Європейський підхід — це залишати після себе чисту воду
Небагато промислових підприємств в Україні дбають про те, щоб їхнє виробництво не шкодило природі. Через не надто суворе екологічне законодавство чимало заводів зливають стічні води просто в річку.
За даними державного агентства водних ресурсів, в Україні понад півтисячі підприємств, що скидають у природні водойми. Загальний обсяг скиду забруднених стічних вод лише за офіційною статистикою наближається до мільярда кубометрів (952 млн куб.м.).
Це приблизно у 1120 разів більше, ніж об’єм води в озері Синевир.
У той же час у європейських країнах очищення стічних вод є стандартною практикою. Прикладом такої відповідальності в Україні стала компанія "Люстдорф", яка є одним із лідерів молокопереробної галузі в Україні.
Компанія першою в Україні серед подібного роду підприємств створила очисні споруди неподалік свого молочного виробництва у місті Іллінці (Вінницька обл.). Процес повністю екологічний та безвідходний.
Стічні води підприємства проходять через очисний комплекс, а в результаті отримують чисту воду, електроенергію та тепло з біогазу і мінеральні добрива.
Інвестиція в екологію
Раніше стічні води з заводу відправляли у централізовану каналізацію, а їх очисткою займався місцевий водоканал. Але на підприємстві вирішили йти в ногу сучасними трендами і побудувати власні очисні споруди.
10 жовтня комплекс запрацював на повну потужність. Будували очисні споруди впродовж 6 років та витратили на це 6,5 млн доларів.
"Підприємство розвивається, потужності збільшуються, а обсяг і глибина очистки води на місцевому водоканалі обмежена, тому виникла потреба у побудові власних очисних споруд. Також законодавча база зобов’язує усі харчові підприємства мати власні очисні споруди", — зазначає керівник очисних споруд, еколог Олександр Юрчак.
Їх максимальна потужність — 2 тисячі тонн води на добу. Це приблизно стільки ж, як 10 тис. ванн стандартного розміру або 5 шкільних басейнів.
Аналогів таких очисних споруд серед молокопереробних підприємств в Україні немає.
"Коли ми починали будівництво у 2013 році, вивчали ситуацію на ринку України, чи є у нас технології, обладнання для очистки стічних вод, то з’ясували, що аналогів у нашій країні немає", — каже керівник очисних споруд.
Тому вивчати досвід та запозичувати технології поїхали до європейських країн.
"Ми відвідали очисні споруди харчових підприємств, в тому числі й молочних, у Німеччині, Нідерландах, Польщі та Туреччині. Зрештою зупинилися на німецькій компанії Hager, яка на наше замовлення розробила проект та встановила обладнання "під ключ". Безпосередньо запуском займалася польська компанія WaWaTech", — зазначає Олександр Юрчак.
Робота очисних споруд повністю автоматизована. На станції працює 8 людей, які лише контролюють процес та перевіряють якість води.
Жодної хімії — лише кисень і бактерії
Очисні споруди складаються із комплексу об’ємних цистерн різного розміру де вода проходить усі стадії очистки. Сам комплекс розташований на відстані півтора кілометра від заводу.
До очисних споруд вода потрапляє через трубопровід, де передбачена навіть резервна система у разі виходу з ладу основної труби.
Як розповідає Олександр Юрчак, спочатку стічна вода потрапляє в резервуар-усереднювач об’ємом 500 тонн. Резервуар обладнаний мішалкою та призначений для того, щоб зробити нечистоти, які впродовж доби мають різний склад, однорідною.
Згодом ця вода потрапляє у флотатор, який забирає залишки молочного жиру. Після цього вода перекачується у біологічний реактор об’ємом 4 тис. кубометрів. Там вода спочатку потрапляє у невелику камеру денітрифікації, де немає кисню.
У ній зі стоків виділяється фосфор. Після цього процесу вода потрапляє у біо-пі-реактор. Цей резервуар заповнений бактеріями. Через репродуктори подається кисень і бактерії перетравлюють всі шкідливі речовини, які є у стоках, роблячи воду придатною для зливу в річку.
"Ми завезли бактерії з очисних споруд вінницького водоканалу, бо в Україні не знайшли молокозаводів, які мали б власні очисні споруди. Біологічну масу адаптували для потреб наших очисних споруд", — зазначає керівник очисних споруд.
Процес очистки води у біологічному реакторі безперервний, реактор не замерзає взимку.
Установка обладнана датчиками, які вимірюють концентрацію кисню у воді та встановлюють швидкість роботи повітродувок. Увесь процес регулюється із комп’ютера оператора.
У біологічному реакторі вода перебуває орієнтовно 4-5 днів, після чого потрапляє у відстійник-освітлювач. Там мул осідає, а чиста вода тече у річку Соб, яка знаходиться за два кілометри від очисних споруд.
"Ми очищуємо воду до норм скидання в річку. Є норми гранично допустимої концентрації різних речовин. Ми маємо власну лабораторію, яка щодня контролює процес очистки, визначаючи, наскільки забруднені стоки на вході до очисних споруд, і якість води, яка зливається в річку. Вода повністю відповідає всім нормам", — каже Олександр Юрчак.
Перед потраплянням у колектор, що веде до річки, якість води додатково контролює автоматичний пробовідбірник, який робить заміри щогодини. Начальник очисних споруд додає, що вода після усіх етапів обробки чистіша, ніж в річці, куди її зливають.
Чиста вода, добрива і біогаз
Мул, який осідає у резервуарі-відстійнику, перекачується у метантенк, де в процесі перегнивання утворюється біогаз з концентрацією метану близько 70% та органічно-мінеральні добрива.
"Перед подачею у метантенк мул підігрівається до температури 36 градусів і відбувається процес ферментації та утворення біогазу. Це триває близько 30 днів", — каже Юрчак.
За його словами, щодоби утворюється 1200 — 1300 кубометрів газу. Він перекачується в газгольдер і згодом спалюється в когенераційній установці, яка виробляє електроенергію і тепло.
Потужність установки — 125 кВт. Цього достатньо, щоб покрити частину потреб в електроенергії та теплі для роботи очисних споруд. Решту електроенергії отримують з мережі.
Після виділення біогазу мул пропускають через прес, де з нього віджимається зайва волога. Ці залишки містять багато мінеральних речовин, тому є гарним добривом для сільськогосподарських потреб.
За словами одного із власників компанії "Люстдорф" Олега Васильєва:
"У будь-якій європейській країні це давно стало нормою, оскільки жити лише сьогоднішнім днем не можна. Як лідери українського виробництва, ми відчуваємо свою відповідальність і обов'язок дотримуватися європейських стандартів та впроваджувати їх в Україні. Ми розуміємо необхідність збереження екології для майбутніх поколінь. І закликаємо українські підприємства почати будувати власні очисні споруди".
Про компанію:
Компанія "Люстдорф" — це найбільший виробник молочної продукції, широко відомий як в Україні, так і закордоном.
Компанії належать такі популярні бренди як: "Селянське", "На здоров'я", "Ідеаль Немолоко", "Бурьонка", "Весела Бурьонка", "Смачно шеф".
За 9 місяців 2019 року обіг коштів в компанії склав 3 млрд грн з ПДВ, щомісяця завод випускає понад 9 тис. тонн продукції, з них: молоко – 6 тис. тонн, кисломолочні продукти – 1,5 тис тонн.