50 років і конфіскація. Що загрожує Фірташу у разі екстрадиції до США
"Є таке поняття, особливо в іноземних юрисдикціях, як невідворотність покарання. Це серйозна річ", — казав в одному з інтерв'ю Ігор Коломойський, проти якого ФБР веде розслідування щодо можливих фінансових злочинів.
Сперечатися з влучністю цього висловлювання важко, особливо після останніх подій у Відні. Утім, поки що мова йде не про Коломойського, а про його "колегу" — Дмитра Фірташа.
Той нарешті дочекався рішення щодо його екстрадиції до США через звинувачення у відмиванні коштів та підкупі індійських чиновників.
Ухвалене Верховним судом Австрії рішення ще на крок наблизило Фірташа до екстрадиції в Штати. Останній шанс олігарха — міністр юстиції Австрії, який повинен поставити крапку у цій справі.
Вимушено перебуваючи в еміграції, Фірташ не полишав спроб переконати австрійське та американське правосуддя у безпідставності звинувачень і політичному забарвленні справи. Поки що рахунок не на його користь.
Суди судами, але справи бізнесу ніхто не скасовував. Паралельно із судовими баталіями в іноземних юрисдикціях олігарх майже п'ять років вів справжню війну з представниками української влади.
За цей час він втратив вплив на політику, а разом з цим — і контроль над стратегічно важливими державними підприємствами та частиною власних активів. Певна річ, це не могло не позначитися на його статках.
Як Фірташ боровся за повернення в Україну, що відбувалося з його активами та на яке майбутнє може розраховувати олігарх?
П'ятирічна судова сага
У березні 2014 року українського олігарха арештували у Відні на запит американських слідчих. Уже через тиждень його звільнили під рекордну в історії Австрії заставу 125 млн євро з умовою, що він не буде виїжджати з країни. Усю суму вніс наближений до Кремля бізнесмен Василь Анісімов.
Штати висунули Фірташу звинувачення у рекетиврській діяльності та відмиванні коштів. Матеріали кримінальної справи свідчать про підкуп індійських чиновників.
Відповідно до документа, компанія Фірташа отримала ліцензію на розробку титанових родовищ поза конкурсом завдяки хабарю 18,5 млн дол. Видобуту в Індії продукцію планували збувати компанії Boeing у Чикаго.
Афера начебто забезпечувала щорічний прибуток 500 млн дол. У США олігарху загрожує до 50 років тюрми і конфіскація всіх активів.
Фірташ заперечував усі звинувачення і називав їх політично мотивованими, спрямованими на обмеження його впливу на процеси в Україні. Вирішити долю олігарха могли тільки судові рішення, і перше було на його користь.
30 квітня 2015 року Земельний суд Відня відхилив запит Мін'юсту США про екстрадицію Фірташа, вказавши на політичні мотиви запиту про видачу.
У вересні того ж року прокуратура Відня подала апеляцію на це рішення, яку Вищий земельний суд Відня задовольнив 21 лютого 2017 року, наблизивши екстрадицію українця до США.
Виходячи із залу суду, Фірташ лаконічно прокоментував рішення суду: "Нічого, будемо боротися. Один-один", — сказав він.
Відразу після засідання Фірташа знову затримали. Цього разу — через запит на екстрадицію від Іспанії. Необхідність розгляду цієї справи ще більше відтягувала остаточне рішення щодо екстрадиції.
Через два дні Земельний суд відпустив бізнесмена під зобов'язання регулярно з'являтися до суду і не залишати територію Австрії.
Після звільнення з ізолятора Фірташ знову наголосив, що він не винен, а запити США та Іспанії назвав частиною кампанії з його політичного переслідування. В кінці 2017 року віденські суди відхилили запит правоохоронців Іспанії на екстрадицію Фірташа.
Розгляд справи у Верховному суді відкладався до ухвалення іншого рішення. Суд ЄС розглядав необхідність обов'язкового застосування Хартії основних прав ЄС в рамках поданої Фірташем апеляції в Австрії.
В кінці жовтня 2018 року і ця перешкода була знята: Суд ЄС відкрив можливість для подальшого розгляду апеляції Фірташа Верховним судом Австрії.
Паралельно адвокат Фірташа у травні 2017 року направив клопотання судді Ребеці Паллмайер про закриття справи, порушеної Міністерством юстиції США. Він стверджував, що в обвинувальному висновку відсутній будь-який здійснений Фірташем незаконний акт у США або щодо Штатів.
Захисник також вказував, що Фірташ ніколи не звертався за американською візою і не в'їжджав у США, а єдиний зв'язок з Чикаго — мобільний телефон, який зареєстрований у місті та фігурує у справі.
На думку адвоката, прив'язка Boeing до можливого "титанового проекту" Фірташа в Індії, на чому американські прокурори будують свої звинувачення, теж некоректна.
22 червня 2019 року і це клопотання було відхилене. Адвокати Фірташа свою позицію не змінили: ухвалення такого рішення за три дні до засідання Верховного суду щодо екстрадиції вони знову назвали політичним. Далі все залежало від рішення Верховного суду.
За крок до екстрадиції
Верховний суд Австрії у вівторок відхилив скаргу Фірташа на ухвалене в лютому 2017 року рішення апеляційного суду про його екстрадицію в США.
Він вказав, що Верховний суд не вирішує питання наявності чи відсутності вини, а розглядає дотримання законодавства при ухваленні рішення апеляційним судом і вирішення питання про можливість екстрадиції.
Попри наявність деяких зауважень до розгляду справи в апеляційному суді, Верховний суд залишив його чинним. Ні Фірташ, ні його адвокат рішення суду не прокоментували.
Тепер олігарха від екстрадиції відділяє лише підпис міністра юстиції Австрії. Коли це може відбутися — невідомо.
Тимчасом преса опублікувала лист адвоката Фірташа Дена Вебба федеральному судді Чикаго. Адвокат просив зняти обвинувачення з олігарха.
Серед іншого він зазначав: якщо 25 червня Верховний суд Австрії ухвалить рішення не на користь українця, він може бути екстрадований до США на початку липня.
ЕП звернулася за коментарем до прес-служби Group DF щодо подальших дій захисту Фірташа, проте відповіді не отримала.
Втрати і здобутки олігарха в "еміграції"
Вимушена відсутність Фірташа в Україні не могла не позначитися на його впливі на політичні та бізнесові процеси.
Якщо у 2013 році в списку найбагатших українців олігарх, за даними журналу "Фокус", посідав третє місце з 3,3 млрд дол, то на початку 2018 року він опустився на десяту сходинку. Тепер його бізнес-імперія оцінювалася "скромними" для українських багатіїв 640 млн дол.
За останні роки олігарх втратив вплив на державні підприємства та контроль за частиною своїх активів. Це не могло не позначитися на статках бізнесмена. Основні проблеми олігарха можна окреслити сімома пунктами.
Фірташ без банку. 5 червня 2015 року Нацбанк заявив про ліквідацію "Надра банку", який перебував під тимчасовою адміністрацією. Це рішення означало для Фірташа втрату величезних грошей, які він переказував у "Надра" для підтримки установи на плаву.
Таким чином, одна з найбільших фінансово-промислових груп України Group DF залишилася без великої фінансової установи. Вона стала просто промисловою.
Розрив титанового циклу. Основні "титанові" проблеми Фірташа були пов'язані з тим, що до анексії Криму Росією "Кримський титан" отримував сировину — ільменіт — з двох ГЗК, які олігарх орендував у держави.
У вересні 2014 року Кабмін повернув у державну власність Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат і Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, після чого у заводу почалися проблеми із сировиною.
Через кримські активи недавно було арештоване майно українського олігарха на десятки мільйонів доларів. Приводом став позов російського банку ВТБ.
Втрата Одеського припортового заводу. У часи Януковича завод переважно працював на Фірташа. Після зміни влади державне підприємство задовольняло інтереси бізнес-груп, наближених до представників нової команди.
Плани олігарха щодо приватизації хімічного гіганта закінчилися нічим. На додачу він отримав головний біль з поверненням коштів, які в попередні часи закачувалися на завод для його банкрутства. Наразі борг ОПЗ перед Фірташем оцінюється 250 млн дол.
Кінець епохи дешевого газу. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі Україна припинила співпрацю з російським "Газпромом", який був джерелом дешевого газу для бізнесу Фірташа з виробництва добрив.
Це збіглося із зниженням цін на добрива на світовому ринку, що призвело до тривалої зупинки заводів Фірташа. Весь цей час підприємства олігарха генерували збитки.
Війна з "Нафтогазом". Після революції та зміни лояльного до Фірташа менеджменту "Нафтогазу" загострилася війна на газовому ринку.
Між державною компанією і фірмою "РГК" Фірташа почалася відкрита боротьба за контроль над розподілом газу і доступом до кінцевих споживачів.
Керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв не приховує свого бажання витіснити РГК з ринку і ліквідувати її монополію. Це протистояння триває.
Битва за WOG. Наприкінці 2018 року ЕП отримала документи про те, що з вересня 2011 року Фірташ почав фінансувати компанію WOG. Гроші були виділені на будівництво або купівлю АЗС.
Бажаючи стати акціонером паливного бізнесу групи "Континіум", Фірташ вклав у компанію близько 450 млн дол, але акції не отримав. Безуспішні спроби стягнути величезний борг тривають досі.
Позов на 5 млрд євро. Узимку 2019 року олігарх отримав негативний сигнал від ексдружини та пасинка, які заявили про підготовку проти нього позову на 5 млрд євро. Мова йшла про відмивання коштів, вимагання і шахрайство.
Фірташа та його "близького товариша, який посідає високу політичну посаду в Україні", звинуватили у тому, що на початку 2000-х років вони начебто незаконо забирали гроші з основної компанії і розміщували їх в офшорах.
Утім, у квітні 2018 року з'явилася інформація, яка може свідчити, що навіть в еміграції справи олігарха йшли непогано.
Так, американський сенатор Роджер Уікер заявив, що, очiкуючи екстрадиції до США, Фірташ заробив на газових угодах "сотні мільйонів незаконних доходів".
Сенатор зазначив, що Фірташ продовжує займатися корупцією в Україні. За його підрахунками, після свого арешту олігарх міг заробити на цьому близько 1,5 млрд дол.
Водночас прес-секретар та адвокат Фірташа Ленні Девіс і Ден Уебб усе заперечили. Вони заявили, що звинувачення Уікера "категорично й однозначно хибні".
"Схоже, слова сенатора Уікера ґрунтувалися на дезінформації", — зазначив Девіс.