Економіки там немає. Навіщо Китаю Зимова Олімпіада і чому нервують спонсори
Зимові Олімпійські ігри (ОІ) стануть другими в історії Китаю змаганнями такого масштабу. 14 років тому в Пекіні проходила 29-та Літня Олімпіада. Столиця КНР стала першим містом, яке приймало і літні, і зимові ігри.
Заявку Пекіна на проведення Олімпіади-2022 офіційно затвердили влітку 2015 року.
До речі, тоді серед інших претендентів на право стати господарем Ігор була й Україна. Передбачалось, що приймати зимові змагання будуть Львів та курорт "Буковель".
Заявка на проведення ОІ була подана ще за президенства Віктора Януковича і в уряді тоді планували витратити на підготовку до 25 млрд грн при курсі 8 грн за дол. Однак після початку російської агресії на Донбасі, окупації Криму та погіршення економічної ситуації уряд Арсенія Яценюка в червні 2014 року заявку відкликав.
Крім України, через низьку підтримку місцевих мешканців свої заявки відкликали польський Краків, німецький Мюнхен, шведський Стокгольм та швейцарський Граубюнден. Після перегляду фінансових гарантій норвезьким урядом відмовилося й Осло.
До фіналу дійшли тільки два міста – Пекін та Алмати. Вирішальне голосування колишня столиця Казахстану програла з різницею чотири голоси.
Якими для країн-господарів можуть бути рахунки за організацію заходів такого рівня, скільки насправді заплатив за зимову Олімпіаду Китай, що отримає натомість Пекін і чому Україні варто переглянути свої плани на проведення Ігор в майбутньому.
Скільки витратив Китай
Ігри-2022 для Китаю – радше питання престижу, ніж заробітку. Зрештою проведення Олімпіади для більшості країн-господарів – це завжди суцільні збитки – економічні вигоди переоцінені, фактичний кошторис, зазвичай, зростає мінімум удвічі.
Для чого це Пекіну? Китайська влада хоче показати, що країна має передові інфраструктуру і технології.
За офіційними даними, бюджет пекінської Олімпіади – 3,9 млрд дол, з яких 880 млн дол покриє МОК.
Деякі статті кошторису покрили 45 китайських спонсорів. Утім, якщо для місцевих компаній змагання – це заробіток, то офіційні олімпійські спонсори свідомо уникають монетизації через політичну напругу.
Загалом, 3,9 млрд дол – це дуже мало порівняно з рахунками інших країн-господарів. Для прикладу – витрати на зимові Ігри в Сочі у 2014-му сягнули 60 млрд дол.
Проте, скоріше за все, Китай приховує реальну вартість свого кошторису. Розслідування Business Insider показало, що реальні витрати на підготовку вдесятеро більші за офіційну цифру – близько 38-39 млрд дол.
Наприклад, до відкриття змагань там запустили надшвидкий поїзд Fuxing, який рухається зі швидкістю 350 км за год і має 5G. Лише на будівництво дороги витратили 9,2 млрд дол.
Інша приголомшлива стаття витрат – це програма Піднебесної з очищення повітря, яку недавно розширили з 28 до 60 міст. Влада хоче продемонструвати здатність Китаю до "озеленення" економіки. Організатори запевняють: електроенергію для всіх спортивних об’єктів вироблятимуть з відновлювальних джерел.
Щоб зменшити концентрацію СО2, Пекін обмежив виплавку сталі та зупинив інші підприємства, які забруднюють повітря. Показово, що змагання з лижного фристайлу та сноуборду проведуть на закинутому сталеливарному заводі.
Більше того, через екологічні заходи в деяких провінціях зменшилися темпи зростання промислового виробництва та зросли ціни на метали.
Також Китай вирішив не відмовлятися від політики "нульової толерантності" до коронавірусу, яка передбачає жорсткий контроль за поширенням хвороби.
У Пекіні змусили проходити тести всіх людей, які купують жарознижувальні препарати в аптеках. Для спортсменів створили замкнену систему пересування, аби максимально обмежити їхні контакти з мешканцями міста.
Кількість глядачів на змаганнях також обмежать. Раніше організатори планували заробити на них 118 млн дол, однак зараз місцевому населенню і туристам з-за кордону не дозволяють купувати квитки.
Стадіони частково заповнюватимуть за запрошеннями. Влада через посольства шукає іноземців, які живуть у Китаї, і запрошує їх на трибуни, щоб змагання виглядали більш інтернаціонально. Обмежуються і дипломатичні контакти: делегацію з Росії, наприклад, скоротили з 25 до 10 людей попри приїзд президента Путіна.
Про витрати на інфраструктуру
Ігри-2022 пройдуть у Пекіні (льодові змагання), Яньціні (гірськолижні змагання) та Чжанцзякоу (сноуборд, фристайл, лижі).
Як і 14 років тому, відкриття й закриття Ігор відбудуться на Пекінському національному стадіоні. На його будівництво витратили 480 млн дол, а річне утримання коштує 11 млн дол.
Національний плавальний комплекс "Водяний куб" перетворили на "Льодяний куб", там пройдуть змагання з керлінгу. У 2010 році арену переобладнали на аквапарк площею 12 тис кв м. Вартість реновації оцінювали 29 млн дол, а нинішнє перетворення коштувало 26 млн дол.
Серед новобудов Ігор-2022 – найбільший в Азії ковзанярський стадіон на 12 тис місць. Каток побудували на місці поля для хокею на траві. Офіційна сума інвестицій – 175 млн дол без урахування витрат на "земельні питання".
Олімпійське селище для спортсменів з 91 країни від деяких спортивних об'єктів розташоване за 200 км, тому у 2019 році була збудована уже згадувана високошвидкісна залізниця. Тепер з Чжанцзякоу до Пекіна можна доїхати за 50 хв замість 3 год. Проєкт вартістю близько 9,2 млрд дол не ввійшов до офіційного бюджету.
На селище в центрі Пекіна для 2,3 тис спортсменів країна витратила 3,16 млрд дол. За даними експертів, близько 442,9 млн дол коштували майданчики для бобслею, скелетону, санного спорту та гірських лиж у Яньціні, ще 773,5 млн дол – лінія метро в Пекіні, побудована спеціально для зимових Ігор.
Дипломати бойкотують, спонсори втрачають
Ще ніколи відносини Сполучених Штатів та Китаю не були такими напруженими, що позначилося на Олімпійських іграх. США, Британія, Австралія та низка інших країн оголосили дипломатичний бойкот у зв’язку з можливим порушенням прав людини в Сіньцзян-Уйгурському автономному окрузі.
На змаганнях будуть лише спортсмени без політичних делегацій. Дипломати вважають підтримку ігор аморальною. Жорстка риторика в медіа призвела до того, що 46% американців підтримали бойкот, а 35% вважають Китай ворогом. Це поставило спонсорів Олімпіади в Пекіні у вкрай незручне становище.
МОК має 13 постійних партнерів: Airbnb, Alibaba, Visa, Coca-Cola, Intel, Procter&Gamble, Samsung, Panasonic, Toyota, Allianz, Atos, Bridgestone, Omega. Кошти цих корпорацій дозволяють фінансувати захід. В обмін компанії отримують можливість асоціювати свій бренд з олімпійською символікою.
У 2022 році через конфлікти позитив від бренду Олімпійських ігор опинився під загрозою. У деяких західних ЗМІ змагання порівнюють з Олімпіадою в нацистській Німеччині у 1936 році, що впливає на якість рекламних кампаній.
Настрої в суспільстві не дозволяють спонсорам поводитися так, ніби нічого не сталося. Однак засудити політику Пекіна вони теж не можуть, бо втратять великий китайський ринок. Це спробувала зробити компанія Intel. Вона відправила лист своїм постачальникам з проханням уникати контактів із Сіньцзяном, де нібито використовують примусову працю уйгурів.
Після цього в китайських соціальних мережах почалася кампанія за відмову від продукції компанії, а провладне видання Global Times написало, що компанії, які "ображають" Китай, мають заплатити за це своїми прибутками.
Intel вибачилася і видалила всі згадки про Сіньцзян із своїх листів. Керівництво компанії заявило, що лише виконувало закон США. За це в Сенаті США їх звинуватили в боягузтві і почали погрожувати позбавленням фінансування.
У схожій ситуації опинилася H&M, яка теж занепокоїлася через ситуацію в Сіньцзяні. У китайських соцмережах оголосили компанії бойкот. Її продажі в країні за три місяці впали на 26%, через що H&M не дорахувалася 74 млн дол.
Західні країни теж тиснуть на спонсорів. Влітку Конгрес США викликав представників Coca-Cola, Procter&Gamble, Intel, Visa та Airbnb – ключових спонсорів змагань. Політики обговорювали їхній можливий вплив на права людини в Китаї та "репутаційні ризики організації Олімпіади під час геноциду".
Тепер спонсори намагаються балансувати між Китаєм та США. Вони вимушені обмежувати рекламні кампанії, пов’язані із змаганнями. BBC писала, що маркетингова активність та згадки про Олімпіаду в соцмережах компаній-спонсорів значно зменшилися порівняно з літніми Іграми в Токіо у 2021 році.
Coca-Cola проводитиме рекламну кампанію лише в Китаї, а Visa не запускала традиційний відлік до початку змагань і не публікувала інформацію про свою участь в організації заходу. Деякі спонсори виправдовуються з позиції "спорт поза політикою", однак відмова від осуду Китаю і навіть купівля прав на трансляцію змагань викликають протести правозахисників та критику преси.
Олімпіада в Пекіні – справжнє випробування для транснаціональних компаній. На карту поставлені їх репутація і відносини з двома найбільшими економіками.
Ризики та неефективне використання коштів
У 2020 році вчені Оксфордського університету порахували, що Олімпіада – надто дороге задоволення. Середній рівень витрат, пов’язаних із спортом, сягає 12 млрд дол, а не пов’язаних з ним – у кілька разів більший.
Так, перевищення витрат та пов’язаний з цим борг від організації Ігор в Афінах-2004 послабили грецьку економіку і стали однією з причин глибокої фінансово-економічної кризи в країні, яка почалася у 2007 році.
Непроста ситуація, за словами вчених, і з Ріо-2016. Тоді, за два місяці до старту літньої Олімпіади в Бразилії, Ріо-де-Жанейро оголосило надзвичайний стан, аби забезпечити додаткове фінансування заходу.
Коли Бразилія вирішила проводити Олімпійські ігри та отримала схвалення МОК, з економікою все було добре, зазначають аналітики. Однак зараз країна переживає одну з найгірших економічних криз з 1930-х років.
"Потенційні господарі, особливо із слабкою економікою, мають вивчити помилки Афін та Ріо. Перед поданням заявки слід захистити себе шляхом проведення реалістичної оцінки витрат і ризиків", – попереджають науковці. За їх даними, середнє перевищення витрат на літні ігри становить 213%, на зимові – 142%.
"Варто пам’ятати, що офіційний бюджет Олімпійських ігор зазвичай фіксується як очікувана вартість з постійними перевитратами. Такі бюджети – це радше початковий мінімум, мінімальний внесок у всі витрати", – стверджують учені.
Перевищення витрат може мати фінансові наслідки на десятиліття вперед, як це сталося з канадським Монреалем. Після літніх Ігор-1976 місту знадобилося 30 років, аби розрахуватися з боргами через перевищення витрат на 720%.
У цьому контексті показовий приклад небідної Норвегії, яка відмовилася від Ігор-2022. Норвежці – одна з найуспішніших націй на зимових змаганнях, і, здавалось би, кращого господаря Олімпійських ігор знайти було важко.
Коли стало відомо, що на Ігри-2014 в Сочі (Росія) витратили 51 млрд дол, думки норвежців розділилися, і парламент відмовився надавати фінансові гарантії.
Також не варто забувати про корупцію та відмивання грошей.
Так, під час підготовки до Олімпіади в Сочі Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального опублікував звіт про неефективне використання коштів. За даними авторів, лише вартість будівництва Олімпійського стадіону виросла в 14 разів. При цьому 96% усіх витрат фінансувалися коштами платників податків.
Підкреслила масштаби корупції Олімпіада в Ріо. Звинувачення в незаконних схемах правоохоронці висунули ще до відкриття Ігор, а відразу після них почалися арешти. Колишнього президента Олімпійського комітету Бразилії звинуватили в підкупі МОК, погорів на хабарях й ексмер Ріо.
Як Україна подаватиме заявку на Ігри-2030
Відкликаючи заявку у 2014 році, Україна домовилася з МОК, що Львів подасть нову – на організацію Ігор-2026. Утім, далі розмов справа не пішла.
Про ідею проведення в Україні заходу такого масштабу у 2020 році заговорили в Офісі президента Володимира Зеленського, представивши проєкт створення високогірного всесезонного спортивно-туристичного кластеру "Боржава" з перспективою подання заявки на проведення Ігор 2028 року або 2030 року.
Хоча тоді вже було відомо, що господарем Ігор-2028 стане Лос-Анджелес. Преса з’ясувала, що ідею протягує група Льовочкіна-Фірташа. У 2021 році уряд заявив про плани щодо Літньої юнацької олімпіади. Новий орієнтир – Ігри-2030.
"Велика мрія – це Олімпіада в Україні. Я дуже в це вірю. Я впевнений, що наша велика держава заслуговує стати господаркою Олімпійських ігор", – заявив у вересні 2021 року Зеленський. Після цього до програми "Велике будівництво" додали спортивні об’єкти. Однак спортсмени не надто оптимістичні.
"У нас нема інфраструктури для тренувань із зимових видів спорту, а Олімпіада – це взагалі інший рівень. Щоб провести змагання із зимових видів спорту в Україні, потрібно побудувати інфраструктуру… Льодовий трек в Україні – це нереально. У нас немає експертів, які б розбиралися в системі треку та могли ним керувати", – заявив скелетоніст Владислав Гераскевич.
Міністр спорту Вадим Гутцайт більш оптимістичний. За його словами, у контексті заявки-2030 уже будується біатлонний комплекс у Буковелі.
"Ми вже там проводили українські змагання. Буковель взагалі готовий узяти багато змагань на Олімпіаді. Там поруч ще потрібно побудувати кілька трас для інших видів спорту. Усе тільки починається", – переконує міністр.
Він не виключає, що деякі змагання могли б проходити в сусідніх країнах. "Скелетон чи бобслей можна провести в Латвії. МОК радить не будувати такі дорогі об’єкти, а використовувати їх в країнах поруч", – каже міністр.
Однак про спільну заявку не йдеться, Україна подаватиметься самостійно.