Кому потрібен біоетанол

В Україні почав діяти закон, який регламентує додавання в моторне пальне біоетанолу.

Поки що на ринку нема одностайної думки щодо цього питання. Не поспішає вносити ясність і Міненерговугілля, яке недавно отримало нового міністра.

Закон про виробництво та використання моторного пального з вмістом біокомпонентів передбачає, що в пальному, яке виробляється та реалізується в Україні, повинна міститися певна частка біоетанолу.

Процес додавання поки є добровільним, з 2014 року стане обов'язковим, а після цього відсоток спирту буде зростати. Як це виглядатиме у часі, показано в таблиці.

Рекомендувавши додавати біоетанол, Міненерговугілля залишило собі рік на те, щоб розібратися з наслідками.

Це був дипломатичний крок, аби не ставати на жоден з боків - ні зацікавлених у додаванні біоетанолу, ні супротивників.

Трохи про те, що таке біоетанол. Це зневоднений спирт, який може додаватися до складу звичайного моторного пального. За деякими властивостями він дещо відрізняється від нафтового пального, але в невеликих кількостях це не критично.

В принципі, для використання біоетнолу не варто було приймати окремий закон: діючий стандарт припускає можливість його використання. Частка біоетанолу - 5% - в бензині є і була легітимною до підписання відповідного закону. Тому біоетанол цілком законно міг опинитися у баку водія ще 2012 року.

Суперечка навколо біоетанолу стосується двох принципових позицій. Перша - вплив пального на двигун. Друга - особливості його виробництва та обліку. В суперечці беруть участь два табори: прихильники біоетнолу - часто його виробники - та супротивники - мережі АЗС та організації автодилерів.

Одна з таких дискусій відбулася на щорічній конференції Ukrainian petroleum market.

Гендиректор Всеукраїнськой асоціації автоімпортерів та дилерів Олег Назаренко зазначив, що існує низка проблем, з якими доведеться зіткнуся при використані пального з вмістом біоетанолу.

Зокрема, погіршення експлуатаційних властивостей, зменшення надійності роботи двигуна, збільшення викидів забруднюючих речовин.

"Більшість двигунів можуть використовувати пальне з вмістом 5% біоетанолу, а ось розмови про використання Е-10, пального з 10-відсотковою часткою біоетанолу, передчасні. Дві третини автомобілів в Україні не пристосовані для його використання. Для цього слід налаштовувати двигун", - переконаний він.

Експерт наголошує, що наразі не було жодних випробувань, які б показали безпечність використання такого пального і надали рекомендації автолюбителям.

Схожої думки притримується і директор департаменту з якості компанії "Паралель", оператора мережі АЗС, Олександр Тітов.

"В інструкціях автомобілів, які зійшли з конвеєра після 2006 року, написано, що вони можуть використовувати бензин з вмістом біоетанолу. Але зазначено, що у випадку виникнення неполадок слід використовувати звичайне пальне", - говорить він.

Крім того, спеціалісти наголошують, що використання бензину з частками біоетанолу вище 5% може стати причиною відмови від виконання гарантійних зобов'язань.

Насправді більшість трейдерів турбуються не через відмову в гарантійному обслуговуванні. Існують принаймні кілька інших важливих аспектів.

Перший - гігроскопічність спиртів. Тобто вони "витягують" на себе воду, яка є в пальному. Це може стати причиною розшарування рідини в резервуарі.

Оператори АЗС, які працюють з альтернативним пальним, мають окремі ємності, які перед цим "зачищаються" від так званої підтоварної води. Та може знаходитися в резервуарі під бензином, який легший за воду.

Фото wordpress.com

Другий - можливість виникнення необхідності в додатковій переробці та перевалці, якщо змішування бензину і біоетанолу буде дозволене на нафтобазах трейдерів.

За розрахунками Тітова, обладнання для змішування пального коштуватиме більше 100 тис дол на нафтобазу.

Звісно, ніхто не зацікавлений вкладати такі гроші заради рекомендованих 5%. Особливо якщо мережа має сотні АЗС.

Третій - біоетанол є клопітною справою. Особливо в сенсі його виробництва й обліку. Це підакцизний товар, який обкладається нульовою ставкою акцизу.

Тобто спирт, у який додається бензин, щоб його не можна було розлити у пляшки.

Однак його обіг все одно контролюють податківці. Держава втрачає акциз і бажає знати, що цей біоетанол залили в резервуар з бензином. Звісно, власники АЗС не хочуть зайвого клопоту лише через те, що виробники пролобіювали цей закон.

Прихильники ж біоетанолу наполягають, що з цим продуктом все гараз. Вони заперечують наявність будь-яких проблем з використанням такого пального.

"Ніякої різниці нема: енергетика і динаміка зберігається, змащувальні і антиокислювальні властивості теж. Проблеми з корозією вже вирішені. Навіть пальне Е-85 повною мірою виконує всі мастильні властивості традиційного бензину", - вважає Андрій Пушак з компанії Innospec, яка виробляє хімікати для пального.

Політику виробників щодо автолюбителів, які використовують пальне з біоетанолом, вони вважають недалекоглядністю самих автоконцернів, адже вони втрачатимуть ринки збуту.

"Якщо через два роки виробник транспортних засобів не буде писати в паспорті, що автівка може їздити на Е-35 (містить 35% спирту. - ЕП), він зробить стратегічну помилку", - вважає генеральний директор групи компаній "Техінсервіс" Ігор Щуцький.

Однак про такі високі відсотки вмісту біоетанолу в Україні не йдеться, хоча пальне з великою часткою спирту вже сьогодні пропонують станції "БРСМ".

Фото autosvit.com.ua

Виробники кажуть, що поступове застосування біоетанолу дозволяє позбавлятися нафтової залежності.

За оцінками "Техінсервісу", з 2014 року Україні знадобиться 225 тис тонн біоетанолу на рік при частці 5% і 315 тис тонн у 2016 році при частці 7%.

Теза про зниження нафтової залежності - дискусійна. За даними Міненерго, в січні-листопаді 2012 року Україна спожила 3,8 млн тонн бензину і 5,6 млн тонн "дизеля".

Відтак, зниження нафтової залежності на 5% - не аргумент на користь спирту.

В обсягах економіки він не вирішує нічого, адже це потребує додаткових вкладень, контролю за обігом спирту та напевно призведе до подорожчання пального.

Як "розпиляти" 600 млн грн

У чому ж справжня причина "біоетанольного" буму?

Сьогодні ємність ринку біоетанолу становить близько 120 тис тон на рік або 10 тис тонн на місяць. За словами Щуцького, якщо рахувати недобудовані потужності, то загальний річний обсяг біоетанолу може сягнути 340 тис тон. А сировини для виробництва біоетанолу - меласи - в країні більше, ніж потрібно.

Однак виробникам зарано плескати в долоні, допоки не визначено низку питань. Закон передбачає, що виробництво пального з додаванням біокомпонентів здійснюють підприємства, перелік яких визначає Кабмін за поданням профільного міністерства. Які це будуть компанії?

Не можна забувати про працюючі НПЗ та ДП "Укрспирт". Якщо будувати найгірший для ринку сценарій, то може статися, що змішувати пальне зможуть тільки "потрібні" НПЗ. І використовувати для виробництва треба буде, наприклад, не менше 50% біоетанолу, виробленого на підприємствах "Укрспирту".

Якщо згадати, що в Україні працює лише один нафтопереробний завод - Кременчуцький, то ситуація стає доволі цікавою. З якого б дива керівництво "Укрспирту" писало плани модернізації власних підприємств на 600 млн грн? Це може бути чудовим приводом для "розпилювання" бюджетних коштів.

Фото УП

Аграрний міністр Микола Присяжнюк заявляв про можливості виробництва 4 млн тонн біоетанолу. Україна ж споживає десь 10 млн тонн бензину і дизпального на рік.

Куди подінеться решта? Чи не йде мова про те, що підприємства "Укрспирту" будуть без сплати акцизу продавати спирт для виробництва "лівої" горілки?

Звісно, спиртовики кажуть, що біоетанол - геть інша рідина, яку не можна використовувати для виготовлення горілки. Може, так, а може, й ні.

Як би там не вирішило Міненерговугілля, схоже, що український підхід таки неоднозначний. Що роблять країни, які насправді турбуються про зменшення залежності від нафти?

Наприклад, Швеція. Після придбання автівки, яка використовує біогаз або етанол, громадянин може розраховувати на відшкодування витрат в розмірі до 3 тис євро, звільнення від низки податків, дешевше пальне за рахунок менших акцизів і навіть безкоштовне паркування в столиці.

В Україні все інакше: прийняли закон, ускладнили всім життя, створили загрозу подорожчання пального. А платитимуть за все кінцеві споживачі. Втім, в Міненерговугілля є принаймні рік на роздуми.