Чи виграє НКЦПФР війну зі "сплячими" акціонерними товариствами?

Останні п'ять-сім років на фондовому ринку України існує красива традиція в стилі Дон Кіхота та вітряних млинів. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку оголошує джихад так званим технічним цінним паперам. Цю слушну ініціативу вітають усім ринком, але після проголошення війни мало що змінюється.

"Мертві" цінні папери продовжують існувати, і стабільно користуються попитом торговців та великого бізнесу. А після введення акцизів на технічні цінні папери, деякі біржі завдяки акціям "мертвих" компаній навіть виходять у лідери фондового ринку.

Цього року комісія знову обіцяє знищити таке ганебне явище. НКЦПФР планує зупинити обіг акцій 5-6 тисяч компаній, які не проводять зборів акціонерів та існують лише на папері.

Про це повідомив голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тевелєв. На його думку, це має примусити їхніх власників і менеджерів привести діяльність компаній у відповідність з вимогами закону "Про акціонерні товариства".

За традицією, голова НКЦПФР пожалівся, що проблема "сплячих" акціонерних товариств дісталася країні як спадок приватизації, і вирішується лише Комісією. Хоча, звісно, це не зовсім так. Кілька місяців тому структура Тевелєва підтримували урядовий законопроект щодо введення акцизів на операції з цінними паперами. Але, як і пророкували незалежні експерти, цей механізм поки працює геть не так, як це було обіцяно. Він лише перерозподілив ринок технічних цінних паперів на користь деяких бірж.

Аналітики схвалюють чергову війну НКЦПФР проти неефективних "акціонерок", але зауважують, що на цю роботу у регулятора не може не вистачити ресурсів. Крім того, є загроза, що замість того, щоб регулювати діяльність тих, хто "живий", Комісія боротиметься з "мертвими".

"Мені здається, повинна бути введена серйозна відповідальність власників і керівників (колишніх керівників) компаній за невжиття заходів щодо їх ліквідації в разі, якщо компанія явно підлягає ліквідації у зв'язку з невиконанням елементарних вимог законодавства. Співробітники регулятора не повинні виконувати роботу власників і директорів", - підкреслив голова Наглядової ради Українського інституту корпоративного управління Олександр Окунєв.

Природній відбір

У вітчизняному законодавстві відсутня така термінологія як "сплячі акціонерні товариства" або "сплячі акціонери" (відомішим є вираз "мертві душі"). Ці терміни не мають широкого вжитку і зрозумілі фахівціям фондового ринку. Хоча, деякі з експертів навіть примудрюються не стикалися з вживанням цих виразів.

Під "сплячими АТ" мають на увазі "технічні" компанії, які створювалися колись для якоїсь однієї угоди, або залишилися в наслідок від приватизації (коли майно компанії було розпродане, але закрити її ніхто не схотів). Оскільки ліквідувати компанію в нашій країні значно складніше, ніж створити, таких структур безліч.

Фото newsradio.com.ua

Вони, звісно, не розглядають свою організаційно-правову форму як засіб залучення капіталу для ведення бізнесу.

Ще до одної категорії "сплячих" товариств належать АТ, більша частина яких є середніми підприємствами, де сформований мажоритарний пакет акцій, але є істотна частка "сплячих акціонерів".

"В умовах економічної кризи вони не можуть здійснити всі дії, які вимагає від АТ законодавство. До таких можна віднести, наприклад, товариства із внутрішнім корпоративним конфліктом, через який акціонери не можуть провести загальні збори, тощо", - пояснює глава інвестиційної групи "ТАСК" Сергій Бродович.

Комісії доведеться подати тисячі позовів

Щоправда, механізм призупинення обігу малює для Нацкомісії жахливі перспективи.

За даними НКЦПФР, на сьогоднішній день зареєстровано близько 25 тисяч АТ. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", який набрав чинності з січня цього року, дає можливість Комісії ініціювати позови про припинення діяльності таких структур.

Метою таких позовів можуть бути такі акціонерні товариства, які два роки поспіль не подають звітність, не скликають загальні збори (такі компанії складніше виявити), і в яких не призначені органи управління, передбачені законодавством.

Наразі НКЦПФР відпрацьовує інформацію щодо наявності підстав для звернення до суду щодо таких відкритих акціонерних товариств, як "Хлібозавод №4", "Черноморагроспецмонтаж", "Агроспецпостач", "Ніколаєвглавпостач", "Облагропромтехніка", "Ветпромпостач", "Золотий колос".

Можна почати непокоїтися за Комісію. Потенційне поле для подання позовів – надто широке, і юристам НКЦПФР доведеться жити в судах. Навіть якщо державному органу не доведеться сплачувати судове мито, йому доведеться витратитися на папір та, скоріше за все, на подання позовів до різних територіальних судових органів. Це колосальні витрати, грошей на які у НКЦПФР напевно немає. Отже, черговий джихад проти технічних цінних паперів може виявитися неефективним.

Фото investgazeta.net

Згідно даних Агентства розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ), тільки 8 826 АТ розкрили звітність за 2011 рік в загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів stockmarket.gov.ua. В 2012 році таких компаній було ще менше – 7833.

Якщо у 2009 році (рік прийняття Закону про АТ) кількість акціонерних товариств перевищувало 30 тисяч, то сьогодні, за словами Окунєва, привели свою діяльність у відповідність до вимог нового законодавства лише близько 12 тисяч.

Інші живуть за принципом "не поспішай виконувати - скасують". Це великі виробничі компанії, для яких зміна найменування тягне занадто великі витрати на отримання нових ліцензій, дозволів тощо.

Ще близько 1000 невеликих компаній, для яких приведення діяльності у відповідність з новим Законом про АТ дорого і позбавлене сенсу, перетворюються у ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю чи інші організаційно-правові форми.

Справжніх "акціонерок" в Україні 3-4 десятки. Інші ж знаходяться в різному ступені "акціонерної занедбаності". Деякі з них (їх кілька сотень) навіть не зареєстрували випуск акцій, тобто їх купівля-продаж є кримінально караним злочином.

"Такі кричущі порушення закону допускає не тільки приватний бізнес. Мені відомі АТ, акції яких на 100% належать державі, які теж не зареєстрували випуск акцій, тобто роками допускають грубі порушення закону. По ідеї, вони теж підлягають ліквідації", - говорить Окунєв.

Існує попередній підрахунок. Якщо держава дійсно планує викорінити "мертві" АТ, то за кілька років через введення більш жорстких вимог у корпоративному законодавстві число акціонерних товариств може скоротитися з 25 тисяч до 400-500.

Чому серед "фізиків" багато ліриків

В Україні фізичних осіб, які набули прав власності на цінні папери в ході приватизації та займають пасивну позицію (тобто, не відвідують зборів акціонерів, тривалий час не виходять на контакт, не приймають участь у життєдіяльності підприємства), фахівці поділяють на кілька груп.

За словами директора АРІФРУ Юрія Бойка, до категорії "незнаючих " належать люди, які з різних причин не знають, акціонерами яких товариств вони виступають. Причини появи цієї групи - зміна паспортів, прізвищ, адрес проживання, вступ або в невступ у права спадщини, іноді проста забудькуватість. В багатьох з них досі зберігаються паперові сертифікати на колись отримані акції, хоча реєстраторів вже не існує, і паперові акції потрібно дематеріалізувати (перевести в електронний вигляд).

До "економічної" категорії відносять акціонерів, які знають, що вони є власниками акцій певних товариств, і навіть оформили право власності на них, але не вживають ніяких дій щодо корпоративного управління через відсутність економічного сенсу або незгоди зі сформованою вартістю акцій. Грубо кажучи, такими є більшість міноритарних акціонерів в Україні.

"Втраченими" називають акціонерів, які іммігрували за кордон, або померли, не залишивши після себе спадкоємців.

"Складність полягає у тому, що акціонерне товариство не може знати справжніх причин поділу цих категорій, тому що в основному не має встановленого зв'язку з міноритарним акціонером", - зауважує Бойко.

Згідно інформації НКЦПФР, нині близько 60% "акціонерок" провели дематеріалізацію своїх цінних паперів. Але цей процес проходить не так активно, як би хотілося. Найближчим часом щодо компаній, які не зробили дематеріалізацію, регулятор застосовуватиме більш жорсткі заходи впливу, в тому числі зупинку обігу акцій. Разом з тим, Комісія не збирається масово анулювати випуски акцій всіх таких підприємств, оскільки тоді їхні акціонери перетворяться у власників простих папірців, і не зможуть довести причетність до підприємства та повернути вкладені гроші.

Так свого часу тисячі українців стали власниками папірців на ім'я "акції". Фото Володимира Фаліна

"Коли створювалося АТ, фізособи, нинішні власники акцій, вносили деякі матеріальні засоби, відповідні вартості акцій, які отримували натомість Зараз це підприємство може не працювати, але, можливо, у нього з'являться інвестори, і акціонери - приватні особи колись все ж зможуть отримати якусь частину прибутку або компенсацію за можливий викуп", - пояснює директор департамента корпоративного управління і корпоративних фінансів НКЦБФР Алла Папаіка.

За її словами, зараз Комісія розробляє законопроект, що вводить процедуру сквіз-аут (squeeze out), яка дозволяє міноритаріям акціонерних товариств вимагати викупу їх акцій, у випадку якщо 95% і більше цінних паперів товариства сконцентровані в руках одного власника. Якщо такий акт буде прийнятий парламентом, то зможе полегшити долю акціонерних товариств, у яких багато неефективних акціонерів. Хоча, звісно, може бути інше рішення – акціонери можуть просто вивести у вільний оберт 5,1% акцій.

"Боротися з невиконанням емітентами вимог закону можна і потрібно. Головне, щоб при цьому не постраждали акціонери, нехай навіть і теж "сплячі", - говорить керуючий директор інвестиційної компанії "Універ" Олексій Сухоруков.

Втім, з’являються сьогодні ідеї щодо того, щоб "прописати" відповідальність акціонерів-фізосіб за наслідки невиконання ними вимог Закону "Про АТ".. На щастя, всі опитані ЕП експерти одностайні в тому, що "карати" таких власників акцій не потрібно.

Один зі співрозмовників розповів повчальну історію щодо долі акцій, власники яких "загубилися". Студенти в Ленінграді зняли кімнату і під час ремонту під шпалерами виявили наклеєні на стіну в якості "грунтовки" акції на пред'явника однієї німецької компанії. Мабуть, господар квартири не знав німецьку. Молоді люди відклеїли цінні папери та успішно їх продали, хоча вони були випущені до другої світової війни. Ця бувальщина підтверджує думку, що власник не зобов'язаний постійно бути активним, але й позбавлятися від нього немає підстав.

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ

Олександр Окунєв, голова Наглядової ради Українського інституту корпоративного управління

- Найбільше вражають масштаби проблеми, яку обговорюємо. На сьогодні не є публічним (ПАТ) або приватним (ПрАТ) акціонерним товариством, тобто вже два роки грубо порушують закон такі гіганти нашої індустрії, як відкриті акціонерні товариства "Турбоатом", "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", "Запоріжсталь" і багато-багато інших".

У тому, що так відбувається, винні розробники Закону "Про акціонерні товариства". При перетворенні у ПАТ та ПрАТ цілком можна було обійтися без обов'язкової зміни найменувань, передбачивши, що ВАТ з кількістю акціонерів понад 100 автоматично з такого-то числа починають виконувати вимоги до ПАТ, і ніякої зміни найменування не потрібно. А значить, не йшлося би про необхідність переоформлення автотранспорту, прав на нерухомість, дозволів, ліцензій тощо.

Що стосується проблеми міноритарних акціонерів, які отримали акції в ході приватизації, і не можуть їх продати, то законодавство йде шляхом захисту їх прав. З'явився механізм обов'язкового викупу акцій. Товариство зобов'язане викупити акції акціонерів, які голосували на зборах проти збільшення або зменшення статутного капіталу, прийняття рішень про укладання великих угод, реорганізаційних процедур.

У найближчому майбутньому буде вдосконалений механізм обов'язкового викупу акцій міноритарних акціонерів у разі переходу прав на контрольний пакет акцій. Іншими словами, той, хто купив контрольний пакет акцій, повинен буде купити акції у всіх акціонерів, які цього вимагають. З часом всі бажаючі зможуть за більш-менш пристойною ціною свої дрібні пакети продати.

Якщо давати пораду "взагалі", то я б рекомендував громадянам - дрібним акціонерам українських компаній - свої акції продати. На жаль, сподіватися на те, що мажоритарій дозволить їм на цих пакетах розбагатіти, не доводиться - у нього просто немає для цього ніякого стимулу.

Олена Васильченко, керівник проектів ПрАТ "КІНТО"

- Прикінцеві положення Закону "Про депозитарну систему" передбачають, що власник цінних паперів, які були дематеріалізовані, зобов’язаний:

(1) звернутися до обраного емітентом зберігача та укласти з ним договір про обслуговування рахунка в цінних паперах від власного імені, або

(2) здійснити переказ прав на цінні папери на свій рахунок в цінних паперах, відкритий у іншого зберігача.

У разі, якщо акціонер протягом одного року з дня набрання чинності цим законом не здійснить одну з таких дій, його акції не враховуватимуться при визначенні кворуму та при голосуванні в органах товариства.

Ці вимоги змушують акціонера "прокинутися" та здійснити дії, пов’язані з певними витратами. Лише невелика кількість зберігачів бере плату тільки за проведення операцій на рахунку, наприклад, зарахування або списання цінних паперів. Більшість встановлюють так звану "абонентську плату" за обслуговування рахунку акціонера.

Таким чином, звернувшись до зберігача та уклавши з ним договір, як цього вимагає Закон, акціонер несе додаткові витрати, і виходить, що акції, отримані свого часу "задарма", не лише не приносять доходу у вигляді дивідендів, але й вимагають постійних додаткових витрат "на своє утримання".