Якщо Росія піде на загострення: чим Україні загрожує повна енергетична блокада

Можливий початок масштабної військової агресії з боку Росії став ключовою темою обговорень у суспільстві.

На думку фахівців, сценарій ескалації найближчим часом малоймовірний, але проблема не тільки в цьому. Україна в багатьох секторах енергетики залишається надто залежною від постачань з країни-агресора.

Росіяни добре знають слабкі місця України і намагаються бити туди, де є пряма залежність. Прикладів достатньо: від блокування поставок вугілля та нафтопродуктів до суттєвого зменшення транзиту газу через вітчизняну ГТС.

Як влучно висловився один з представників влади, поки що росіяни діють проти України "тисячами дрібних порізів". Кожен з них незначний, але якщо вони вирішать вдарити по всіх напрямках, наслідки можуть бути катастрофічними.

Чому на восьмому році війни Україна залежна від російських енергоресурсів і як ворог може цим скористатися?

Газ: потрібні імпорт і тепла погода

Офіційно Україна не імпортує російський газ з 26 листопада 2015 року. Вона купує паливо лише на західному кордоні, проте це не свідчить про повну незалежність від постачань з РФ.

Утім, спершу про те, що відбувається в підземних сховищах газу. За даними "Укртрансгазу", з початку опалювального сезону запаси палива в підземних сховищах газу (ПСГ) впали майже на 40% до 11,6 млрд куб м.

Іноземні компанії, які тримають паливо в українських сховищах, скоротили запаси більш ніж у вісім разів: з 2,45 млрд куб м до 300 млн куб м.

Важливо те, що далеко не весь обсяг газу в сховищах можна використати на потреби населення, ТКЕ та промисловості.

Близько 4,7 млрд куб м – це "буферний газ", технічна подушка, яка має залишатися в системі для забезпечення закачування та відбору палива.

Таким чином, активного газу в сховищах лишилося близько 7 млрд куб м. Це з урахуванням 1,4 млрд куб м технічного газу "Оператора ГТС", необхідного для здійснення транзиту.

Чи вистачить цього до кінця опалювального сезону? Влада запевняє, що запасів достатньо і всіляко демонструє впевненість у вдалому проходженні опалювального сезону. Утім, деякі учасники ринку більш обережні в прогнозах.

"Нинішніх запасів теоретично має вистачити до кінця опалювального сезону, але за умови "додаткового імпорту в розумному обсязі", і якщо температура не буде нижчою, ніж зараз", – говорить менеджер однієї з державних компаній.

На думку президента Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайла Гончара, цей опалювальний сезон Україна зможе пройти з наявними залишками газу в підземних сховищах. Проблемою може стати наступний опалювальний сезон.

Для його проходження в сховищах потрібно мати близько 19 млрд куб м газу. Тобто з урахуванням "буферного" палива Україні доведеться купити та запастися газом власного видобутку в обсязі близько 12 млрд куб м.

З жовтня 2021 року "Нафтогаз" не імпортує паливо через високі ціни. Відновлення закупівель очікували на початку 2022 року, але в січні державна компанія не придбала жодного кубометра палива.

На лютий заброньовані потужності для імпорту в Україну 195 млн куб м газу з Угорщини та Словаччини. Імовірно, постачання почнеться з початку місяця.

Скільки коштів знадобиться на закачування газу? Усе залежатиме від цін. "Будуть стояти питання де взяти газ і де взяти гроші", – зазначив Гончар.

Чи наважиться Росія на повну зупинку транзиту? Гончар вважає, що в разі запровадження енергетичної блокади України з боку Росії такий розвиток подій можливий.

"Росія до того і веде. Якщо глянути на динаміку транзиту за останні пів року, то зараз – найменші за всю історію обсяги. Росія обмежує постачання газу до ЄС. Навіть Міжнародне енергетичне агентство чітко вказало на дії "Газпрому" як винуватця ситуації на газовому ринку Європи", – сказав він.

Про ймовірність зупинки транзиту говорить і керівник однієї з українських газових компаній: "Ніщо не завадить їм заявити, що в них сталася якась аварія, і закрити вентиль".

Зупинити транзит Україною без запуску "Північного потоку-2" та виведення на повну потужність другої нитки "Турецького потоку" Росія не зможе через зобов'язання з постачання газу на європейський ринок.

У випадку зупинки транзиту українську ГТС доведеться використовувати в реверсному режимі, постачаючи паливо з ЄС, як це було у 2009 році, обходитися газом власного видобутку та підіймати залишки зі сховищ.

За словами співрозмовника ЕП в "Нафтогазі", Україна готова до такого сценарію.

Електроенергія: проблеми синхронізації

Україна не імпортує електроенергію з Росії, хоча таке обмеження зняли напередодні опалювального сезону. Причина – політична відмова з боку країни-агресора попри офіційні заяви Міненерго РФ про готовність здійснювати поставки.

Імпорт електроенергії під час опалювального сезону стає традиційним для української енергосистеми. Він здійснюється в невеликих обсягах порівняно із загальним споживанням.

Наприклад, за 2021 рік Україна імпортувала 1,7 млрд кВт-год електроенергії або 1,1% від загального споживання. Найбільший обсяг імпортувався у лютому та грудні.

Зараз основний постачальник електроенергії – Білорусь, звідки у 2021 році поставили майже 70% всього імпортованого обсягу. На другому місці – Словаччина, на третьому – Росія з 10%.

Попри відсутність комерційного імпорту, між країнами здійснюються технічні перетікання, без яких робота енергосистем в нормальному режимі неможлива.

Ключовий ризик пов’язаний з планами України від'єднатися від енергосистем Білорусі та Росії і синхронізуватися з європейською мережею ENTSO-E.

Перехід передбачає тимчасову роботу української системи в ізольованому режимі протягом кількох днів у лютому 2022 року.

Є ризик, що після самостійної роботи енергосистеми та в разі ескалації під'єднатися до Росії та Білорусі не вдасться. Особливо з огляду на те, що керування енергосистемою Білорусі здійснюється з Москви.

"Виникне дефіцит потужності в обсязі 900 МВт-год, це великий обсяг", – каже голова енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус.

У такому випадку пікові години споживання Україні потрібно буде покривати шляхом спалювання вугілля, із запасами якого є проблеми, та дорогого газу.

Робота української енергосистеми в ізольованому режимі запланована на кінець лютого, тож за найгіршого сценарію Україні треба буде працювати самостійно лише в березні.

Крім того, росіяни взяли на себе зобов’язання приєднати українську енергосистему до себе після випробувань.

"В "Укренерго" на руках є документ, підписаний і російською стороною, у якому погоджено як від'єднання української енергосистеми, так і її приєднання", – зазначив Герус.

Чого коштує договір, підписаний з РФ, усім відомо, тому ризики залишаються.

Вугілля: уже краще, але не настільки

Через критично низькі запаси вугілля напередодні опалювального сезону цю зиму називали однією з потенційно найскладніших за всю історію України.

Наразі завдяки морському імпорту ситуація трохи покращилася, але все одно далека від ідеалу.

Наприкінці січня на складах українських ТЕС було майже 700 тис тонн вугілля, що на 30% менше гарантованих запасів. Проте в останні тижні запаси на складах збільшуються.

По вугільній сфері росіяни били найбільше. Яскравим прикладом є постачання енергетичного вугілля, яке Росія припинила з листопада 2021 року, коли стало відомо про низькі запаси на складах українських ТЕС.

Крім того, Росія заблокувала транзит палива з Казахстану. Паралельно РФ відмовилася постачати електроенергію, хоча Україна з 1 листопада 2021 року зняла заборону на її імпорт.

"Там, де Росія не може боляче вдарити, постачання не припиняються. Ввезення коксівного вугілля для української металургії триває, як і постачання дизпалива, яке Україна може завезти морем", – зазначає Герус.

Найбільш слабке місце України в контексті вугілля – Луганська ТЕС ДТЕК, яку можна забезпечити сировиною лише залізницею з боку Ростовської області.

Росія вже блокувала постачання в цьому напрямку, змусивши українську владу переводити станцію на спалювання газу, що в рази збільшило витрати на виробництво електроенергії.

На початку січня постачання були розблоковані, на Луганську ТЕС надійшла перша партія вагонів з вугіллям.

"На січень укладений контракт, постачальник підтвердив поставку 50 тисяч тонн вугілля. Інформації щодо постачання вугілля в лютому немає.

На складі Луганської ТЕС є 29,6 тисячі тонн вугілля. У разі повного блокування постачань протягом тривалого часу під загрозою опиняться енергозабезпечення регіону і теплозабезпечення міста Щастя", – відповіли в ДТЕК.

Чи розуміє ці ризики Росія? Прекрасно розуміє. Чи можлива повторна зупинка постачань? Можлива.

Нафтопродукти: залежність є, резерву нема

Механізмів впливу Росії на український ринок нафтопродуктів у випадку військового вторгнення більш ніж достатньо. У довоєнному 2013 році частка російського дизельного пального в структурі українського ринку становила 30%.

У 2014 році вона знизилася до 20%, а згодом почала зростати. Утім, у 2021 році ситуація змінилася. Якщо у 2020 році частка російського дизельного пального становила 42%, то у 2021 році вона знизилася до 30%.

Сталося це не через державну політику скорочення постачань з країни-агресора, а через зупинку продуктопроводу "Прикарпатзахідтранс". Це історія про конфіскацію так званої труби Медведчука.

"Скорочення постачання дизпального з Росії у 2021 році було не цілеспрямованою державною політикою, а побічним ефектом політичної боротьби", – сказав директор консалтингової компанії "А-95" Сергій Куюн.

Залежності України від РФ щодо бензину немає, весь попит забезпечується внутрішніми ресурсами та імпортом. Частку дизпального можна замістити товаром з інших країн та нарощуванням власного виробництва. Якби не одне "але".

Найбільшим постачальником дизельного пального на український ринок є Білорусь, на яку припадають 42%. Причому майже все пальне сусідня країна виготовляє з російської нафти.

"Чи зможе Росія вплинути на Білорусь у питанні постачання пального? Враховуючи градус інтеграції Білорусі та Росії, у Москви є серйозні важелі впливу. Якщо буде припинене постачання пального ще й з Білорусі, то, як казав Лукашенко, вони поставлять нас на коліна. Частка цих двох країн на нашому ринку дизпального – майже 70%", – зазначив Куюн.

Якщо ескалації не буде, то Росія та Білорусь навряд чи влаштують Україні блокаду, адже це приносить їм великі доходи.

"Україна платить за пальне більше за інших, хоча через близькість наших країн транспортні витрати найменші. Ми платимо їм дуже солідну премію. Як ринок збуту ми для них дуже вигідні", – пояснює Куюн.

Якщо військове вторгнення станеться, то постачання дизельного пального з високою ймовірністю зупинять.

В Україні давно обговорювалася ідея створення мінімального запасу нафти і нафтопродуктів. Особливо актуальним це питання стало після того, як у 2015-2016 роках Росія накладала ембарго на постачання нафтопродуктів до України.

У 2021 році Міненерго підготувало законопроєкт про створення мінімального запасу пального, який мав би дорівнювати тримісячному обсягу імпорту ресурсу в Україну. Запрацювати механізм мав з 2023 року. Однак ні уряд, ні Верховна Рада навіть не розглядали цей документ.

Ядерне паливо: запасів вистачить на рік-півтора

Ядерна генерація в цьому опалювальному сезоні несе найбільше навантаження. Найближчим часом у роботу має бути включений 15-й блок АЕС, і атомні станції працюватимуть на рекордних максимумах.

Ситуація з ядерним паливом для українських АЕС набагато краща.

На шістьох блоках з 15-ти використовується паливо компанії Westinghouse, ще один блок – Рівненської АЕС – планується перевести на американське паливо до кінця 2022 року.

Решта дев'ять блоків працюють на російському паливі виробництва компанії ТВЕЛ. Як пояснив ЕП колишній керівник Держатомрегулювання Григорій Плачков, наявних запасів вистачить "на рік-півтора роботи".

Щодо подальшого використання російського палива ситуація невизначена. Європейське енергетичне законодавство говорить, що для стабільності роботи виробники атомної енергії повинні мати кілька джерел постачання.

Крім виконання європейського законодавства, наявність кількох постачальників завдяки конкуренції дозволяє отримувати меншу ціну.

Більше того, швидко перевести АЕС на паливо іншого виробника неможливо, адже уранові збірки Westinghouse і ТВЕЛ мають різний дизайн, і блоки потребують модернізації.

Є ще одна проблема. Україна планувала відмовитися від вивезення до РФ відпрацьованого палива, що коштує для держави щорічно 200 млн дол. Для цього побудували Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива.

Керівництво "Енергоатома" обіцяло, що припинить вивезення з 2021 року. Однак сховище не запрацювало. Коли це станеться – невідомо, адже навіть після його введення в експлуатацію треба буде провести цикл випробувань.

Поки що відпрацьоване паливо розташовують у пристанційних басейнах витримки. Там має бути місце і для палива, яке використовується, на випадок його аварійного вивантаження з блоку. В іншому випадку блок запускати не можна.

"Тут може бути велика проблема, якщо Централізоване сховище не введуть в експлуатацію", – зазначив Плачков.