Кіпрський землетрус

Фото nytimes.com

"Різниця між вчинками Швейцарії та Кіпру: Швейцарія видала інформацію, а Кіпр лізе в кишеню". Грубо кажучи, відібравши відсотки, Кіпр пішов би проти всіх "понять". А це загрожувало б усій "офшорній системі" світу.

Економічна криза у невеликій острівній державі, де живе всього 800 тисяч людей, сколихнула увесь світ. Принаймні, всю заможну Європу.

Кілька днів тому президент Кіпру - популярного серед представників колишнього СРСР офшору - захотів отримати з "клієнтів" трохи грошей. Трохи - це 5,8 млрд євро.

Цю не таку велику суму чиновники острова вирішили отримати одноразово, стягнувши податок з власників депозитів. Якщо вклад до 100 тис євро, планували отримати 6,75% від усіх грошей, якщо більше - 9,9%.

Достеменно невідомо, чи стосувалася ця пропозиція усіх вкладів - фізосіб і компаній, але відразу після оголошення про такий намір до банків кинулися вкладники, аби вивести свої гроші з кіпрських рахунків. Але зась: вони не могли цього зробити.

На 18 березня було анонсоване екстрене засідання парламенту, який повинен був схвалити примусове стягнення грошей. До прийняття рішення влада закрила всі банки і обмежила видачу готівки з банкоматів. Жителі острова вийшли протестувати.

Міністри фінансів країн єврозони заявили, що тягар одноразового збору не повинні відчути дрібні вкладники. Далі з'явилися пропозиції змінити формулу оподаткування - звільнити від оподаткування дрібні вклади і збільшити навантаження на великі.

"Дрібні" - це мешканці Кіпру, зазвичай не надто заможні. "Великі" - то іноземці, що використовують Кіпр як офшор. Вони тримають у банках острова кошти, які вивели із своїх країн. Ці люди за визначенням належать до заможних верств населення.

Схоже, в ту мить в українських власників бізнесів додалося чимало сивого волосся. Кіпріоти захотіли отримати 7-10% не від зароблених відсотків за банківським депозитом. Вони захотіли отримати ті гроші, які їм віддали на зберігання.

Компанії-нерезиденти, пов'язані з групою "Приват" Ігоря Коломойського

Джерело: Державна податкова служба

Гарантії за цими вкладами були особливі. Кіпрські банки, безперечно, знали власників грошей. Хто б не ховався за підставними особами - номінальними власниками, він зобов'язаний назвати себе банку, в якому відкриває рахунок.

Отже, для них це звичайні вкладники, лише з підвищеним рівнем таємності. У багатьох випадках ці люди не хочуть гласності, тому сподіваються на порядність тих, кому довіряють свої збереження. І тут раптом таке. "Негідники. Це їм так просто не мине", - так відреагував на ці новини власник одного з кіпрських офшорів.

Його можна зрозуміти. Якби він знав, що на нього очікує така халепа, він зберігав би гроші на Британських Віргінських островах, на Джерсі чи деінде. Навіть Швейцарія, яка видала владі США та Німеччині прізвища власників офшорних рахунків, не дозволила собі займатися конфіскацією.

Події після оголошення фінансової війни почали розвиватися дуже бурхливо. Не дивно, що ідея "постригти" банківські рахунки особливо гостро була сприйнята саме у Росії. У деяких містах острова можна чути російську мову так само часто, як і грецьку. Реакція бізнесу РФ була однозначною: це експропріація.

Це не дивно - за даними Moody's, російські банки і компанії зберігали у банках Кіпру понад 30 млрд дол. Президент Росії Володимир Путін назвав наміри кіпрської влади "несправедливими, непрофесійними і небезпечними".

На диво, виклала свою точку зору Німеччина, але з інших позицій. Вона є головним донором єврозони, і дії кіпріотів могли зашкодити фінансовій системі ЄС. Зокрема, виник би надвеликий відтік вкладів, і рятувати кіпрські банки довелося б ЄЦБ.

Фото euronews.com

Цікаво, що владу Кіпру до таких дій підштовхнула саме Німеччина. Мітингуючі острова несли плакати, які звинувачували у втраті грошей саме Ангелу Меркель. Люди навіть вдерлися до подвір'я німецького посольства, і скинули прапор країни.

Отже, ініціатива стягнення податку з власників рахунків могла бути такою собі психічною атакою, призначеною для німців. Мовляв, давите нас - отримайте.

Треба віддати належне Німеччині: психічна атака проти неї не спрацювала. "Нам дуже шкода, але публічні протести не мають вимагати від нас прийняття нераціонального рішення", - зазначив міністр фінансів країни Вольфганг Шаубле.

Проте провідна країна єврозони таки стурбована: відтік вкладів з кіпрських банків доведеться перекривати ЄЦБ. В Євросоюзі нікому не потрібна ще одна Греція.

Що цікаво, українська влада проблеми Кіпру фактично не коментувала. Хоча за словами екс-заступників голови НБУ Ярослава Солтиса і Олександра Савченка на Кіпрі "зависли" великі гроші українського бізнесу. Савченко називав цифру 12-13 млрд дол, а Солтис казав, що це 25 млрд дол.

Вітчизняні олігархи зробили вигляд, ніби їм все одно. Однак, на відміну від Ріната Ахметова, Дмитро Фірташ хоча б не вдавав, що не має офшорів на Кіпрі.

Компанії-нерезиденти, пов'язані з групою СКМ Ріната Ахметова

Джерело: Державна податкова служба

Прес-служба групи СКМ Ахметова, який напевно полюбляє кіпрські схеми, заявила: "Рішення парламенту Кіпру про часткове списання коштів з депозитів у банках цієї держави ніяк не позначиться на фінансовому стані групи СКМ".

Фінансовий директор Group DF Дмитра Фірташа Ганна Овдієнко також особливо не переймалася: "На бізнесі Group DF це рішення не особливо позначиться. Ми не збираємося закривати наші кіпрські компанії, не плануємо робити будь-яких кроків щодо наших фінансових ресурсів на Кіпрі".

Олімпійській спокій випромінював і прем'єр Микола Азаров. За його словами, серйозного впливу на Україну наміри влади Кіпру мати не будуть. Втім, прем'єр не зміг назвати обсяг українського капіталу на Кіпрі.

Відмова від експропріації

Згодом парламент Кіпру відмовився підтримувати ініціативу свого президента. Ніби нічого й не сталося. Однак проблема незбалансованого бюджету країни залишилася. Видатки залишаються вищими, ніж доходи.

Насправді негаразди на Кіпрі почалися ще рік тому, а на початку 2013 року стало зрозуміло, що острову загрожує банкрутство. Ця країна входить у єврозону. Її банкрутство спровокувало б новий виток фінансової кризи у ЄС.

Острівна влада попросила допомоги у Євросоюзу, мотивуючи це необхідністю убезпечити євро. У минулу суботу в Брюсселі було ухвалене рішення про надання Кіпру допомоги від ЄС та МВФ у розмірі 10 млрд євро.

На фоні Греції, розмір допомоги якій обчислювався сотнями мільярдів, - це копійки. Але Європа зажадала, щоб острів забезпечив хоч якісь свої надходження. Зокрема, Німеччина від імені усіх країн ЄС вимагала урізати дефіцит бюджету. На тлі таких негараздів Кіпр залишався "податковим раєм", де обертаються грандіозні кошти.

Формально острів не є офшором, адже вступив до ЄС. Втім, там діє дуже вигідна схема оподаткування: ставка податку на прибуток 10%, а на деякі види доходів - 0%.

Український бізнес роками використовує Кіпр у своїх схемах "податкової оптимізації", під якою розуміють цілковите ухилення від сплати податків. Всі українські олігархи мають кіпрські компанії, які володіють найбільшими підприємствами, і де осідає прибуток від їх діяльності.

Щороку звідти заходять в Україну мільярди доларів, і десятки мільярдів йдуть туди з України, осідаючи на рахунках фірм-пустунок, створених фінансово-промисловими групами. Особливо їх приваблює те, що на Кіпрі майже нереально відстежити походження грошей та їх кінцевих власників. А схем "оптимізації" - безліч.

Достатньо сказати, що за 2010-2011 роки українські банки перерахували на Кіпр астрономічну суму - 51 495 млн дол. Це обсяг цілого державного бюджету.

Виведені гроші вертаються назад, але вже у вигляді "іноземної інвестиції". Офіційно Кіпр, який трохи більший за найменшу область України - Чернівецьку, є найбільшим інвестором у вітчизняну економіку.

І це тільки Україна. Скільки грошей виводиться на Кіпр, наприклад, Росією, взагалі важко уявити. У сусідів середземноморський острів також шалено популярний. Наприклад, існує навіть кіпрська "дочка" банку ВТБ, 75,5% якого належить державі Росія. Має свою кіпрську філію й український Приватбанк Ігоря Коломойського.

Компанії-нерезиденти, пов'язані з групою "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина

Джерело: Державна податкова служба

Відтак, народилася ідея обкласти разовим податком. Однак влада Кіпру ніяк не могла наважитися на цей сенсаційний крок. Засідання парламенту з цього приводу кілька разів переносилося, а міністр фінансів республіки їздив до Москви з проханнями врятувати країну від дефолту.

Але кіпрські депутати відмовилися підтримати ці заходи. Втім, ввечері того ж дня центробанк Кіпру заявив, що фінустанови республіки лишатимуться закритими принаймні до 26 березня.

Влада "податкового раю" продовжувала пошук рішення. На ранок четверга з'явилася інформація, що уряд республіки обговорює загадковий "план Б", як зібрати 5,8 млрд дол для отримання міжнародної допомоги.

Як повідомляли ЗМІ, одним з варіантів є створення спецфонду, до якого близько 560 млн євро внесе кіпрський центробанк за рахунок продажу резервів золота, а близько 500 млн євро - кіпрська церква, яка запропонувала уряду закласти свою нерухомість.

Цього ж дня керівництво центробанку Кіпру почало заспокоювати світ. Заступник голови центральної фінустанови острова Евдокімос Ксенофонтос заявив, що депозити іноземних вкладників в кіпрських банках будуть захищені. "Це було б крадіжкою", - сказав він.

21 березня агентство AFP повідомило, що влада Кіпру остаточно відмовилася від ідеї оподаткування вкладів. Агентство зазначило, що такий збір не буде введений за будь-якого варіанту отримання допомоги від міжнародних кредиторів.

Згідно з повідомленням, лідери парламентських партій Кіпру після зустрічі з президентом країни Нікосом Анастасіадісом таки погодилися створити спецфонд на основі державних активів. Кошти такого фонду підуть на випуск держоблігацій.

Олігархи залишаться на Кіпрі

Начебто, нічого й не трапилося, але, як кажуть, у користувачів офшору "залишився неприємний осад".

Втім, як повідомляло агентство Reuters з посиланням на фінансових аналітиків, внаслідок "стрижки" на Кіпрі надходження в Україну іноземних інвестицій, левова частка яких має острівну прописку, може знизитися. Справді, чого можна чекати від країни, влада якої здатна заблокувати рахунки - фактично вкрасти чужі гроші?

Єдиним можливим рішенням є перенесення левової частини коштів до іншого офшору - нехай він навіть є дорожчим. Принаймні Британські Віргінські острови ніколи не намагалися вкрасти чуже. Але щодо України є один цікавий момент.

Законодавство нашої держави не вважає Кіпр офшором. Це єдиний виняток із загальних правил. Гроші, які виводяться на острів, не відстежуються як такі, що виводяться з країни, і з них не беруться додаткові податки. Тобто, Кіпр - це дірка у податковому полі України. Всі про це знають, але ніхто не наважується щось змінити.

Компанії-нерезиденти, пов'язані з групою "Фінанси та кредит" Костянтина Жеваго

Джерело: Державна податкова служба

У минулі роки віце-прем'єр Сергій Тігіпко намагався законодавчо визнати Кіпр офшором. І що? Після того, як він попіарився з цією ідеєю, ініціатива кудись зникла.

Отже, для вітчизняних олігархів не залишається нічого іншого, як продовжити працювати з Кіпром. Але, мабуть, тримати великі гроші на рахунках банків цієї країни вони вже не будуть.

Хто гарантує безпеку

Відмова від скандальної "стрижки" є цілком зрозумілою. Позиція влади Кіпру в цьому питанні була уразливою: податок на дохід від депозитів - це одна справа, а вилучення відсотків з тіла депозиту могло спровокувати величезну кількість судових позовів з поганими для острова перспективами.

Отже, згодом гроші все одно довелося б повернути.

Те, що ініціатива "стрижки" виходила з Європи, де першу скрипку грає Німеччина, теж зрозуміло. Німеччина втомилася платити за "бідних родичів", щоб рятувати всю єврозону. Які саме гроші обертаються на кіпрських "пустунках" і осідають на місцевих рахунках, розуміють всі. Принцип простий, як двері: грабуй награбоване.

Однак таке рішення, за прогнозом одного з експертів ЕП, могло викликати масовий відтік депозитів з банків Кіпру. А це, у свою чергу, могло б створити країні набагато більші проблеми. "Відтік частини вкладів, який напевно станеться, може "завалити" банківську систему Кіпру", - сказав експерт.

Хоча податок і не був введений, очевидно, що відтоку коштів не уникнути. Така ціна різких заяв, яку острів змушений буде заплатити.

Останні події підштовхнули до обговорення ще однієї проблеми. На Кіпрі квітне інститут номінальних утримувачів, який так полюбляє, зокрема, й український бізнес.

Це коли, наприклад, номінальним власником української будівельної корпорації, яка отримує мільярдні держзамовлення, є якась кіпрська вчителька йоги або ризький бомж. Такий "бомж" діє, наприклад, на підставі генеральної довіреності від справжнього бенефіціара, яка захована десь у сейфі.

Розмови про ненадійність цього інституту точаться давно. Номінальний власник цілком може уявити себе справжнім власником. А далеко не всі реальні "дони" зможуть офіційно заявити, що всі острівні компанії і гроші - насправді їхні. Тоді виникнуть логічні питання про походження статків.

Компанії-нерезиденти, пов'язані з групою "Інтерпайп" Віктора Пінчука

Джерело: Державна податкова служба

Та й нема сенсу присилати до Кіпру кілерів, аби покарати усіх номінальних утримувачів. Повернути активи це не допоможе. Цього не відбувається тільки тому, що держава, яка створила офшорну юрисдикцію, гарантує недоторканність власності і конфіденційність. Це один з базових принципів. Проте він не є непохитним.

Недавно одна з найпопулярніших фінансових гаваней - Швейцарія - ухвалила рішення про розкриття таємниці вкладів. Це змусило великий бізнес говорити про можливість переведення справ в Об'єднані арабські емірати або Гонконг.

Кіпр хотів піти ще далі, порушивши не тільки принцип конфіденційності, а й принцип недоторканості. "Різниця між вчинками Швейцарії та Кіпру: Швейцарія видала інформацію, а Кіпр лізе в кишеню", - заявив ЕП експерт однієї з міжнародних фінансових компаній.

Грубо кажучи, відібравши відсотки, Кіпр пішов би проти всіх "понять". А це загрожувало б усій "офшорній системі" світу, яка тримається на принципах конфіденційності та недоторканості. Кому вірити після такого?

Наразі постраждала репутація лише Кіпру, але які наслідки матимуть ці події, невідомо. Схоже, настають часи, коли будь-які гарантії не коштують паперу, на якому вони написані.