У "помаранчеві" часи Олександр Шлапак був економічним рупором президента Віктора Ющенка.

Будучи представником президента у Кабміні він нещадно критикував економічну політику уряду Юлії Тимошенко. За що навіть постраждав, але вже під час суду над екс-прем'єром.

Після давання свідчень на найгучнішому процесі української сучасності прихильники Тимошенко зірвали зі Шлапака окуляри та облили його водою.

Однак під час слідства та суду над екс-прем'єром ходили чутки, що свідчення Шлапака не збігалися зі свідченнями його шефа - екс-президента Ющенка. Головне проблемне питання - чи доповідала Тимошенко Ющенку ціну газу для України перед підписанням контрактів.

Ющенко на допитах казав, що Тимошенко цифру не називала. Але Шлапак і сьогодні стверджує, що прозвучала ціна 250 доларів за тисячу кубометрів.

Втім, суд над Тимошенко - не єдина тема, у зв’язку з якою згадується прізвище колишнього головного економіста Секретаріату президента. На відміну від багатьох інших чиновників Ющенка, Шлапака час від часу сватають на високі державні посади.

Подейкували, що його могли призначити губернатором Львівщини або навіть міністром економіки. Кажуть, що Шлапака всіляко підтримує його давній друг - віце-прем'єр Сергій Тігіпко, з яким вони працювали разом ще на початку 90-х років.

Однак міністром економіки став інший колишній "ющенківець" Петро Порошенко, а Шлапак все ще чекає на пропозицію, від якої не зможе відмовитися. Каже, що йому було б цікаво працювати лише у фінансовому регуляторі. "Міністром і губернатором працювати не хочу", - запевняє економіст.

"Економічна правда" зустрілася зі Шлапаком у його кабінеті в приміщенні IMG холдингу, де також знаходиться страхова компанія "Оранта". "Я тут тимчасово працюю на посаді віце-президента", - розповідає він.

Крім того, Шлапак є віце-президентом Асоціації платників податків, яку очолює Валентина Арбузова, та керівником національного проекту з відродження скотарства.

В інтерв’ю Шлапак докладно розповів про ситуацію в податковій, про те, що буде з гривнею, про справу Тимошенко і навіть про те, як йому працюється під керівництвом Арбузової.

"НЕ МОЖНА ДОПОМАГАТИ ВСІМ КОРОВАМ І БИЧКАМ"

- Прокоментуйте, будь ласка, чутки про ваше можливе призначення на високі державні посади. Свого часу йшла мова про те, що ви могли стати губернатором Львівської області, міністром економіки, главою Пенсійного фонду. Вас нібито підтримують Микола Азаров та Сергій Тігіпко. Це правда?

- Не хочеться говорити про те, що не відбулося. Я не мав особливого бажання і намірів повертатися до влади. Однак в мене були розмови з моїми колегами, з якими я раніше працював в органах виконавчої влади. Вони мене питали, наскільки небажання йти до влади означає абсолютну контру до існуючого режиму.

Я казав: в жодному разі. Якщо я буду потрібен у структурах, які мені зрозумілі і близькі. В основному це структури фінансового плану, будь-який фінансовий регулятор, можливо, банківські системи. Я в міру своїх можливостей готовий буду там попрацювати. Чим воно закінчиться - побачимо.

Міністром і губернатором працювати я не хочу.

- У вас є конкретні пропозиції, над якими ви роздумуєте?

- Ні, немає.

- Якими проектами ви зараз займаєтеся?

- Це низка проектів. Оскільки я є співпрезидентом польсько-української господарської палати, то це потребує часу. Також я віце-президент Асоціації платників податків. Можливо, я там трошки менше часу проводжу, але також займаюся цим.

Недавно так трапилося, що я став національним координатором одного із національних проектів. Це відродження скотарства. Це теж вимагає багато часу. Власне кажучи, довкола цих проблем моє життя сьогодні і крутиться.

- Як ви стали координатором нацпроекту?

- Там взагалі цікава історія. Чесно кажучи, вона почалась ще в 2007 році. Ми з президентом Віктором Ющенком проводили великий семінар з приводу ситуації, яка складається у скотарстві. Вислухали черговий раз про катастрофічну ситуацію.

Ющенко доручив підготувати указ, яким ми могли б запропонувати якийсь вихід із ситуації. Я три місяці тоді тим займався, і зрозумів, що, на превеликий жаль, звести на одну платформу думки представників влади, міністерства, сільськогосподарської науки і бізнесу мені не вдасться. Закінчилося це все безликим указиком.

А коли виникла ідея національних проектів, мене розшукали представники бізнесу, з якими ми тоді активно співпрацювали, і запропонували: "Чи не зможеш ти, враховуючи певні контакти в органах виконавчої влади, переконати їх, що питання відродження скотарства може бути однією із фішок, одним із нацпроектів?".

Я прийшов до висновку, що це дуже цікавий проект. Якщо його вдасться реалізувати, вдасться запропонувати зовсім нову форму державного і приватного партнерства.

Сьогодні міністерство наполягає на тому, що це повинна бути чергова програма, виділить там десятки мільярдів, і ми самі все реалізуємо за рахунок своїх зусиль, за рахунок академічної науки, за рахунок підприємств, які нам підпорядковані.

Треба бізнес залучати. Це наша давня біда - невміння, відсутність інструментів реального державно-приватного партнерства. Можливо, буде по-новому, коли ми запропонуємо якийсь більш-менш цікавий механізм. Зараз над цим працюємо.

- Бізнесмени, які запропонували цей проект, мають якесь відношення до Бориса Колеснікова?

- Наскільки мені відомо, Колесніков все ж таки більше займається свинарством. Я кажу про скотарство, про велику рогату худобу.

Якщо ми будемо витрачати куций державний ресурс на підтримку цих проектів, то треба це зробити в тих сферах, які є важливими для держави. Але не в тих сферах, які можуть і без особливої державної допомоги вилізти.

Борис Колесніков. Фото comments.ua

Я не проти того, щоб допомагати бізнесу Колеснікова чи бізнесу Клюєва з його сонячними батареями. Але якщо ми говоримо про тваринництво, найкраще було б сконцентрувати таку фінансову допомогу не на птахівництві і не на свинарстві - ці галузі самі вибираються і показують хороші темпи.

Найбільша катастрофа у нас у скотарстві. Мої розрахунки показують: якщо ситуація не зміниться, то до 2026 року ми будемо на 75% залежними від імпорту.

Фактичного розвитку немає. Я боюсь, що в 30-х роках ми просто забудемо, як виглядає корова та бик, і будемо використовувати імпортне м’ясо.

- Як ви оцінюєте ефективність багаторічних заходів Мінагрополітики щодо підтримки молочного виробництва - всі ці дотації, доплати? Може, це більше корупційний механізм допомоги певним підприємствам?

- Механізм дотацій аграрному комплексу в Україні абсолютно неефективний. Те, що він перетворюється в корупційний механізм, це апріорі, на жаль, так. Причина - неправильна система дотування, яка існує у сільському господарстві.

Фактично ми змавпували її у Європи, не врахувавши, що система підтримки сільського господарства, якщо ми говоримо про те ж тваринництво, на 75-100% покривається державою. Там система дотацій направлена на регуляцію ринку, а не на його розвиток. Більше того - на стримування ринку.

Ми повинні запровадити принцип допомоги ефективності. Не можна допомагати будь-кому на гектар ріллі. Можна допомагати тому, хто взяв на себе зустрічні зобов’язання дати 40 центнерів з площі, і хто їх виконує.

Не можна допомагати всім коровам і бичкам, це абсурд.

- Ви розділяєте філософію Владислава Каськіва про те, що в нашій наскрізь корумпованій країні можливо досягти успіху в окремих проектах?

- Я переконаний, що це можливо.

- А що це дасть на виході, крім допомоги у становленні великим агрохолдингам? Адже мова, скоріш за все, йде про великі структури.

- Так, мова йде саме про них. Одна з наших поразок полягала саме в тому, що ми знищили велике товарне виробництво, перейшли на фермерське господарство, і сьогодні досягти якості в управлінні цією системою неможливо.

Можна досягти, що ми сьогодні 1-2 мільйони тонн м’яса зможемо виробляти на великих господарствах. Із залученням найсучасніших технологій виробництва з фантастичною системою контролю якості, оскільки для цього в нас усе є.

"ПОРОШЕНКО НЕ БУДЕ "ПО МЕЛОЧИ ТЫРИТЬ"

- Як ви оцінюєте призначення міністром економіки Петра Порошенка?

- Чим більше досвідчених, здорових в економічному, фінансовому сенсі людей ми зберемо, тим краще. Я сподіваюся, що Петро Олексійович буде там активом, якому не треба від цього уряду якихось фінансових преференцій.

Петро Порошенко. Фото comments.ua

Він самодостатня, горда людина, не буде "по мелочи тырить". І тому я сподіваюся, що коли на урядовий стіл ляжуть рішення, які будуть "попахувати", то Порошенко буде тією людиною, яка разом з тим же Тігіпком, з тим же Хорошковським, з тим же Колобовим будуть категорично заперечувати проти ухвалення таких рішень.

- Ви згадали міністра фінансів Юрія Колобова. Як ви взагалі оцінюєте діяльність Мінфіну та Нацбанку, зокрема, Колобова та Сергія Арбузова? Ви знали про цих людей до їхнього призначення?

- Я не знайомий з паном Арбузовим, тому не можу особливо судити про його професіоналізм.

З Колобовим ми знайомі. Як банкір він був прекрасним блискучим менеджером. Працюючи в Нацбанку, ми дуже часто запрошували його, коли треба було розібратися в багатьох технічних процесах.

Як він покаже себе на посаді міністра фінансів, сказати важко. Є завжди проблема того, що ти залазиш у систему, в настільки складний танк, що тобі залишається просто у ньому їхати.

Тут потрібні люди, які, йдучи на ці посади, уже мали би сформоване розуміння того, що вони хочуть міняти. Мені видається, без всяких образ до Сергія та Юрія, такого бачення не було.

Дай їм, Боже, справитися хоча би з тим, як казав Костянтин Устинович Черненко, стоячи на трибуні мавзолею: "Главное - не упустить достигнутого".

Хоча у Нацбанку ми отримали абсолютне продовження тієї ж політики, яка була: монетарний голод (обмеження кількості грошей в обігу. - ЕП) і боротьба з інфляцією курсу за рахунок монетарного голоду. Думаю, це шлях тупиковий.

- Як довго Нацбанк зможе підтримувати курс гривні?

- Залежить від багатьох обставин. До кінця року, а далі побачимо. Пішли якісь гроші, напевно, під вибори. Я бачу, що за трансфертами там іде певне збільшення. Відтак я думаю, що ми тримаємося до виборів і тримаємося до кінця цього року.

Але цей червоний ліхтар світить в очі. Я маю тільки на одне надію: можливо, не заявляючи про це публічно, вони десь на експертному рівні денно і нощно думають і складають якісь плани, як запобігти такій ситуації.

Хоча відверто кажучи, я думаю, ми б з вами уже якийсь запах почули, якісь кроки в цьому сенсі. Натомість, як на мене, зараз якихось кроків, які говорять про розуміння ситуації, ні з боку Нацбанку, ні з боку уряду я не бачу.

- Якщо така ситуація збережеться після виборів, чи зможе Нацбанк плавно опустити валюту і не допустити різкого падіння?

- Я думаю, що це найбільше, чого боїться Нацбанк. У нас, в нашій державі, в нашому наелектризованому суспільстві, плавного нічого не буває.

Керівництво НБУ не може не розуміти, що при 14 мільярдах від’ємного торгівельного сальдо варто було би реагувати на ситуацію. Треба думати про девальвацію.

Як це робити? Ну, хитнувся курс 8,05 - ну, хитнувся. Ну, постоїть трошечки, давайте звикнемо до цього і давайте далі будемо пробувати рухатися.

Я думаю, що більшою буде паніка, якщо ми, не приведи Господи, розпродамо десяток мільярдів своїх резервів, отримаємо моментальне пониження рейтингу від всіх агентств, і тоді може початися достатньо серйозна і суттєва паніка.

- Ми продовжуємо жити в ситуації, коли річний бюджет планується так, що всі основні надходження закладені на 11-12 місяців, і вони не будуть виконані апріорі?

- Не зовсім так. Тобто бюджетний розпис зроблено. Інша річ, що у Мінфіну залишається право корегувати бюджет по ходу місяця. І думаю, не без того, що в останні дні місяця є якийсь спосіб виконати план.

Я б на це увагу не звертав, а звертав би на інші цифри. За офіційними даними, виконання за чотири місяці - 101,5%. Водночас, це перевиконання за рахунок мобілізації доходів у першому кварталі 2012 року, а показник квітня вже не виконано.

Річний план за доходами за чотири місяці виконано на 27,3%, тоді як у минулому році за чотири місяці ми виконали 32,4% плану.

Оскільки зараз ми виконали всього 23,7%, і, тим не менше, у нас залишається перевиконання, то у мене закрадається сумнів, чи не завищені показники перших місяців.

Ми маємо у першому кварталі 1,8% зростання ВВП, але в квітні ми маємо жахливу ситуацію - суттєве падіння до попереднього місяця промислового виробництва.

Причому падають усі галузі, крім машинобудування, трошки тримається село, але я думаю, що, на жаль, і воно поповзе вниз у зв’язку з такою ціновою ситуацією.

- А чим це викликано, на вашу думку?

- Головне - нема жодних підстав говорити, що в наступні півроку чи наступні місяці ситуація може покращитися. Адже у головних торгівельних партнерів проблеми, і проблеми досить серйозні.

Говорити про внутрішні інвестиції теж не доводиться. Є дуже високий рівень настороженості внутрішніх інвесторів щодо загальної економічної політики.

Бюджетних інвестицій, я вас запевняю, в цьому році фактично не буде. Нацбанк продовжує політику голодного пайка. Тому якщо ми до кінця року з 1,5% ВВП доживемо - це добре.

Це означає, що ми не добираємо приблизно 3% зростання, на які розраховували. Це означає, що і бюджет їх не отримає. Ми недоотримаємо кошти в цьому році.

В урядових колах мали б посидіти і подумати: давайте тоді переглядати показники, але тоді і бюджет доведеться переглядати у бік зменшення.

- А якби не було Євро-2012, у нас був би від'ємний приріст ВВП?

- Я думаю, що він був би близький до нуля.

- Як ви вважаєте, як позначаться на економіці широко розрекламовані соціальні ініціативи президента?

Я не зовсім згоден з урядовцями з приводу можливого інфляційного впливу. Мовляв, якихось тих 18 мільярдів - це не ті гроші, які зірвуть нам інфляцію.

Така соціальна ініціатива, виходячи з досвіду і психологічного настрою українця, завжди небезпечна тим, що вона викликає інфляційні очікування. А загалом економіка сьогодні складається з очікувань.

"МИ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА ЗОЛОТОГО ТІЛЬЦЯ ДЛЯ "ГАЗПРОМУ"

- Як ви думаєте, чому владі так довго не вдається домогтися знижки на газ?

- Я переконаний у бажанні нашого керівництва домогтися знижки. Домогтися її дуже важко, бо росіяни завжди виходили з однієї логіки, яка більш прийнята у неполітичних бізнес-середовищах.

Росіяни будуть всіляко використовувати газову тематику, щоб наполягати на більш тісній інтеграції України до нових структур. Нам же не треба піддатися на цю спокусу.

- У різні часи існувала версія, що чинний президент України отримує частку від кожної тисячі кубометрів газу, проданих Україні. Потім казали про нібито "відкат", який мала отримувати Тимошенко з газового контракту. Як ви оцінюєте такі думки?

- Я думаю, вони безпідставні.

Платимо ми зараз не нашому президенту, і не пану Бойку (Юрію, главі Мінпаливенерго. - ЕП). Ми платимо російським партнерам. Хоча партнерами їх теж на цих умовах важко назвати. Ми тим самим посилюємо російську сторону.

Ми перетворилися на золотого тільця для "Газпрому" тільки через те, що свого часу було прийняте емоційне і політичне рішення колишнім прем’єр-міністром.

- Ми не можемо не торкнутися справи Юлії Тимошенко. Прокоментуйте інформацію про те, що ваші свідчення у "газовій справі" суперечили свідченням Віктора Ющенка. Зокрема, чи доповідала Тимошенко Ющенку умови газового контракту, на які вона погодилася?

- Я не знаю, які свідчення давав Віктор Андрійович, але я ніколи не чув, щоб ми суперечили один одному.

Я розповідав про події ранку 19 лютого, коли ми сиділи - президент, прем’єр-міністр, я, Богдан Соколовський, - і прем’єр коротенько інформувала Ющенка про те, яких успіхів вона досягла у переговорах з Путіним.

Фото korrespondent.net

На той момент я не знав, що Ющенко відмовляв її їхати на ці переговори. Що Ющенко мав домовленості зі східноєвропейськими державами, які найбільше потерпали тоді від цієї газової кризи. Про те, що такі зустрічі будуть проведені в Європі, а не в одній із зацікавлених сторін. І багатьох інших речей не знав.

І коли Юлія Володимирівна, не маючи перед собою жодного листочка, розповідала про газові контракти, і коли я почав ставити питання, бо постійно був у телефонному контакті з Дубиною, а Дубина сам був шокований від російських пропозицій з приводу 450 доларів за тисячу кубометрів, з приводу асиметричності контрактів…

Коли я почав ставити ці питання, Юлія Володимирівна дуже емоційно реагувала, і казала, що ми отримаємо найкращу ціну на газ. Але куди ми спішимо? Нам росіяни в суботу внесли пропозицію. Можливо, вона геніальна, не знаю, але ніхто її не бачив.

Давайте зараз попросимо, щоб нам вислали копію контрактів, покажемо їх фахівцям. Тим більше, що у нас нема потреби спішити. За розрахунками, яким я абсолютно довіряю, ми трималися щонайменше ще місяць, а то і довше.

Там значно гірша ситуація була у росіян, оскільки вони забили під зав’язку свої сховища. Вони спішили дуже. Тим не менше, закінчилась ця бесіда тим, що вона пообіцяла надати контракти, сама сіла на літак, і полетіла у Росію. А чим воно завершилось, тим завершилось.

- Тимошенко називала конкретну ціну газу для України?

- Вона говорила тільки про знижку 20% і про те, що у нас ціна буде близько 250 доларів за кубічний метр. Я питав, звідки буде 250 при ціні 450 і домовленій знижці 20%? Адже виходимо на 360. Ну, Юлія не пояснювала.

Потім вона попросила президента залишитися з ним наодинці. Я бачив, що їй не терпілося ще якусь новину розповісти, яку вона не хотіла розповідати нам із Соколовським.

Я був переконаний, що вона розповіла президенту про домовленість з Путіним, про те, що пройде комбінація з газом Росукренерго, що ми його мало не задурно заберемо, і потім, розбавивши цим майже дармовим газом наш газ, отримаємо таку низьку ціну.

Ні секунди не зупиняло те, що це разове джерело, що ми таким чином купили білет на серйозну війну, що ми чогось виручили росіян, які самі мали би розбиратися з неплатежами Росукренерго.

Юлія Володимирівна в цьому сенсі людина надзвичайно рішуча, якщо не сказати авантюрна.

- Чи відкликав Ющенко з Москви тогочасного главу "Нафтогазу" Олега Дубину?

- Ющенко не відкликав. Окрім того, що таке "відкликання Дубини"? Віктор Балога при мені не міг вийти на контакт з Дубиною, оскільки він постійно був у переговорах.

І я прекрасно пам’ятаю свою розмовою з Дубиною 30 грудня 2008 року. Він каже: "От я вийшов з "Газпрому", мені сказали, що переговорів більше не буде".

Що залишалося робити Дубині? Не міг президент сказати: от сядь, закутайся в шубу, сиди на сходах "Газпрому", а вони хай поки святкують Новий рік. Не знаю, чи говорив президент їхати додому. Якщо це можна формою відклику вважати, то, можливо, така бесіда і була, хоча при мені її не було.

- Як ви зараз оцінюєте ситуацію з ув’язненням Тимошенко?

- Статті, з приводу якої все трапилось, не місце в Кримінальному кодексі. Вона повинна бути декриміналізована, це зроблено у всіх європейських державах. Тимошенко передусім повинна нести саме політичну відповідальність.

Я вважаю це колосальною помилкою, якої вони припустилися, тому що це помилка на рівні життєвих емоцій, а ніяк не політичного розрахунку.

- Існує думка, що Ющенко виторгував у чинної влади недоторканість для себе і своїх людей. Адже щодо людей Тимошенко досі йдуть розслідування і суди, а чиновників Ющенка "відпустили". Ця версія має право на життя?

- Ну, так можна висловити версію, що кожен день буде сходити сонце. От я в цьому впевнений. Я звик говорити про те, що знаю, і свідком чого був.

Я просто собі не уявляю і не можу уявити Ющенка, який би пішов на таку домовленість: тих саджайте, а моїх не чіпайте. Не може такого бути. Я в це не вірю.

"ПОДАТКІВЕЦЬ - ЦЕ СЛУГА ЗАКОНУ, А НЕ СЛУГА КАЗНИ"

- Сьогодні ви є одним з керівників Асоціації платників податків. Як ви оцінюєте дії Державної податкової служби?

- Як на мене, нічого особливого не змінилося в діяльності податкової. Очікувалося, що прийняття Податкового кодексу допоможе зробити більш прозорими, більш зрозумілими стосунки платника податків і Податкової.

Однак є принципова річ: податківець - це слуга закону, а не слуга казни. І поки він буде залишатися слугою казни, доти ми будемо мати таку ситуацію, яку маємо.

З того, що є зараз на столі в Асоціації, - це, в першу чергу, абсолютно абсурдна ситуація, коли податківець сам вирішує, наскільки нікчемною була угода за податковим кредитом.

Податковий майдан. Фото istpravda.com.ua

Зараз уже не діє механізм врегулювання суперечок, який колись був закладений законом 2001 року. Йому кажуть: йди до суду і спробуй довести, що ти не верблюд.

До речі, в Україні є цікавий прецедент: у нас влада в особі Податкової адміністрації виграє більше 70% справ платників податків. Навіть в Росії, яка є більш зорганізована, скажімо так, в сенсі бізнесу, це близько 20-30%.

Тобто, на превеликий жаль, маємо ситуацію, коли вже не тільки податківець є слугою казни, а й суддя стає слугою казни. Це, напевно, найскладніша ситуація сьогодні.

Друга складність стосується відшкодування ПДВ. Боюся, що це відбувається саме тому, що Міністерство фінансів банально нарізає ліміти, які треба відшкодувати. Оскільки в ці ліміти податківці не вписуються, нічого не залишається, як різати платників податків у ручному режимі.

Ще одне конфліктне питання - від’ємне значення податку на прибуток. Податківці раптом через півроку почали тлумачити відповідні норми закону як те, що весь збиток, який був отриманий підприємствами на 1 січня 2012 року, треба забути, і тепер всі у нас прибуткові, всі повинні платити податки.

- Інтернетом ходять чутки про створення "податкових ям" або конвертаційних центрів, підконтрольних самим податківцям. Це правда?

- Після того, як був введений п’ятий додаток до документів з декларування ПДВ, де мова іде про всіх контрагентів, не можна допустити, щоб податкова не знала тих, хто працює так званими мийками. Бореться вона з ними чи їх організовує - не можу коментувати, нема таких фактів.

- Є проблема анулювання свідоцтва платника ПДВ. Оскільки це масове явище, можна казати про те, що штучно створюється завищене зобов’язання з ПДВ.

- Ситуація дуже примітивна і проста. Податківці знаходять "мийку". Вони йдуть за її адресою, а виявляється, що "мийки" там нема. Вони моментально приймають єдине можливе для них рішення - позбавлення права бути платником ПДВ.

Більше того, вони не мають законодавчого права, не довівши судову справу до кінця, робити такий крок, а вони його роблять. Податківці говорять, що у них нема інших форм боротьби з цим явищем.

- Розповідають про певну корупційну складову у діях з позбавлення свідоцтва ПДВ за чисто формальним приводом.

- Який формальний привід? Слідкуйте за собою, реєструєтеся там, де працюєте. Це - не формальний привід. Є інша проблема, коли пов’язують відшкодування ПДВ з авансовими платежами податку на прибуток.

- Асоціацію платників податків очолює Валентина Арбузова - мати глави Нацбанку, голова правління "Всеукраїнського банку розвитку" Олександра Януковича. Як вам з нею працюється?

- Абсолютно нормально. Саме вона вмовила мене вступити в Асоціацію платників податків. Ми знайомі давно, ще за Приватбанком - я там працював керівником Західного головного управління, а вона прийшла працювати в Донецьке головне управління.

Валентина Арбузова і глава НБУ Сергій Арбузов. Фото unian.ua

Вона прекрасний банкір і відверто сказала, що готова використати всі можливості, аби Асоціація платників податків мала можливість впливати на всі питання.

- А які в неї є можливості?

- Ну, очевидно, є можливості. Те, що сьогодні її контакти та зв’язки використовуються для вирішення багатьох питань, ніхто особливо не приховує.

- Валентина Арбузова може вирішувати питання через Олександра Януковича?

- Ну, я думаю, ми можемо будувати які завгодно міфічні конструкції. Я на цю тему ніколи не спілкувався.