Місце України на інвестиційній карті
Світ великих іноземних грошей сильно відрізняється від того світу, в якому ми всі живемо. Це світ, у якому екс-глава НБУ Валерія Гонтарєва — не страховисько, а найбільш професійний український реформатор.
Це світ, де олігархи діляться не на поганих кровососів і жахливих узурпаторів, а на надійних партнерів і шахраїв. Це світ, у якому місце України — не в центрі Європи, а десь між Центральною Африкою та Близьким Сходом.
Щоб трохи його зрозуміти, пропоную вашій увазі думки представників іноземних інвестиційних фондів, які вони озвучили на міжнародній конференції Concorde Capital, що пройшла в середині травня у Києві.
Хто ці люди
У дискусії взяли участь шість представників глобальних інвестфондів і міжнародних фінансових організацій. У їх управлінні — капітал, що перевищує розмір економіки України майже в десять разів.
- Міжнародна фінансова корпорація (IFC): 285 млрд дол інвестицій.
- Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР): 130 млрд євро інвестицій.
- AllianceBerstein: 555 млрд дол активів в управлінні.
- BlueBay Asset Management: 62 млрд дол активів в управлінні.
- Canyon Capital Advisors: 19 млрд дол активів в управлінні.
- Argentem Creek Partners: 1 млрд дол активів в управлінні.
Про місце України на карті міжнародних інвесторів
"Україні доводиться конкурувати за інвестиції з іншими країнами", — досить дипломатично зазначив Джон Паттон, портфельний керівник фонду Argentem Creek. Розширюючи це твердження, ми можемо побачити, у якому саме "сегменті" ми можемо конкурувати.
Якщо відштовхуватися від кредитних рейтингів України, ми бачимо досить непросту картину: нашими найближчими "конкурентами" є аж ніяк не передові західні країни, а економіки "третього світу".
Ангола, Буркіна-Фасо, Гана, Ефіопія, Руанда, Суринам, Шрі Ланка, Таджикистан і Танзанія — це країни, у яких кредитний рейтинг трохи вищий за український.
Рейтинг України нагадує показники Конго, Іраку та Лівану. Серед держав, які відстають від України, можна відзначити тільки Мозамбік, Пуерто-Ріко, Замбію і Венесуелу. Ось наше реальне місце на світовій інвестиційній карті.
Саме таке місце України є причиною того, що і уряд, і приватні українські компанії не можуть собі дозволити дешеве міжнародне фінансування.
"Якщо суверенний рейтинг України виросте до "BB", це буде зовсім інша країна", — зазначив Андрій Родзянко з Canyon Capital Advisors. Між іншим, "BB" — це рівень Грузії, Бангладеш, Парагваю і Гватемали.
На думку Тімоті Еша, стратега BlueBay, ми виглядаємо конкурентними порівняно з Іраком, Тунісом, Йорданією і Замбією. "Непогана" компанія. Настільки "почесне" місце, вважає стратег, ми заслужили з двох причин.
Перша — нам довелося не так давно реструктуризувати борги (привіт тим, хто вважає дефолт благом для країни).
Друга — наша непослідовна позиція у відносинах з МВФ (привіт нашому ефективному уряду, який відкладав питання цін на газ доти, доки не припекло).
Крім високих ставок за нашими облігаціями, нас робить конкурентними відносна макроекономічна стабільність. Це те, чого так довго домагався від нас МВФ, те, що намагався робити НБУ, борючись з недбайливими банками і тримаючи високу облікову ставку, незважаючи на повсюдну критику.
Між іншим, всі іноземні інвестори високо оцінили роботу Нацбанку з приборкання інфляції. Провідний економіст ЄБРР Димитар Богов зазначив, що НБУ зробив свою роботу на відмінно: "В Україні дуже високі процентні ставки, але це наслідок відсутності адекватної політики в інших напрямках".
Зокрема, ми непослідовно працювали над реформами, узгодженими з МВФ. "Україна отримала лише половину грошей від МВФ за попередньою програмою, в основному через те, що багато чого не було зроблено", — зазначив Богов.
Рецепти поліпшення: невже все так просто?
На моє превелике розчарування, світлі уми людей, які керують багатомільярдними капіталами, навперебій давали банальні рецепти для поліпшення бізнес-клімату та інвестиційної привабливості України.
Словом, нічого такого, чого ви не знайдете в будь-який передвиборчій програмі чи будь-якій більш-менш притомній стратегії. Усе виглядає настільки банально, що навіть нецікаво. Але, чорт забирай, може все-таки варто все це раз і назавжди зробити — і, дивись, трапиться диво? Економічне диво.
Отже, всі шановні спікери відзначили, що найважливішою базою для будь-якого прогресу є економічна стабільність — цінова та курсова, неодмінним атрибутом якої вони бачать незалежну монетарну політику Нацбанку і співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями.
"Дуже важливо, що в України є якір (МВФ) і вона більш-менш рухається в напрямку вимог його програми", — зазначив старший економіст фонду AllianceBerstein Маркус Шнайдер. Саме та крихка стабільність, яка вдалася Нацбанку, є, на думку західних кредиторів, важливою основою, на якій можна будувати всі подальші поліпшення.
"Якби нам не імпонувало макроекономічне середовище, ми б не були присутні в Україні як інвестори", — зазначив глава представництва IFC в Україні Джейсон Пелмер. Він підкреслив, що висловлює загальну думку всіх міжнародних фінансових організацій, присутніх в країні.
Йому вторить Богов: "Спочатку — незалежність Нацбанку в монетарній політиці, і тільки потім ми можемо рухатися далі". У цьому "далі" він бачить поліпшення інститутів, що гарантують верховенство права, захист приватної власності і відкриту конкурентну економіку.
Приблизно те ж бачить і Пелмер — довіру і захист інвестицій. "Люди, які вкладають сюди величезні капітали, хочуть знати, що вони перебувають в середовищі поваги до інвестицій", — сказав він.
Крім того — реформи, серед яких представник IFC бачить приватизацію. На його переконання, це значно збільшить приплив іноземних інвестицій в Україну, стимулюючи економічне зростання.
Окремо представники міжнародних фінансових організацій відзначили починання уряду в приватизації держбанків, пообіцявши підтримку цьому процесу. Також Пелмер бачить великий потенціал для зростання іноземних інвестицій і банківського кредитування у відкритті вільного ринку землі.
Паттон попередив, що для залучення іноземних інвестицій реформи повинні бути швидкими і гучними. Це потрібно для того, щоб Україна не загубилася в глобальному порядку денному з усіма торговими війнами і прийдешніми виборчими процесами в найбільших західних країнах.
Про НБУ та "банкопад"
Після бурхливої "панелі олігархів", від яких найбільше дісталося керівництву НБУ і, зокрема, Гонтаревій, представники іноземних інвесторів кинулися захищати роботу НБУ з очищення банківської системи.
"Реформування банківського сектора — одна з небагатьох речей, яка спрацювала. Оздоровлення сектора — важливий крок, який був здійснений успішно. Мені все одно, що про це думають Костянтин Жеваго та Олег Бахматюк. Те, що олігархи використовували гроші вкладників для фінансування свого бізнесу, не має нічого спільного зі створенням робочих місць або іншими пишномовними речами, про які вони говорили", — зазначив Паттон.
Більш детально про проблеми банківської системи говорив Еш. Він продемонстрував, яким чином іноземні інвестори розглядають можливість вкладення грошей в країну: "Вивчаючи будь-яку країну, аналітик спочатку заповнює анкету, визначаючи, чи відповідає вона простим критеріям".
Перший — дефіцит бюджету, чи перевищує він розумні рамки. Тут в України все добре. Другий — дефіцит платіжного балансу, чи перевищує він розумні рамки. Тут у нас теж все добре. Третій — стабільність банківської системи.
"Банківська система України суттєво загрожувала економічній стабільності у 2014-2016 роках. Це була одна з причин, через яку ми навіть не розглядали будь-які інвестиції в Україну. Зараз же ми відчуваємо себе більш комфортно", — зазначив Еш.
Про денаціоналізацію Приватбанку
Звичайно ж, іноземні спікери не могли обійти питання націоналізації Приватбанку як знакової події в українському фінансовому секторі.
Вони не особливо охоче коментували сам процес націоналізації і справедливість списання єврооблігацій, допускаючи, що не все було так гладко. Однак всі відзначили, що процес був неминучим, і рішення націоналізувати банк було єдино правильним.
"Їм довелося ухвалювати в той час дійсно важке рішення. Можливо, були допущені деякі процедурні помилки, але рішення про націоналізацію було абсолютно правильним", — зазначив Еш.
Більш категоричними іноземці були при обговоренні можливої денаціоналізації Приватбанку. Представники міжнародних фінансових організацій в один голос сказали, що це призведе до економічного колапсу.
"Будь-який перегляд рішення про націоналізацію Приватбанку буде надзвичайно руйнівним для фінансової стабільності України", — сказав Богов.
Пелмер додав, що в разі скасування націоналізації Україні доведеться забути про співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. "МФО не потерплять перегляду націоналізації", — попередив він.
З позиції приватних інвесторів Еш зазначив, що їм буде дуже некомфортно інвестувати в Україну в разі денаціоналізації Приватбанку, оскільки виклики для економічної стабільності будуть істотними.
Про ризики для України
Характерно, що іноземні інвестори не бачать можливості для Росії розширити військову агресію проти України. "Очевидно, у Путіна є спокуса перевірити на міцність нового українського президента", — зазначив Шнайдер.
Однак він очікує, що така перевірка обмежиться економічними заходами. При цьому військова ескалація буде розцінена на Заході як перехід "червоної межі", після якої США негайно введуть нові болючі санкції.
Паттон зазначив, що важливим економічним ризиком для України є будівництво Росією другої черги "Північного потоку". Це один з небагатьох факторів, який від України не залежить. "Все інше — в руках українців". Шнайдер додав, що основним внутрішнім ризиком є політичний ризик.
Як резюме учасники дискусії відзначили: інвесторам важливо переконатися, що досягнута при Порошенку відносна макроекономічна стабільність, включаючи горезвісну незалежність НБУ, збережеться.
Ігор Мазепа, генеральний директор, власник інвестиційної компанії Concorde Capital