Злі язики розповідають, що коли Віталій Ярема змінював на посаді генпрокурора свого попередника Олега Махніцького, з відомства дивним чином зникли речові докази проти сумнозвісної "сім'ї".

Кудись поділися не лише томи допитів та свідчень щодо подій навколо Євромайдану, але і жорсткі диски з безперечними доказами проти Віктора Януковича, Віталія Захарченка, Віктора Пшонки та багатьох інших представників колишньої влади.

Саме цим начебто пояснюються подальші доволі смішні дії прокурорів. Мабуть, розповідати про величезний скандал вони не наважилися, тому почали заводити карні справи за мізерними фактами – на кшталт нелегальності гонорарів за викладацьку діяльність.

Може, і правда, що докази зникли, та у кого про це спитати? В Україні за рік змінилися вже чотири генеральні прокурори.

Отже, зараз можна впевнено констатувати: вже найближчим роком усі слідчі процеси щодо Януковича та його прибічників будуть припинені. Арешт з рахунків – знятий. За відсутністю доказів. Бо Україна нічого не робить, щоб повернути гроші, що "зароблені" за рахунок зловживання владою.

Уже зараз влада починає робити дивні зізнання. Наприклад, як виявляється, снайпери на Майдані були найняті зовсім не Януковичем, а Москвою. Вибачте, може, і "Беркут" на людей гнав не Янукович? Можливо, сепаратистів Донбасу фінансує не "сім'я"? Тоді давайте вибачимось перед Віктором Федоровичем, і повернемо його назад.

Щодо поплічників Януковича, очевидні речі подаються вже у зовсім іншому світлі. Спочатку виникає необхідність "провести ретельне розслідування задля наступного невідворотного покарання злочинців", "зібрати докази", "підрахувати заподіяні збитки". Уже через деякий час стає відомо про "зниклі докази", "недоведеності", "протидію слідству", корумпованість суддів, "бездіяльність відповідальних за розслідування осіб", які вже, звісно, "відсторонені", "у відставці", "на пенсії" або "на лікарняному".

Фото pravoslavnews.com.ua

Паралельно формуються та реалізуються процеси, які дозволяють узагалі припинити розслідування по багатьох інших гучних кримінальних справах. 16 січня цього року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект зі складною назвою - "Про застосування амністії в Україні" (щодо повної реабілітації політичних в'язнів). Примітний він тим, що містить список з 49 прізвищ людей, яких пропонується амністувати.

Не можна стверджувати, що всі ці особи є винними. Однак і навряд чи можна казати, що всі вони утримуються незаконно. Проте, Верховна Рада готова підмінити собою судові органи. Пояснюється ця необхідність тим, що всі згадані люди пов'язані з Майданом.

"Це не моя ініціатива. Це ініціатива Комітету визволення політв'язнів (КВП), це вони склали список", – сказав автор законопроекту, народний депутат Ігор Мосійчук.

Якщо цей документ буде підписаний, то 49 осіб із зазначених у законі не будуть притягнені до кримінальної відповідальності та стануть амністованими, тобто прощеними. Закон поставить крапку в розслідуванні декількох гучних тяжких злочинів, починаючи з розбоїв, умисних убивств, злочинів на расовому підґрунті, завершуючи корупційними оборудками із землею екс-мером Алушти та економічними злочинами в "Родовід Банку". Ці злочини оголосять політично вмотивованими та такими, що не мають розглядатися традиційним шляхом.

Справа "Родовіду"

Нас цей документ зацікавив в першу чергу через те, що він прямо вплине на розгляд сумно відомої справи "Родовід Банку" – багаторічного "вісяка", який йде корінням в епоху Юлії Тимошенко, але досі є актуальним.

Під номером 8 у переліку осіб, що пропонується звільнити, стоїть прізвище Василя Даниліва. Того самого, який на замовлення Олександра Шепелева ймовірно здійснив організацію замаху на вбивство Сергія Дядечка – важливого свідка по кримінальним справам про розкрадання бюджетних коштів "Родовід Банку".

Фрагмент з розслідування "Української правди"

Трохи історії. Данилів, також відомий за прізвищем Бечварж, тривалий час жив у Чехії. Він займався, зокрема, експортом електроенергії з України до Східної Європи. За інформацією слідства, Данилів також мав контакти у злочинному світі.

Улітку 2013 року Данилів був затриманий за підозрою в організації замаху на Дядечка і поміщений до Лук'янівського СІЗО в Києві. За інформацією слідчих, банкіра замовив Даниліву той самий колишній нардеп Олександр Шепелев, про якого також докладно писала "ЕП" і який утік із-під варти минулого року.

"Отримавши замовлення на умисне вбивство, Данилів для його підготовки і вчинення залучив найбільш довірених осіб, які тривалий час працювали у нього охоронцями – Бартківа, Стрипу, а також свого знайомого Барана, та отримав їх згоду на співучасть у скоєнні злочину", – йшлося у повідомленні про підозру Даниліву.

"Данилів узяв на себе роль безпосереднього виконавця вбивства Дядечка та осіб, які могли перешкоджати виконанню злочину.., а Бартків (охоронець Даниліва), перебуваючи поруч із ним, мав за допомогою мобільного терміналу здійснювати зв’язок із рештою учасників злочинної групи, координуючи їх дії щодо забезпечення прикриття підходу та відходу з місця вчинення злочину безпосереднього виконавця", – йшлося у документах слідства.

Даний законопроект - це вже не перша спроба звільнити важливого свідка за справою "Родовіду" під виглядом "політв'язнів". Десь рік тому "Економічна правда" вже писала про аналогічний випадок. На той час Шепелев ще перебував під вартою, і звільнення Даниліва могло стати запорукою його виправдання.

22 липня вперше з'явилося публічне подання від Комітету визволення політв'язнів. Тоді це об'єднання запропонувало надати "відомому громадсько-політичному діячу" та "борцю за українську державу" статус політв'язня. А трохи пізніше депутат від БЮТ Анатолій Дирів звернувся до голови комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Андрія Кожемякіна з проханням включити прізвище Даниліва у перелік політв'язнів, яких амністували після революції.

Цікаво, що відповідне подання від КВП підписував Микола Коханівський, комбат "ОУН", який сам є в новому списку на амністію. За словами депутата Ігоря Мосійчука, Коханівський зараз воює, але проти нього заведена справа.

Того разу ця схема у авторів не пройшла, і підозрюваний у вбивстві Данилів лишився за ґратами. Усе списали на терміновість питання та банальну плутанину.

Публікація на сайті Комітету визволення політв'язнів

Незабаром після цього в липні 2014-го Олександру Шепелеву пощастило втекти разом з його охоронцем до Москви, де він наразі і перебуває. Разом з тим, вочевидь, для Шепелева звільнення Василя Даниліва залишається пріоритетним для того, щоб справа "Родовід Банку" розсипалася остаточно.

І ось, минуло півроку, і Комітет визволення політв'язнів знайшов підтримку своїх ініціатив у фракції Олега Ляшка. Інтерв'ю Мосійчука з цього приводу читайте нижче.

Завдяки цим ініціативам найближчим часом може бути зруйнована не тільки справа "Родовіду", а й справи про набагато більш суспільно небезпечні злочини.

Чому виникла потреба в особливому законі?

Авторами законопроекту виступили три народні депутати – Ігор Мосійчук, Дмитро Лінько та Андрій Лозовий. Усі вони були обрані до парламенту від Радикальної партії Олега Ляшка.

Ці люди вирішили взяти на себе не притаманну парламенту функцію "казнить и миловать". Серед десятків тисяч осіб, що перебувають під слідством, вони обрали 49. Чому саме цих людей? Хто давав доступ до матеріалів кримінальних справ? Хто їх аналізував? Хто вирішив, що докази є сфабрикованими? Чи навпаки, хто доведе, що саме щодо цих 49 осіб правоохоронці отримали злочинні накази сфабрикувати кримінальні справи?

Як ідеться у пояснювальній записці до документу, "після перемоги Революції Гідності, на жаль, у неволі залишаються як особи, переслідувані за часів антинародного режиму, так і новітні політв’язні та політично переслідувані".

"Досі не звільнені від відбуття покарання навіть деякі широко відомі діячі громадсько-політичного та правозахисного руху, герої Майдану та бійці добровольчих батальйонів, які і зараз перебувають на передовій у складі добровольчих батальйонів та інших військових підрозділів", – зазначили нардепи.

Два з трьох авторів законопроекту - Ігор Мосійчук та Андрій Лозовий

Тож метою законопроекту є індивідуальна амністія визначеного кола осіб, "щодо яких мало місце кримінальне переслідування, пов’язане з їхньою громадсько-політичною діяльністю".

Без відповіді залишається ще один момент. Якщо цих 49 осіб звільнять, хто відповість за ту шкоду, яку вони заподіяли? Хто пояснить ці рішення потерпілим і родичам загиблих? Як довести, що того потребував Майдан?

Наведемо трохи фактів щодо авторів законопроекту від Радикальної партії Ляшка.

Мосійчук ще у 1990-х роках був активістом легендарної організації УНА-УНСО, брав участь у масовій бійці під час поховання патріарха Володимира (Романюка) у 1995 році. Після розвалу УНА-УНСО вступив до Соціал-Національної партії України, яка згодом перетворилася на ВО "Свобода".

Але до того часу Мосійчук залишив СНПУ і став одним зі співзасновників Соціал-національної асамблеї, з якою тісно співпрацювала відома організація "Патріот України". Останню очолював нинішній нардеп, комбат батальйону "Азов" Андрій Білецький. Мосійчук також був заступником комбату "Азову" зі зв'язків з громадськістю.

Утім, найвідоміша сторінка його біографії – у серпні 2011 року Мосійчук був заарештований у справі так званих "васильківських терористів", які нібито готувалися підірвати пам’ятник Леніну. У січні 2014-го Мосійчук був засуджений до шести років ув’язнення, але через півтора місяці, після падіння режиму Віктора Януковича, амністований.

Інший співавтор документу – Андрій Лозовий – раніше працював помічником лідера "радикалів" Ляшка. А Дмитро Лінько числиться комбатом добровольчого батальйону "Свята Марія".

Варто зазначити, що цей батальйон був створений на основі частини розформованого за мародерство батальйону "Шахтарськ". Як відомо, до створення "Шахтарська" мав відношення Олег Ляшко.

А до складу новоствореного батальйону "Свята Марія" увійшли члени партії "Братство", які раніше служили у "Шахтарську". "Братство" очолює широко відомий громадський діяч Дмитро Корчинський, який особисто зарахований до "Святої Марії". Дружина Корчинського Оксана також є нардепом від Радикальної партії Ляшка.

Із суспільного погляду, їхня ініціатива не є поганою. Але до неї виникають два великі питання.

Перше – чому депутати наполегливо намагаються ламати закон через коліно? Адже існують цілком легальні механізми закриття справ, якщо за ними не знайдені ознаки злочину. Існує навіть практика застосування амністії осіб, які скоїли нетяжкі злочини. В чому потреба в такому "помилуванні" через спеціальний закон?

І друге – чому за часів, коли влада належить переможцям Майдану, ці карні справи продовжують існувати? Чи не тому, що склад злочину таки існує? І що ці злочини все ж таки тяжкі? Тобто, хабарі таки отримувалися, суспільне майно таки псувалося, а замахи та вбивства людей таки здійснювалися? Чи не через це звичні способи припинення кримінального переслідування тут не можуть застосовуватися?

Єдине, чим можна виправдати таку ініціативу – це бажання розв'язати "гордіїв вузол". Коли службовці МВС чи СБУ не можуть визнати свої дії протизаконними (тому що тоді вже їм доведеться перебувати під слідством за штучну справу), але факт політичного замовлення може бути доведений безперечно.

Кого вважають "політв'язнем"

Кого ж пропонують звільнити депутати?

Окрім згаданого вище Василя Даниліва, у списку є чотири активісти націонал-соціалістичної організації "Білий молот" – Деренко Олександр, Калугін Віталій, Колесников Макар і Порожний Сергій. Їм інкримінують викрадення людей та інші злочини. Водночас соратники активістів стверджують, що ці люди знайшли наркоточку, яку "кришувала" міліція.

Чи вірити цьому, ми не знаємо. Ми не є органами слідства і не стверджуємо, що всі названі вище люди є однозначно винними. Нажаль, ані міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, ані його спікер Антон Геращенко (зараз депутат) не схотіли коментувати цей законопроект.

Суто технічно, твердження про "наркоточку міліції" є досить універсальним, і звичайно ж, воно переводить питання у площину політичного характеру переслідування.

Також у списку 17-річний Олесь Черняк і 22-річний Григорій Гульвіченко, яким інкримінують розстріл Биківнянського посту ДАІ на Київщині. Як відомо, вночі 2 березня минулого року на стаціонарному посту невідомі в упор розстріляли патруль ДАІ. Загинуло троє інспекторів. Злочинці, забравши табельну зброю, зникли.

Лесь Черняк і Григорій Гульвіченко.Фото kvp.in.ua

Пізніше глава МВС Арсен Аваков заявив, що підозрювані у цьому злочині затримані. Двох із них міністр назвав членами "Білого молоту". Аваков наголошував, що, за інформацією слідства, затримані причетні до низки інших злочинів, у тому числі пов'язаних із убивствами, і не мають відношення до Майдану. Проте, очевидно, для депутатів це не аргумент.

Є у списку і сім'я Харакозів – батько Віталій Миколайович і двоє синів, Ренат і Родіон. Ця сім’я обвинувачується у скоєнні численних пограбувань та кількох вражаючих своєю жорстокістю умисних убивств. Примітно, що Ігор Мосійчук разом із Дмитром Линько та бійцями батальйону "Свята Марія" ще минулого року втручались у хід цієї справи під час розгляду апеляційним судом у Маріуполі.

Кажуть, що Мосійчук "узяв на поруки цю справу", отримавши на звернення до нього самих Харакозів. Агресивні дії нардепів у Маріупольському суді викликали бурхливу реакцію прокурора Донецької області, який нібито особисто просив Мосійчука припинити втручання у здійснення правосуддя.

Фото з процесу над родиною Харакозів. Фото informator.su

Наразі незрозумілим є те, чому зараз, коли вже немає ані Януковича, ані його кумів, правоохоронці вперто не закривають провадження у справі, а суд не випускає на волю підозрюваних. Чому, коли політичний тиск максимально ослаблений, на суд із іншого боку вважають за необхідне тиснути нардепи із озброєними бійцями батальйону "Свята Марія"?

Крім того, у списку на амністію є відомий активіст Олесь Вахній. Його звинувачують у побитті прокурора Святошинської райпрокуратури Києва Валентина Брянцева. Як відомо, 11 березня 2014 року в приміщення Святошинської прокуратури увірвалися кілька десятків людей у масках і камуфляжі, які мали металеві палиці та бейсбольні бити. У результаті нападу Брянцев отримав закриту черепно-мозкову травму та численні забої.

ЗМІ повідомляли, що Брянцев був обвинувачем у справі проти "святошинських робінгудів", які прославилися погромами нелегальних казино та наркоаптек. Він же займався справою проти членів УНА-УНСО, які 9 березня 2001року штурмували адміністрацію тодішнього президента Леоніда Кучми.

Нетипово виглядає справа Всеволода Гончаревського, який в серпні 2014 року був затриманий Одеським УБОПом, проте за декілька тижнів звільнений із-під варти під тиском громадськості. Відомо, що Гончаревський перебуває під слідством за підозрою у причетності до підпалення будівлі Одеської обласної профспілки коктейлями "Молотова", де в результаті загинули 42 особи, а постраждали 125 осіб.

Так, через те підпалення вдалося уникнути розширення проросійських провокацій на Південь України, і Одеса зараз не нагадує зону АТО. Але, напевно, треба розглядати цю справу в якийсь інший спосіб. Зокрема тому, що один із фігурантів тієї справи був опізнаний на фото та відео як той, хто добивав людей дубиною. Наголосимо, що підозру у скоєнні злочину висунули правоохоронні органи вже нової влади після перемоги Майдану.

Ще одна одіозна справа стосується Віталія Каднічанського. Студент із Харкова, активний діяч українського антисистемного руху. Він був затриманий ще у 2012 році, звинувачувався в замахах на вбивство на расовому підґрунті. Писали, що його жертвами стали шестеро громадян, у тому числі три іноземці. Начебто одному з постраждалих він завдав 40 ударів ножем, і лікарі не змогли того врятувати. Інші постраждалі вижили.

Відразу після затримання Каднічанський визнав свою провину і взяв участь у реконструкції епізодів злочину, але потім відмовився від своїх слів. Зараз він засуджений до десяти років ув’язнення, перебуває в Холодногірській в’язниці Харкова. Чи є він невинним? Мабуть, треба спитати правоохоронців також.

Віталій Каднічанський. Фото dvizhuha.info

Ще серед тих, кого пропонують амністувати "радикали", є ціла низка учасників бійки під Верховною Радою 14 жовтня. Зокрема, й члени низки добровольчих формувань, що воюють на Сході, – "Айдару", "Правого сектору", "ОУН".

Чи є справа "Родовіду" політично вмотивованою?

Справа "Родовід Банку" уходить своїм корінням в далекий 2008 рік. І хоча мільярди зникли не без особливої ролі  Юлії Тимошенко, слідство за часів Віктора Януковича навіть не намагалося залучити ці епізоди до справи екс-прем'єрки. Навпаки, представники БЮТ всіляко намагалися позбавити свого депутата Олександра Шепелєва тюрми.

Більш того, в інтерв'ю "Економічній правді" екс-управляючий "Родовіду" Сергій Щербина, який три роки просидів в ізоляторі, назвав Шепелєва організатором розкрадань у фінансовій установі.

Данилів (він же Бечварж) тоді проходив у справі як можливий організатор замаху на вбивство колишнього мажоритарного акціонера банку "Родовід" Сергія Дядечка, що мав місце навесні 2012 року. "Українська правда" неодноразово писала про цю справу.

Якщо заглибитися у справу "Родовід Банку", то здавалося, що в ній уже розставлені всі крапки над "і". Про яку ж політичну вмотивованість справи Даниліва йде мова? На відміну від більшості фігурантів списку, Данилів навіть не мав відношення ні до радикальних угруповань, що прославилися під час Майдану, ні до вуличних протистоянь. Не є він і радикальним націоналістом.

Однак фігурант цієї гучної справи якимось дивом потрапив до законопроекту.

"Я не в курсі історії "Родовід Банку". Єдине, що я знаю по Даниліву – що він допомагав Майдану і допомагає добровольчим батальйонам. Його фінансові структури. Але я не знаю ні його особисто, ні його фінансових структур. Це мені сказав один із командирів батальйонів", – повідомив Ігор Мосійчук.

Тобто, інтелігентно кажучи, поява прізвища Даниліва у списку політв'язнів – це така собі віддяка за його фінансову допомогу Майдану. А може, і не Майдану.

Фото з сайту Комітету визволення політв'язнів

До героїв Майдану та бійців добровольчих батальйонів Данилів не може належати за визначенням, адже на час цих подій він перебував у СІЗО. Минула діяльність Даниліва – енергетичний бізнес, а кримінальне звинувачення за справою банку "Родовід" не є політичним.

Якщо Даниліву вдасться вийти на волю, розслідування махінацій у колись найбільшій фінансовій структурі країни можна вважати остаточно розваленим. Адже справа "Родовіду" – це кілька кримінальних справ, які умовно можна розділити на "економічну" та "кримінальну" частини.

Першою є справа про розкрадання коштів в особливо великих обсягах, через яку навіть деякий час у СІЗО просидів колишній голова правління банку Сергій Щербина. У цій частині справи фігурує власне дружина Олександра Шепелева – Галина, на рахунки якої у Швейцарії виводилися кошти "Родовіду". Сам Шепелев, який уже утік із-під варти, грав роль куратора сумнозвісного банку і, зокрема, організовував відчуження надзвичайно цінної будівлі на Рильського.

Щодо Галини Шепелевої, вона зараз також знаходиться під слідством. Щодо неї вже двічі робилася спроба через Печерський суд Києва припинити провадження. По суті, це були спроби розвалити справу. Але обидва рази Апеляційний суд анулював рішення.

Також відомо, що "економічна" частина справи "Родовід Банку" тісно пов’язана з другою, кримінальною, частиною справи.

У минулому Олександр Шепелев замовив убивство голови "АвтоКразБанку" Сергія Кириченка, який на той час складав Шепелеву значну конкуренцію.

Цього разу за допомогою Даниліва екс-депутат намагався позбутися Сергія Дядечка – ключового свідка лихих фінансових оборудок у "Родовід Банку". 19 березня автомобіль, у якому знаходився Сергій Дядечко був розстріляний із автоматичної зброї. Тоді Сергій Дядечко залишився живим, але випадковий свідок отримав тяжкі поранення, що призвели до інвалідності. Розслідування по справі стосовно Даниліва – організатора та безпосереднього виконавця цього злочину – вже повністю закінчене. Уже більше року справа розглядається судом.

Із урахуванням втечі з-під варти одного з головних фігурантів справи банку "Родовід" Олександра Шепелева, залишилася єдина ланка, завдяки якій кримінальна частина може бути доведена до логічного фіналу. І це Данилів. Тому коли цю людину не вдалося звільнити через існуючі легальні механізми, до справи долучилася Верховна Рада, яка вирішила взяти на себе функції виконавчої та судової влади. Під гаслами Майдану.

Не хотілося б думати, що саме звільнення Даниліва є основною метою законопроекту, що має благородну мету захищати можливих політв’язнів.

КОМЕНТАР

Ігор Мосійчук, народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

- Чому з'явилася така ініціатива? Чому вона схожа на заяву Комітету визволення політв'язнів (КВП)?

- Це не моя ініціатива. Це ініціатива КВП, це вони склали список. Вони допомагали мені рік тому, коли я був ув'язнений.

Я абсолютно покладаюся на них, тому що КВП очолюють кришталево чесні люди. Голова Комітету Микола Коханівський воює зараз. І Тетяна Близнюк, яку я взяв помічником саме тому, що вона з КВП. Вони підготували цей законопроект. І ми його подали.

Моя особиста позиція наступна. Я знаю частину людей із цього списку. Їх я готовий відстоювати персонально. По іншим людям будуть присутні адвокати на засіданні комітету (Верховної Ради – "ЕП"),а також представники КВП. І вони будуть відстоювати цих людей.

Ігор Мосійчук. Фото ipress.ua

- Питання щодо Даниліва, який пов'язаний зі справою "Родовід Банку". Щодо нього ви впевнені чи все ж таки відбудеться обговорення?

- По ньому буде обговорення. Єдине, я хочу сказати... Я не знаю, винен Данилів чи не винен. Але про Даниліва 100-відсотково відомо, що його структури спонсорували Майдан. І 100-відсотково відомо, що зараз його благодійні структури спонсорують добровольчі батальйони, закуповують ліки, амуніцію.

Більшість із цього списку вже проходили комітет. Був законопроект, поданий "Свободою" в парламенті минулого скликання, також за рекомендацією КВП. І були вже комітетські слухання, і більшість людей пройшли. А якщо говорити за Деріглазова (Артем, є у переліку до законопроекту – "ЕП"), якого також згадали в сюжеті "1+1", то Деріглазов – це соратник Андрія Білецького, командиру полку "Азов" і мого колеги по парламенту. Це член "Патріоту України". Він сів ще коли були репресії по "патріотівцям", коли "закривали" "васильківських терористів", "закривали" Білецького, "закривали" Дорошенка. Тоді "закривали" Деріглазова.

Мене дивує, як і багатьох членів комітету (парламентського – "ЕП"), поведінка Антона Геращенка (колишній помічник голови МВС Арсена Авакова, зараз народний депутат – "ЕП"). Він не зайшов до мене, хоча його двері поруч, не зайшов ні до кого з членів комітету, а побіг на телебачення розповідати, що він думає.

Ще раз повторюю, моя позиція як депутата – питання по кожній особі має розглядати комітет і приймати рішення. По деяким особам готовий доповідати особисто я. Це Микола Коханівський, на нього заведена справа, він воює, і він у розшуку за Леніна, якого знесли рік тому. Ну не абсурд?! Треба приймати рішення? Треба.

Так само є в'язні Ребікови. Кажуть, що вони за хабарі. Вони відмовилися "регіоналам" землю дати в Криму. Їм відразу організували нібито хабар, "закрили" їх. Зараз вони ув'язнені. Відмовилися приймати російське громадянство. Вони принципово зібрали підписи 300 в'язнів, які відмовилися приймати російське громадянство. Їх вивезли в РФ, у Ростов-на-Дону. І мені ще закидають, що ми хочемо їх звільнити? Ми ще подивимося, чи звільнить Росія, навіть якщо ми проголосуємо. Тому є питання, треба підходити до кожного прізвища окремо.

Натисніть для збільшення