"Чи можна буде звільнити працівника без попередження після ухвалення законопроєкту "Про працю"?".

"Так. Тільки ніхто не говорить, що роботодавець тоді повинен буде заплатити йому велику компенсацію", — пояснює міністр економіки Тимофій Милованов одне з найгостріших питань нового Трудового кодексу.

Напередодні Нового року уряд вніс в парламент законопроєкт "Про працю" — проєкт №2708. З того часу він обріс епітетами "рабський", "закритий", "антиконституційний" і став причиною масових протестів з боку профспілок.

Паралельно в парламенті зареєстровані три конкуренти урядовому законопроєкту. 15 січня комітет соціальної політики та захисту прав ветеранів рекомендував включити їх в порядок денний засідання Верховної Ради.

Що передбачає урядовий проєкт, як далі розвиватимуть події, у чому основна різниця між законопроєктами, і навколо чого розгорілися основні конфлікти?

Дві проблеми

Необхідність внесення змін до трудового законодавства назріла давно. Чинний Кодекс законів про працю (КЗпП) був ухвалений у 1971 році і в ньому не залишилося живого місця. За 49 років дії майже в кожну його статтю вносилися зміни. За останні півстоліття кодекс нажив уже 95 редакцій.

За цей час різні політичні сили пропонували свої варіанти Трудового кодексу, однак жоден з них не був ухвалений. Зараз з тим, що трудове законодавство потрібно оновлювати, згодні всі: і опозиція, і "Слуга народу". На цьому консенсус закінчується: кожна політична сила бореться за свою ініціативу.

Зараз у парламенті зареєстровані проєкти Трудового кодексу Юлії Тимошенко  та Наталії  Королевської, а також ще один альтернативний законопроєкт Королевської. Останній — результат юридичних формальностей.

Кодекс закону не рівня, тому Королевська перереєструвала свій проєкт кодексу як законопроєкт, щоб з юридичної точки зору він міг вважатися альтернативним урядовому. Обговорення цих актів відбувається на фоні двох конфліктів.

Перший стосується балансу сил у трикутнику "працівник — роботодавець — профспілка". Урядовий законопроєкт принципово не влаштовує профспілки. Вони підтримують опозиційні законопроєкти. Чим не влаштовує — профспілки не кажуть, обмежуючись загальними тезами про звуження прав працівників.

Ще одна причина критики — проєкт закону готувався без обговорення з профспілками та роботодавцями, за зачиненими дверима.

Є три сторони соціально-трудових відносин: держава, роботодавець та працівник. Останній може захищати свої права самостійно і за допомогою профспілки. Працівник може стати членом будь-якої профспілки, примус у виборі не допускається. Член профспілки сплачує членські внески.

Профспілки існують у різних країнах. В Україні принципи їхньої роботи сформувалися ще за радянських часів і особливо не змінювалися.

На відміну від чинного КЗпП проєкт закону "Про працю" не містить розділу про діяльність профспілок. Натомість у ньому є положення про необхідність розробити новий проєкт закону про профспілки.

Логіка уряду — профспілки не повинні зникнути, вони можуть захищати права працівників за колективними трудовими договорами за оновленими правилами.

Милованов каже, що справжні мотиви протестів та профспілкового спротиву криються не в бажанні захищати права працівників, а в бажанні зберегти успадковане з радянських часів майно, систему членських внесків та корупційні схеми при розподілі путівок та інших преференцій.

Голова профільного комітету парламенту Галина Третьякова пояснила, що, за словами голови Федерації профспілок України Григорія Осового, кількість членів п'ятьох основних профспілок становить 9,7 млн осіб.

За її даними, протягом 28 років незалежності кожен член профспілки сплачував щомісяця 3 дол. За рік — 36 дол, за 28 років — 1 008 дол.

"Множимо на 9,7 млн та отримуємо 9 777 млн дол. Наголошую: йдеться лише про внески, а є ще нерухомість, якої набереться на ціле місто! Сотні санаторіїв, готелів, баз відпочинку, офісних приміщень.

Якщо у вашому місті є готель "Турист", він теж профспілковий. Розкішні багатоповерхівки у Харкові, Дніпрі, будинки у Моршині, Трускавці, Куяльнику, Хмільнику. Нарешті — профспілкові палаци в Криму", — пояснює Третьякова.

Другий проблемний момент пов'язаний з тим, що готувати: проєкт закону чи проєкт кодексу. Урядовий законопроєкт не регулює всі аспекти трудових відносин і не замінює КЗпП. Це тільки перший крок реформи ринку праці.

Аби ця реформа відбулася, потрібно ухвалити інші законопроєкти. Милованов їх перелічив: про стабілізацію функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (№2275), про страйки та локаути (№2682), про окремі питання діяльності професійних спілок (№2681).

П'ять новацій

ЕП виокремила ключові новації урядового законопроєкту про працю.

По-перше, усі трудові відносини — за договором. Він регулюватиме умови праці на 99%. Закон встановлюватиме лише рамкові правила. Зараз у КЗпП прописані три види трудових договорів: строковий, безстроковий і на час виконання певної роботи. За новими правилами, їх буде сім.

Безстроковий договір не має кінцевого терміну дії.

Строковий трудовий договір може укладатися на строк до п'яти років.

Короткостроковий трудовий договір укладається на строк до двох місяців.

Сезонний трудовий договір укладається для виконання сезонних робіт, максимальний строк не перевищує восьми місяців підряд.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — договір, за яким працівник виконує роботу тоді, коли роботодавець її надає. Гарантій, що робота буде надаватися постійно, такий договір не передбачає.

Учнівський трудовий договір укладається на строк до шести місяців і дозволяє поєднувати навчання та роботу.

Трудовий договір з домашнім працівником укладається при найманні людей, які обслуговують дім або членів сім'ї: нянь, прибиральниць, репетиторів.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не прописаної в трудовому договорі, змінювати умови праці та її оплати. Зміни у трудовий договір можуть вноситися за згодою сторін, у такому випадку підписуються новий договір або додаткова угода, або за рішенням суду.

По-друге, звільнення "день в день" можливе, але... Те, що роботодавець в будь-який момент зможе звільнити працівника "без суду і слідства", збурило суспільство. В уряді кажуть, що законопроєкт дзеркальний, тобто роботодавець може звільнити працівника, але й працівник може будь-коли піти з роботи.

Дзеркальність є, але вона неповна. У законопроєкті йдеться про те, що працівник справді має право в будь-який час з власної ініціативи розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця не менш ніж за два тижні.

Крім того, працівник має право розірвати договір у строк, "про який він просить" і вимагати компенсацію, якщо роботодавець порушує умови договору. Звісно, факти порушень потрібно довести.

Тимчасом роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником. Роботодавець повинен повідомити працівнику про звільнення за 15, 30, 60 або 90 днів залежно від періоду роботи працівника.

Роботодавець має право без згоди працівника попередити його про звільнення за коротший термін або не попередити взагалі. У такому випадку він мусить виплатити працівнику компенсацію. Її розмір прописується в трудовому договорі, але не може бути "меншим подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження".

Якщо працівник порушив умови договору більш ніж два рази за пів року, його теж можна звільнити. Ця норма не дзеркальна, бо в проєкті не прописано, яка кількість порушень допустима з боку роботодавця і в який термін ці порушення можуть стати причиною для розірвання договору за ініціативою працівника.

Прописуються й додаткові можливості звільнення працівника: у випадку невідповідності займаній посаді, у зв'язку з відсутністю, у тому числі через тимчасову непрацездатність, через поновлення попереднього працівника.

По-третє, фриланс та дистанційна робота тепер регулюватимуться законом. 40 годин на тиждень залишають базовим робочим часом. Меншим на чотири години він є для молодих людей у віці 16-18 років.

Основна новація — спроба регулювати дистанційну роботу, узаконити гнучкий графік та сезонні роботи. Сторони можуть домовитися про роботу у будь-якому форматі. Логіка тут така: працівник може підписати будь-яку кількість угод і може працювати на будь-якій кількості робіт. Головне — аби все було легально.

Мінекономіки наводить такі розрахунки: лише 12,8 млн з 28,5 млн українців працездатного віку працюють легально, тобто мають гарантії захисту своїх прав. Проєкт дозволить підвищити легальну зайнятість, створити понад 1 млн робочих місць до 2024 року і скоротити час пошуку роботи з 3,6 до 2 місяців.

Слабке місце цих планів — як вивести трудові відносини з тіні. Приміром, як стимулювати людей підписувати договори з фрилансерами чи домашніми працівниками. Зараз ці відносини переважно поза законом, і є ймовірність, що українці оберуть економію на сплаті податків, а не добровільну легалізацію.

Як бути, в уряді поки не кажуть, мовляв, це завдання податкової реформи.

По-четверте, трудові книжки залишаються, але додатково з'явиться електронний реєстр застрахованих осіб, куди вноситиметься інформація про трудовий досвід людини. При укладанні трудового договору інформація з трудових книжок може використовуватися.

По-п'яте, з'являються медіатори. У своєму законопроєкті уряд прописує механізм досудового регулювання трудових спорів за допомогою так званих медіаторів. Медіатор — це посередник, який представляє інтереси працівника або роботодавця і веде переговори між сторонами.

"Головним завданням медіатора буде надання сторонам консультацій і рекомендацій щодо врегулювання спору. Медіатор не матиме права вирішувати спір або спонукати сторони до ухвалення певного рішення", — пояснила ЕП заступниця міністра економіки Юлія Свириденко.

Депутатський старт

15 січня відбулося засідання комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, де обговорювалися всі чотири законопроєкти. Тимошенко та Королевська прогнозовано лобіювали ідею взяти за основу проєкт Трудового кодексу когось з них і доопрацювати, а урядовий — залишити за бортом.

Комітет вирішив включити в порядок денний парламенту всі чотири документи, створити фокусні робочі групи і протягом місяця вийти на єдиний законопроєкт.