Хто зупинить тіньову приватизацію енергетики

Поки у Верховній раді намагаються зупинити безконтрольну приватизацію енергетики на користь олігархів, заступник міністра енергетики Вадим Улида оприлюднив інформацію про відновлення процесу.

За його даними, Міненерговугілля узгодило з Фондом держмайна перелік з шести енергопостачальних підприємств, контрольні пакети акцій яких продадуть.

До списку потрапили "Запоріжжяобленерго", "Миколаївобленерго", "Тернопільобленерго", "Хмельницькобленерго", "Харківобленерго", "Черкасиобленерго" та 25%+1 акція генеруючої компанії "Донбасенерго".

Будуть продані й інші дев'ять обленерго, акції яких перебувають у держвласності.

Заступник ФДМ Юрій Хотей стверджує: фонд нікуди не поспішає, але слід продати низку підприємств, щоб залучити до бюджету 19 млрд грн до кінця 2014 року.

Наміри Міненерговугілля відновити бездумну, тобто без залучення стратегічних інвесторів, приватизацію вкрай зношених підприємств наштовхнулися на здоровий глузд представників владних структур, науковців та громадських експертів.

Вони резюмували вкрай негативні наслідки здійсненої протягом 1997-2013 років приватизації, а тому наполягають на кардинальних змінах стратегії процесу.

За підсумками круглого стола "Приватизація в електроенергетиці: проблеми і подальші кроки", проведеного в парламенті за ініціативою спеціальної контрольної комісії Верховної ради з питань приватизації, ухвалено резолюцію з переліком заходів, які необхідно здійснити, перш ніж продовжити приватизацію.

Акцентуючи увагу на загрозливій ситуації в енергетиці, колишній директор Вуглегірської ТЕС, екс-депутат, екс-радник президента з енергетичних питань Олег Панасовський заявив, що у приватному енергетичному секторі всі процеси проходять у закритому режимі і фактично безконтрольно.

"Ніяких потужних проектів з метою модернізації енергоблоків там не здійснюють. Технічний рівень обладнання підтримують за рахунок типових номенклатурних робіт. Висновок - приватизація не досягла поставлених цілей", - переконаний він.

За словами екс-депутата, слід утриматися від подальшої приватизації генеруючих компаній та обленерго, бо її мета - "порятунок капіталів бізнес-структур". "Якщо влада запустить приватизацію в енергетиці, наслідки для України будуть руйнівними", - вважає Панасовський. Подібну оцінку висловили й інші експерти.

Звернення до уряду

Висновки, зроблені учасниками зібрання у стінах парламенту, однозначні. Інвестиції, залучені завдяки приватизації "в одні руки", повинні були піти на відновлення енергетичної інфраструктури. Однак вони настільки мізерні, що вкрай зношене енергетичне обладнання продовжує деградувати.

Україна без світла - це реальний сюжет недалекого майбутнього, тому так важливо зупинити розпочатий у 1990-х роках процес тіньової приватизації енергетичних активів, здійсненої на користь певних олігархічних угруповань.

Демонтаж попередньої влади вперше за останнє десятиріччя дозволив провести відверту дискусію на цю тему та ухвалити резолюцію, скріплену підписами представників парламентської комісії, ФДМ, АМКУ та НКРЕ.

Вадим Улида (у центрі). Фото kmu.gov.ua

Свої рекомендації спеціальна контрольна комісія з питань приватизації спрямувала до Кабміну, Вона наполягає на встановленні рівних умов для всіх учасників ринку, визначенні єдиного підходу до приватизації об'єктів електроенергетики та залученні стратегічних інвесторів.

Галузь потребує колосальних фінансів на її реабілітацію, саме тому ставку потрібно робити на залучення інвесторів.

Обов'язкові умови для запуску нової приватизаційної хвилі - запровадження прозорої стимулюючої тарифної методології, зниження рівня концентрації активів у окремих власників з метою недопущення монопольного формування.

Необхідно також запровадити критерії для визначення поняття "стратегічні інвестори" та закріпити це на законодавчому рівні.

Учасники "круглого стола" наполягають на необхідності встановлення державного контролю за діяльністю підприємств після їх приватизації. Лунали навіть пропозиції про необхідність ухвалення закону про реприватизацію.

Експерти переконані, що відновлення приватизації стане можливим лише після реалізації норм ухваленого восени 2013 року закону "Про засади функціонування ринку електричної енергії". Цей документ запроваджує ринок двосторонніх договорів для виробників та споживачів електроенергії.

З початку 2014 року цей закон набув чинності, але для його втілення нічого не зробленого - урядовий план заходів повністю провалений. Ні уряд, ні Міненерговугілля навіть не можуть назвати суму, яку необхідно витратити для виконання плану заходів з метою запровадження цього акта.

Зрозуміло, що для виправлення помилок потрібен час, тому навіть мови не може бути про негайне відновлення приватизації в енергетиці. Крім того, необхідно забезпечити контроль над зосередженням в одних руках акцій електроенергетичних компаній в обсягах, що загрожують безпеці країни.

Три етапи приватизації

Декларуючи благородну мету формування конкурентного ринку електроенергії, перша хвиля приватизації почалася у 1997 році. Ціль приватизації - залучення інвестицій на відродження галузі. Коштів у тарифі не вистачало, а держава не мала і зараз не має змоги інвестувати у відродження занепалої енергетики.

Протягом 1997-1998 років уряд продав з інвестиційними зобов'язаннями 20-45-відсоткові пакети акцій дев'яти обленерго. Загалом в Україні було 27 обласних енергопостачальних компаній. Крім того, нові власники отримали право взяти в управління державні пакети акцій обленерго.

Нових власників уособлював російський бізнесмен Костянтин Григоришин. Він жив у Запоріжжі і користувався підтримкою тодішнього голови парламенту Віктора Медведчука і депутата Григорія Суркіса. З приходом у галузь Григоришина платежі приватних обленерго на єдиний рахунок енергоринку впали у 100-200 разів.

Костянтин Григоришин. Фото glavcom.ua

Відтак, розрахунки на енергоринку "живими" грішми знизилися до 5-7%. Це був найстрашніший період для української енергетики. Працівники по десять місяців не бачили зарплати, а атомники у білих халатах навіть пікетували Кабінет міністрів. Це стало прямою загрозою ядерній безпеці АЕС.

"Це була так звана тіньова приватизація. Її ініціювали певні бізнес-групи, а не держава. Фактично це був розпродаж компаній за борги", - вважає колишній член НКРЕ, екс-заступник міністра економіки Василь Котко.

Другий етап приватизації почався у 2001 році. Тоді були продані пакети акцій ще шести обленерго. Це вже була прозора приватизація із залученням стратегічного інвестора. Проходила вона на тлі економічного підйому.

"У результаті чесного продажу акцій держава отримала пристойну виручку. Нові власники забезпечили стовідсоткову поточну оплату електроенергії. Рівень оплати становив 85% - це стало великим досягненням. Деякі обленерго платили і 100%. Після дворічної відстрочки вони сплатили всі борги", - згадує Котко.

Проте з часом стратегічний інвестор - американська компанія AES - пішов з України. Йому доводилося працювати в нерівних умовах з власниками, наближеними до влади. Останні користувалися небаченими преференціями.

Третя хвиля приватизації прокотилася у 2011-2013 роках. У конкурсах брали участь лише ті підприємства, які вже володіли акціями енергетичних підприємств. У результаті власниками енергетичних компаній, акції яких були продані під час першої і третьої хвиль приватизації, стали одні і ті ж угруповання.

"Це був цільовий розпродаж державного майна. Роль держави зводилася до того, щоб без зайвого шуму спрямувати майно у відповідні руки. Робилося все, щоб стратегічний інвестор на цьому етапі не з'явився", - стверджує Котко.

За його даними, жодних інвестицій від приватизації енергетика не отримала. Для отримання такого ефекту держава повинна була створити вигідні регуляторні умови і здійснювати чесну політику щодо всіх учасників ринку.

Відтак, енергетика продовжує стрімко деградувати. Як тільки повіє вітер, відразу сотні населених пунктів залишаються без світла. Винен не сам вітер - просто розподільчі мережі давно відпрацювали свій проектний ресурс.

З огляду на економічну кризу попит на електроенергію в Україні різко впав. Але як тільки запрацює економіка, попит зросте, і тоді Україна відчує гострий дефіцит енергії. Особливо відчутно це буде у великих містах та на їх околицях.

Деградація енергосистеми призвела до того, що кількість аварій на теплових електростанціях у 2012 році зросла на 40% порівняно з 2011 роком.

Енергетика не отримала коштів на розвиток від приватизації, а державний бюджет поповнився лише під час другої хвилі приватизації.

В. о. керівника Фонду держмайна Дмитро Парфененко. Фото unian.net

Відбулася надмірна концентрація акцій енергетичних підприємств в одних руках.

Це далеко не повний перелік негативів від проведеної приватизації, і це повинно стати серйозним уроком на майбутнє. Тепер залишилося продати шість обленерго та одну енергогенеруючу компанію. Однак продавати під час кризи не варто - у цьому переконана більшість учасників парламентського "круглого стола".

Ставку потрібно робити на стратегічного інвестора, а для цього уряд повинен провести серйозну підготовку, як це зробив у 2001 році перший віце-прем'єр Юрій Єхануров за часів прем'єра Віктора Ющенка. Про кожен зроблений крок він щотижня звітував перед пресою.

Залучення інвестицій

Найбільш успішним прикладом приватизації стала Велика Британія за часів уряду Маргарет Тетчер. За 15 років бюджет цієї країни залучив 97 млрд дол.

Участі у приватизації взяло населення. На початку приватизації, у 1979 році, лише 4% людей володіли акціями компаній, а через 15 років ця кількість зросла до 25%. Всі акції продавалися за один пенс - з 1971 року це одна сота фунта стерлінгів.

"Головна мета британської приватизації полягала не стільки в отриманні грошей, скільки у залученні до фінансового ринку максимальної кількості людей", - говорить директор компанії "Трансенергоконсалтинг" Світлана Голікова.

Приватизації у Британії передував процес реформування енергетики. Зразком для реформування українського енергоринку в середині 1990 років стала модель англійського пулу. Однак подальша приватизація української енергетики пішла не за англійським сценарієм, що й стало причиною деградації галузі.

Нова влада повинна вгамувати апетити олігархічних угруповань, щоб не повторити помилок своїх попередників.

Капіталізація впала на 75%

За даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, щорічна потреба у коштах на модернізацію ТЕС становить 1 млрд дол. Таку суму уряд зможе отримати лише за рахунок залучення стратегічних інвесторів.

Кошти від приватизації варто спрямувати на передприватизаційну підготовку теплових енергогенеруючих компаній та на реалізацію окремих проектів у генеруючих компаніях на базі ГЕС та АЕС, що не підлягають приватизації.

Необхідність роздержавлення у галузі обумовлена потребою у коштах на модернізацію, адже понад 92% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій ресурс, 26% магістральних та 17% розподільчих електромереж потребують негайної заміни.

У разі відсутності активних дій енергетичні потужності не забезпечать попит на струм. Розрахунки Міненерговугілля свідчать, що реабілітація основних фондів галузі потребує залучення 115 млрд грн у найближчі п'ять-сім років.

Міністр енергетики Юрій Продан. Фото kmu.gov.ua

На думку начальника відділу Інституту економіки та прогнозування НАНУ Віктора Ліра, критичне зношення фондів ПЕК змушує уряд змінити інвестиційну політику.

Кабмін готує до приватизації енергопостачальні та теплові енергогенеруючі компанії. Нова концепція приватизації в електроенергетиці пропонує значно більшу кількість активів для продажу, декларуючи необхідність у стратегічних інвесторах та конкурентних приватизаційних угодах.

Однак українська енергетика має низький рівень капіталізації. За час першої хвилі кризи енергогенеруючі компанії втратили 75% вартості. У 2009 році їх сукупна ринкова вартість становила 1,6 млрд дол порівняно 6,4 млрд дол у 2007 році.

Капіталізація енергорозподільчих компаній у 2013 році порівняно з 2007 роком скоротилася на 80%. З урахуванням економічної кризи і зношення фондів через інвестиційні ризики закономірне подальше падіння вартості компаній. Перед запуском нової приватизаційної хвилі необхідно індексувати основні фонди.

Найбільш інвестиційно-привабливими є підприємства електроенергетики Харківської, Донецької, Дніпропетровської і Київської областей. Міста цих регіонів розвиваються найбільше активно. Там триває інтенсивне будівництво, росте промисловість, збільшується кількість населення.

Найменш інвестиційно привабливими є підприємства електроенергетики Тернопільської і Закарпатської областей. Це пов'язано з низьким рівнем розвитку енергоємних сфер промисловості і високим рівнем міграції населення у країни ЄС.

Це обумовлює зниження потреби у житловому будівництві та будівництві і реконструкції енергопостачальних підприємств.

* * *

Експерти Інституту економіки та прогнозування стверджують, що приватизація держмайна в Україні не стала інструментом формування конкурентної ринкової економіки. Функція управління держмайном здійснюється неефективно.

Понад 500 підприємств з 4 тис, у яких понад 50% належить державі, - на стадії банкрутства. У понад 400 підприємствах розмір державних корпоративних прав недостатній для здійснення державою управлінських повноважень. Діяльність державних компаній та їх корпоративне управління непрозорі і малоефективні.

Всі енергетичні компанії знаходяться під впливом фінансово-промислових груп, хоча де-юре ці підприємства залишаються у держвласності. Це унеможливлює стратегічні рішення щодо приватизації галузі і пошуку ефективного власника.

Необхідно ухвалити закон "Про особливості приватизації майна у паливно-енергетичному комплексі". Документ слід узгодити із змінами правил оптового ринку електроенергії. Потребує вдосконалення система банкрутства підприємств електроенергетики, вирішення питання про реструктуризацію заборгованості.

Відновлення Вуглегірської ТЕС після пожежі, серпень 2013 року. Фото kmu.gov.ua

Після приватизації можливе утворення вертикально-інтегрованих компаній. Можна об'єднати вугледобувні, переробні підприємства сектора та електростанції, які працюють на вугіллі. Це найбільш перспективний варіант вертикальної інтеграції.

Однак процеси злиття та поглинання мусять бути цивілізованими. Вони повинні відбуватися через трансакції на фондовому ринку, а не шляхом рейдерства.

Приватизація у сучасних умовах не створить потужного інвестиційного ресурсу для розвитку енергетики. Їй повинна передувати низка рішень щодо розвитку ринку електроенергії, розробка умов та договорів з потенційними інвесторами щодо інвестиційних зобов'язань та спільної відповідальності держави і бізнесу.

Світовий досвід доводить, що однозначних рецептів стосовно форми власності в енергетичній сфері нема. Ефективність компаній більше залежить від рівня співробітництва між державою, бізнесом та суспільством.

Один з варіантів реформування - створення публічних акціонерних компаній. Ключовою вимогою такої компанії є прозорість її діяльності. Інша умова - вільний обіг її акцій на фондовому ринку. Джерелом залучення коштів є випуск акцій.

Зважаючи на світовий досвід, публічні акціонерні компанії в ПЕК України доцільно створювати у сферах діяльності природних монополій, наприклад, у секторі транспортуванні електроенергії і газу, а також у сфері особливих державних інтересів - комбінованому виробництві струму і тепла для населення.

У країнах, де не заборонена приватизація магістральних нафтогазових трубопроводів та АЕС, у цих секторах теж створюються публічні компанії.

Передумовами створення публічних акціонерних компаній в енергетиці повинні стати розвиток національного фондового ринку та прийняття закону про основи функціонування публічних акціонерних компаній.

Структура власності та виробничих потужностей

Джерело: Міненерговугілля