестиції, збільшують суми та розставляють нові акценти.
Наприклад, ПРООН зацікавлена працювати з малим та середнім бізнесом, щоб мінімізувати вплив війни на ці структури.
"Це цеглинки, які необхідні для відбудови країни. Малий та середній бізнес – це джерело робочих місць, а в Україні надзвичайно важливо зберегти робочі місця, щоб підтримати людей та економіку" – каже Христофор Політіс, представник Програми розвитку ООН.
ПРООН має намір створити фонд для підприємців, які були змушені зробили релокацію зі сходу та півдня країни, щоб підтримувати їх фінансово.
Головна мета – надати біженцям роботу після їх повернення в Україну. За різними підрахунками, таких 5-6 млн осіб.
Міжнародна фінансова корпорація (IFC) також концентрується на підтримці приватного сектору в Україні. Вона працює над спрощенням та пришвидшенням процедури погодження проєктів.
В організації розуміють: війна в Україні матиме наслідки для всього світу, адже країна була одним з найбільших постачальників сільськогосподарської продукції.
Разом з низкою українських банків IFC активно працює над підтриманням критичного експорту та імпорту в Україні.
В організації виділяють три головні напрямки, за якими вони спрямовуватимуть кошти.
1. Відновлення логістичних ланцюжків поставок товарів.
2. Глобальна харчова безпека.
3. Проблема переселенців та зруйнованого житла.
"Ми почали з підтримки наших клієнтів, особливо тих, які або експортували, або виробляли критичні продукти. Наприклад, "Галнафтогазу" треба було терміново переорієнтуватися на ринок ЄС замість ринків росії та білорусі. Багато зусиль спрямували на допомогу фермерам", – говорить Олена Волошина, керівниця діяльності IFC в Україні.
Потужне вливання фінансів в Україну відбувається і з боку Європейського банку реконструкції та розвитку.
У березні ЄБРР виділив Україні 2 млрд євро. Окремо банк виділяє кошти для підтримки "Укренерго" та низки українських банків. Ті допомагатимуть бізнесам, які постраждали від війни.
"За Trade Facilitation Programme працюємо з десятьма банками в Україні, у сукупності це 320 мільйонів євро.
Перебуваємо на фінальній стадії переговорів щодо видачі кредиту "Нафтогазу" на 300 мільйонів євро. Також маємо закінчити кредитний договір з "Укрзалізницею" на 50 мільйонів, це підтримка їхньої ліквідності.
На підході ще дві транзакції. Дамо 100 мільйонів євро аграрному сектору, харчовим та медичним компаніям", – розповідає Ірина Кравченко, заступниця голови ЄБРР в Україні.
Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) також розширює свої грантові програми для України. Воно зняло обмеження щодо галузей бізнесу, які можуть отримати гранти на розвиток.
"Раніше ми говорили про зростання, зараз – про спасіння економіки, утримання її колишнього рівня, утримання ринків", – говорить Наталя Петрова, заступниця керівника однієї з програм USAID.
Українським бізнесам треба розвиватися та виходити на світові ринки, вважають у USAID. Зокрема, меблеві бізнеси мають великий експортний потенціал.
Потужну підтримку Україні надає Ізраїль. Ця країна постійно живе в стані війни, але навіть за таких умов розвиває економіку.
Ізраїль планує допомагати Україні в медичній галузі, сільському господарстві та IT-секторі. Наприклад, у березні на Львівщині розгорнули ізраїльський польовий госпіталь, де отримали допомогу сотні людей.
"Економічна ситуація в Україні надзвичайно складна через війну. Ізраїль мав схожий досвід, ми можемо дещо порадити, але не треба намагатися все повторити.
Кожна країна має йти своїм шляхом. Я переконаний, що Україна знайде власний вихід з цієї ситуації і відбудує економіку", – говорить Михайло Бродський, посол Ізраїлю в Україні.
Українці також могли б учитися в Ізраїлю будувати тісні зв'язки зі своєю діаспорою.
"Сильна Україна не обов’язково означає, що всі українці повернуться. Іноді ті, хто лишаються за кордоном, можуть зробити більше, ніж ті, хто повернулися", – вважає Бродський.
Відбудова та масштабні інвестиції: питання контролю
Світ допомагає Україні, але наразі йдеться не про відбудову, а про підтримку економіки, щоб держава, її бізнеси та населення могли протриматися до перемоги.
Згодом постане більш серйозне питання: Україні потрібні будуть сотні мільярдів євро на повну відбудову інфраструктури та бізнесів. Європа та Америка готові надавати такі кошти.
18 травня Єврокомісія оприлюднила програму відбудови України Rebuild Ukraine. Ключовими елементами програми стануть гранти, позики та інвестиції. Головні питання – як витратити їх найбільш ефективно, і хто це буде контролювати.
"Світ уже має певний досвід відбудови міст і країн після війни. Є позитивний досвід відновлення після Другої світової війни. Менш успішний – досвід відбудови Афганістану або Кувейту. Україні важливо не повторити їхніх помилок", – говорить Юлія Мінчева, лідерка проєктів "Вокс Україна".
Організація, яку вона представляє, опублікувала "Нарис про відбудову України". Це концептуальна записка про те, як має виглядати повоєнна відбудова України, створена американськими, шведськими та українськими експертами.
Документ містить шість ключових принципів.
1. Країна має рухатися до Євросоюзу.
2. Має бути створена автономна та незалежна агенція, яка буде координувати весь потік коштів в Україну з різних ресурсів. Це необхідно для ефективного використання сотень мільярдів доларів допомоги, які планує отримати Україна.
3. Україна має бути "власником" програми відбудови і бути відповідальною за неї. Мешканці України на різних рівнях мають бути активно залучені в цей процес.
4. Сприяти відбудові потрібно не тільки грошима, а й технологіями, щоб Україна стала ще кращою, ніж до війни: інклюзивною, "зеленою" та енергоефективною.
5. Акцент має бути на грантах, а не кредитах.
6. Цифровізація та "зелена" економіка мають бути пріоритетом.
У нарисі описані три джерела коштів для відновлення України.
1. Чинні проєкти Світового банку та інших міжнародних організацій.
2. Персональні домовленості з країнами, місцеві ініціативи. Наприклад, Житомирська область домовляється з Естонією про відбудову конкретного об’єкта.
3. Заморожені активи росії та росіян. Утім, це довгий і складний юридичний процес, який може тривати роками.
Юлія Мінчева зазначає: коли Україні будуть потрібні значні кошти на великі інвестиційні проєкти, вона муситиме довести, що зможе використати їх ефективно.
"До нашої кредитної історії є питання. Бували ситуації, коли Україна підписувалася під певними зобов’язаннями, але їх не виконувала.
Від такого підходу треба відмовлятися, бо нам не будуть давати гроші. Треба розуміти, що світ житиме не тільки війною в Україні, а й своїми проблемами, інфляціями, дефіцитами.
Якщо виникнуть будь-які сумніви щодо ефективності використання коштів, європейські виборці можуть поставити питання перед своїми урядами, чи варто допомагати Україні", – говорить вона.
Ірина Кравченко з ЄБРР вважає, що крім перемоги у війні для отримання великих сум за планом Маршалла треба буде виконати велике домашнє завдання.
"Як зробити так, щоб отримані кошти використовувалися ефективно, – це велика дискусія. Це дуже непросте завдання.
Буде дуже багато вимог, які доведеться виконати, щоб отримати гроші. Зокрема – не тільки давати обіцянки, що реформи будуть реалізовуватися, а й реально їх реалізовувати.
Має бути координаційна платформа, яка допоможе контролювати, на що пішли гроші і як їх використовують", – говорить вона.
Місяць тому Український інститут майбутнього розробив документ "Україна 2022. Як не втратити шанс стати сильною державою".
Засновник інституту Вадим Денисенко наголошує: "Коли ми говоримо про відбудову країни, йдеться не тільки про економіку, а й про стратегію та світогляд. Про те, якою Україна буде через 30-40 років: відсталою, корупційною та аграрною чи сучасною, розвиненою та цифровою?".
"Ми можемо перетворитися на умовні Німеччину або Японію, а можемо – на Афганістан, куди після війни також вливалися величезні гроші, але це не принесло результату.
Найгірше, що може з нами трапитися, – це якщо ми будемо відбудовувати економіку такою, якою вона була до 24 лютого. Або ми будемо думати про економіку 2050 року, або шансів іти вперед у нас не буде", – говорить Вадим Денисенко.
Він вважає, що для ефективної відбудови країни потрібно докорінно змінити систему управління, подолати корупцію, повернути населення, змінити підходи до зовнішньої політики і запровадити нові економічні принципи.
"Після війни в нас буде вікно можливостей, яке триватиме до року. Мусимо не проґавити цей шанс. Ми маємо величезну мобілізацію суспільства та кредит довіри до влади.
Треба не сповзти до авторитаризму і перезавантажити владу. Дива за рік не буде, справжнє перетворення країни станеться десь через пʼять років", – говорить Вадим Денисенко.
Бізнес: курс на експорт та інновації
Від того, наскільки український бізнес адаптується до військових реалій та який його відсоток втримається на плаву під час війни, також залежатиме швидкість відбудови країни та її економічний розвиток.
"На початку війни зупинили діяльність 37% українських бізнесів, зараз таких – 17%. Тобто бізнеси потроху відновлюються, але 60% підприємств досі працюють нижче довоєнної потужності.
Зараз відновлення бізнес-процесів уповільнюється. Це говорить про те, що ми досягли плато.
Серед причин – руйнування логістичних ланцюжків, зниження внутрішнього попиту, виїзд робочої сили", – говорить Катерина Рожкова, перший заступник голови Національного банку України.
За її словами, малий та середній бізнес відновлюється повільніше, ніж крупний. Такі підприємці змушені зменшувати зарплату працівникам, бо їхні прибутки впали.
Відповідно, знизилися податкові надходження. На найближчий час Мінфін прогнозує, що дефіцит держбюджету становитиме 5-7 млрд дол на місяць.
"Наразі цей дефіцит покривається надходженнями від країн-партнерів у формах грантів та позик з різними ставками. За час війни ми отримали 5,6 мільярда доларів, усі ці кошти пішли в бюджет.
18 травня очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС пропонує нову допомогу, до 9 мільярдів євро. На коротку перспективу партнери нас підтримують", – говорить Катерина Рожкова.
Незважаючи на це, за даними Нацбанку, у квітні інфляція в Україні становила 15,9%, а до кінця року вона може перевищити 20%. Для порівняння: навіть у найскладніший ковідний 2020 рік інфляція становила лише 5%.
Одна з галузей, на яку Україна має продовжувати робити ставку, щоб підняти економіку, – інформаційні технології. На цьому сходяться чи не всі спікери Spring Business Forum.
"До війни в Україні був дуже розвинений IT-сектор, вам варто рухатися в тому ж напрямку. Цифрова інфраструктура – одна з найсильніших галузей, яку можна використати для відбудови України", – вважає Христофор Політіс.
Про те, що IT-кластер може стати потужним важелем для відбудови України, говорить і Михайло Бродський.
Таким шляхом пішов свого часу Ізраїль. Там інформаційні технології спочатку почали потужно використовувати для оборони і тільки потім вони перейшли в громадський сектор.
"До війни більше половини аутсорсингових послуг для Ізраїлю виконували українці. Майбутнє української економіки значною мірою залежить від IT-сектору, тому потрібно повернути своїх спеціалістів", – вважає посол.
За його словами, для українського IT-сектору є загроза, пов’язана з безпекою даних, але вона існуватиме лише в короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі з індустрією все буде добре, бо ця галузь дуже гнучка.
Про певні труднощі в IT-індустрії говорить і Тарас Кицмей, власник компанії Softserve, штат якої налічує 13 тис спеціалістів в українських та міжнародних офісах.
"За перший квартал 2022 року IT-індустрія в Україні мала 2 млрд виручки, ріст становив 45% порівняно з першим кварталом 2021 року.
Ми постали перед питанням: як розвивати бізнес і водночас допомагати країні.
Деякі клієнти з огляду на безпеку відмовилися працювати з Україною. У нас були ситуації, коли проєкт на 200 людей злітав протягом години", – говорить Тарас Кицмей.
За час війни його компанія профінансувала 3 200 релокацій сімей працівників у межах України і ще 1 200 – за її межі.
Softserve витрачає 500 тис дол на місяць на зарплати працівників, які пішли воювати в ЗСУ. За словами власника компанії, найбільша загроза для IT-галузі – якщо спеціалісти не повернуться додому з ЄС.
"Люди пробули в інших країнах три місяці. Якщо пробудуть там стільки ж, вони стануть там податковими резидентами і витягнути їх звідти буде важко. Потрібно робити все, щоб вони поверталися, платили податки в Україні і лишалися тут", – говорить він.
Щоб вижити, бізнес повинен орієнтуватися на міжнародні ринки. Це порятунок для України, який дасть можливість бізнесам втриматися, платити податки та заводити в країну валюту, вважає Ростислав Кісіль, власник Meest group.
Його компанія працює в 44 країнах. За три місяці вона привезла в Україну 5 тис тонн гуманітарних вантажів. Наразі Meest змогла відновити лише 30% бізнесу в Україні.
"Ми не віримо, що навіть за сприятливої ситуації в Україні зможемо до кінця 2022 року повністю відновити бізнес. Навіть після перемоги України часи будуть непростими.
Люди стануть більш заощадливими, середній чек падатиме, значить, темпи розвитку бізнесів впадуть. Тому кожен український бізнес має орієнтуватися на ЄС, США та Азію.
Значить, треба змінювати профіль, технологічно модернізуватися. Має бути державна підтримка, щоб зробити виробництво більш технологічним, щоб продукція була конкурентна.
Скасування мита для наших товарів не означає, що всі в ЄС кинуться їх купувати", – говорить Ростислав Кісіль.
Інша важлива умова для втримання економіки України на комфортному рівні – інвестиції. Поки що міжнародні інвестори не поспішають завалювати нас грошима.
"Наше завдання на травень – втримати бізнес. Про нові інвестиції поки ніхто не говорить.
Щоб просто підтримати наявний бізнес, нам треба інвестувати 1,5 мільярда гривень у поновлення зв’язку та підтримку роботи мережі і 330 мільйонів гривень – у безкоштовні послуги для клієнтів.
Про прибуток не йдеться", – говорить Володимир Лавренчук, директор азербайджанської компанії Neqsol holding, якій належить компанія "Vodafone Україна".
За його словами, акції українських компаній упали на 37-57%. Інвестори могли б їх придбати на апсайді (очікування зростання котирувань акцій – ЕП), але таких угод мало, бо інвестори бояться ризикувати.
"Для великих компаній маржа не є визначальним фактором. Головний фактор – надійність, а її забезпечити ніхто не може, бо війна. Тому ми поки купуємо лише військові облігації", – іронізує Володимир Лавренчук.
Підприємець Василь Хмельницький навіть під час війни будує індустріальні парки в Білій Церкві та Львові.
Він наголошує, що майбутнє України залежатиме від того, чи будуть підприємці креативними та сучасними, чи створюватимуть вони проєкти, та чи буде Україна інвестувати в освіту і розвиток кадрів.
"В IT-сфері в нас багато аутсорсерів, але мало стартапів. Нам треба створити центри, де можна по-новому навчати людей, щоб підвищити якість людського капіталу.
Усі говорять про план Маршалла, але ніхто не дасть нам кошти, якщо ми самі не почнемо працювати. Якщо ми просто будемо чекати на гроші, їх не буде. Тому ключові важелі у відбудові України – це промисловість, інновації та люди", – вважає Василь Хмельницький.
Авторка: Тетяна Гонченко