Ймовірно, багато кого це здивовує, але за законом українці ще мають право на безкоштовну приватизацію землі. Не просто на якийсь клаптик. Потенційно кожен українець протягом життя може безкоштовно приватизувати 6 земельних ділянок, загальна площа яких може сягати 6 га. 

Принаймні, так написано в Земельному кодексі. Проте в реальному житті використовують цю норму далеко не всі. 

На всіх землі не вистачить, бо нас не 20 мільйонів

За законом — стаття 121 Земельного Кодексу України — кожен громадянин України має право безоплатно отримати у власність від держави або територіальної громади 6 ділянок у будь-якому куточку України:

• до 2 га — для особистого селянського господарства (ОСГ)
• до 0,25 га (у селах), до 0,15 га (у селищах), до 0,10 на (у містах) — присадибна ділянка (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд)
• до 0,12 га — для садівництва
• до 0,10 га — для дачного будівництва
• до 0,01га — для будівництва індивідуальних гаражів
• у розмірі земельної частки (паю) (в середньому по Україні — 3,6 га) — для ведення фермерського господарства.

Виходить, що на одну людину, за чинним Земельним Кодексом, припадає від 5,93 га до 6,08 га.

Чи реально це, зважаючи, що вся територія України — 60,4 млн га, а населення — 44 млн?

За інформацією Держгеокадастру, у приватній власності перебуває вже 60% земель України, а правом безоплатної приватизації скористалися 17 млн осіб. Тож якщо навіть припустити, що вони більше не претендуватимуть на безоплатне отримання земель, лишається ще 27 млн осіб, яким закон ніби гарантує ще приблизно… 160 млн га. Хоча залишилося 24 млн га включно із заповідниками, річками, лісами і дорогами.

Тим часом щороку народжуються нові українці, які також мають право на свої 6 га землі.

Тож абсолютно зрозуміло, що на всіх земель в Україні не вистачить. Вже давно ці норми Земельного кодексу розраховані лише на "обраних" і відверто провокують корупцію. Раніше чи пізніше їх треба скасовувати.

Бардак в обліку

Як не дивно це виглядає, але в Україні не ведеться облік громадян, які скористалися правом безоплатної приватизації земель.

За законом, право безоплатної приватизації за кожним видом використання може бути реалізовано громадянином лише один раз. Проте будь-який механізм забезпечення цих норм, відсутній. Тобто у держави відсутня інформація, хто отримав одну ділянку, а хто — 10.

Тож, якщо людина звертається із заявою, органи, які розглядають цю заяву, не знають, чи реалізував заявник своє право на безоплатну приватизацію. В результаті, при бажанні, цілком можна отримати від держави скільки завгодно "дармових" ділянок. Це є особливо ганебним зараз, коли вся реєстрація щодо прав на землю фіксується в електронному вигляді.

Таким чином, дієвий механізм контролю за безоплатним відведенням земельних ділянок відсутній.

"Герої" безоплатної приватизації

Хто найбільше зацікавлений в існуючій системі безоплатної передачі земель – неконтрольованій і нереальній для більшості громадян? Відповідь проста – органи влади.

Багато посад в Україні "продаються" саме з урахуванням того, що, перебуваючи на них, можна дерибанити землю. Мало того, є декілька посад, які були, і є цікавими винятково задля оборудок із землею. Це: начальники територіальних управлінь Держгеокадастру, сільські, селищні міські голови, голови місцевих державних адміністрацій.

Читайте також

Білий ринок землі: реальність та очікування

Старт ринку з продажу державної землі. Чому це погана ідея?

Який механізм "корупційного заробітку"? Візьмемо звичайну пересічну людину, без зв’язків в органах влади. Приходить вона до місцевої ради і просить надати їй у власність земельну ділянку. Їй або відмовляють одразу, або після того, як не набирається потрібна кількість голосів на сесії місцевої ради.

Потім приходить інша особа, вже попередньо домовившись про хабар — їй всі двері відкриті.

Такий же алгоритм дій в органах державної влади. Хто б не розпоряджався державною і комунальною землею, він постійно буде перебувати під спокусою земельного дерибану. Це стосується будь-яких органів.

Інформація про площі безоплатно переданих земель  хоч і не дає загальної картини щодо кількості тих, хто скористався правом безоплатної приватизації, зате дозволяє зрозуміти обсяги корупції. 

За період з 2013 по 2019 роки тільки органами Держгеокадастру, тобто не рахуючи районні адміністрації, місцеві ради, було передано у власність 597,8 га. Хабар за "безоплатне" виділення 1 га по Україні, наприклад, під особисте селянське господарство, становить в середньому 1000 дол за гектар.

Якщо припустити, що хоча б третина земель виділяється без додаткових "доплат", то обсяг корупції обчислюється у сотнях мільйонів доларів. 

При цьому слід взяти до уваги, що розміри хабарів для землі під забудову (у тому числі й ОСГ з можливістю зміни цільового призначення) становлять значно більші суми — вони можуть сягати половини ринкової вартості і вимірюються вже тисячами доларів за сотку. 

До прикладу: ринкова ціна гектрара ОСГ під Києвом, цільове призначення якого буде змінено під забудову, сягає 500 тис дол. 

В результаті система безоплатної приватизації щорічно обкрадає державний і місцеві бюджети на величезні суми.

Мета не виправдовує засобів

Треба відверто констатувати: земельні ділянки приватизуються здебільшого не для їх використання, а для перепродажу, передачі в оренду іншим особам, часто — зі зміною цільового призначення.

З іншого боку, безоплатна приватизація — це ніби спосіб матеріальної підтримки малозабезпечених громадян, або тих, хто має заслуги перед державою. Однак тут є як мінімум дві проблеми.

По-перше, немає ніяких гарантій, що людина зможе скористатися цим правом — тут все залежить від рішення чиновника, який не завжди стає на бік людини.

По-друге, як правило, навіть згадані категорії громадян беруть ділянки не для того, щоб займатися фермерством чи щось вирощувати для себе, а на перепродаж. І це ще більше "комерціалізує" так звану "безоплатну приватизацію".

Якщо я хочу продати ділянку, то можу вкласти в її отримання певні кошти. Як? Заплатити тим, хто може ухвалити потрібне рішення. В результаті процес безоплатної приватизації перетворився у тіньовий бізнес. 

З нинішньої ситуації випливає, що якщо держава хоче економічно підтримати певні категорії громадян, не обов’язково це робити саме землею — це може бути грошовий еквівалент. Все рівно безоплатно одержана земля буде продана.

Від таких змін нічого не втратять пересічні громадяни, які й так у переважній більшості не можуть скористатися правом "безоплатної приватизації" безоплатно.

Не втратять незахищені верстви населення, які хочуть обробляти землю, якщо їм буде надано пільгові умови придбання.

Не втратять учасники АТО та їх родини — вони матимуть змогу отримати винагороду у грошовій формі одразу, без принизливих процедур "вибивання" ділянок у корумпованих чиновників, щоб потім, врешті, все одно продати цю землю та отримати кошти.

Суттєво втратять лише ті, хто "сидить на розподілі" так званої "дармової землі". Цих "героїв" час від часу викривають правоохоронні органи. Скасування цієї відверто атавістичної норми зменшило б і спокуси для корупціонерів, і завантаженість правоохоронців.

Сергій Біленко, експерт із земельних питань