ПРО ЩО ГОВОРИЛИ:

Про службові романи в "Макдональдзі" та ексголову світової мережі Стіва Істербрука. Про екологічний "Макдональдз". З чого починається кар'єра в "Макдональдзі"? Скільки заробляють нові працівники "Макдональдзу"? Коли в "Макдональдзі" зникнуть касири? Скільки картоплі фрі з'їдають українці за день і чому картопля з Польщі? Як стати постачальником "Макдональдзу"? Що з продуктів українське, а що імпортується? Який заклад "Макдональдзу" найбільш відвідуваний в Україні? Міф чи правда: "Макдональдз" розпилює особливий аромат навколо своїх ресторанів? Міф чи правда: бургер може не псуватися рік? Що сталося з ресторанами "Макдональдзу" на тимчасово окупованих територіях? Про чоловіка і конфлікт інтересів, чи є конкуренція в родині двох генеральних директорів?

Як стати гендиректором "Макдональдзу" і що робити із службовими романами

— Перший міф про "Макдональдз": ти приходиш працювати звичайним менеджером в залі і через 20-30 років ти генеральний директор усього "Макдональдзу" в світі. Чи це не міф?

— У нас є такі приклади, звичайно, в системі, але мій випадок трішечки інший. Я прийшла в маркетинг і з маркетингу росла. Я прийшла маркет-менеджером, потім стала маркетинг-директором і потім генеральним.

— От молодий хлопець або дівчина приходять в "Макдональдз". Які їхні перші кроки і скільки вони будуть заробляти?

— Він влаштовується на посаду члена бригади ресторану і працює універсально: може бути на касі, на кухні, в залі, але зазвичай цей розподіл відбувається за вподобаннями працівників. У когось ліпше виходить працювати на кухні, у когось — в залі. Зараз у нас можна прийти зовсім на іншу посаду, вона називається експерт з гостинності.

— Хостес…

— Це не зовсім хостес. Ті зазвичай зустрічають і проводжають, а експерт з гостинності — це людина, основне завдання якої — створювати клієнту позитивні враження протягом усього візиту.

— Усі працівники ресторанів мережі знають тебе?

— Звичайно, знають, я постійно приходжу їсти в "Макдональдз".

— Скільки буде заробляти молода людина, яка прийшла в "Макдональдз" на першу роботу?

— У нас є на сайті калькулятор. Усе залежить від регіону, в якому ти працюєш. У Києві заробляють більше, тут інший рівень зарплат і конкуренція інша. Великі міста взагалі виділені в окремі регіони.

Крім того, важливо, скільки годин ти будеш працювати. У нас гнучкий графік, який кожен працівник обирає сам, не обов'язково працювати вісім годин, ти можеш працювати менше.

— Якщо зараз пишеш в "Гуглі" "Макдональдз", то одразу випадає історія із Стівом Істербуком, який був звільнений з посади генерального директора через службовий роман. Тобто, як я розумію, за корпоративними правилами касир ресторану не може, наприклад, зустрічатися з менеджером з одного ресторану? А якщо любов?

ЕП: Cтів Істербук керував "Макдональдзом" з 2015 року. У листопаді 2019 року рада директорів проголосувала за його звільнення через порушення корпоративної політики в контексті роману із співробітницею.

— Так, у нас є багато історій, коли люди зустрічаються в ресторані. Вони не можуть працювати в підпорядкуванні, бажано також не працювати в одному ресторані. Політика дуже проста. Якщо таке трапляється — треба повідомити про це, і компанія переведе когось із працівників в інший ресторан.

У нас багато таких випадків, багато сімей працює в "Макдональдзі".

— А в історії з генеральним директором?

— Йому всі підпорядковуються, у нього немає шансів (мати службовий роман. — ЕП).

— Чи правда, що генеральний директор відповідно до правил компанії розіслав усім співробітникам листа, що він припустився помилки і залишає свій пост?

— Так і було.

— Чи погоджуєшся ти з цими правилами? Є ж людський фактор, любов, симпатія.

— Ти або приймаєш правила, або ні. Ти не можеш бути в стосунках з безпосередніми підлеглими. Якщо це гендиректор, то всі співробітники є його підлеглими.

Якщо ми говоримо про ресторани, то, наприклад, директор одного ресторану може бути в стосунках з директором іншого. Головне — аби партнери не перетиналися по роботі. У них не повинно бути конфлікту інтересів, тому що стосунки можуть закінчуватися і це потім може негативно впливати на людей.

Від ЕП. Інтерв'ю відбулося напередодні Нового року. У перші дні 2020 року новий виконавчий директор McDonald's Кріс Кемпчінський заявив, що хоче змінити корпоративну культуру компанії, заборонивши топменеджерам та іншим співробітникам спільні походи в бар, на вечірки та нічне спілкування.

Питання від "Економічної правди"

— Як "Макдональдз" працює в Україні над зменшенням впливу на навколишнє середовище? У багатьох країнах вже нема пластикових трубочок і кришечок, коли це станеться в Україні?

— Глобально "Макдональдз" пообіцяв, що до 2025 року буде переробляти все, що залишають відвідувачі після себе в ресторані. Це перше. Друге — ми працюємо над самою упаковкою. Є два еконапрямки: ми хочемо сортувати і використовувати сміття повторно, і ми хочемо вдосконалювати упаковку.

Що ми вже зробили в Україні? Ми замінили морозиво "Макфлурі". Раніше це був пластиковий стаканчик з кришечкою, а тепер він повністю картоний і без кришечки. Це було зроблено з екологічної точки зору. Це поступовий процес.

Морозиво "Максанді" вже давно продається у вафельному стаканчику. Над усім іншим ми працюємо. Це питання: де забрати, звідки привозити. Виробництва з переробки тільки з'являються, у них невеликі потужності, навіть у Європі (ЄС — ЕП).

Коли інновації з'являються, вони завжди дорогі. Має пройти період, коли вони стають доступні. Я не думаю, що відвідувачі дуже зрадіють, побачивши у п'ять разів більшу ціну на сік. Усе має бути в балансі.

Також паралельно ми тестуємо сортування сміття в ресторанах. Співробітники самостійно сортують промислове пакування, яке надходить, але відвідувачі — це інше.

Щоб відвідувачі сортували, вони мають бути обізнаними, тому ми проводимо різні освітні програми на цю тему.

— Тобто відвідувачу потрібно буде цю, наприклад, вівсянку розкласти в кілька баків? Вівсянку — в один, а пластикову кришку — в інший?

— Так, плюс є нюанси щодо того, забруднене пакування чи ні. Відвідувачі згодом будуть самі сортувати. Це тестується через те, що різні ресторани мають різні конфігурації, і в різних країнах різні вимоги до сортування. Сортування повинно бути зручним для відвідувача, інакше люди просто не будуть сортувати.

Читайте також

На власному досвіді. День роботи у McDonald's

— Коли зникнуть касири у "Макдональдзах" в Україні? Зараз їх роботу вже виконують термінали самообслуговування.

— Коли до нас приходять працівники, вони не прив'язані до якоїсь ділянки. Люди приходять до нас на роботу в першу чергу за досвідом, і цей досвід ми переводимо на інший рівень. Наприклад, ми ввели позицію експерта з гостинності, для неї ми обираємо наших працівників або людей ззовні, які вміють гарно комунікувати.

Тобто, це (диджиталізація праці. — ЕП) не означає, що в нас не буде людей. Вони просто будуть займатися іншою справою. Вони не будуть зосереджені на технічній роботі, вони будуть фокусуватися на комфорті відвідувача.

— Нинішня автоматизація з терміналами самообслуговування означає скорочення штату?

— Ні, навпаки, наразі у нас штат збільшується. Наприклад, треба пояснити, як працювати з терміналом. Вони потрібні, щоб прискорити замовлення і бути ближчими до аудиторії. Люди стають більше digital-native, їм зручно спілкуватися з терміналом. Тут вони з меню можуть обрати все що завгодно.

— Наскільки це (термінали для самоообслуговування. — ЕП) популярна історія?

— Це дуже популярна історія, ними користуються понад 50% відвідувачів. Є ресторани, де 60% і більше користуються тачскринами, тому що тут є деякі додаткові можливості.

— Скільки картоплі фрі за день з'їдають українці?

— Картоплі фрі за день українці з'їдають близько 160 тис порцій. Це при тому, що в нас 90 ресторанів, могло би бути ще більше. Це близько 17 тис кг на день.

— Чому компанія імпортує картоплю з Польщі?

— Там достатні потужності виробництва. "Макдональдз" допомогає розвиватися постачальникам. Наприклад, у Польщі колись інвестували багато коштів у завод, окремі лінії якого працюють тільки на "Макдональдз". У них є спеціальний сорт картоплі, щоб фрі була довгою. Цей завод покриває потреби половини Європи.

— Тобто польська картопля продається не тільки в Україні? Вона може бути в ресторанах в Угорщині, наприклад?

— Так, можливо, навіть в Німеччині.

— Хтось з українських виробників намагався запропонувати свою картоплю "Макдональдзу"?

— Ми насправді їх шукаємо. Для картоплі фрі ми найближчим часом не будемо змінювати постачальника, але це буде стосуватися "картоплі по-селянськи", або "картопляних дипів".

— А куди "дипи", до речі, зникли?

— "Картопля по-селянськи" прийшла.

— Мені подобалися "дипи".

— Мені теж, але нас таких трохи менше, ніж людей, яким подобається "картопля по-селянськи". Цікава історія: усі просили повернути "по-селянськи" — ми повернули. Тепер усі просять повернути "дипи", але ми їх теж повернемо згодом.

— Як стати постачальником "Макдональдзу"? Як це відбувається?

— Завжди потрібно дуже захотіти. Це значить, що ти будеш готовий інвестувати, щось змінювати у себе на виробництві, адже у "Макдональдзу" дуже високі вимоги.

Співпраця з постачальником починається з двох аудитів. Спочатку ми робимо аудит якості і безпеки на виробництві, дивимося, наскільки виробництво відповідає нашим вимогам.

Приїжджає наш менеджер і попередньо дивиться, як відбувається виробництво. Нам важливо вивчити весь процес виробництва: звідки її (картоплю. — ЕП) взяли, як вона доїхала, як її почистили, посушили, помили і так далі. Абсолютно весь ланцюг.

Друге — це соціальний аудит. Ми дивимося, наскільки добропорядна компанія, з якою ми хочемо працювати. Тобто як там платяться зарплати, податки, наскільки виконується трудове законодавство. Усе важливо.

— Якщо пройтися по основних продуктах: соуси в "Макдональдзі" українські?

— Переважно. Ми співпрацюємо з брендом "Чумак". Раніше був Heinz, але в якийсь момент ми перейшли на "Чумак".

— М'ясо?

— М'ясо українське, Козятинський м'ясокомбінат. Там є OSI Solutions — німецька компанія. Потужності у них в Козятині, м'ясо українське. Якщо не вистачає українського м'яса, ми можемо брати його з Прибалтики, але переважно українське.

— Молочна продукція?

— Українська, Білоцерківський завод виробляє для нас суміші для шейків, морозива.

— Булки?

— Булки Дніпропетровські. Булки в "Макдональдзі" завжди були українськими.

— Виходить, що картопля польська, а всі інші продукти українські. А як щодо упаковки?

— Якісь — українські, якісь — приходять з Польщі. Ми працюємо над тим, щоб наш постачальник упаковки відкрив завод в Україні.

— Який ресторан "Макдональдзу" є найбільш відвідуваним в Україні, а який — у світі? Яка різниця у відвідуваності між цими двома ресторанами?

— Найбільш відвідуваним в Україні рестораном завжди був "Макдональдз" на київському вокзалі, але в останні роки на його рівень вийшов ресторан біля одеського вокзалу, вони йдуть дуже щільно.

Найбільш відвідуваний у світі, наскільки мені відомо, це "Макдональдз" на Пушкінській у Москві. Це перший ресторан у Радянському союзі і він досі найвідвідуваніший.

— Була статистика, що десять з 90 українських ресторанів входять до топ-100 найвідвідуваніших ресторанів.

— Так.

— Як на мене, український "Макдональдз" та американський — "це дві великі різниці". В Україні "Макдональдз" реально відрізняється якістю упаковки, інтер'єром. Чому американський не такий крутий, як український?

— Я погоджуся, що в різних країнах "Макдональдзи" різні. У нас є різні рекомендовані декори, в Азії, наприклад, декори розроблені по-іншому.

— Тобто в українському декорі ми "Макдональдз" у США не знайдемо?

— Думаю, знайдемо. Здається, такий самий декор (як в одному з київських ресторанів. — ЕП) є в Нью-Йорку на Таймс-Сквер. Ми молода країна, і ми в якийсь момент почали все це змінювати. У нас 90 ресторанів, а в США — 15 тис. На зміну декору там знадобиться більше часу.

Також багато чого залежить від культури: як посміхаються люди, як спілкуються працівники. У них, наприклад, законодавством було дозволено використовувати упаковки, зроблені із вторинної сировини. Вона не така яскрава, але вона екологічна. У нас зараз також починають діяти в цьому напрямку.

З точки зору їжі, у всіх смаки різні, але бігмак і всі базові продукти однакові. Просто здається, що вони різні, тому що виробництво булок, салатів, м'яса у нас українське — у них американське. Але, звичайно, що трошечки вони можуть відрізнятися, наприклад, через воду.

Про секретні рецепти "Макдональдзу" та долю зіпсованих бургерів

— Усі співробітники "Макдональдзу" можуть їсти безкоштовно?

— Ні, усі співробітники можуть їсти один раз на день із знижкою 50%. Менеджери також. Раніше для менеджерів це було безкоштовно, але ми вирішили зробити правила однаковими для всіх.

— Чи існує запах, який заманює людей в ресторан?

— Це запах смачної, якісної їжі, який з'являється через витяжку. У нас витяжки дуже сильні, вони витягують запах страв, які готуються.

— Чи існує секретний рецепт соусу для бігмака?

— Так, соус привозять в ресторани, його не готують. Він справді секретний, у нас немає рецептури. Ми розуміємо, з яких продуктів він зроблений, але не знаємо, у яких пропорціях. Це справді секретний соус.

— Чи пробували його красти, відтворити?

— Думаю, колись такі випадки траплялися, але вони не вдавалися. Навіть є якісь відео, де люди кажуть, що готують бігмак-соус, але насправді це зовсім інші соуси.

— Були також відеоексперименти, де лежить бургер, який ніяк не змінюється упродовж року.

— Наші бургери можуть зберігатися до чотирьох годин, після цього періоду я би не рекомендувала їх вживати. Це стосується, мабуть, багатьох справ.

У нових ресторанах ми готуємо бургери на замовлення, вони ніде не лежать. А от в більш старих ресторанах ми деколи робимо більше бургерів, ніж потрібно, і вони можуть лежати вісім-десять хвилин. Потім ми їх утилізуємо у харчові відходи.

— Якщо я щось замовив у "Макдональдсі" і замовлення впало на підлогу, то відвідувачу можуть дати новий продукт, навіть якщо він, наприклад, відкусив бургер?

— Так, якщо ти прямо по дорозі йшов і відкусував його, то так. Але якщо ти вже сів, відкусив половину і в тебе впало, то це не рахується.

— А як ви це перевіряєте?

— Ми намагаємося апелювати до совісті, особливо якщо ми бачили це. Зазвичай, якщо в тебе впав сік, тобі дадуть новий, тому що ми за те, щоб ти поїв. Він випадково в тебе впав, ти не винен, а ми хочемо, щоб відвідувач пішов щасливий з "Макдональдзу".

— Куди зник Рональд Макдональд? Раніше він стояв при вході в ресторан.

— Він нікуди не зник. "Макдональдз" змінюється, і сьогоднішні діти чекають інших героїв і розваг. У нас є багато всіляких диджитал-розваг для дітей. Хепі-студіо — це портал з інтерактивом для дітей з іграшками та книжками з "Макдональдзу".

Коли ми реконструювали ресторани, клоунів просто утилізували так само, як і решту декору.

— Кілька років тому відкрилася мережа ресторанів, які дуже схожі на "Макдональдз", — McFoxy. Це була "злизана" концепція "Макдональдза". Ходили чутки, що цю мережу створив хтось з колишніх співробітників: мовляв, я все знаю і зараз зроблю. Так це чи ні? Що "Макдональдз" робить у таких випадках? (У жовтні 2016 року податкова інспекція заблокувала роботу мережі ресторанів McFoxy. — ЕП.)

— Ми нічого не можемо тут зробити, це теж про популярність. Мабуть, є багато людей, які роблять таку зачіску як у тебе. Що тут зробиш?

Звичайно, люди йдуть (з "Макдональдзу". — ЕП) і десь працюють, беруть практики, які використовували у нас. Це якраз про те, що "Макдональдз" дає людям дуже багато, так само, як і бере. Тобто ти працюєш, чогось навчаєшся, ми ж не можемо потім з людини забрати те, чого вона навчилася.

Більше того, ми говоримо, що даємо співробітникам навички, які їм знадобляться в інших місцях, в особистому житті. А якщо хтось вирішив, що він може зробити абсолютно таку саму концепцію — ти її не зробиш. Концепція — це не тільки знати, як все влаштовано, це ціла система, якій багато років, у ній багато елементів, які неможливо відтворити.

Що сталося з "Макдональдзом" в Криму і що таке "політика бургерів"

— "Макдональдз" був одним з перших, хто заявив, що припиняє роботу на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу. Як все це відбувалося у 2014 році? Як спілкувалися із співробітниками і що сталося з ресторанами?

— Це сумна сторінка нашої історії, звичайно. Як тільки ми не змогли фізично робити доставку в ті ресторани і почалися проблеми з логістикою, нам стало зрозуміло, що ми вже там не можемо оперувати.

Перше, що ми зробили, — запропонували усім співробітникам ресторанів у Криму та на Донбасі (в Луганську у нас був один ресторан, у Донецьку — п'ять) перевестися в будь-які інші ресторани на підконтрольній території. Багато людей переводилося, з різних щаблів.

— Тобто "Макдональдзи" (приміщення, де були ресторани. — ЕП) в Сімферополі і Ялті зараз зачинені?

— Не знаю, абсолютно.

— Зараз на місці "Макдональдзу" в Донецьку стоїть "Донмак", у якому, наприклад, продають пиво, картоплю фрі і навіть якісь бургери.

— Ніякої інформації про це не маємо. Просто ми не оперуємо там.

— Що ти робиш у Кабміні (в цей день Юлія Батрітдінова відвідала Кабінет міністрів. — ЕП)?

— Сьогодні там зустріч Американської торгової палати з міністром (економрозвитку. — ЕП) з приводу трудового законодавства, яке, як ми всі розуміємо, треба змінювати. Це класно, що влада готова слухати бізнес.

Ми є членами цієї торгової палати, і я є членом борду цього скликання. Крім того, я є членом борду, який відповідає за комітет human capital, тобто все, що пов'язане з людьми. "Макдональдз" — це взагалі people buisness.

— "Макдональдз" поза політикою завжди?

— "Макдональдз" завжди поза політикою. У нас політика бургерів.

— Чи є в Україні збиткові для компанії "Макдональдзи"?

— Ні. У нас немає таких "Макдональдзів". Кожен ресторан приносить якийсь прибуток, принаймні cash flow у них точно позитивний. (12 квітня 2018 року "Макдональдз" закрив свій ресторан біля станції метро "Печерська" у Києві через невигідну оренду. — ЕП.)

— Чи відчувала ти колись, що жінці в топменеджменті компанії складніше, ніж чоловіку?

— Мабуть, я не відчувала. Зазвичай в нашому менталітеті ставлення до цього більш поважне. У мене, до речі, в лідерській команді більше жінок, ніж чоловіків, і така ситуація достатньо давно зберігається в "Макдональдз Україна".

— Твій чоловік — співвласник мережі "Інтертоп" в Україні (Сергій Бадрітдінов. — ЕП). Уявімо, що "Інтертоп" хоче зробити з "Макдональдзом" проєкт. Це буде складно зробити?

— Ні, це абсолютно можливо. У нас є функція в компанії, яка відповідає за перевірку того, що бізнес ведеться доброчинно. Це функція внутрішнього аудиту. Наприклад, якщо відбувається можливий "конфлікт інтересів", ти повинен про нього розповісти. Це відбувається так само, як із службовими романами.

Ти повідомив і надалі не маєш брати участь, наприклад, у тендері, який відбувається.

Коли я була маркетинг-директором, у нас був тендер на взуття. "Макдональдзу" постачає взуття Sketchers, а "Інтертоп" є ексклюзивним дистриб'ютором Sketchers в Україні, і вони надали найкращу ціну.

Я не брала жодної участі у цьому тендері, про це всі були повідомлені, юристи все знали. Організаційно все було зроблено так, аби я не брала в цьому участі, і я не підписувала контракт. Так само на моїй посаді зараз, у цьому брав би участь глобальний supply chain (керівник ланцюга поставок. — ЕП). Потім віце-президент підписував би та погоджував би, але я би нічого не підписувала.

— Зважаючи на те, що твій чоловік достатньо заробляє, ти могла би не працювати. Але ти — топменеджер однієї з найбільших компанії в Україні. Чи існує у вас якась здорова конкуренція в родині стосовно кар'єрних амбіцій?

— Ні, звичайно. Ми живемо не з генеральними директорами, а з людьми. Коли ми з чоловіком познайомилися, я вже робила кар'єру і я вже працювала, і мови про те, що я не повинна працювати, ніколи не було.

Я пам'ятаю, як після декрету, на місяці восьмому, Сергій (Бадрітдінов. — ЕП) мені сказав: "Уже можеш виходити, тобі ж сумно". Різні частини життя приносять різне задоволення.

— Гроші для тебе не головне в роботі?

— Звичайно, не головне. Зазвичай тобі хочеться, щоб тебе винагороджували так, як ти працюєш. Але при цьому мотивація трішечки в іншому. Мені подобаються місія і цінності "Макдональдзу", вони дуже резонують з моїми цінностями.

"Макдональдз" говорить, що вона — прогресивна компанія, яка не зупиняється. І я постійно щось покращую навколо себе в особистому житті, ми з чоловіком займаємося підтримкою культури. Потрібно розвивати суспільство. Крім нас — ніхто.

Як з кар'єрою? Її ж тобі не дають, ти сам хочеш більше відповідальності в певний момент. А навіщо тобі більше відповідальності? Тому що ти розумієш, що на більшій посаді ти зможеш просто більше робити, у тебе буде більший вплив і ти зможеш більше змінювати. Ти можеш ухвалювати рішення, які будуть впливати на більшу кількість людей і будуть корисними. Це драйвить.

Завершальний бліц

— Продовжи: я ніколи не…

— Не буду йти проти своєї совісті.

— Що робить твоє життя простішим?

— "Макдональдз", якщо я хочу їсти.

— Бігмак чи даблчиз?

— Даблчиз.

— Хто знає тебе найкраще?

— Мабуть, мама.

— Твоя найшкідливіша звичка?

— Зависнути у Facebook.

— Кисло-солодкий соус чи сирний?

— Кисло-солодкий.

— Яким був твій перший заробіток?

— Два долари за годину, я працювала промоутером якихось цигарок.

— Скільки зараз заробляєш?

— Стільки, що мені вистачає, щоб я ще трішки віддавала, своїй дитині купляла щось.

— Улюблене місце відпочинку?

— Будь-яке місце, де ми з чоловіком і дитиною відпочиваємо втрьох. З останнього: були в Нормандії, дуже сподобалося.

— Найращий подарунок, який ти колись отримувала?

— Обручка з діамантом, на десять років подружнього життя.

— Де ти себе бачиш через десять років?

— Я себе бачу щасливою людиною, я абсолютно не знаю, де буду. У "Макдональдзі" є можливість розвиватися в різних напрямках. Мені здається, за останні роки я навчилася насолоджуватися життям і любити те, що в тебе зараз є. Я думаю, буду це робити і через десять років.