За рік переношу приблизно 5 тонн "заліза". Життя hardware-інженера

"Економічна правда" провела один день із Денисом – iнженером з обслуговування апаратного забезпечення хмарного оператора GigaCloud або, як кажуть самі айтівці, hardware-інженером і дізналася, що стоїть за професією "майстра із заліза".

Усе гуде, як на заводі. З чого все починається

Одноповерхове приміщення в одному з районів Києва здається непримітним, але насправді воно зберігає терабайти даних відомих українських приватних та державних компаній.

Просто так сюди не потрапити, на кожних дверях – магнітний замок. Пройти може лише співробітник зі спеціальною перепусткою. Далі – пропускний пункт, як у поліції чи на стадіоні.

"Ми називаємо це м’ясорубкою", – розповідає Денис, той самий hardware-інженер.

Приміщення умовно поділяється на офіси та сховище даних. Поки журналістка все оглядає, Денис встигає зайти за своїми інструментами: ноутбуком, кабелем, викруткою і телефоном.

На здивований погляд авторки Денис спокійно відповідає: "Без викрутки в ЦОДі (центр обробки даних – ЕП) робити нема чого".

Професія hardware-інженера доволі закрита. Зазвичай Денис спілкується лише з кількома співробітниками компанії, інтерв’ю для нього – новий досвід, тож хвилювання є. Він легко та невимушено розповідає про складові частини хмарного сховища, але досить стримано – про себе.

"Спочатку закінчив Політехнічний коледж, згодом пішов до армії, потім – університет", – говорить Денис.

Бути фахівцем з побудови та налаштування хмарних сховищ не вчать в університеті. Весь свій досвід Денис отримав у процесі роботи.

"Я багато де працював. І на "Укрзалізниці" з електронікою. Коли до Києва переїхав – у сфері IT у відділі техпідтримки. У мене все життя була тяга до комп’ютерів, тому, мабуть, і обрав цю професію", – усміхається Денис.

Може здатися, що в роботі Дениса немає ніякого "екшну", адже це лише робота з налаштування "заліза". Насправді ж від одного правильного чи неправильного кроку фахівця залежить "життя" компаній.

Під патронатом Дениса – понад 300 серверів, тобто кількасот компаній. Відповідно, від його правильного поводження із серверами залежить безпека даних сотень тисяч людей.

"Дуже відповідальна робота, треба бути, як кажуть, напоготові. На початку роботи, звісно ж, хвилювався, зараз уже минулося. Не дай Боже зачепити якийсь провід. Тут усе під напругою, можуть бути короткі замикання або помилки за портами".

У кар’єрі Дениса було всяке: "Різні бували помилки. Одного разу не той кабель підключив, або банально комп’ютер не вмикався, бо мережевий фільтр був вимкнений".

Денис згадує, що в перший робочий день у дата-центрі мав дивне відчуття: "Усе гуде, як на заводі. Було все по-новому, страшно та незвично".

Зараз Денис – один із провідних фахівців GigaCloud, який "на пальцях" може пояснити, що таке хмарне сховище та як з ним працювати.

"Спочатку рейки, а далі "фарширую" шафу". Чим займається hardware-інженер

Зазвичай день hardware-інженера починається з обходу всіх серверів, які перебувають під його опікою, і далі протягом дня вирішуються нагальні питання щодо кожного з них.

Усі повідомлення приходять по захищеній системі зв’язку інженеру на телефон, тож Денис з ним не розлучається ні на хвилину.

Якщо десь у клієнта сталася помилка, він спочатку зв’язується з технічною підтримкою, де фіналізується запит, і до Дениса вже йде чітке завдання щодо усунення конкретної проблеми у хмарі.

На питання, як пояснити звичайній людині, що таке хмара, Денис усміхається: "Хмара потрібна, щоб в людини завжди був доступ до фото або пісні, яку вона, наприклад, запостила в соцмережі. Тобто це відмовостійка система, яка дає користувачу можливість мати доступ до своїх даних. У бізнесі так само. Але замість можливості переглянути фото користувач може підключитися до робочих програм і працювати з ними з будь-якого місця, де є інтернет".

"Хмарне сховище існує не тільки віртуально, а й фізично на "залізі" (серверах). Завдання hardware-інженера – правильно зібрати хмару, без помилок прокомутувати (під’єднати – ЕП) та підтримувати робочий стан усіх частин.

"Які в мене бувають завдання? Зібрати хмару, модернізувати її, додати чи змінити якісь компоненти, розширити ресурси в клієнта або замінити несправні частини та відправити їх вендору (постачальнику – ЕП).

Або, наприклад, приходять якісь інноваційні "залізяки", які треба протестувати та, можливо, у майбутньому запустити в експлуатацію.

У нас є система моніторингу, яка повідомляє, наприклад, що вийшов з ладу блок живлення в такому-то сервері. Я бачу, що індикатор світиться не тим кольором, і міняю його", – розповідає Денис.

Розповідаючи про свої дії, Денис веде у саме сховище, де зберігаються сервери. На вході – ще одна система безпеки та новий рівень доступу. Усі, хто заходять, обов’язково реєструються, а також одягають бахіли, щоб не заносити бруд.

"У кожній кімнаті із серверами є два потоки повітря, які не перетинаються: холодний і гарячий. Дуже важливо, щоб вони були чисті, тому пилу не має бути", – додає Денис.

Далі інженер показує місце роботи. У дата-центрі є кілька кімнат (модулів), у яких стоять шафи з підключеними дротами. Це і є хмарні сховища. На питання, як відбувається монтаж хмари, Денис чітко розповідає про кожен свій крок.

"Спочатку я отримую обладнання: сервери, СЗД – системи зберігання даних, комутатори. Розпаковуємо все, уважно дивимося, щоб не було жодних пошкоджень, і потім усе монтуємо в стійку.

Спочатку – рейки, те, на що кріпиться обладнання, а далі "фарширую" шафу: набиваю стільки обладнання, на скільки був запит.

Далі ставляться комутатори, і все маркується. Згодом налаштовуються всі системи та віддалений доступ. Потім залізо тестується. Далі передаю все колегам, щоб вони налаштували операційну систему".

Для звичайної людини це виглядає так, ніби монтується деко в духовку та під’єднується до електромережі.

У хмарах Дениса нема заплутаних дротів, усе під'єднане за кольором, послідовно та акуратно – перфекціонізм у дії.

"Я зацікавлений все робити в естетиці", – коментує Денис.

Про безпеку даних клієнтів тут теж подбали.

"У кожному сервері є два блоки живлення і два потоки електроживлення. Вони завжди резервуються на випадок відключення.

Якщо руйнується один блок, я його витягаю, і сервер продовжує працювати від іншого. У нашій системі все резервується, всього по два, щоб компанія-клієнт не зупиняла свою роботу".

Після того, як перевірений кожен сантиметр дротів та кожний індикатор, hardware-інженер все одно не байдикує. Адже крім термінових завдань, є поточні.

"Я завжди роблю інвентаризацію всього, що в мене є. Навіть якщо завдання "не горить", я все одно намагаюся його виконати, бо воно "загорить", коли я на секунду розслаблюся", – пояснює Денис.

Зараз на одній поличці системи збереження даних може лежати інформація, яка вміщує 100 вантажівок, наповнених CD-дисками.

Хоча професії hardware-інженера не вчать в університеті, у здібного молодого айтівця є шанс навчитися всього на практиці. У Дениса є "падаван", якому вже досвідчений спеціаліст передає свої знання.

"Такого не буває, щоб хтось з вулиці прийшов і все знав. Завжди всіх навчають", – говорить Денис.

Наприклад, hardware-інженер має знати набір базових комп’ютерних команд для швидкого вирішення проблеми.

Для молодих фахівців Денис дає кілька ключових порад.

"Не боятися, але не розслаблятися. Якщо будеш боятися, нічого не вийде. Далі треба навчатися розрізняти всі кабелі, який для чого потрібен, і працювати з реальним обладнанням".

Про свій шлях до провідного фахівця інженер говорить так: "Коли вже не давав нікому працювати зі своїм обладнанням, сам усе комутував і знав, що і як робити, тоді, мабуть, і відчув себе фахівцем".

Як світ не стоїть на місці, так і професія hardware-інженера спонукає стежити за IT-новинками. За словами Дениса, він завжди готовий впроваджувати нові підходи.

"Наприклад, зараз ставлять графічні адаптери, адже графічне ядро набагато сильніше за звичайне, воно містить штучний інтелект. Технології йдуть уперед: системи зберігання даних можуть працювати швидше.

Колись у нас були CD-диски. Зараз на одній полиці СЗД Lenovo може лежати інформація, яка вміщує 100 вантажівок, наповнених CD-дисками", – розповідає фахівець.

Але не інноваціями єдиними. Фахівець має самостійно розпаковувати та збирати все обладнання. Денис порахував, що за рік переносить близько 5 тонн "заліза".

Комусь може здатися, що робота Дениса одноманітна та нудна, проте сам він ніколи не сумує. Про деталі побудови хмари та про роботу говорить з усмішкою, а про інновації розмірковує із запалом в очах.

Тож коли ви оплачуєте каву в ресторані чи завантажуєте новий додаток, пам’ятайте, що за цим стоїть якесь хмарне сховище – "залізо", а за "залізом" – людина, така, як Денис, без роботи якої ці прості операції були б недоступні.

Маргарита Рівчаченко, спеціально для "Економічної правди"

Про компанію

GigaCloud – хмарний оператор, що надає IaaS-послуги (Infrastructure-as-a-Service) та PaaS-послуги (Platform as a Service) клієнтам будь-якого масштабу – від малого бізнесу до великих корпорацій.

Сервісами на основі хмарної інфраструктури компанії щодня користуються мільйони українців.

Сертифікати про вакцинацію та державні тендери, медичні сервіси та швидкі допомоги, навчання в школі та будівництво доріг, купівля онлайн та оплата карткою в ресторанах – усе це неможливо уявити без GigaCloud.

В останні роки компанія інвестувала понад 5 млн дол у нове обладнання. GigaCloud – партнер провідних світових вендорів: VMware, Microsoft, Veeam, Lenovo, Cisco та Red Hat.