Діагноз

Головне завдання найближчого часу, поза всяким сумнівом, — боротьба за життя і здоров'я людей.

Проте уряду також необхідно терміново підготувати короткостроковий і середньостроковий плани дій з виходу з кризи.

Як ми вже знаємо, висока швидкість поширення коронавируса становить реальну загрозу для життя великої кількості людей, у першу чергу, старшого покоління.

При цьому пандемія, крім найстрашнішого — людських жертв, призводить і до відчутного макроекономічного спаду. Навіть без будь-яких економічних дій у відповідь.

Проте важливо розуміти: економічна рецесія, що наступає, спричинена насамперед украй необхідними заходами щодо захисту здоров'я людей. Увесь цивілізований світ, виконуючи наполегливі рекомендації вірусологів та епідеміологів, змушений згортати повсякденну активність.

Карантин, жорсткі транспортні обмеження, перехід на віддалену роботу та інші заходи гальмують поширення хвороби і допомагають уникнути перевантаження лікарень, тим самим зберігаючи людські життя. Ці ж заходи істотно посилюють рецесію.

Як і в медицині, країні потрібно займатися не аматорським самолікуванням, а точно зрозуміти генезис економічних викликів і сформулювати оптимальну антикризову політику держави, спираючись на передові і цілком практичні рецепти економічної науки.

Переходячи до діагнозу, ми бачимо, що економічні турбуленції провокуються як з боку пропозиції — люди фізично не можуть працювати, так і з боку попиту — за винятком електронної комерції, споживання стає практично неможливим.

Проте збиток, що завдається економіці через жорстку політику стримування, не зобов'язаний бути довгостроковим. Уряд може мінімізувати втрати, не тільки не відхиляючись, а навпаки — посилюючи обраний раніше ліберальний курс реформування країни.

Програма лікування

Конкретний перелік заходів з порятунку економіки повинен відокремлювати короткострокові пріоритети від середньострокових.

Почнемо з короткострокових.

1. Пряма допомога людям

Як свідчать основоположні принципи економічної науки, завжди краще підтримувати людей безпосередньо, ніж опосередковано. Уже зараз під приводом антикризових дій спостерігаються спроби пролобіювати держдопомогу різним олігархічним структурам.

Такі спроби неминучі навіть у розвинених країнах. Варто лише поглянути на дискусії, що точаться у США між демократами і республіканцями, щодо підтримки авіакомпаній. Їх власників при явно обмежених ресурсах на медичні витрати рятувати зовсім необов'язково, оскільки операційне виживання цих компаній можна забезпечити в момент процедури їх банкрутства.

Звичайно, головний пріоритет — це допомогти людям пережити важкий період зупинки ділової активності. Звільнені працівники повинні бути в змозі і далі сплачувати рахунки, справлятися з орендою та й просто мати засоби для виживання.

Пряма допомога домогосподарствам усуне як спокусу, так і необхідність порятунку банків та інших великих олігархічних структур.

З огляду на специфіку пострадянської України, слід тимчасово звільнити людей від комунальних платежів, відстрочити виплати за кредитами та орендою на чотири місяці з можливістю продовження термінів до остаточного скасування карантину і відновлення ділової активності в країні.

Без цієї підтримки навіть не зрозуміло, чи можна в принципі дотримуватися карантину і виконувати рекомендації щодо самоізоляції.

2. Допомога компаніям

На відміну від кризи 2008 року, нинішня "коронавірусна криза" трапилася не через потрясіння в банківському секторі.

Вона б'є безпосередньо по корпоративній структурі економіки — через фізичну неможливість для людей споживати і купувати в колишніх обсягах компанії відчувають безпрецедентне скорочення своїх грошових потоків (cash flow).

Найбільшою мірою під ударом опинилася сфера послуг, яка сильно залежить від зведених до мінімуму платежів споживачів, зроблених за межами онлайну.

Іншими словами, ситуація помітно відрізняється від стандартної рецесії, оскільки падіння корпоративних доходів у цьому сегменті може в найкоротші терміни досягти навіть 100%.

Ці труднощі виникли не в результаті поганого управління чи структурних змін в економіці, немає і жодних підстав вважати сектор послуг нежиттєздатним в довгостроковій перспективі. Йдеться про своєрідну "паузу" до закінчення епідемії.

Великі олігархічні структури можуть пережити цю "паузу" завдяки накопиченим фінансовим ресурсам, особистим статкам своїх акціонерів і, що важливо, доступу до іноземних фінансових ринків, які підтримуються західними урядами.

А ось малі і середні підприємства, ресторани чи магазини, не мають грошових буферів або доступу до фінансових ринків.

Тому уряду слід максимально підтримувати кредитні лінії, тобто створити механізм для надання фірмам "вічнозелених" кредитів, що автоматично продовжуються.

Це необхідно малому і середньому бізнесу саме зараз через дефіцит ліквідності та оборотних коштів. Це допоможе економіці України зберегти виробничу структуру до завершення епідемії коронавірусу.

Конкретно це означає таке.

Перше. Посилення стимулів для банків при створенні "вічнозелених" кредитів. Наприклад, НБУ міг би надати дешеве або навіть безвідсоткове рефінансування для продовження існуючих кредитів.

Друге. Штрафи для банків, які відмовляються дешево продовжувати або списувати кредити малим компаніям.

Як не парадоксально це звучить, але така підтримка кредитних ліній категорично суперечить тому, що зазвичай радять економісти і про що можна прочитати в університетському підручнику з макроекономіки.

У випадку звичайної рецесії центробанк знижує процентні ставки, тим самим стимулюючи витрати й інвестиції.

У класичному контексті "вічнозелені" кредити — проблема, бо вони витісняють кредитування під перспективні ідеї або нові компанії. Однак у нинішній ситуації не потрібно, і неможливо через карантин, стимулювати інновації.

Короткострокова економічна політика повинна бути спрямована на стабілізацію порушених балансів і запобігання колапсу всієї бізнес-екосистеми.

Тепер про середньострокову перспективу.

3. Важливі структурні реформи і відновлення зростання реального ВВП

На жаль, ще до настання коронавірусної рецесії Україна зайшла в глухий кут з низки життєво необхідних структурних реформ. Перш за все, це реформа ринку праці і податкова реформа.

Значимість цих пріоритетів лише зростає з появою нових викликів. У ситуації, що склалася, уже всі можуть і повинні зрозуміти, чому ринок праці в Україні повинен бути влаштований набагато більш гнучко.

Ринок праці. Щоб компанії і підприємства могли продовжувати працювати, не порушуючи законодавчі норми, необхідно зняти обмеження на зайнятість у вихідні або навіть вночі.

Потрібно розглянути і вимоги ринку, що стосуються оплати понаднормових годин. Слід дати можливість компаніям знаходити гнучкі форми оплати праці своїх співробітників замість того, щоб вимушено звільняти їх в момент кризи.

Якщо коротко: щоб якомога швидше надолужити втрачене через коронавірусний спад, українцям в посткризовий період потрібно дозволити працювати мало не цілодобово.

Як мінімум, необхідно створити підприємствам умови для гнучкого, але при цьому чесного і прозорого, а не тіньового найму працівників.

Класичний приклад дотримання цих принципів — американський ринок праці, який не тільки робить економіку США максимально стійкою до шоків, а й забезпечує високі темпи посткризового відновлення.

Податкова реформа і фіскальний стимул для виходу з рецесії. Уже скоро, після найгострішої фази епідемії, постане питання про нову держпрограму для прискорення зростання ВВП.

Якщо, як дедалі частіше пише преса, МВФ дійсно готовий збільшити масштаб своєї підтримки для України з 5,5 млрд дол до 10 млрд дол, то держава зможе впевнено використовувати фіскальні інструменти для швидкого виходу з кризи. Попри тимчасове підвищення рівня держборгу, що зараз видається другорядною проблемою.

Щоб фіскальна програма не тільки забезпечувала різкий вихід з кризи, а й максимально зміцнювала виробничий потенціал країни в перспективі, буде більш ефективно покластися на фундаментальне податкове розвантаження, ніж на розширення держвитрат, крім необхідних витрат на медицину в умовах кризи.

Мультиплікатор від держвидатків незначний. Як не дивно, але збільшення держвидатків часто підштовхує домогосподарства скорочувати, а не збільшувати споживання. Це відбувається через очікування більш високих податків і необхідність виплачувати борги в майбутньому.

До того ж, ефективність держвидатків в Україні набагато нижча, ніж в розвинених країнах, бо корупційна складова в державному секторі, як і раніше, велика, і суттєва частина виділених коштів може просто "зникнути".

Найрозумніша форма стимулу — це зниження податків при радикальному спрощенні загальної податкової системи.

Згідно з дослідженнями, мультиплікатор від податкових знижень набагато вищий, ніж при держвидатках, а зниження податків для виробництва, які найбільше його спотворюють, ЄСВ і податку на прибуток, допоможе побороти настільки високе безробіття та одночасно вивести економічну активність з тіні.

Більш того, усунення ЄСВ могло б сильно допомогти з детінізацією, адже велика частина українських компаній, як і раніше, виплачує своїм працівникам зарплати в конвертах, обходячи саме цей податок.

Нарешті, велику податкову реформу слід проводити одночасно із спрощенням всієї системи адміністрування, інвестуючи в цифрові та електронні послуги.

4. Грошова політика і фінансова стабільність

Як вже було сказано, генезис "коронавірусної кризи" відрізняється від попередніх потрясінь. Стандартні заходи, що застосовуються центральними банками в момент уповільнення зростання економіки, не працюють саме тому, що вони є ліками від зовсім іншої "економічної хвороби".

Зниження облікових ставок не вплине на економіку, оскільки індикатори споживання та інвестицій у даній ситуації просто не відреагують на цей захід.

На цьому тлі дивно звучать висловлювання деяких політиків, які "дають поради" НБУ якомога швидше знизити облікову ставку, але при цьому "захищають" незалежність Нацбанку.

Регулятор зараз може зробити такі найважливіші речі: допомогти з наданням кредитних ліній для середнього та малого бізнесу і забезпечити фінансову стабільність, як і ліквідність всієї банківської системи.

Стандартні механізми грошової політики не будуть ефективні.

Україні необхідні сміливі і максимально грамотні політичні ініціативи для стримування "коронавірусної рецесії", що насувається.

Абсолютний пріоритет — життя і благополуччя людей. Далі йдуть негайні заходи щодо запобігання "економічному зараженню" і давно назрілі структурні реформи. Зараз це надважливо для збереження держави.

Олександр Роднянський, професор Кембриджського університету, Великобританія, доктор економічних наук, Прінстонський університет США