Чому 50-річним не варто планувати старість
Кожен, хто планував вихід на пенсію, обдумував два питання: у якому віці він хоче попрощатися з роботою, і як оцінити тривалість свого життя?
Кілька десятиліть тому в цих питаннях не було нічого складного. Не було жодних підстав сумніватися в статистиці середньої тривалості життя або розглядати варіанти настання пенсійного віку. Це було очевидним.
Зараз усе інакше. Середня тривалість життя поступово наближається до 100 років, писали в ЗМІ ще у 2015 році. Однак по-справжньому сенсаційною є заява науково-популярного журналу Scientific American. Він посилається на успішні лабораторні експерименти на мишах, які доводять оборотність процесу старіння.
Засновник Alibaba Group Джек Ма вже висловив думку, що через пару століть людству може знадобитися закон, який обмежуватиме тривалість життя.
Більшість людей скептично ставляться до можливості людського безсмертя, хоча інші стверджують, що 200 років за нинішніх темпів прогресу — це занадто довго для людства, аби досягти такої мети. Ці ж останні вважають, що за невизначеної тривалості життя стануться небачені досі прориви.
З іншого боку, кліматологи попереджають про руйнівні наслідки, яких може завдати цивілізації глобальне потепління, якщо вчасно не скоротити викиди парникових газів. Є й інші ризики, здатні обірвати траєкторію розвитку людства.
Кінець прогнозуванню?
Як розробити план виходу на пенсію в такому заплутаному контексті? Як робити прогноз в еру четвертої промислової революції?
За підрахунками Глобального інституту McKinsey, половина сьогоднішніх видів трудової діяльності може бути автоматизована до 2055 року. Журнал The Economist публікує статтю про квантові комп'ютери. У ній сказано, що такі машини вже через п'ять років можуть вийти на комерційний рівень.
Які з цього можна зробити висновки? Чи перевернуть квантові комп'ютери все з ніг на голову? "Комп'ютери зможуть "пережувати" та "виплюнути" розрахунки, для яких суперкомп'ютерам сьогодення знадобилися б тисячоліття", — пише видання. Як це вплине на роботу та інші аспекти людського життя, сказати неможливо.
Нарівні з антибіотиками та літаком
Ще одна масштабна тенденція — віртуальна реальність (ВР). Чи можна передбачити наслідки, які безперешкодне і масове поширення ВР матиме, скажімо, на гігантів індустрії розваг чи телекомунікацій?
Постійні зміни компаній в індексі Fortune 500 говорять самі за себе. Однак якщо складно прогнозувати, який стартап матиме успіх, а який — ні, то можна точно сказати, що прискорення змін компаній у списку індексу триватиме.
Велика частина невизначеності бере свій початок у явищі, описаному Майком Лі. Він стверджує, що наступні два століття обіцяють принаймні 150 проривних інновацій, схожих на ті, якими колись стали паровий двигун, антибіотики та літак.
Хоч ця цифра справді вражає, зрозуміти її сенс дозволяє той факт, що протягом останніх п'ятьох тисячоліть людство досягнуло удвічі менше.
Прискорення зростання технологій, яке подвоюється кожні 200 років з 1400 року
Створення телеграфу, інтернету та смартфонів змінили світ кожного покоління, яке стало свідком цих процесів. Якщо винаходи такого масштабу з'являтимуться двічі на десять років, а не раз на століття, прогнозування стане марною справою.
Однак і зараз не йдеться про те, щоб знати напевне, які великі прориви зруйнують нинішні економічні моделі і назавжди змінять життя людей. Йдеться лише про прогнозування взаємодії та нашарування цих винаходів.
Адаптація до невизначеності
Чим раніше людство зрозуміє, що довгострокове прогнозування стає застарілим підходом, тим краще воно зможе впоратися з новою реальністю. Компанії вже наймають директорів з інновацій та сприяють розвитку підприємницької культури.
Можливо, буде покладено край бізнес-стратегії в класичному розумінні, а от стратегічне планування та планування сценаріїв, імовірно, запропонують бізнесу кращі методики для адаптації та ухвалення рішень у мінливому середовищі.
"Дикі спекуляції" щодо прискорення технологічного прогресу навряд чи можна назвати новим трендом. Колись звістка про автомобілі лякала власників коней, а автоматизація заводів передбачала стійке і масове безробіття.
Кожен раз, коли ми намагаємося передбачити майбутнє з контекстним усвідомленням сьогодення, ми боремося з обмеженістю уяви або знецінюємо розуміння того, що невідоме є непізнаваним за визначенням.
Коли автомобілі замінили коней як основний засіб пересування, кінець світу не настав. Багато професій кануло в Лету через попередні промислові революції, однак їм на заміну прийшло багато нових робочих місць.
Проте цього разу, враховуючи якісно інший характер наукового прогресу, слід допускати не лише сценарій майбутнього "з роботою", а й "безробітний" сценарій.
Якщо ера пост-прогнозування уже починається, то що це означатиме для простих смертних і як з цим упоратися? Можливо, слід змиритися з невизначеністю і залишатися відкритими до технологічного прогресу.
Думаючи ж про пенсійне планування, варто пам'ятати, що вартість біткоїна перевершила вартість золота, Дубай планує ввести автономну літаючу службу таксі, а компанія Airbus представила концепцію безпілотного дрон-автомобіля.
Тим же, кому до пенсії більше, ніж одне десятиліття, можна менше фокусуватися на плануванні, а більше уявляти і насолоджуватися передчуттям невизначеного, але безумовно захоплюючого майбутнього.
Оригінал публікації: We're moving fast. But nobody knows where we're going
Переклад Віталій Дубенський