"Фрилансер" недарма перекладається як "вільний митець". Фриланс — це альтернатива стандартній офісній роботі. Тут працівник сам собі і начальник, і підлеглий. Такий собі бізнес на одного, проте без додаткових вкладень.

Після початку пандемії коронавірусу та введення карантину, який невідомо коли закінчиться, робота на фрилансі стала ще більш актуальною. Як це працює?

Фриланс в Україні та світі

Причини, через які люди йдуть на фриланс, у різних країнах однакові: гнучкий графік, можливість обирати проєкти та місце роботи. Недоліки теж однакові: постійний пошук клієнтів, нестабільність заробітку, відсутність бонусів від роботодавців, наприклад, медичного страхування, банальна невиплата грошей.

Згідно з дослідженнями SIA, ринок фрилансу в Європі останні десять років щорічно росте на 3,4%. За оцінкою Statista, до 2028 року кількість фрилансерів у США зросте з 57 млн до 90 млн, а це майже половина робочої сили США.

У таких компаніях як Google число контрактних працівників уже перевищує кількість штатних. Прогнозується, що частка фрилансерів сягне 45%.

Україна наздоганяє світові тренди. У 2019 році кількість фрилансерів зросла на 30%, а країна увійшладо п'яти держав, де цей показник зростає найбільше.

За даними української біржі Freelancehun, за рік фрилансери заробили сумарно 325 млн грн, а середній гонорар за виконаний проєкт становить майже 2 тис грн. Половину ринку за бюджетом, 51,9%, займає програмування.

"Економічна правда" також опитала своїх читачів-фрилансерів, хто вони, скільки заробляють та що порадили б новачкам. Більшість читачів відповіли, що працюють у сфері IT. На другому місці — дизайн, на третьому — журналістика. Також є продавці, маркетологи, копірайтери, кінематографісти та музиканти.

Розміри їхніх зарплат передусім залежать від того, є фриланс основною роботою чи підробітком. На основній роботі фрилансери заробляють 500-1500 дол, але трапляються й більш високі зарплати, наприклад, 5 тис дол. Фрилансери, які читають ЕП, працюють шість-вісім годин на день.

Причини переходу у цей сегмент різні: хтось втратив роботу в офісі, хтось зрозумів, що офісне життя не для нього, комусь знадобився підробіток в декреті, у когось почалася війна. Проте більшість хотіла керувати своїм часом.

Новачкам фрилансери з досвідом радять не боятися, вірити в свої сили, бути організованим, обговорювати всі нюанси роботи, мати фінансову подушку на перший час та брати передоплату. Також радять виходити з дому та працювати з кафе або коворкінгів, правда, зараз ця порада неактуальна.

Де шукати підробіток

Спрощують пошук роботи біржі. Ось перелік найпопулярніших.

Upwork — американська біржа, яка підійде всім, незалежно від рівня кваліфікації.

Freelancer — сайт з великою кількістю замовників та замовлень.

Freelancehunt — один з найпопулярніший маркетплейсів в Україні, який налічує 600 тис користувачів.

Weblancer — одна з перших українських бірж. Підходить для тих, хто починає свій шлях у фрилансі. Тут небагато проєктів, зате і замовники невимогливі.

DoIt — платформа, де можна купувати готові роботи фрилансерів або робити замовлення.

Історії фрилансерів

Тетяна, журналістка, Київ

— Я у журналістиці 15 років. Після переїзду із Запоріжжя захотіла спробувати фриланс, бо тут, якщо працюєш на повний день, життя поза роботою не існує.

Я працювала редакторкою, додому приїжджала тільки спати, і це дуже дратувало. До того я три роки "жила" в редакції у Запоріжжі і "вигоріла" вщент. У мене досі алергія на новинну стрічку. Повторювати це не хотілося, тим більше, що в Києві є багато варіантів, чим можна зайнятися крім роботи.

У мене було кілька пропозицій щодо роботи, але я вирішила від усіх відмовитися і нарешті спробувати себе у фрилансі. Це було майже рік тому.

Спочатку я написала кільком знайомим редакторам, чи не потрібні їм статті. Усі відповіли, що потрібні. У перший місяць я заробила трохи менше, ніж до того в штаті, а вже з другого місяця пішли нормальні заробітки: спочатку — на рівні попередньої зарплати, згодом — суттєво більші. Поступово я "набила руку", навчилася організовувати час, у мене стало ще більше замовників.

Мені це подобалося, бо я була повністю вільна. Мати можливість розпоряджатися своїм часом — у будній день сходити в лікарню або в кіно, не маючи потреби відпрошуватися, — здавалося просто щастям.

Зараз я до цього звикла, мені здається це нормальним способом існування. Не можу уявити, що б мене змусило обміняти цю свободу на офіс, жорсткий графік роботи та зобов'язання щодня бути прив'язаною до якогось місця.

Тим більше, що я відстежую рівень зарплат на журналістських та редакторських посадах, і ніде не пропонують стільки, скільки я зазвичай заробляю. Причому працюю я максимум п'ять годин на день. Правда, на вихідних теж часто щось пишу. Мені зручніше "розмазати" роботу по всьому тижню.

Найкращий заробіток, звісно, у сфері IT, трохи менше приносить нативна реклама, а найменше грошей дають огляди книжок, тож я роблю це для душі.

Врешті, я вивела таку формулу нормального заробітку на фрилансі.

Мати багато знайомств з редакторами видань. Ти мусиш всіх знати, і всі повинні знати тебе.

Бути в соцмережах. Більшість замовників знаходили мене саме там.

Мати досвід роботи. Фриланс — не місце для початківців, бо тут тебе вчити не будуть. Редактори шукають людей, які можуть написати максимально досконало, тому починати свій шлях в журналістиці з фрилансу не слід.

Уміти писати швидко. В однієї з моїх редакцій часто "горить" дедлайн на нативну рекламу, і мені дістаються завдання, які треба написати за вечір. Зрештою, якщо витрачати на текст тиждень, багато не заробиш.

Виконувати всі завдання якісно незалежно від рівня оплати. Навіть якщо випадковий одноразовий замовник дає просте швидке завдання за невеликі гроші, його слід виконувати добре або за нього не братися.

Кожна добре зроблена робота — шанс, що наступного разу тебе порадять знайомим, коли комусь буде потрібен текст. Так з часом напрацьовується база замовників, і можна перебирати, за які тексти братися.

Цікавитися всім і бути готовою писати на різні теми. Чим більше зацікавлень — тим більше замовлень підійде, а значить, вдасться більше заробити.

Уміти планувати свій час. Важливо не забувати, коли яке інтерв'ю, і дотримуватися дедлайнів. Я для цього використовую планувальник Trello.

Лідія, фотограф, Луцьк

— Я фотограф з досвідом роботи понад десять років. Почала фотографувати ще в університеті. Зрозуміла, що можу заробляти цією діяльністю після того, як ми з одногрупницею зробили випускні альбоми для нашої групи.

Після університету працювала на державному заводі у відділі зовнішньоекономічної діяльності, але після "основної" роботи майже щовечора йшла в парк фотографувати студентів та школярів на випускні альбоми.

Як фотограф я завжди працювала сама на себе. Звісно, на початках я хотіла попрацювати на когось, щоб отримати досвід і знання, але в моєму місті фотографів на роботу брали нечасто.

Якось я знайшла оголошення, що потрібен фотограф в агентство нерухомості. На співбесіду я прийшла як зазвичай: у джинсах та кросівках. Директор агентства мені повідомив: "Якщо бажаєте працювати у нас — потрібно змінити імідж і приходити на роботу як ділова людина: у костюмі і на підборах".

Для мене робота фотографа ніколи не асоціювалася з високими підборами. Зрозумівши, що власнику агентства потрібен хто завгодно, але не фотограф, я припинила працевлаштовуватися. Розвивалася як фрилансер, хоча тоді навіть таким словом ще не користувалися. Це було десь у 2012-2013 роках.

Робота в офісі і на фрилансі відрізняється лише стабільністю. Як фрилансер ти не можеш бути впевненим у кінцевій сумі за місяць, бо тобі платять за проєкти. Якщо ж взяти до уваги кількість витраченого часу за місяць й отримані гроші, то як фрилансер ти заробляєш значно більше, адже час — це також гроші.

У фрилансі я вбачаю лише плюси: багато вільного часу, працюєш коли хочеш, не потрібно ні в кого відпрошуватися, відпустка коли хочеш, не потрібно виконувати незрозумілі плани, повна творчість в роботі. Єдиний мінус — нема корпоративів, хіба що сама влаштуєш їх для своїх друзів чи колег.

Геннадій, проєктний менеджер та викладач, хутір Обирок

— Працюю з осені 2015 року. В армії було трохи часу, щоб подумати про життя. Там сильно "відвик" від офісу й усвідомив, що хочу більше незалежності і власну справу. Зараз ця "незалежність" трансформувалася у неймовірне задоволення від почуття контролю над власним часом та увагою.

Спочатку в мене було бажання запустити "свою справу", але в процесі "запуску" необхідно було якось заробляти на життя. Зрештою, якісь із "власних справ" не вигоріли, якісь ще в процесі, а те, що спочатку розглядав лише як "заробляння на життя", матеріалізувалося в окремі повноцінні продукти.

Наслідком "думання про життя" стало бажання більше часу проводити з дітьми.

Старшій у 2015 році було п'ять, молодшому — рік. Дружина у тому ж році пішла працювати на державну службу. Зараз розумію, що рішення змінити формат роботи було вдалим. Донька отримала набагато більше моєї енергії та уваги, ніж у перші роки свого життя, син виріс у тісному контакті з батьком.

Ще до війни придбав старий будинок на арт-хуторі Обирок. Часу навести там лад завжди бракувало. Після демобілізації поставив ціль виконати задумане, а тимчасом висаджував і доглядав фруктовий сад навколо. Це вимагало часу. В "офісному" режимі самостійно "підняти" такий проєкт дуже складно.

Якщо навчитися "продавати себе", знати англійську і працювати системно, можна за кілька місяців заробляти цілком конкурентну за київськими мірками річну офісну зарплату, 500-900 тис грн на рік, і решту часу інвестувати в інші речі: особистий розвиток, сім'ю, нові проєкти чи розвиток місцевої спільноти.

Плюси фрилансу — сам контролюєш свій час, менше прив'язок до місця постійного проживання, можливість будувати власний бізнес та його репутацію. Мінуси — нестабільний дохід, відсутність "лікарняних" чи оплаченої відпустки, необхідність постійно "продаватися", відсутність колективу.

Тут варто згадати анекдот: якщо людина самотньо п'є у барі перед Новим роком, це може бути корпоратив фізособи-підприємця.

Катерина, аналітик, Київ

— Чотири роки тому я пішла в декретну відпустку з посади головного внутрішнього аудитора. Професія не дозволяла працювати дистанційно.

Я почала з проходження онлайн-курсів у сфері data science, аналітики даних, бізнес-аналітики, машинного навчання та штучного інтелекту. Через кілька місяців почала брати невеликі проєкти на Upwork, пов'язані з аналізом даних.

Крім того, брала замовлення з написання статей англійською мовою на теми, пов'язані з data science, машинним навчанням та штучним інтелектом.

Перші пів року працювала в послабленому режимі, маючи поодинокі проєкти і кілька годин зайнятості на тиждень. Останні півтора року працюю по 25-30 годин на тиждень. Решта часу йде на догляд за малими дітьми.

Працюючи неповний робочий день, я заробляю у три-чотири рази більше, ніж в офісі. Зараз зарплати в офісі зросли, але якби я повернулася на свою колишню роботу, то заробляла б удвічі менше, ніж заробляю вдома.

Було кілька цікавих замовлень. Один клієнт хотів, аби я проаналізувала статистику та підготувала детальний звіт з графіками щодо обсягів та динаміки різних кримінальних злочинів в районі його проживання. Пізніше цей клієнт попросив проаналізувати динаміку результатів його стрільби в тирі.

Олександр, дизайнер, фотограф, Київ

— З 2005 року працюю у сфері виробництва реклами. Перші вісім років працював у штаті. Був асистентом фотографів, фотографом. Коли почався Майдан, я звільнився через відсутність патріотизму в керівництва компанії і весь час присвятив активним діям на Майдані до повалення злочинної влади.

Після цього я став фрилансером на ринку реклами, занурився в тему графічного дизайну. Тепер для мене це головне й улюблене зайняття.

У режимі фрилансу працюю сім років. Кілька разів мене вмовляли попрацювати в штаті круті вітчизняні агентства та дизайн-студії, але більше року я не зміг в них затриматися через свою волелюбність. Я активний мандрівник, для мене це сутність і сенс життя, тобто я фізично не витримую офісної роботи.

Хоча завантаженість роботою нестабільна, витрачені зусилля оцінюються набагато адекватніше, ніж при роботі на "дядю". Мені ніколи не пропонували роботу в офісі, яка б оплачувалася відповідно до мого рівня майстерності. Для мене це неприйнятно, я не погоджуся працювати на наших роботодавців.