Інвестиції в економіку України вбачаються "чарівною пігулкою" від усіх фінансових проблем, тому уряд знову й знову повертається до питання створення "найкращих умов для залучення іноземних інвесторів".

Цього разу результатом стало ухвалення закону "Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями" – закон про "інвестнянь".

Значними, відповідно до закону, є проєкти з інвестиціями понад 20 млн євро і строком реалізації до п'яти років та створенням не менше 80 робочих місць із середньою зарплатою, мінімум на 15% більшою за минулорічну середню зарплату за аналогічним видом діяльності в регіоні, де реалізується проєкт.

Пріоритетними сферами інвестиційних проєктів визначено галузі переробної промисловості, добування корисних копалин, поводження з відходами, транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності, логістики, освіти, наукової та науково-технічної діяльності, охорони здоров'я, мистецтва, культури, спорту, туризму та курортно-рекреаційної сфери.

Інвестиційний проєкт повинен передбачати: будівництво, модернізацію, технічне або технологічне переоснащення об'єктів інвестування в зазначених сферах.

Держава надає підтримку в обсязі до 30% обсягу інвестиційного проєкту у вигляді податкових пільг (податки не сплачуються до бюджету, а залишаються в розпорядженні інвестора) та відшкодування вартості об'єктів суміжної інфраструктури, необхідних для реалізації інвестиційного проєкту.

Законом передбачена спеціальна урядова уповноважена установа. Вона буде супроводжувати проєкти і допомагати інвесторам протягом виконання проєкту.

Звільнять інвесторів від податків і зборів шляхом ухвалення законів. На розгляді у Верховній Раді перебувають два законопроєкти: №3761 та №3762.

Перший передбачає до 1 січня 2035 року звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення товарів на територію України, звільнення від податку на прибуток підприємств (базова ставка 18%. – ЕП) протягом п'яти років з дати введення в експлуатацію об'єкта, побудованого в рамках інвестпроєкту.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати ставки земельного податку та орендну плату за землю для таких інвесторів у меншому розмірі (наразі максимальний розмір податку на землю становить 3% від нормативної грошової оцінки. – ЕП) або звільняти від сплати цього податку.

Другий пропонує звільнити від оподаткування ввізним митом устаткування (обладнання), що ввозиться інвестором під час реалізації інвестиційного проєкту. Перелік та обсяги таких товарів затверджує уряд одночасно з укладенням спеціального інвестиційного договору.

Ухвалення цих законопроєктів означає запровадження нових податкових пільг і ризики зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

При цьому відсутнє фінансово-економічне обґрунтування необхідності їх ухвалення. Немає і пропозицій щодо скорочення витрат або джерел додаткових надходжень до бюджету для досягнення його збалансованості.

Іноземний досвід показує, що країни надають податкові пільги для компенсації власних вад (неефективна система адміністрування податків, слабка фізична та інституційна інфраструктура, макроекономічна нестабільність). Вони спричиняють, з одного боку, незручності для бізнесу та зростання видатків, а з іншого – втрати доходів бюджетів через ухилення платників від сплати податків.

Зниження ставок податку має допомагати бізнесу покривати його втрати внаслідок таких вад. Проте численні дослідження результатів запровадження податкових пільг свідчать, що цей інструмент не дозволяє досягти таких цілей.

При цьому податкове законодавство не входить до переліку суттєвих перешкод для ведення бізнесу в Україні, а податкові канікули менш важливі для залучення інвестицій, ніж інші реформи. Про це йдеться у дослідженнях ЄБА.

Ключовими проблемами для роботи бізнесу у 2015-2019 роках були корупція та недовіра до судової системи, монополізація ринків та захоплення влади олігархами. Суттєвими перешкодами для інвестицій були війна з Росією, репресивні дії правоохоронців, нестабільна валюта та фінансова система.

Ці структурні проблеми значно складніші для вирішення і потребують більш комплексних і тривалих дій, ніж запровадження податкових пільг.

За даними НБУ, у 2015-2019 роках обсяг прямих інвестицій в Україну зріс у п'ять разів до 5,86 млрд дол. При цьому обсяг податкових пільг зменшився на третину – з 2,53 млрд дол у 2015 році до 1,65 млрд дол у 2019 році.

Крім того, є докази відсутності зв'язку між податковими пільгами (зокрема у вигляді вільних від оподаткування зон та податкових канікул) і залученням інвестицій.

Джерело: ДПС, НБУ

Податкові пільги часто не сприяли додатковим інвестиціям – ті самі інвестиції були б здійснені навіть без пільг. Також неможливо визначити, чи інвестиції не були просто перенесені з одного сектору в інший.

В Україні найбільших обсяг інвестицій протягом 2015-2019 років сумарно отримали добувна, переробна та аграрна галузі. При цьому вони не є найбільшими отримувачами податкових пільг за п'ять років, за винятком аграріїв, однак і для них спеціальний режим з ПДВ було скасовано у 2016 році.

Джерело: ДПС, НБУ

Як свідчать дослідження ОЕСР, податкові пільги не можуть компенсувати поганий інвестиційний клімат, який призводить до низького рівня інвестицій. Для залучення прямих іноземних інвесторів більш вагомими є неподаткові фактори: макроекономічні умови, інфраструктура та потужні інституції.

Податкові пільги – більш програшний варіант для держави і платників податків, ніж реформи, спрямовані на спрощення системи оподаткування та розширення податкової бази. Такі реформи дозволяють зменшувати ставки податків для всіх. Низькі ставки – найбільш ефективний стимул для економічної діяльності.

Через надання податкових пільг влада намагається компенсувати бізнесу вади інвестиційного клімату, породжені структурними проблемами в економіці України. Зокрема, йдеться про відсутність верховенства права (нереформовані суди), корупцію та непередбачуваність політики уряду.

Отже, податкові пільги не можуть переконати інвесторів вкладати гроші в економіку країни, якщо в інших важливих секторах, таких як економічна стабільність та захист прав інвесторів, є значні викривлення.

Крім того, уряд ризикує недоотримати кошти до державного та місцевих бюджетів і як наслідок – недофінансувати соціально важливі видатки.

Юлія Маркуц, аналітик Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління КШЕ

Стаття надана VoxUkraine