Минулого тижня символічний годинник судного дня перевели на дві хвилини вперед, і тепер він показує 11:57.

Востаннє світ так близько наближався до Армагеддону ще 1984 року під час холодної війни між США та Радянським союзом.

Як розповів у Давосі екс-глава СОТ Паскаль Ламі, є ризик, що геополітичне та геоекономічне змагання знизить глобальний ріст і зменшить інтеграцію.

Технології, ринки та економічна система в цілому працюють за логікою, тоді як політика - згідно з азартом. У Європі, Бразилії, Індії, Індонезії, Південній Африці та США популістські рухи паразитують на питаннях ідентичності і націоналізму.

"Праві або ліві популістські рухи є протекціоністськими, і це факт", - сказав Ламі. Він попередив: "Тут я бачу червону зону, і ми вже увійшли у неї".

Карта ризиків

Через двадцять п'ять років після падіння берлінської стіни геополітичні ризики знову на порядку денному, стверджують майже 900 провідних спеціалістів від бізнесу, наукових кіл та держсектора, думки яких організація Всесвітній економічний форум систематизувала у звіті Global Risks.

На переконання експертів, в 2015 році на передній план виходять міждержавні конфлікти. Більшість опитаних вважає, що це один з найбільших ризиків на наступні десять років, особливо у короткостроковій перспективі.

Світ вступає у нову еру стратегічного суперництва між світовими державами, а розчарування з приводу глобалізації веде до більш корисливої зовнішньої політики в поєднанні із зростанням розмежування за національними або релігійними ознаками.

Націоналізм виявляється в усьому світі: у Росії, Індії і навіть Європі з ростом украй правих партій та євроскептиків у низці країн.

Ризики соціального екстремізму та ізоляціонізму виходять на передній план також через збільшення впливу релігійних груп і сепаратистських рухів. У 2014 році кількість біженців у світі досягла найвищого рівня з часів Другої світової війни через екологічні фактори та конфлікти.

Водночас геополітичні ризики можуть стати каталізатором інших негараздів. Коли державні структури проходять випробування конфліктом, ризики провалу управління на національному рівні і розпаду держави зростають.

Одним з прикладів є Ірак та Сирія, де так звана Ісламська держава - ISIS - проголосила контроль над територією і залучила 20-30 тис бійців. Схожа ситуація в Україні. Не дивно, що побоювання опитуваних з'явилися саме зараз.

Економічні наслідки будь-якого геополітичного конфлікту зростають через взаємозалежність економік світу. Ланцюжки поставок, прокладені через різні країни, можуть бути перервані через збройні конфлікти. Це призведе до порушення постачання товарів або енергії.

Ціни на акції і нафту та геополітичні ризики

Джерело: Світовий банк

Саме така картина спостерігається у Європі. Суперечка щодо Криму нагадує про наслідки міждержавних конфліктів, які, здавалося, давно забуті. Це вже викликало перебої в поставках газу до країн Європи, тоді як санкції, введені ЄС та Росією, змусили деякі компанії переглянути свої шляхи постачань.

Залежність європейських країн від російського газу, млрд куб м

Синє - споживання, червоне - імпорт з РФ, жовте - залежність

Джерело:  Bloomberg, Світовий банк

Респонденти вважають, що ризики виникнення енергетичного цінового шоку для світової економіки зросли порівняно з попередніми роками, незважаючи на збільшення доступності сланцевого газу та альтернативних джерел енергії.

Не меншим ризиком для окремих країн, зокрема і для України, експерти називають питання довіри керівництву та політичну стабільність.

Так, в Індії, Індонезії, Румунії та Україні нові лідери були обрані значною мірою завдяки їх обіцянкам більш прозорих та вільних від корупції моделей управління, підкресливши зсув суспільних очікувань у напрямку реформ.

Водночас відсутність потужної реакції з боку державного та приватного секторів на виклики часу може нівелювати здобутки у сфері економічної та політичної стабільності і підірвати довіру до керівництва.

Геополітичний due diligence

Однією з головних загроз для спокою світу автори дослідження називають ризики, що виникають внаслідок взаємодії економіки та геополітики.

Хоча геополітика зазвичай і зосереджується на військовій силі, ресурсах та демографії як необхідних важелях національного впливу, а економіка начебто контролює тільки грошові потоки, взаємозв'язок між ними важко заперечити.

Фото president.gov.ua

Які глобальні ризики можуть виникнути, коли країни використовують військові аргументи для досягнення своїх цілей?

Не дивно, що це питання потрапило у фокус світової уваги після зростання напруженості у Східній Азії, турбулентності на Близькому Сході та в Україні, а також актів тероризму і насильницької боротьби, які перекроюють кордони.

Такі явища значно ускладнюють можливість прогнозування ситуації, підвищуючи ризик непередбачуваних наслідків. Без сумніву, взаємодія геополітики та економіки може зміцнювати зв'язки між глобальними ризиками та гравцями, зачіпаючи державну політику і міжнародне співробітництво.

Як зменшити можливі негативні наслідки? Уряди та компанії повинні проводити геополітичний due diligence, щоб не бути спійманими зненацька. Особливої уваги заслуговують три сфери: перебої у міжнародній торгівлі, загрози співробітництву та система міжнародних правил.

Орієнтація еліти держав на внутрішні пріоритети може призвести до трансформації конкурентних відносин між великими геополітичними гравцями в торгові та валютні війни вже у найближчі роки.

Хоча глобальна економіка і повертається до зростання, а економічні ризики слабшають, відчуття контролю може бути хибним, підкреслюється у звіті.

Глобальні ризики, щодо яких було досягнуто найбільшого прогресу за останні десять років

Світ досі нездужає

На карті ризиків залишаються і класичні економічні проблеми. На думку експертів, глобальний рівень безробіття залишиться на нинішньому рівні до 2018 року. Особливо актуальна ця проблема для розвинених економік.

Така тенденція, ймовірно, буде впливати на рівень заробітної плати. Він залишатиметься низьким, що своєю чергою підживлюватиме дефляційний тиск. У Єврозоні в 2014 році інфляція впала до 0,66%.

В останні роки спостерігається нарощування боргу в багатьох великих економіках, особливо в Китаї, де корпоративний борг до ВВП зріс з 92% у 2003-2007 роках до 110% у 2013 році. Це може призвести до зниження здатності боржників погасити борг, погрожуючи стабільності фінансової системи.

Водночас низькі процентні ставки підживлюють ризик нових бульбашок активів. Після фінансової кризи в США монетарна політика, яка складалася з кількісного пом'якшення та нульових процентних ставок, призвела не до збільшення доступності кредитів у реальному секторі, а до зростання цін на активи.

Кредитні буми та бульбашки активів вже не раз в історії призводили до потреби порятунку банків та спаду в реальному секторі економіки. Тому ризики щодо виходу з ладу основного фінансового механізму або інституціональної фінансові кризи залишаються настільки ж великими, як і в 2014 році.

А от для економік, що розвиваються, в тому числі для України, найбільш важливим моментом залишається інвестиційна складова. Так, згідно з новим звітом Світового банку Global Economic Prospects циклічність змін грошово-кредитної політики можна простежити за циклічністю потоків капіталу.

Фото president.gov.ua

За останні три десятиліття кореляція між циклічною складовою припливу приватного капіталу та циклічною складовою зростання реального ВВП у деяких в країнах, що розвиваються, - Коста-Ріці та Україні - зросла до 60%. Звісно, ці коливання потоків капіталу впливають і на валютний курс.

На початку 2014 року багато центробанків висхідних країн Європи (Туреччина, Україна), Азії, Латинської Америки, Африки підняли процентні ставки або зробили інші кроки для стримання інфляції та пом'якшення тиску на нацвалюту.

Іншою побічною дією зменшення грошових потоків та необхідності реагувати на це монетарними засобами є стрімке зростання кредитів, що не обслуговуються.

Чотирнадцять з двадцяти країн, що розвиваються, мають найвищу частку непрацюючих кредитів у Європі та Центральній Азії на чолі з Казахстаном, Сербією, Албанією, Болгарією, Румунією та Україною.

Навіть якщо кредитні ризики захищені адекватною кількістю банківського капіталу, погані позики заважають подальшому кредитуванню, якого потребують компанії для інвестування чи створення робочих місць.

При цьому зростання зарплати теж уповільнилося, особливо в країнах, які посилили грошово-кредитну політику (Індонезія) чи постраждали від рецесії (Україна). Звісно, Україна страждає не тільки від рецесії та відтоку капіталу, а й від збройного конфлікту та анексії частини її території.

За оцінками Світового банку конфлікт завдав сильного удару по економіці України, скоротивши ВВП на 8,2% у 2014 році. Падіння національної валюти на 85% щодо долара у 2014 році і різке скорочення імпорту призвели до істотного корегування рахунку поточних операцій.

На думку директора ФБ "Перспектива" Станіслава Шишкова, найбільшим ризиком є надто тривалий час на проведення ліберальних реформ.

Фото president.gov.ua

За відсутності позитивних результатів реформ у середньостроковій перспективі можна очікувати поступової зміни настроїв: з готовності йти на певні жертви заради кращого європейського життя до менш конструктивних позицій.

"Погляд на Україну міжнародної спільноти в такому випадку також може ставати менш оптимістичним. Тож в нас небагато часу, аби демократичні перетворення в політиці почали конвертуватися у реальні реформи в економіці, правовій системі, на фінансових ринках", - вважає він.

Бюджетний дефіцит залишається високим на тлі падіння доходів і збільшення витрат на оборону. Потреба в рефінансуванні боргу тисне на платіжний баланс.

Економіка України стикається з невизначеними перспективами. У базовому сценарії від Світового банку, якщо не буде подальшої ескалації напруженості, економічна активність досягне дна у 2015 році і відновиться у 2016-2017 роках.

Суперечки з Росією з приводу постачань газу, цін та боргів лише посилюють невизначеність. Ще однією проблемою у стосунках з РФ може стати борг за облігаціями на 3 млрд дол, які знаходяться в руках цієї країни. У Росії вже лунали заклики вимагати виплати за бондами.

Однак на думку члена ради СРО АУФТ Ігоря Когута, фінансовий світ зрозуміє, якщо Україна, подавши позови до Росії про витребування компенсацій за збиток у зв'язку з діями РФ в Криму, Донецькій та Луганській областях, відмовиться від погашення цих облігацій і проведе залік зустрічних вимог.

"Не бачу сенсу платити Росії, коли збиток, заподіяний нею Україні, настільки очевидний. У разі погашення вказаних облігацій нашу державу можуть не зрозуміти міжнародні донори, які зараз допомагають Україні", - каже експерт.

Частка нерезидентів у структурі власників облігацій

Сині стовпчики - облігації у нерезидентів. Червоним - зовнішній державний борг як частка від  загального державного боргу

Джерело: Світовий банк

За словами аналітика Concorde Capital Олександра Паращія, Україна зможе розплатитися з кредиторами лише за умови продовження співпраці з МВФ. Київ уже в стані дефолту - ніхто не дає державі ринкові кредити вже майже два роки. Можлива реструктуризація боргів мало що змінить у її сприйнятті кредиторами.

Зростання реального ВВП України за ринковими цінами у відсотках і сальдо рахунку поточних операцій - РПО - у відсотках від ВВП

* - середнє значення, ** - оцінка, *** - прогноз

Проте саме оголошення дефолту може негативно вплинути на внутрішній ринок, спровокувати паніку на валютному ринку, підірвати довіру українців до уряду і спровокувати політичну кризу. Очевидно, що в умовах зовнішньої загрози такий сценарій є небажаним для уряду і громадян України.