Безкоштовна приватизація на мільярди: чи відійде державі профспілкова спадщина
Сотні санаторіїв, оздоровниць, туристичних центрів, готелів, спортивних баз, будинків культури та інших об'єктів нерухомості по всій країні. Серед них – Будинок профспілок на Майдані Незалежності, Жовтневий палац, готель "Турист" на лівому березі Києва, санаторій у Конча-Заспі.
Уся ця нерухомість коштує десятки мільярдів гривень і належить Федерації профспілок України (ФПУ), яка продовжує залишатися не тільки найбільшою, а й найбагатшою серед профспілкових організацій в Україні.
Таємниця її багатства в тому, що перед розпадом СРСР вона взяла під контроль майно тодішніх офіційних профспілок на всій території країни. Наприкінці 1990 року федерація володіла було майже 1 тис об'єктів нерухомості оціночною вартістю майже 2 млрд руб – тоді ще не знецінених.
Після розпаду СРСР в Україні з'явилося багато нових профспілок, а деякі вийшли з ФПУ. Було створено чимало підприємств й акціонерних товариств, які отримали низку об'єктів. Частина профспілкових об'єктів безплатно перейшла у комунальну власність, а понад 160 об'єктів були наче ліквідовані.
Зараз ФПУ – впливова організація, яка, на думку деяких представників влади, використовує свої потужності та можливості неналежним чином.
Раніше голова парламентського комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова розповідала про схеми з відчуження майна і закликала реформувати профспілки.
Ексміністр розвитку економіки Тимофій Милованов звинувачував профспілки у "роботі на керівництво підприємств" та "паразитуванні на робітниках". Навіть у громадській раді ФПУ говорять про зловживання в роботі організації.
Держава через Фонд державного майна намагається довести в судах, що майно, передане профспілкам у 1990-х роках, є загальнодержавною власністю.
Натомість, у федерації всі ці заяви називають безпідставними, а дії Фонду держмайна вважають рейдерством.
Чи є вірогідність, що майно профспілок перейде до держави? Як оцінюють ці спроби представники федерації? Які аргументи вони наводять, і чому чинне законодавство не дозволяє розв'язати цю суперечку?
Трохи історії
У попередніх матеріалах УП пояснювала, з чого вийшли нинішні українські профспілки. Почалося все в царській Україні, де існували потужні профспілки, у тому числі більшовицькі. Більшовики перемогли й об'єднали всі радянські профспілки під керівництвом Всесоюзної Ради професійних спілок (ВЦРПС).
Ця організація мала б захищати соціально-економічні інтереси працівників, але частіше розв'язувала виробничі питання не в інтересах робітників. За її ініціативою часто проводилася боротьба за підвищення продуктивності праці, пропагувалися "ударництво" та посилення режиму економії.
ВЦРПС не організовувала страйків – які страйки могли бути в державі, якою керує пролетаріат?
Натомість радянські профспілки будували для пролетарів та інтелігенції санаторії, забезпечували лікування і дешеві путівки – усю ту соціальну інфраструктуру, про яку згадувалося на початку статті.
У 1960 році Українська республіканська рада профспілок – підпорядкована ВЦРПС організація – на додаток до численних готелів та ресторанів отримала від МОЗ УРСР сотні санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів.
Після розпаду СРСР ВЦРПС замінила Федерація профспілок України (ФПУ), під крилом якої об'єдналися ексрадянські профспілки. Ця організація проголосила себе функціональною та юридичною правонаступницею радянського органу й отримала у власність майно радянських профспілок на території України.
Саме цей факт намагаються заперечити державні органи в судах. То хто ж справжній спадкоємець майна радянської структури: держава чи Федерація профспілок? Це питання залишається відкритим уже майже три десятиліття.
Тисячі об'єктів на мільярди гривень
У радянські часи профспілки служили додатковим елементом контролю та не потребували відкритості.
Зараз ФПУ так само не публікує звіти про виконану роботу щодо захисту прав членів та фінансову звітність. Також відсутня відкрита інформація про майно, яке перебувало під опікою Української республіканської ради профспілок, а нині – Федерації профспілок України.
За даними ФДМ, у 1990 році федерація отримала понад 1 тис суб'єктів господарювання. Йдеться лише про окремі підприємства, а кількість об'єктів нерухомості відома лише федерації – ця інформація непублічна.
У 1991 році фонд за дорученням уряду намагався інвентаризувати майно загальносоюзних громадських об'єднань колишньої УРСР, але зробити це йому не вдалося. Провести точні розрахунки фонд, за словами його керівника, не зміг через перешкоджання в доступі до об'єктів з боку федерації.
Більше інформації можна знайти в старих документах, коли федерація тільки починала свою діяльність, наприклад, у постанові федерації від 1993 року. Проте повної картини ці папери все одно не дають.
Зокрема, тоді до профспілкової власності належали "Укрпрофоздоровниця" – понад сотня оздоровчих лікувальних установ, "Укрпрофтур" – десятки готелів і турбаз, "Укрпрофпостач", який займається орендою. Також у списку – спортивні заклади, друкарня, ПАТ "Старт", фабрика одягу на Львівщині, інша нерухомість.
Сьогодні у власності ФПУ перебувають дві будівлі в центрі Києва – Жовтневий палац та Будинок профспілок. Федерації у столиці також належить тризірковий готель "Турист" на 332 номери та будівля на Контрактовій площі, 10. Це не повний список. Ринкова вартість лише першого об'єкта може перевищувати 1 млрд грн.
Як фінансується діяльність Федерації профспілок?
Вона отримує доходи від підприємств, внесків членів профспілок та продажу майна. Незважаючи на це, іноді ФПУ просить підставити плече державу: у 2015 році вона просила профінансувати оплату працівникам санаторно-курортних путівок.
ЕП надсилала у Федерацію профспілок запит про те, який доступ до майна мають члени профспілок, про перелік такого майна і динаміку його обсягу за тридцять років. Відповіді на ці питання редакція не отримала.
Законодавчі колізії
У статті 47 свого статуту ФПУ наголошує, що майно Української республіканської ради профспілок набуте нею "в порядку правонаступництва".
Правонаступницею УРРП тодішня Федерація незалежних профспілок України стала у жовтні 1990 року – ще до того, як Українська держава проголосила державним радянське майно на території України.
Таке право тоді, 18 листопада 1990 року, федерації надала Загальна конфедерація профспілок СРСР (Москва) – така ж спадкоємиця радянської організації профспілок. 16 січня 1992 року, як зазначалося у згаданому документі з переліком майна, вона підтвердила права федерації на майно.
Натомість у Фонді держмайна наголошують, що відповідно до статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається винятково законами України, а закон стоїть на боці держави.
На розташоване на території України майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, зазначили у ФДМ, поширюється дія закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" та постанов Верховної Ради "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" і "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України".
У першій постанові від 4 лютого 1994 року зазначається: "Тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю".
Тобто на початку 1990-х років Федерація профспілок України, згідно з її документами, стала спадкоємицею "Укрпрофради" та отримала у спадок все її майно. Однак пізніше держава визначила в законі, що майно загальносоюзних громадських організацій є державною власністю.
Тимчасом в ФПУ цитують Конституцію: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії".
На думку керівництва федерації, закон про власність, ухвалений пізніше за отримання нею майна, не може застосовуватися. Саме тому питання власності Федерації профспілок залишається відкритим.
Немає закону
І Федерація профспілок, і Фонд держмайна погоджуються в одному: в Україні не визначений правовий статус майна громадських організацій колишнього СРСР.
"Держава не спромоглася ухвалити закон, який би регулював правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Радянського союзу і передбачав перелік конкретних організацій та їх майна", – зазначає керівник департаменту корпоративних прав та майна ФПУ Дмитро Довганенко.
Такої ж думки дотримуються міжнародні організації, які підтримують федерацію у цьому питанні. Європейський суд з прав людини у 2018 році підтримав федерацію у справі "Благодійний фонд "Батьківська турбота" проти України".
Фонд звернувся до ЄСПЛ через те, що держава заблокувала продаж частини санаторію, що належав "Укрпрофоздоровниці". У 2018 році держава підтвердила в суді своє право власності на успадковане федерацією майно.
У ЄСПЛ зазначили, що позбавлення права власності відбувається не "на умовах, передбачених законом" та не "в інтересах суспільства". Разом з тим, ЄСПЛ підкреслив можливість України ухвалити закон в інтересах держави.
"Попередні положення не обмежують право держави запроваджувати закони для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків", – йдеться в пункті 44 справи.
Наразі у держави є лише один спосіб розв'язання таких питань: суди. Згідно з частиною другою статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
"До ухвалення спеціального закону, який остаточно визначить суб'єкти права власності на майно, що перебуває у віданні загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР на території України, питання прав власності на таке майно вирішується у судовому порядку", – зазначають у ФДМ.
Хто буде ефективним власником
У листопаді суд заарештував низку об'єктів федерації, серед яких – Будинок профспілок, Міжнародний центр культури і мистецтв (Жовтневий палац), ресторан на Трухановому острові, будівля на Контрактовій площі, 10.
"Спроба відібрати у ФПУ, її членських організацій майно – це намагання позбавити їх спроможності організовувати масові протести проти антисоціальних, антипрофспілкових законопроєктів", – заявила голова Всеукраїнської профспілки виробників і підприємців Наталія Землянська.
За словами керівника департаменту корпоративних прав та майна ФПУ Дмитра Довганенка, членські організації доклали чимало зусиль для відродження Будинку профспілок, держава ж до цього процесу не має стосунку. "Профспілки знайшли кошти та інвесторів, тоді як інші робили собі піар", – наголосив він.
Зрештою, наразі федерація не втратила цієї та іншої власності. Арешт їхнього майна означає лише те, що ФПУ втратила можливість вчиняти щодо нього будь-які реєстраційні та нотаріальні дії, наприклад, продавати чи передавати.
Однією з вірогідних причин, чому держава заборонила федерації розпоряджатися майном, стало передавання частини Будинку профспілок інвесторам за його ремонт. У цій угоді останні отримали дуже вигідну пропозицію: ціна передавання, як виявилося, була втричі меншою за ринкову.
Компанія "БЦ "Майдан плаза" провела ремонт будівлі за 170 млн грн. Федерація передала їй за це 5,5 тис кв м площі в будівлі. Ця площа становить майже половину площі проданого за 1,1 млрд грн готелю "Дніпро".
Після публікації компанія уточнила, що зазначені вище 170 млн грн Федерація отримала на реставрацію своєї частини будівлі. Компанія отримала площу в Будинку профспілок зруйнованою та додатково вклала в неї 100 млн грн. Тому, на думку керівництва БЦ "Майдан плаза", порівняння вартості площ цих двох будинків некоректне.
З 2011 року, за інформацією Фонду держмайна, тривають кількасот судових процесів, які ініціювали органи прокуратури з метою повернення майна "Укрпрофради" у державну власність. Понад 100 рішень суду щодо повернення такого майна у державну власність набули законної сили.
Вартість активів, які отримала Федерація профспілок України, ніколи не була зрозуміла, тож оцінити вартість майна цього "монстра" наразі неможливо. На початку 2000-х років майно федерації оцінювали 3,8 млрд дол.
Також невідомо, скільки отриманого у спадок майна федерація продала чи передала в інші руки. На ці питання не буде відповіді доти, доки держава не розробить законодавчу базу з врегулювання цієї сфери.
Якщо держава вирішить це питання на користь федерації, то суди завершаться і ФПУ зможе розпоряджатися своїм майном. Вирішення ж цієї проблеми на користь держави допоможе їй залучити мільярди гривень від приватизації.
Богдан Вальд, журналіст, для ЕП
Стаття підготовлена в рамках проєкту "Приватизація + демонополізація = економічне зростання"