Вітчизняне вино на полицях українських супермаркетів виглядає як квіти, занесені до Червоної книги. Асортимент українського дуже малий порівняно з лінійками італійського чи французького.

Цьому є об'єктивне пояснення: в Україні працює близько 60 виноробів, тоді як у Франції — близько 70 тис.

У 2018 році влада зробила крок назустріч українському вину і спростила процедуру отримання ліцензії для малих виноробів, завдяки чому зникла необхідність в отриманні 160 дозвільних документів. Ще раніше була скасована ліцензія на оптовий продаж, яка коштувала виробникам пів мільйона щороку.

Незважаючи на ці кроки, вихід малого винороба на внутрішній ринок — це досі сізіфова праця. Більше того, іноді українське вино легше продавати в Лондоні, ніж отримати дозвіл на його продаж в Україні.

Це не перебільшення, а реальна історія, яка сталася з миколаївською виноробнею "Бейкуш".

26 травня її власник Євген Шнейдеріс написав гнівний пост у Facebook про те, що дегустаційна комісія Міністерства агрополітики поставила хрест на його винах: "не рекомендувала" їх до виробництва.

Щоб отримати дозвіл на продаж вина, українські виробники повинні отримати схвалення Центральної галузевої дегустаційної комісії виноробної промисловості. В Україні вона одна, її склад затверджує Міністерство аграрної політики та продовольства.

Здивуванню власника "Бейкушу" не було меж: його вина продаються у Великобританії, але чомусь не припали до смаку українським дегустаторам.

"Не рекомендоване до виробництва" українське вино "Кара Кермен" виноробні "Бейкуш" у магазині Hedonism Wines у Лондоні за ціною 74 фунти

Фото із сторінки євгена шнейдеріса у FB

"Арбіна" і "Кара Кремен" – наші "топові" вина. Ми отримуємо десятки листів з питаннями, де їх дістати та як купити. У нас ці вина є, але ми їх не продаємо в Україні", — констатував Шнейдеріс на своїй сторінці у FB.

Перед цим керівник згаданої комісії Віктор Костенко повідомив у Facebook, що дегустатори "забракували" продукцію "Бейкушу", а в коментарях під постом назвав винороба з Миколаївщини "слабою ланкою".

Зараз цього допису вже нема, але нижче з ним можна ознайомитися.

У коментарі ЕП Костенко зазначив, що "Бейкуш" подала на засідання дегустаційної комісії п'ять зразків вин для оцінки органолептичних показників, що передбачено процедурою затвердження нових марок винопродукції. Три зразки комісія вирішила "не рекомендувати" до затвердження, оскільки "вони не набрали прохідної оцінки".

За словами Костенка, дегустація проводилася "наосліп", на ній були присутні 20 членів комісії. Що саме не сподобалося комісії — таємниця. Відповідно до порядку, протоколи засідання комісії не публікуються, а надсилаються виробникам.

Що за комісія

Комісія не перевіряє безпечність вина, це роблять відповідні лабораторії, а лише аналізує органолептичні якості продукту. Тобто дозвіл на продаж вина залежить від того, чи сподобаються дегустаторам смак, аромат і колір напою.

За словами Костенка, 70% складу комісії — це винороби з досвідом понад десять років, які знають свою справу.

Для проходження дегустаційної комісії виробник повинен подати ще й сім документів, серед яких — акт відбору проб зразків виноробної продукції, документи для підтвердження відповідності виноробної продукції національним стандартам та звіт про переробку винограду за сортами за попередній рік.

При цьому більшість виноробів не розуміє, навіщо потрібна ця комісія і як вона працює.

"Смак — справа така: комусь подобаються блондинки, іншим — брюнетки, третім — японки, батоги і тентаклі, а комусь — брутальні чоловіки або навіть пінгвіни і покемони. Я свій смак нікому не нав'язую, але чому я повинен залежати від смаку цієї комісії?" — запитує Шнейдеріс.

За словами виробника, у його компанії склалася дивна історія відносин з цим органом.

"Половину наших вин вони завжди "провалюють" і визнають їх "не рекомендованими до виробництва". Потім ми відправляємо ці ж вина вдруге, і з другого разу вони проходять, але не проходять інші", — зазначає власник виноробні.

Зрештою, такі випадки траплялися і з іншими українськими виробниками.

"Наше червоне вино отримало на міжнародному конкурсі срібну медаль, а в Києві його забракували. Це при тому, що в Сербії був дуже потужний вибір червоних вин з усієї Європи", — розповідає директор "Шато Чизай" Анатолій Полосков.

Зразки нової продукції винороби зазвичай подають повторно і дегустаційна комісія допускає їх до реалізації.

На смак покупця

На думку виноробів, найкращим контролером якості продукту повинна стати конкуренція, а за смак вина має голосувати гаманцем покупець.

"Якщо я роблю погані вина, так нехай ринок покарає мене гривнею. Найсмішніше, що якби я робив вино не в Україні, а, наприклад, в Іспанії, то я би просто експортував вино в Україну і був звільнений від будь-яких комісій і міністерств", — обурюється Шнейдеріс.

"Комісія — це пережиток "совка". Якість вина за технічними показниками мусить відповідати вимогам ДСТУ. З яких сортів винограду виробляти вино, як робити купажі — повинен визначати винороб, а ароматику і смак має оцінювати тільки споживач", — вважає співвласник "Виноробного господарства князя М. П. Трубецького" Олексій Дьяков.

Його позицію розділяє Олександр Шаповалов — власник виноробні Don Alejandro Winery. На його думку, Центральна дегустаційна комісія — пережиток минулого, як і багато іншого в українській виноробній галузі.

Виробник повинен мати змогу самостійно затверджувати технологічну інструкцію на виробництво вина, проводити виробничу дегустацію і допускати продукт до реалізації.

Винороби повинні гарантувати безпеку своєї продукції і мати відповідні висновки акредитованих лабораторій. Робити висновки щодо ароматів, смаків та кольорів — це справа покупця, бо він платить гроші.

Інший важливий аспект: усі погодження й дозволи, у тому числі дегустаційної комісії, стосуються лише легальних виробників. Проте є і ті, хто продають вино без акцизів у пластикових пляшках на узбіччях одеських чи закарпатських доріг. Діяльність таких виробників взагалі не контролюється.

Як дегустують у ЄС

У Євросоюзі дегустації щодо органолептичних показників проводять галузеві асоціації.

"Якщо виробник вина хоче вказати на етикетці належність до певного Apelacion (терруару. — ЕП), він мусить пройти дегустаційну комісію", — зазначає генеральний директор ТД Inkerman Анна Горкун.

Читайте також

Спокусити туриста. Історія львівського кластеру, який об'єднав 33 фермери

Українські винороби. Як фермер перетворює Херсонщину на край вина

Як закарпатське вино завойовує світ. Репортаж з "Шато Чизай"

В Україні такі асоціації ще не створені, тому дегустацію проводить згадана вище комісія.

"Питання про розформування Центральної дегустаційної комісії ми порушували ще під час Першого національного виноробного форуму.

У 2018 році Верховна Рада зробила крок у вирішенні цього питання.

Тепер такі дегустації дозволено проводити профільним науковим установам та громадським спілкам", — пояснює голова комітету підприємців АПК при ТПП України Олег Юхновський.

За словами власника виноробні "Колоніст" Івана Плачкова, в Україні лише починають створюватися асоціації із захисту географічних найменувань вин, як в Італії, Франції чи Іспанії.