Законопроєкт про контрольовані іноземні компанії (КІК) повинні були розробити ще чотири роки тому за дорученням президента Петра Порошенка. Після скандалу з Panama Papers.

Утім, такий закон президент підписав лише наприкінці минулого тижня. З того моменту навколо документа не вщухають пристрасті.

Користувачі соцмереж з азартом штурмують неприступні фортеці закону, обговорюють його статті і намагаються вразити один одного черговою знайденою в законі вадою.

Поодинокі консультанти, які іноді заглядають на такі дискусії з метою посіяти раціо, неодмінно отримують на горіхи і вибувають з гри.

Занурюватися в деталі закону немає сенсу – вони вже відомі. Натомість автор зібрав найпоширеніші уявлення про те, як функціонуватиме режим КІК – як серед противників закону, так і серед його прибічників. Які з них правдиві, а які – хибні?

1. Режим КІК взагалі не зачіпає малий чи активний бізнес

Це скоріше спроба видати бажане за дійсне. Автори дійсно намагалися відсікти "малі" закордонні бізнеси встановленням порогу 2 млн євро. Про це піде мова далі. До речі, у першій версії законопроєкту поріг був ще менший – 1 млн євро.

Кого ж зачіпає законопроєкт? Насправді передбачені законом звільнення дозволяють тільки не сплачувати податок, але звітувати про всі наявні контрольовані іноземні компанії все одно потрібно.

Те саме стосується активного бізнесу. Так, це корисна пільга, але вона не звільняє від звітності. До того ж можна очікувати, що "активність" закордонного бізнесу власники будуть змушені доводити з боєм.

Враховуючи обсяг інформації, який закон вимагає розкривати, зокрема, фінансову звітність кожної компанії, це додасть власникам іноземних компаній неабиякого головного болю, не кажучи про витрати.

Проте, судячи з коментарів, інвесторів найбільше лякає не звітність, а низькі очікування щодо збереження конфіденційності інформації податковим органом. Історії про витоки даних змушують з розумінням ставитися до таких побоювань.

Отже, режим КІК "взагалі не зачіпає" лише тих, у кого нема жодної іноземної компанії і хто не планує купувати чи засновувати таку компанію.

2. Податок зобов'язані сплачувати лише фізичні особи

Закон передбачає, що контролерами (власниками) компаній можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

Проте в Україні майже нема юридичних осіб, що володіють частками іноземних компаній: держава роками забороняла чи суттєво обмежувала інвестиції юросіб за кордон. Тому може скластися враження, що закон спрямований лише на фізособи.

Насправді ж нерідко трапляються ситуації, коли фактичний контроль над іноземною компанією здійснює менеджмент української юридичної особи. У такому випадку юридична особа може визнаватися контролером.

Однак з точки зору практики основного удару зазнають саме фізособи.

3. Весь прибуток оподатковується 18%

Не зовсім. Основна ставка податку – 18%, але вона не єдина.

Наприклад, якщо контрольована компанія розподіляє дивіденди на користь свого контролера, то може застосовуватися ставка 9%. У такому разі прибуток, з якого сплачуються дивіденди, повторно в Україні не оподатковується.

З дивідендами пов'язана ще одна особливість режиму КІК: якщо контрольованою іноземною компанією оперує український бізнес, і цей бізнес виплачує дивіденди, то вважається, що такі дивіденди сплачуються безпосередньо контролерові.

Тоді застосовується ставка 5%, і далі такі дивіденди не оподатковуються як прибуток контрольованої іноземної компанії.

Закон також дозволяє зараховувати податки, сплачені за кордоном. Наприклад, якщо іноземна компанія сплатила корпоративний податок у своїй юрисдикції. Це зменшить суму податків до сплати в Україні.

Не слід забувати, що йдеться про контролера-фізособу, тому до кожної з цих ставок податку слід додавати ще 1,5% військового збору.

4. Компанія оподатковується, якщо її оборот перевищує 2 млн євро

Ні, це так не працює. Вище вже йшлося про поріг 2 млн євро. Що це за поріг?

Якщо у всіх контрольованих іноземних компаній однієї особи-контролера сукупний річний дохід від усіх видів діяльності з усіх джерел не перевищує 2 млн євро, то контролер не зобов'язаний з жодної з них сплачувати податок на прибуток.

Отже, коли в контролера є кілька компаній, і оборот однієї становив 1,9 млн євро, а другої – 200 тис євро, то податок сплачується і за першу компанію, і за другу.

Тобто для розрахунку цього порогу береться не прибуток, а оборот, і не однієї компанії, а всіх. Для розрахунку податку береться прибуток, але і тут не все просто.

5. Якщо нема прибутку, то податок сплачувати не потрібно

Не завжди. Податок сплачується з прибутку, але йдеться не про прибуток, показаний у фінансовій звітності компанії, а про спеціально розрахований – відповідно до особливостей закону.

У цілому він будується на даних фінансової звітності, але є відмінності. Вони можуть призвести до того, що "за даними бухгалтерії" компанія має збитки, а для цілей оподаткування в Україні вважається, що компанія згенерувала прибуток.

Як так сталося? Схоже, розробники керувалися такою логікою: податкові консультанти роками вигадували все нові й нові способи "розмити" прибуток компанії, зробити її збитковою лише на папері, тому їх треба зупинити.

У цьому є своя правда, але "закриття можливостей" в податковому законодавстві виявилося занадто суворим. Це може вдарити по доброчесних інвесторах.

6. Оподатковуються тільки компанії з офшорних юрисдикцій

Це хибна думка. Контрольованою іноземною компанією може бути компанія з будь-якої юрисдикції.

7. Закон дискримінує реінвестиції прибутку в розвиток

З цим треба погодитися. Нерозподілений прибуток контрольованої компанії оподатковується за вищою ставкою, ніж розподілений.

Проте для цілей оподаткування закон не розділяє нерозподілений прибуток, який лише пасивно зберігається на рахунках компанії, та прибуток, реінвестований в розвиток бізнесу.

Виходить, що розподіляти прибуток вигідніше, ніж спрямовувати його на розвиток. Якщо ж згадати, що за правилами бухгалтерського обліку капітальні інвестиції не формують витрати одразу, а поступово амортизуються, виходить ще сумніша картина.

Звісно, за відсутності розподілу прибутку в особи може не бути коштів, щоб сплатити податок (сплату з рахунку іноземної компанії закон не передбачає).

Виходить, що закон стимулює розподіляти прибуток. Це спрямовано на боротьбу з компаніями-гаманцями, але може зачепити і звичайні бізнеси.

8. Оподатковується навіть залучення інвестиції

Зустрічається думка, що доходом для цілей оподаткування за правилами КІК буде навіть залучення інвестицій через продаж компанією власних акцій. Це не так.

Продаж компанією власних акцій не призводить до прибутків або збитків, тому окремо не оподатковується.  

Проте загалом закон містить жорсткі правила щодо обліку результатів операцій з цінними паперами. Логіка така, що прибуток і збитки в операціях з цінними паперами рахуються окремо від основного прибутку, водночас прибутки враховуються, а збитки – ні.

Це положення спрямоване проти зловживань, але стосується і доброчесних компаній.

9. Режим КІК вдарить по закордонних стартапах українців

Це правда.

Ідея закону мала б полягати в оподаткуванні офшорних статків олігархів та надбагатих людей. Тимчасом практика Росії показує, що таким людям простіше підібрати красиву іноземну юрисдикцію з пільговим податковим режимом і переїхати туди разом із сім'єю.

Натомість помірковано заможні люди, які мають гроші для інвестування, але не можуть собі дозволити жити на кілька країн та оплачувати податкових консультантів у кожній з них, такою легкістю вирішення проблеми похизуватися не можуть.

Саме ці люди мимоволі стали однією з найбільш вразливих мішеней закону.

Не секрет, що можливість без зайвого оподаткування інвестувати в закордонні стартапи чи створювати власні була вагомим стимулом використовувати іноземні компанії поряд з можливістю користуватися іноземним (переважно англійським) правом і легкістю залучення фінансування.

Експерти прогнозують, що розвиток українського стартап-товариства дещо уповільниться на період адаптації до нових правил.

10. Закон призведе до масової "персональної міграції"

Навряд чи, хоча це не виключено.

На підтвердження тези, що українці почнуть масово змінювати податкову резидентність, часто наводять статистику Росії. Ці дані свідчать, що запровадження правил КІК спричинило певний "відплив".

Проте слід враховувати, що в Росії м'який режим податкової резидентності: достатньо лише понад пів року проводити за межами країни, щоб втратити статус податкового резидента. Проте навіть в Росії зміну податкового резидентства в основному змогли собі дозволити надбагаті персони "із списку Forbes".

В Україні ситуація складніша, адже чіткої процедури втрати податкового резидентства закон не передбачає.

Саме лише перебування за кордоном більшу частину року не призводить до втрати податкового резидентства. Повинна йти мова про переїзд за кордон разом з професійною діяльністю та членами сім'ї, а також про виконання низки формальностей.

Звісно, немає нічого неможливого, але навряд чи до цього буде готова більшість навіть найактивніших українців.

11. Закон містить багато неузгодженостей

На жаль, це правда.

Хоча над законопроєктом працювали кілька місяців, що в українських реаліях законотворчості доволі довго, свою офіційну назву закон не виправдовує.

Податкові консультанти змагаються в пошуках найбільш абсурдної неузгодженості. Це стосується не тільки положень про КІК, а й всього закону. Однак оскільки КІК – новий інструмент, найбільше проблем буде саме в цій частині документа.

12. Закон має зворотну дію

Ні, закон не має зворотної дії. Звітується та оподатковується лише прибуток, отриманий у 2021 році і пізніше.

Під дію закону потраплять і компанії, створені до набуття ним чинності, але це не можна назвати зворотною дією.

13. Такі правила діють в усьому світі

Звісно, режим КІК – не український винахід. Уперше правила про контрольовані іноземні компанії з'явилися в США у 1960-х роках і впродовж кількох десятиліть повільно проникали в інші країни, в основному розвинуті і з високими податками.

Говорити про "весь світ" зарано, але тенденція полягає в поширенні цих правил.

Їх вважають ефективними для державних бюджетів міжнародні організації і вони є частиною глобального плану BEPS, спрямованого на боротьбу з ухиленням від оподаткування.

На рівні Європейського Союзу впровадження режиму КІК є обов'язковим для всіх держав-членів.

Правда, способи впровадження можуть відрізнятися. Наприклад, далеко не всі країни з режимом КІК поширюють його на фізичних осіб чи встановлюють надто низькі пороги контролю.

Можна сказати, що Україна обрала доволі жорсткий варіант режиму КІК, який багато в чому нагадує російський.

14. Усім подобається ескімо

Це неправда. Автору, наприклад, ескімо не подобається.

Юрій Дмитренко, юрист Sayenko Kharenko