3 вересня Національний банк оголосив, що не змінюватиме облікову ставку, залишивши її на рекордно низькому рівні – 6% річних.

Таке рішення НБУ ухвалив на підставі припущення, що співпраця між Україною та Міжнародним валютним фондом продовжиться у плановому режимі.

Наразі ж чергова місія МВФ, від якої залежить отримання Україною чергового траншу, затримується, а дата її приїзду залишається невідомою.

Чи не виявилося рішення НБУ занадто оптимістичним та як воно може вплинути на фінансову стійкість України?

Надто низька інфляція

Вже вісім місяців поспіль – від початку 2020 року – рівень інфляції в Україні не дотягує до цільового показника Нацбанку –5% +/-1 відсотковий пункт. Саме на підставі низького темпу приросту цін монетарний комітет НБУ й ухвалює свої рішення щодо облікової ставки, тримаючи її на рівні 6% річних.

Хоча це найнижча ставка за історію незалежної України, порівняно зі ставками у сусідній Польщі (0,1%), країнах євро-зони (0%) чи навіть з обліковою ставкою у Росії (4,25%), вартість грошей в Україні залишається чи не найвищою у регіоні.

Саме тому в уряді неодноразово натякали на те, що потрібно активніше знижувати облікову ставку, розганяти інфляцію до 8-9% річних, встановивши долар по 30 гривень.

На тлі цих розмов, як уже писала ЕП, звільнився попередній керівник НБУ Яків Смолій.

Причиною низьких цін в Україні стало рекордне падіння цін на енергоресурси на початку року, а також зміцнення гривні у 2019 році, яке вплинуло на вартість імпортних товарів. Проте ціни можуть піти вгору, зокрема через зростання світових цін на енергоресурси та харчові продукти.

"Ціни, інфляція в інших країнах, поступово зростає. Однією з причин цього є відновлення світових цін на продукти харчування і сировинні товари тощо. Враховуючи, що в Україні одна з найвищих часток продуктів харчування у споживчому кошику, це має завжди непропорційний вплив на споживчі ціни", – пояснив заступник голови НБУ Дмитро Сологуб під час брифінгу 3 вересня.

Інфляція нижча за ціль мала б спонукати Національний банк сильніше знижувати облікову ставку, щоб стимулювати людей активніше витрачати гроші та брати кредити, "розганяючи" таким чином ціни.

Однак ставку підтримують на стабільному рівні через низку ризиків для економіки. Як зазначають в НБУ, серед них – ухвалення деяких судових рішень, зокрема, у справі націоналізації Приватбанку, ймовірність ескалації конфлікту на сході та навіть коливання цін на продукти харчування через глобальне потепління.

Однак відсутність прогресу з ключовим кредитором України – МВФ – Нацбанк ризиком для інфляції не вважає.

(Не) заморожена співпраця з МВФ

Другий транш кредиту МВФ повинен був надійти на рахунки України вже у вересні 2020 року. Для цього фонд мав надіслати до Києва свою місію, яка б оцінила прогрес у виконанні плану реформ.

Наразі місія МВФ до України досі не приїхала. Більше того, дати її приїзду не наважуються назвати не лише у Нацбанку та уряді, але й у самому МВФ.

"В той час, як дискусії стосовно виконання параметрів та показників (кредитної) програми тривають, дату початку роботи місії МВФ стосовно першого перегляду програми наразі ще не визначено", – повідомили в фонді.

Затягування з приїздом нової місії до України деякі аналітики пов’язали зі зміною керівництва Нацбанку та ризиком того, що ця установа може втратити свою політичну незалежність. Дехто навіть заговорив про те, що МВФ "заморозив" співпрацю з Україною для того, аби оцінити як надалі розвиватиметься ситуація з незалежністю НБУ.

Хоча у самому фонді це заперечують. "МВФ підтверджує свою готовність підтримувати Україну в її зусиллях досягти тих цілей, що їх визначено у нещодавно схваленій програмі у форматі стенд-бай. Для досягнення цих цілей важливо дотриматися тих зобов’язань, що визначені програмою", – повідомили в українському представництві МВФ.

Програма МВФ розрахована до кінця 2021 року. За цей час Україна все ще може отримати 2,9 мільярда доларів кредиту. Для порівняння: ця сума на чверть перевищує розмір Фонду протидії коронавірусу, який Рада створила на початку карантину.

Ризики для інфляції

Валютні надходження від МВФ уряд використовує переважно для розрахунку за зовнішніми боргами. Цьогоріч пік виплат за валютним державним боргом Україна вже пройшла, сплативши на початку вересня понад 2 млрд доларів.

Виплатити пікові борги вдалось завдяки успішному випуску євробондів, що відбувся вже після зміни керівництва Нацбанку та ймовірної "паузи" у співпраці з МВФ.

Причиною стала надлишкова ліквідність на світових фондових ринках: після запровадження програм стимулювання економіки урядами розвинених країн світу, зокрема США, Японії та ЄС, у міжнародних інвесторів виявився надлишок коштів, які вони готові надавати країнам, що розвиваються навіть попри високі ризики таких інвестицій.

Однак вартість цих позик для України залишається набагато вищою, ніж кредити від МВФ – 7,25% проти 1,5% річних.

З одного боку, наразі відсутність активної співпраці між Україною та МВФ не несе значних ризиків для інфляції та фінансової стійкості, оскільки навіть у таких умовах уряд знаходить можливості для погашення боргів самостійно.

Однак, з іншого боку, від рішень МВФ залежить фінансування й інших кредиторів України, зокрема виплата траншів нової макроекономічної програми ЄС – на 1,2 мільярда євро. Та й загалом, на співпрацю з МВФ орієнтуються великі приватні інвестори, вирішуючи, чи довіряти Україні свої кошти.

Втративши дешеве джерело покриття дефіциту державного бюджету, уряд може вдатися до урізання незахищених бюджетних програм, зокрема капітального будівництва.

У свою чергу, необхідність здійснювати подальші виплати за валютними боргами без надходжень у вигляді нових валютних запозичень може негативно вплинути на баланс на валютному ринку та курс гривні, від чого зростуть ціни на імпортні товари, енергоресурси та підвищиться інфляція загалом.

Хоча наразі у Національному банку не прогнозують стрибків гривні цього року.

"В умовах відсутності шоків, ми не очікуємо суттєвих коливань на валютному ринку. Національний банк буде виживати заходів для мітигації можливих валютних коливань", – заявив напередодні заступник голови НБУ Юрій Гелетій.

Більшою загрозою для стабільності гривні у регулятора вважають не затримку місії МВФ, а пожвавлення економіки після жорсткої фази карантину. Наразі активно пожвавлюється сектор послуг (зокрема, внутрішній туризм), зростає імпорт товарів, українці все частіше купують нові автомобілі та нерухомість.

Навіть збільшення кількості захворюваних на COVID-19, яке спостерігається останні кілька місяців, не зупиняє поступове підігрівання економіки, що впливатиме на зростання цін більше, ніж затримка в отриманні нових траншів МВФ.