Інвесторам, що вкладають в альтернативну енергетику, можна починати панікувати.

Нібито не відбулося нічого несподіваного.

Всі ті, хто вкладають гроші в побудову вітряків, міні-ГЕС та інші види "альтернативки", знали, що з 2013 року умови отримання "зеленого тарифу" можуть погіршитися. І для того, щоб отримати бажаний "зелений тариф", доведеться витримувати жорстку норму - що велика частина комплектуючих та робіт мають бути вітчизняного походження. 30% для проектів, введених в експлуатацію після 1 січня 2013 року. 50% - після 1 січня 2014 року.

Ці вимоги до "місцевої складової" були внесені до закону "Про електроенергетику" у жовтні 2008 року. Тобто, ще на початку реалізації проектів в галузі відновлюваної енергетики девелопери та інвестори знали про наявність подібних вимог.

Однак інвестори сподівалися, що вдастся відстрочити введення драконівської норми щодо місцевої складової. Що вони встигнуть побудувати свої об'єкти, отримати надвисокий "зелений тариф", та лише після цього почнуть діяти жорсткі вимоги.

Але цього не сталося. 20 листопада Верховна рада затвердила законопроект №10183. Він зовсім не полегшує інвестиції в "альтернативку".

Якщо цей закон буде підписаний президентом, утвориться коло привілейованих "альтернативників", що використовують "зелений тариф" на найбільш вигідних умовах. Ними стануть Рінат Ахметов та Андрій Клюєв.

Перший з них - Ахметов - відкрито називає себе власником бізнесу, що виробляє електроенергію з вітру. Другий - Клюєв - всіляко відхрещується від своєї причетності до сонячних електростанцій. Проте ринок переконаний: це він.

Звісно, ЕП не має доказів, що саме Ахметов та Клюєв віддали наказ проштовхувати такий законопроект. Хоча автор документу депутат Ігор Глущенко вважається головним енергетичним лобістом Ріната Ахметова. Зокрема, створює найкращі умови роботи для Ахметова на ринку електроенергетики.

Але навіть якщо не простежувати зв'язки Глущенка з двома олігархами, останні мають бути дуже зацікавлені в прийнятті проекту №10183.

Потужні гравці встигли отримати дозволи на будівництво та ввести в експлуатацію свої об'єкти, тому для них будуть діяти спеціальні, набагато вигідніші умови отримання "зеленого тарифу".

Можливо, прийшов час доволі вигідно їх продати?

Фото УП

Всі інші "альтернативники" потрапили в доволі скрутне становище. Щоб отримати "зелений тариф", їм під час побудови своїх станцій доведеться використовувати певний відсоток українських компонентів.

Однак парадокс у тому, що в Україні вони не виробляються. З 2009 року, коли почав діяти "зелений тариф", ніхто навіть не зробив спроби розпочати виробництво. Не виключено, що такого не планували навіть два найбільші гравці.

Схоже, в їхніх планах було встигнути за три роки побудувати об'єкти, які будуть продавати вироблену електроенергію за надвисоким "зеленим тарифом", а потім - закрити ринок для всіх інших шанувателів "зеленої енергетики".

Плани перетворюються на реальність просто зараз.

Манна небесна: "Зелений тариф"

"Рятуйте екологію" - це казки для капловухого електорату. Принаймні, в Україні.

Насправді так звані зелені інвестиції полягають не в порятунку природи. До 2030 року "альтернатива" буде виробляти у кращому випадку 5% електроенергії, і це закріплено в проекті Енергостратегії. До речі, цей документ до болю нагадує російський, який теж не передбачає відмови від атомних та теплових електростанцій.

Бум альтернативної енергетики в Україні почався як гонитва за надприбутками. Інвестори почали вкладати гроші в альтернативну енергетику лише через те, що в Україні існує "зелений тариф". Різниця між ним і тарифами для населення є найвищою в Європі.

До 2030 року держава гарантовано купуватиме "чистий" струм за надвисокою ціною. Те саме роблять уряди багатьох країн, але в Україні ціни одні з найвищих.

Так, АЕС отримують за 1 кВт-год електроенергії лише 21 копійку, тоді як "соняшники" - 505,09 коп. Різниця - у 24 рази. За 1 кВт-год, вироблену "вітряками", держава платить 122,77 коп, "біомасовиками" - 134,46 коп, "даховиками" - 463 коп, малими ГЕС - 84,18 коп.

Таблиця. "Зелені тарифи" в Україні, листопад 2012

Джерело: НКРЕ

Це справжній Клондайк. Він з'явився невипадково. Ще наприкінці 1990-х в Україні були побудовані перші вітроелектростанції. Робили їх ентузіасти, які навіть виробляли двигуни для "вітряків" на вітчизняних підприємствах.

Вони ж на початку 2000-х першими почали говорити про "зелений тариф". Ці розмови почули деякі впливові бізнесмени, серед яких були Клюєв та Ахметов. Згодом ентузіасти розорилися, бо "альтернативка" виробляє дуже дорогу енергію, яку треба якось компенсувати. Проте розуміння, куди треба рухатися, залишилося.

Через багато років - у 2008 році - в Україні начебто зненацька приймається закон, який легалізує "зелений тариф".

Згодом урядова постанова та Податковий кодекс звільнили "альтернативників" від сплати ПДВ та імпортного мита під час ввезення обладнання для будівництва електростанцій. Крім того, сектор отримав пільги з податку на прибуток.

З 2009 року почали будуватися перші об'єкти, які повинні були отримати надвисокі тарифи, - "вітряки", а з 2011 року - сонячні станції. Завдяки "зеленому тарифу" найбільша у світі геліоелектростанція - "Перово" - тепер знаходиться в Україні.

Майже відразу ці ГЕС віднесли до проектів Клюєва, але той це спростовує. Публіці навіть показали австрійця, який назвав себе власником Activ Solar. І це при існуванні майже беззаперечних доказів причетності до компанії саме Клюєва.

Побачивши великі перспективи, в "альтернативу" почали вкладати інші компанії. Серед них - "Дтек" Ріната Ахметова. Недавно компанія здала в експлуатацію перші вітроустановки Ботієвської вітроелектростанції.

На що сподівалися інвестори

Профільні асоціації "альтернативників" уже заявили про крах їхніх проектів. Мовляв, закон "регіоналів" перекриває девелоперам доступ до грошей інвесторів та ЄБРР.

Зараз "альтернативники" масово будують об'єкти по всій Україні. За їхніми словами, їм не потрібні податкові пільги - достатньо лише існування "зеленого тарифу".

В жовтні до "альтернативної" лихоманки долучився Європейський банк реконструкції та розвитку. Він запропонував таким інвесторам фінансувати до 60% їх бізнесу за європейськими відсотками. Бажаючих вже виявилося більше 80-ти, тоді як від них вимагається лише довести, що вони отримають "зелений тариф".

Так ось: за проектом змін до закону про електроенергетику вони отримають "зелений тариф", але лише якщо будуть повністю виконані вимоги з "місцевої складової" - використання обладнання вітчизняного виробництва, що майже неможливо.

Процедура підрахунку місцевої складової тепер закріплена в законопроекті і розподілена по всіх складових "альтернативних" електростанцій.

На перший погляд - це полегшення. Діюча редакція закону "Про електроенергетику" передбачає більш жорсткі за часом вимоги до наявності "місцевої складової": 30% для проектів, введених в експлуатацію після 1 січня 2013 року, 50% - після 1 січня 2014 року.

То в чому ж проблема?

А в тому, що "альтернативники" не встигають отримати найбільш вигідний "зелений тариф". Дивіться самі. Чиясь турботлива рука прописала саме такі умови, які вигідні Ахметову та Клюєву.

Джерело: Проект закону про внесення змін до закону України "Про електроенергетику" (щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії)

"Альтернативники", за виключенням найбільших, не встигали побудувати свої об'єкти швидко. Проте, вони щиро вірили, що їм вдасться уникнути невигідного "зеленого тарифу". І мали декілька причин думати саме так.

По-перше, були відсутні будь-які нормативно-правові акти з цього приводу.

По-друге, в листопаді 2011 року депутат Ігор Глущенко вніс до парламенту законопроект, за яким проекти, що отримали дозвіл на будівництво до 1 січня 2012 року, звільнялися від дотримання вимог щодо "локальної складової".

На той момент в Україні будувалися три ВЕС - "Вітряний парк Новоазовський", "Вітряний парк Очаківський" - ООО "Фурлендер ВиндТехнолоджи", Ботієвська ВЕС - "ДТЕК", а також два проекти ВЕС, девелоперами яких були "Еко-Оптима" та ВАТ "Віндкрафт Україна".

Також йшло будівництво однієї з найбільших сонячних електростанцій "Перово" у Криму, девелопером якого є Activ Solar, та менших проектів - геліоелектростанції ВАТ "Енергоінвест" та малої ГЕС ВЕА "Новосвіт".

Ці проекти звільнили від дотримання вимог з "місцевої складової". Тобто їх власникам не потрібно було дотримуватися "місцевої складової" навіть на 15%.

Девелопери зізнаються: коли приймалися ці зміни, інвестори розраховували, що вони встигнуть почати свої проекти до цього часу. Тому тоді багато хто не вважав за необхідне здіймати галас. Втім, минув рік, і вікно можливостей зачинилося.

По-третє, остаточні документи, які б визначали порядок та процедуру підрахунку "місцевої складової", не з'являлися до самого вересня 2012 року. Їхня поява стала неприємною несподіванкою.

"Діюча редакція закону в частині "місцевої складової" набрала чинності у квітні 2009 року. Однак до вересня 2012 року уряд не прийняв нормативно-правові акти щодо процедури та методики її розрахунку, тому міжнародні компанії - виробники обладнання - не встигли локалізувати виробництво в Україні", - говорить генеральний директор консалтингової компанії IMEPOWER Юрій Кубрушко.

Тільки 24 вересня 2012 року Кабмін видав постанову №878, якою уповноважив Мінрегіонбуд розробити критерії для відбору експертних організацій, що визначатимуть "місцеву складову" в об'єктах відновлюваної енергетики. Список цих організацій відомство оприлюднюватиме на своєму сайті.

Також рішення уряду передбачає, що для підтвердження українського походження обладнання на митній території України застосовуються сертифікати походження товарів, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Постанову НКРЕ, яка описує порядок визначення питомої ваги українського походження у вартості будівництва об'єктів електроенергетики, Мін'юст зареєстрував лише 2 жовтня. Тобто між появою терміну "місцева складова" та її визначенням і порядком розрахунку минуло чотири роки. Тож ніхто не очікував, що вона виникне взагалі.

Останнім штрихом став затверджений 20 листопада законопроект №10183. Він запровадив поняття так званих сублімітів, які визначають фіксовані частки "місцевої складової" в кожній окремій частині обладнання чи робіт, пов'язаних з будівництвом електростанції. В тексті законопроекту це виглядає так.

"а) для об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), які виробляють електричну енергію з енергії вітру: 

б) для об'єктів електроенергетики, що використовують енергію сонячного випромінювання:

(і так далі - ЕП)"

Напередодні затвердження законопроекту учасники ринку були збентежені. За їхніми словами, ця таблиця не дає розуміння, що треба робити: набрати 50 балів із 100 чи прагнути максимуму? Складові повинні вироблятися в Україні на 100% чи на зазначену частку?

Загалом позиція гравців ринку полягає не в повному запереченні таких норм, а в їх поступовому застосуванні. Зокрема, йдеться про надання відстрочки застосуванню частини норм, що стосуються "місцевої складової", та про більш гнучкий алгоритм надання "зеленого тарифу" компаніям, які виконали вимоги не повністю.

"Ми не проти "місцевої складової", але вона має бути раціональною - на рівні 30%", - говорить голова представництва EuroCape в Україні Пітер О'Брайєн.

На думку Лоіка Лерміньо, голови Західно-кримської ВЕС, необхідно варіювати "зелений тариф". Наприклад, знижувати його для проектів з більш низькою "місцевою складовою" і підвищувати - для проектів з більш високою "місцевою складовою". Це, мовляв, буде премією для девелоперів, які інвестують в українське виробництво.

Є у них зауваження і щодо сублімітів, з яких складається досягнення цих 30-50% "місцевої складової". Наприклад, варто внести зміни, щоб у переліках для різних станцій фігурували саме ті частини та обладнання, які можуть купуватися в Україні, наприклад, кабелі чи трансформатори.

"Закон пропонує уніфікувати, що, наприклад, котел має фіксовану частку 35%, турбіна 25%, будівельні роботи 40%. Приносиш довідку - отримуєш "зелений тариф". Але такої деталізації потребують не лише котел та турбіна", - говорить директор НТЦ "Біомаса" Георгій Гелетуха.

За його словами, необхідно розділити систему газоочищення та золовидалення, трансформаторну станцію, які виробляються в Україні. "В такій редакції ми зможемо виконати вимоги в межах 30%", - додає менеджер.

Новоазовська ВЕС. Фото Vadim Shamdan

Девелопери проектів в Україні зазначають, що так швидко виконати вимогу щодо локальної складової на рівні 50% часто просто неможливо через відсутність виробництва обладнання чи вузлів.

"50% - це нереальній показник. Нереальний зараз, бо на ринку присутній лише один виробник промислових мегаватних турбін - українсько-німецьке СП "Фурлендер ВіндТехнолоджі", - зазначає менеджер проектів WKN Ukraine Марина Ясницька.

За її словами, потужність цього підприємства не може задовольнити всі потреби ринку. Планується, що 2013 року виробництво сягне 50 вітроустановок, а в 2014 році - ста, але "невідомо, чи цей план буде виконано".

На думку учасників ринку введення жорстких умов щодо "локальної складової" ставить під загрозу проекти в усіх галузях відновлюваної енергетики. Відтак, енергетики пропонують відстрочити введення вимог для "місцевої складової" на рівні 50% на кілька років, щоб виробники змогли розгорнути виробництво в Україні.

"Правило "місцевої складової" критичне для всіх секторів відновлюваної енергетики. Це обмежує конкуренцію і створює ризики появи монополістів. Крім того, бракує виробничих потужностей. Нарешті, міжнародні організації не можуть фінансувати проекти з обладнанням та технологіями, які не мають "історії", - пояснює директор Європейсько-українського енергетичного агентства Олена Рибак.

Ці структури часто виступають за те, щоб постачальниками були відомі іноземні фірми, обладнання яких вже пройшло випробування в інших проектах. Як стверджує Гелетуха, ЄБРР не дасть кредит на українське чи російське обладнання.

"Ми стурбовані. Через поправки до закону про електроенергетику приватні компанії можуть просто відмовитися від своїх проектів в Україні, і ця галузь буде розвиватися на безальтернативні основі", - говорить радник з питань преси ЄБРР Антон Усов.

Що думають великі гравці

У прес-службі ТОВ "Вінд Пауер", навпаки, вважають вимоги законопроекту №10183 прийнятними. Документ, кажуть там, допоможе залучати фінансування для розвитку проектів ВЕС і СЕС: проекти стануть більш прозорими для інвесторів, а визначення "локальної складової" не залежатиме від зовнішніх факторів.

Деякі гравці ринку вбачають у цьому законопроекті недобрий намір найбільших гравців. Зокрема, натякають на попередні місця роботи автора документа.

Ігор Глущенко - депутат від Партії регіонів. Починав трудовий шлях на Зуєвській ГРЕС-2, у 1996 році став заступником директора Зуєвської ТЕС-2, "Донбасенерго". У 2000-2001 роках - заступник директора "Донбасенерго", далі очолював "Східенерго". В парламент потрапив, залишивши НАК "Енергетична компанія України".

Відкриття першої вітроустановки Ботієвської вітроелектростанції (ДТЕК). Фото Адміністрації президента

"Пропоновані схеми непрозорі. В них зацікавлені окремі структури, які лобіюють свої інтереси. За Глущенком є зацікавлені сторони, які стоять за "місцевою складовою", - вважає голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.

Не відкидає такої можливості і Гелетуха: "Ми працюємо в ринковій економіці, де є конкуренція за ринки. Якщо хтось виходить на ринок, то хтось його втрачає. Тому це нормальна реакція компаній, які працюють у цьому ж секторі. Їх легко відстежити і в змінах до законодавства, і в тексті "Енергетичної стратегії України".

Підливають олії у вогонь окремі великі гравці. Представник компанії "Вітряні парки України" Владислав Єременко заявив, що західні інвестори згаяли час, і для того, щоб залишитися на місцевому ринку, повинні дотримуватися законодавства. В компанії Activ Solar заявили, що ніколи не лобіювали і не лобіюють подібні зміни.

Схожу позицію займають і у ТОВ "Вінд Пауер".

"Конкурентні умови для всіх гравців у сфері відновлювальної енергетики, в тому числі і для "Дтек", однакові. Законопроект не створює будь-яких переваг. Закладені в документ стимули для розвитку в Україні точного машинобудування є сигналами для компаній, які розвивають бізнес у цій сфері. "Дтек" є енергетичною компанією, і інтересів у машинобудівному комплексі не має", - переконують у компанії.

Цих гравців можна зрозуміти: якщо президент підпише закон, вони під його дію не потраплять - на діючі проекти вимоги щодо "місцевої складової" не поширюються.

Специфіка "зеленого тарифу"

Привабливість "зеленої" енергетики для великих компаній пояснюється цілою низкою факторів. Наприклад, в жодній країні Європи різниця в тарифах між "зеленою" та традиційною енергетикою не становить п'ять-десять разів.

Ставки "зелених тарифів" в країнах ЄС та Україні, євро за кВт-год

* розрахунок зроблений за тарифами листопада 2012 року за курсом НБУ на 1 листопада

Мегават-година сонячної енергії там коштує у 2-2,5 разу дорожче за мегават, отриманий традиційним способом - ТЭС.

Мегават-година сонячної електростанції коштує близько 3,5 тис дол, атомний мегават - 4,5-5 дол, сучасної вугільної ТЭС - близько 3 дол. Але при цьому коефіцієнт використання потужності у СЭС - близько 13%, у ТЭС - до 60%, в АЭС - близько 80%.

Витрати на виробництво електроенергії в Європі, 2010 рік

Джерело: Montana Environmental Information Center

За оцінкою Управління інформації з енергетики США, середня собівартість 1 кВт-год, виробленої на сучасній газогенераторній станції, становить 6 центів проти 21 цента на сонячній електростанції.

До того ж, в Україні є специфіка. Дія "зеленого" тарифу поширюється лише на юридичні особи. Щоб отримати "зелений" тариф для об'єкта генерації, необхідно стати учасником оптового ринку електроенергії та отримати ліцензію на генерацію.

При цьому однаково складно отримати "зелений" тариф як для маленького, так і для великого проекту. Необхідно пройти один довгий шлях, що робить його для маленьких проектів економічно необґрунтованим.

Поряд з цим аналітики підкреслюють, що всі гравці розраховують на залучені кошти для розвитку власних проектів. Тобто прийняття законопроекту №10183 ускладнило отримання фінансування абсолютно для всіх учасників ринку. Окрім двох вище зазначених.

Геліоелектростанція в Перово. Фото ark.gov.ua

Фінансувати ж проекти лише власним коштом або вкладати у локалізацію виробництва гравці навряд чи захочуть. Тому говорити про вигоду великих гравців на даному етапі складно. Так, у структурі фінансування Ботієвської ВЕС лише 35% власні кошти, все інше - залучені, повідомили в компанії ТОВ "Вінд Пауер".

З іншого боку, розвиток альтернативних джерел електроенергії так чи інакше потребує сприяння через "зелений" тариф.

Це можливо лише за рахунок перехресного субсидування. Тому швидке зростання потужностей виробництва електроенергії з альтернативних джерел цілком може призвести до зростання тарифів для промислових споживачів і населення.

Тому надвисокі темпи приросту потужностей з відновлюваних джерел можуть зашкодити великим промисловим групам. Доводити ситуацію до цього вони не зацікавлені. Хоча також не можна відкидати їх інтересу в отриманні контролю над більшою часткою ринку альтернативної електроенергетики.

Чи підпише президент прийнятий у вівторок закон, стане зрозуміло за кілька днів. Скоріш за все, він це зробить.

Можливо, навіть є сенс у тому, щоб "стиснути" галузь. Бо, незважаючи на бум інвестицій, ніхто в державі так і не розуміє, скільки "альтернативних" потужностей потрібно, скільки їх можна підключити і в яких областях, та чи витримає всі ці інтуїтивні експерименти енергосистема країни.