Скільки б років Володимир Зеленський не перебував на посаді президента, у пам'яті українців він може залишитися на десятиліття.

Спробу закарбуватися у свідомості майбутніх поколінь він зробив 6 грудня, коли зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт "Про економічний паспорт".

Документа ще немає на сайті парламенту, але одна з його останніх версій є в розпорядженні ЕП.

У 2037 році Зеленського згадають ті, хто народився у 2019 році, коли він прийшов до влади. Саме тоді нині трирічні українці можуть отримати з Фонду майбутніх поколінь на навчання або купівлю нерухомості понад 600 тис грн.

Цю суму фонд накопичуватиме для всіх новонароджених з 2019 року.

Щоправда, пам'ять про Зеленського коштуватиме країні недешево. За це з держбюджету доведеться заплатити щонайменше трильйон гривень, які той в протягом найближчих 15 років недоотримає від сплати рентних платежів.

Як досвід світових лідерів нафтовидобування надихнув українського президента на створення Фонду майбутніх поколінь та на що українці зможуть витратити накопичені в ньому кошти?

Гра на перспективу

Фонд майбутніх поколінь (ФМП), де накопичуватимуться кошти українців, які не досягли 18-річного віку, запрацює з 2023 року. Так сказано в законопроєкті, зареєстрованому Володимиром Зеленським.

Розроблений в Офісі президента документ передбачає створення спеціального фонду державного бюджету, з якого щорічно десятки мільярдів гривень потраплятимуть до Фонду майбутніх поколінь.

Спецфонд наповнюватиметься коштами, які держава отримує від рентної плати. Відсоток відрахування зростатиме протягом десяти років залежно від виду ренти за користування надрами загальнодержавного значення.

✔  Для видобування корисних копалин – з 35% у 2023 році до 70% у 2030 році (+5 в. п. щороку).

✔  Для видобування нафти, газового концентрату та газу – із 47,5% у 2023 році до 95% у 2033 році (+5 в. п. щороку, а в останній рік – на 2,5 в. п.).

✔  У межах континентального шельфу або морської економічної зони – з 50% у 2023 році до 100% у 2033 році (+5 в. п. щороку).

Щороку до ФМП переказуватимуть дві мінімальні зарплати. Відповідно до бюджетної декларації, через рік вона становитиме 7 176 грн. Однак у 2023 році внести до фонду доведеться суму не за рік, а за п'ять років.

Річ у тім, що в законопроєкті передбачена участь у фонді всіх, хто народився з 2019 року. Тобто за весь час перебування Зеленського на посаді президента.

Аби забезпечити виконання цієї норми, у 2023 році в фонд направлять 21,8 млрд грн, зазначається в пояснювальній записці до документа. Ця сума дозволить покрити нарахування для 1,5 млн громадян, які народилися і, за оцінками ОП, народяться в "п'ятирічку" Зеленського.

З кожним наступним роком кількість учасників фонду зростатиме на близько 300 тис осіб.

Так відбуватиметься до 2037 року, коли з’явиться перше покоління вісімнадцятирічних з "економічними паспортами". Вони, за оцінками автора законопроєкту, отримають по 630 тис грн кожен, що в сумі становитиме 191 млрд грн.

Аби отримати по 20 тис євро за нинішнім курсом на момент повноліття, потрібно народитися після 1 січня 2019 року, мати українське громадянство і жити в Україні протягом останніх пʼяти років. "На руки" кошти не дадуть. Їх переказуватимуть на документально підтверджені цілі.

✔ На вищу та професійно-технічну освіту в Україні.

✔ На придбання власного житла.

✔ На накопичення пенсії в недержавному пенсійному фонді.

Якщо кошти знадобляться на лікування тяжких захворювань (рак, інфаркт, інсульт, трансплантація життєво важливих органів), їх можна буде зняти достроково.

У разі смерті учасника фонду кошти отримає його спадкоємець без прив’язки до визначених законом цілей.

З 2023 року доходи спецфонду від ренти доведеться збільшувати, аби досягти прогнозованої Офісом президента вартості активів – 1,8 трлн грн до 2037 року.

Влада розраховує на закон №5600, який збільшує податки на видобування руди в разі високих на неї цін. Проте у 2022 році очікувані зміни побачити не вдасться: Мінфін не врахував нову систему оподаткування в затвердженому бюджеті.

Зрозуміти, який вплив матиме цей закон на "майбутні покоління", вдасться лише з роками.

Тим паче, що майже 50 млрд грн від ренти на видобування газу, закладені в бюджеті на 2022 рік, зумовлені не ефективним державним управлінням, а рекордно високими цінами на блакитне паливо на міжнародних ринках.

Хто і як управлятиме грошима

Фонд майбутніх поколінь матиме ті ж форму та структуру, що і недержавні пенсійні фонди, які працюють в Україні 18 років і через які українці можуть накопичувати собі на старість.

Після ухвалення і підписання згаданого закону уряд впродовж шести місяців повинен буде створити фонд та обрати його Раду, яка відіграватиме ключову роль у його управлінні.

До складу цього органу увійдуть п'ять осіб, яких оберуть на конкурсі. Рада вирішуватиме стратегічні питання з управління десятками мільярдів на початку і майже двома трильйонами гривень до 2037 року.

Серед майже двох десятків повноважень Ради є обов'язок щорічно встановлювати максимальний розмір витрат на послуги сервісних організацій, у тому числі – винагороди членів Ради.

Сукупні видатки фонду не можуть перевищувати 0,5% від вартості його активів, тобто у 2037 році – не більше 9 млрд грн. На кого ще витрачатимуться кошти?

Найважчу роботу виконуватиме адміністратор. На нього проєкт покладає функції обліку учасників фонду та забезпечення всіх виплат. Враховуючи, що йдеться про сотні тисяч нових учасників щороку, це завдання нелегке.

Допомогти адміністратору має програмне забезпечення, вимоги до якого встановить Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Функцію адміністратора виконуватиме ліцензована організація, 100% акцій якої належать державі.

Як зазначили в Українській асоціації інвестиційного бізнесу, наразі компанія, що відповідає цій вимозі, відсутня, тож державі доведеться або створити такого адміністратора, або купити існуючого.

Кошти фонду інвестуватиме компанія з управління активами. Саме ця організація, керуючись загальною декларацією Ради, вирішуватиме, у які активи вкладати гроші для неповнолітніх українців.

Активи фонду формуватимуться у вигляді грошей на рахунках у банках (не більше 10% від вартості активів фонду для недержавних банків), у цінних паперах (лише в державних облігаціях) та "інших дозволених законодавством" активах.

Список дозволеного не додається, але між рядками згадуються банківські метали, ощадні сертифікати та випущені банками облігації.

Обліковувати активи та зберігати цінні папери буде зберігач. Його функцію виконуватиме один з державних банків. З активів учасників фонду оплачуватимуться послуги аудитора і третіх осіб, наприклад, адвокатів.

Міжнародний досвід

Фонди, у яких акумулюють кошти від видобутку корисних копалин, існують у багатьох країнах світу. Передусім, у провідних експортерах нафти. Найвідоміший з них – Норвезький нафтовий фонд.

Говорити про його створення почали у 1969 році, коли норвежці знайшли нафту на шельфі Північного моря. Парламент країни проголосував за створення фонду у 1990 році, а перші гроші на його рахунки надійшли у 1996 році.

Ідея норвезького фонду проста: відкладати кошти на "чорний день", коли запаси нафти в країні вичерпаються.

Наразі нафта займає вагоме місце в норвезькій економіці: на неї припадає близько 40% експорту країни, а її виробництво формує близько 17% ВВП.

У нафтовий фонд норвежці спрямовують близько половини доходів від продажу нафти. Ці кошти вкладають у цінні папери. За розрахунками фонду, йому належать акції 9 123 компаній із 73 країн.

На початку 2021 року фонд продав акції компаній, що видобувають нафту, щоб підтримати перехід на відновлювальні джерела енергії.

З 1998 року розмір фонду виріс у майже 60 разів: з 23 млрд дол до більш ніж 1,35 трлн дол. Це близько 252 тис дол у розрахунку на кожного норвежця.

Проте Норвегія – не перша країна, яка почала відкладати частину свого нафтового багатства.

Першість належить Кувейту. У 1953 році там створили Кувейтську раду з інвестиційних питань – спеціальний державний фонд, який накопичував надлишкові нафтові доходи.

Першим викликом для фонду стала окупація країни Іраком на початку 1990-х років. Після програшу режиму Саддама Хусейна у війні за відновлення незалежності країни іракська армія знищила майже всі нафтові свердловини Кувейту.

Відбудувати економіку держави вдалося за кілька років завдяки накопиченням у спеціальному фонді. За різними розрахунками, тоді на це витратили близько 85 млрд дол.

Наразі загальні активи, якими керує Кувейтська рада з інвестиційних питань, становлять 692,9 млрд дол або 162 тис дол на кожного мешканця країни.

Крім наповнення стабілізаційного фонду, влада Кувейту відкриває депозитні рахунки для кожного новонародженого громадянина. Туди зараховують по 3 тис дол.

Така практика є і в ОАЕ. З урахуванням відсотків після досягнення дитиною 18 років на її рахунку накопичується близько 100 тис дол. Крім того, ОАЕ надають громадянам низку фінансових привілеїв.

Так, держава видає безвідсоткові кредити молодятам на весілля, а при народженні дитини залишок боргу списується. Також держава безкоштовно дає молодим родинам земельну ділянку або квартиру.

Великі нафтові доходи дозволяють ОАЕ гарантувати своїм громадянам високу зарплату (мінімальна зарплата в країні становить близько 4 тис дол), пенсію (базовий рівень – 2,8 тис дол), безкоштовну медицину та освіту.

Однак користуватися цими благами можуть лише громадяни країни. Громадянство еміратів мають 15% з майже 10 млн жителів ОАЕ. Решта мешканців – трудові мігранти, передусім з Пакистану, Індії та арабських держав.

Дещо інакше з нафтовими надприбутками розпоряджаються США. У найбільшому штаті країни, Алясці, у 1976 році створили Перманентний фонд, у який почали відраховувати близько 25% виручки від продажу нафти.

Головною метою фонду є не накопичення коштів "на чорний день", а виплата "дивідендів" мешканцям штату. Розмір цих щорічних виплат залежить від прибутковості нафтодобувної галузі.

Наприклад, у 2020 році, коли ціни на нафту у світі суттєво впали, розмір "дивідендів" кожному мешканцю штату становив 992 дол. У докризовому 2019 році ця сума перевищувала 1 600 дол.

Чи вистачить грошей

2023 рік стане знаковим не лише з точки зору можливого запуску Фонду майбутніх поколінь. На цей рік запланована амбітна пенсійна реформа: має запрацювати довгоочікуваний накопичувальний рівень пенсійного забезпечення.

Держава відкриє кожному працівнику у віці до 55 років накопичувальний пенсійний рахунок, на який роботодавець та держава переказуватимуть внески.

У 2022 році їх розмір становитиме 2% від фонду оплати праці працівника (по 1% з роботодавця та держави). При цьому податкове навантаження на роботодавців збільшуватися не буде.

Запуск пенсійної реформи потребуватиме багато грошей. По-перше – на виплати на накопичувальні пенсійні рахунки працівникам з бюджету, по-друге – на покриття дефіциту Пенсійного фонду, який суттєво зросте.

Кожен відсоток із зарплати, який надходитиме на накопичувальні рахунки, потребуватиме додаткових 22 млрд грн видатків з державного бюджету.

Однак замість пошуку шляхів компенсації цих видатків держава у 2023 році зменшить доходи бюджету, спрямовуючи частину ренти до Фонду майбутніх поколінь.

Чи вистачить хронічно дефіцитному держбюджету грошей на запуск двох державних фондів протягом року? Особливо з огляду на те, що в перший рік роботи ФМП доведеться поповнити рахунки всіх дітей, народжених з 2019 року.

Чи не призведуть такі амбітні плани влади до того, що уряд залишиться перед складним з електоральної точки зору вибором: пожертвувати достойними пенсіями нинішніх виборців чи відмовитися від інвестицій у майбутнє їхніх дітей?