Субсидії в інвестиції. Навіщо уряд запускає Фонд енергоефективності

Енергетичні витрати України уп'ятеро більші, ніж у Великобританії, вчетверо більші, ніж у Туреччині, та втричі більші, ніж у Польщі.

Україна споживає газу більше, ніж Польща, Бельгія, Чехія, Швеція, Норвегія, Латвія та Естонія разом узяті.

Серед найбільш витратних секторів — житловий фонд та житлово-комунальне господарство. Це своєрідна чорна діра, в якій щорічно зникають десятки мільярдів.

Змінити ситуацію покликаний Фонд енергоефективності, створення якого, за задумкою уряду, допоможе знизити споживання дорогого газу населенням, комплексно оновити будівлі та зекономити на енергоресурсах близько 3 мільярдів доларів.

На засіданні уряду в серед, 13 липня, Кабінет міністрів схвалив створення Фонду.

Яким буде новий орган і чи здатен він вирішити проблему енергоефективності? ЕП детально дослідила це питання.  

Ахіллесова п'ята енергокористування

Найважливіший енергоресурс для України — газ. Щорічно 45% або 18,6 млрд куб м імпортного та власного блакитного палива йде на опалення. З них 2,4 млрд втрачаються в системі центрального теплопостачання, ще 9 млрд — в будинках.

Таким чином, частка ефективно використаного газу, який дійшов до споживача, становить лише 38% або 7,2 млрд куб м. Іншими словами, якби не низький рівень енергоефективності будівель, населення могло б споживати газу удвічі менше.

Що таке Фонд енергоефективності

Фонд енергоефективності — це новий орган, який шляхом співпраці з населенням повинен провести модернізацію житлового фонду і зекономити енергоресурси.

Його наповнюватимуть коштами з держбюджету, грішми донорів і приватних інвесторів, а також шляхом монетизації субсидій. Прем'єр Володимир Гройсман заявив, що для роботи фонд акумулює 20 млрд грн.

Для його створення необхідно прийняти низку законопроектів — "Про енергоефективність будівель", "Про комерційний облік", "Про житлово-комунальні послуги", "Про Фонд енергоефективності, а також ухвалити зміни до Бюджетного кодексу. Найважливіше — укласти угоди з МФО та іншими донорами.

Керуватиме установою комітет, у якому будуть представники уряду, держав-донорів та МФО. Виконавча команда складатиметься з менеджерів, які раніше не працювали в бюрократичному апараті. Це буцімто повинно мінімізувати корупцію.

Як працюватиме фонд

Спочатку споживач через онлайн-платформу обиратиме проект модернізації житла (заміна вікон, теплоізоляція), а також будівельну компанію та інженера, які проведуть енергетичний аудит та розроблять план робіт.

Потім громадянин зробить онлайн-запит до фонду та обере банківську установу, у якій отримає фінансовий продукт, наприклад, "теплий кредит".

Після отримання першого траншу будівельна компанія почне виконувати роботи. Далі відбудеться повторне обстеження, за підсумками якого буде підготовлено звіт щодо того, наскільки енергоефективнішою стала будівля.

Облік буде "родзинкою" фонду. Відтепер власники та будівельні компанії плануватимуть проекти і втілюватимуть їх з максимальною ефективністю.

Інакше не вийде. У статті 96 проекту закону "Про енергетичну ефективність будівель" зазначено: "Відсутність сертифіката енергетичної ефективності, звіту про результати обстеження тягне за собою накладання штрафу у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Після проведення усіх заходів громадянин починає виплачувати кредит, щомісячний платіж якого мусить бути меншим, ніж економія в рахунку. Простіше кажучи, якщо раніше плата за газ становила 2 тис грн, а тепер 1 тис грн, то виплата за кредитом кожного місяця не може перевищувати 1 тис грн.

Чого від чекати від фонду

За найбільш оптимістичним прогнозом Мінрегіонрозвитку, до 2021 року фонд забезпечить 1,5 млрд куб м економії газу, 300 млн дол економії на його імпорті, 5 млрд грн економії бюджету на субсидіях, 75 тис нових робочих місць та 5 млрд грн нових податкових надходжень щороку.

Володимир Гройсман запевняє, що за умови наявності необхідної нормативної бази фонд запрацює у 2017 році. Очікується, що Верховна Рада зможе прийняти закони до кінця серпня 2016 року, закон про фонд — до кінця жовтня. Проте спрогнозувати перебіг перемовин з МФО та донорами досить важко.

Усе вирішать гроші

Робота установи може й не початися. Заступник директора програми IQ energy Володимир Шимкін каже: "Невідомо, чи є наповнення для фонду та згода донорів. Була інформація, що уряд Німеччини дасть 25 млн євро. Більше нічого не відомо".

Внесок Німеччини забезпечить лише 4% від заявленої Кабміном суми. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко зазначає: "Спочатку Німеччина заявляла про 200 млн євро. Мабуть, ефективність нашого уряду продемонструвала, що стільки давати не можна".

Втім, енергоефективність треба просувати. Вкладати у субсидії, не стимулюючи населення заощаджувати, просто безглуздо. Тож якщо донорська допомога не буде масштабною, гроші доведеться шукати або в держбюджеті, або у кредиторів. Чи готова до цього Україна? Питання риторичне. Державна скарбниця виснажена.

До речі, попередні проекти з енергоефективності провалилися саме через брак коштів. Як пояснюють у Мінекономрозвитку, "прогнозовані обсяги фінансових ресурсів програми не узгоджуються з реальними можливостями їх фінансування".

Біг з перешкодами

Крім фінансування, є кілька інших проблем, пов'язаних з роботою органу.

По-перше, досі не вирішене питання багатоквартирних будинків. В одній багатоповерхівці проживає безліч родин, і всі вони мають різну думку про необхідність заходів з енергетичної модернізації.

Проектний менеджер реформи енергетики Нацради реформ Наталія Бойко вбачає вихід у відмові від системи ЖЕКів та "налагодженні комфортної співпраці фонду з ОСББ, у яке входять усі власники квартир".

По-друге, успішність фонду залежить від успішності монетизації субсидій. Річ у тім, що монетизований залишок після сплати за тарифами може бути використаний лише на енергоефективність, тобто піде у фонд. Тут не зрозуміло, йде мова про монетизацію всієї субсидії чи її решти після сплати за ЖКП.

Зубко наголошує на другому варіанті. "Це обережніший шлях. Попередити нецільове використання коштів можна шляхом створення спеціальних рахунків, але варто перестрахуватися", — додає радник міністра фінансів Яна Бугрімова.

Однак заступник голови парламентського комітету з питань ЖКГ Олена Бабак категорично не підтримує ідею монетизації залишків. "Людина повинна чітко знати, що кожного місяця вона отримує від держави певну суму і має право нею розпоряджатися, планувати. Залишкова система складна", — переконана вона.

По-третє, як зазначив віце-прем'єр, для масштабної роботи органу "потрібна велика кількість аудиторів, сервісних компаній, які робитимуть санацію та модернізацію будинків та енергомереж". Він визнав, що в Україні бракує таких кадрів: "Виникнуть проблеми з виконавцями робіт, тими, хто зробить це руками".

Крім того, як показав досвід пільгового кредитування, "теплі кредити" були популярними здебільшого серед отримувачів субсидій — чотири з п'яти виданих. Для них держава компенсувала до 70% тіла кредиту.

Якщо розглядати кейси Польщі, Литви, Чехії та Латвії, на які орієнтувалися урядовці при створенні проекту, там такі реформи підтримував середній клас. В Україні ж він відсутній. За даними ООН, 80% населення живе за межею бідності.

Як наслідок, українці, які не отримують субсидій, після сплати за тарифами залишаються економічно виснаженими і не можуть фінансувати модернізацію.

Володимир Шимків радить: "Суми, які громадянин вкладає в енергоефективність і потім сплачує за кредитами, повинні розглядатися як кошти, які сплачуються за житло, і на які може розповсюджуватися субсидія".

Загалом Фонд енергоефективності є амбіційним та перспективним проектом, проте на шляху його втілення є багато перешкод. Тож невідомо, чи вдасться українським реформаторам так швидко його пройти.