Перед продовженням саги щодо запровадження Україною утилізаційного збору на вироблені у Росії автомобілі варто закарбувати в пам'яті цифру й факт.

Середній вік легкового автомобіля, що перебуває у власності громадян, за даними Держстату, - майже 19 років.

Любителі логічних задачок можуть самі вирахувати кількість автобрухту, що їздить дорогами: автопарк країни налічує 9 млн транспортних засобів.

Тобто в українців відсутня звичка викидати автомобіль на звалище.

Факт стосується скасування в державі техогляду транспортних засобів індивідуального використання. Нема й нормативних документів, які б визначали граничний термін експлуатації таких машин.

Не обійтися й без ліричного відступу. Є на ВВС популярна автопрограма Top Gear з Джеремі Кларксоном. Її обов’язковий атрибут - заїзди зірок кіно, естради, політики на "дешевому автомобілі" по заліковому колу.

Його роль два роки справно виконував популярний і в Україні Chevrolet Lacetti. Коли ж його вирішили замінити на сучаснішу машину, продати "Шевроле" не дозволили. Машина, мовляв, експлуатувалася у надзвичайно важких умовах, тому випускати її на дороги загального користування небезпечно.

Якщо вже згадано Туманний Альбіон, то неможливо обійти і тамтешню статистику падіння вартості автомобілів. Через три роки після придбання за 60% вартості можна продати лише ексклюзивні моделі, а звичайний ширвжиток втрачає за цей час до 70% початкової ціни. Отже, утилізувати там точно є що.

У Росії з її недоринковою, як і в Україні, економікою природа появи утилізації дещо інша.

Під час кризи 2008-2010 років тамтешній уряд заміною старого легковика на новий рятував власну автомобільну промисловість. Навіть $1500, які зараховувалися при купівлі нової машини винятково власного виробництва, у підсумку призвели до того, що тепер російські легковики на сім років молодші за українські.

Однак там з’явилися десятки тисяч зданих на утилізацію машин, з якими конче необхідно щось робити.

Тепер поставимо питання руба: а що, власне, утилізувати в Україні? Адже все, що розсипається й розбивається, знову склепується та виїздить на дорогу і з певного моменту навіть перестає втрачати в ціні. "Жигулі" будь-якого віку дешевше за півтори тисячі доларів знайти не вдасться.

Може, автомобілі - найбільша в Україні екологічна загроза? А може, все-таки лампи денного світла та батарейки? І ні в Міністерства екології, ні в уряду загалом голова з цього приводу не болить. Хоча доведено: за своєю шкідливістю ці відходи не так і далеко від радіації, бо надто довго забруднюють землю й воду.

Тепер щодо урядової постанови №843 від 3 вересня 2012 року "Про деякі питання заготівлі та утилізації відходів, що утворюються внаслідок втрати транспортними засобами своїх споживчих властивостей", яка з 14 вересня стала офіційним документом.

Чи, як стверджує міністр економіки і торгівлі Петро Порошенко, так і не набула чинності попри офіційну публікацію. Таки не набула, бо жоден з тих, хто завозить автомобілі російського виробництва, передбачених коштів ще не сплачував, а ціни в автосалонах коригувалися хіба від зміни курсу долара.

Тобто недозрілу утилізаційну постанову, ухвалену без вивчення питання, одразу ж було вирішено доопрацьовувати. Не треба думати, що там все ґрунтовно й вичерпно. Проект змін містить усього дві новації.

Перша стосується вилучення з тексту згадки про авто лише російського виробництва. Тобто у разі ухвалення утилізація поширюватиметься на автомобілі всіх виробників.

З'явиться в постанові Кабміну і виняток з правила. Стосуватиметься він виробників (резидентів України), які "здійснюють операції з нанесення індивідуального номера (VIN) на нероз’ємні складові частини кузова або кабіни, або шасі, або інші складові частини транспортного засобу, що мають ідентифікаційні номери".

Поблажка випаде й тим, хто "здійснює виробництво транспортних засобів за технологією, що включає зварювання, фарбування кузова або кабіни" або ж навіть здійснює операції з виготовлення рами з підвіскою".

Справа в тім, що своєю постановою №843 уряд у першу чергу загнав у глухий кут саме вітчизняного автовиробника.

Скажімо, "Богдан" із своїми "Ладами" двічі потрапляв під утилізацію. Спершу, коли в Україну завозилися кузовні деталі, а вдруге - вже на російському кордоні по дорозі до російського споживача.

Схожа історія і з "Відою", для якої штамповані деталі та двигуни надходять із-за кордону. Як і з іншими моделями "АвтоЗАЗу" та інших заводів.

У підсумку, країна отримає не "дзеркальну" відповідь Росії, а подорожчання справжніх іномарок. Ставки збору на утилізацію уряд не змінюватиме. Отож, на 7 370 грн подорожчають авто з робочим об’ємом двигуна від 1000 до 2000 кубічних сантиметрів.

Популярний сегмент від 2000 до 3000 куб см виросте в ціні на 14 080 грн. До 3 500 кубічних сантиметрів збір становитиме 19 085 грн, а більше - 30 250 грн.

Не хочеш платити? Доручи комусь з вітчизняних автовиробників прикрутити під капот табличку з VIN-кодом.

Цікаво, що ці цифри майже збігаються з розмірами так і не запровадженого мита, встановленого червневим рішенням Міжвідомчої ради з питань міжнародної торгівлі.

Тільки тепер вони звуться не "ввізним митом", а "утилізаційним збором".

Формально у цьому випадку не будуть навіть порушені правила СОТ. Як розповів ЕП один з юристів, вони не дозволяють встановлювати для імпортерів, що працюють на одному ринку, різні умови роботи, зокрема, керуючись країною походження товарів.

Але ті ж норми СОТ легко припускають таку турботу про екологію під час придбання або першої реєстрації транспортного засобу.

Хоча для Європи така сплата є нетиповою, а турбота про утилізацію лежить на самих автовиробниках, а не покупцях.

Та й це не остаточні новини. У рамках саміту глав урядів країн СНД, який відбувається у Ялті, Микола Азаров планує домовитися з Дмитром Медведєвим, і обидві країни можуть зробити "утилізаційний" виняток одна для одної.

Підпис Петра Порошенка

Щоправда, Росія наполягає та тому, що пустить на свій ринок тільки ті українські авто, які мають 51 відсоток локалізації виробництва на митній території України. Київ натомість вчинить так само. Для України більшого й не треба, бо "Богдан" і ЗАЗ врятовано.

Як відомо, "АвтоЗАЗ" контролює депутат від Партії регіонів Таріел Васадзе, який є найбільшим експортером автомобілів до Росії. "Богдан" контролює родина міністра економіки України.

Цікаво, що скажуть Петру Порошенку представники КрАСЗ та "Єврокара"? Якось некрасиво він повівся щодо колег з асоціації "Укравтопром".

Ті не підпадають під жодну з пільг, тож їм доведеться сплачувати утилізаційний збір разом з іншими імпортерами або встановлювати обладнання, щоб набивати VIN-коди та фарбувати автівки. А це - гроші.

А взагалі, постраждають звичайні покупці автомобілів. Тобто за утилізацію здиратимуть із справжніх капіталістів, які везуть сюди якісні японські та європейські авто, а ті згодом перекладуть цю честь на плечі українців.

Ясна річ, гарно заживе структура, яку Мінекології утворить для утилізації. Робити їй все одно буде нічого, а от чималенькі кошти, про які досі ніхто навіть мріяти не міг, вона для "розпилу" отримає.

Така ось переутилізація виходить.