Яскрава епопея довжиною в рік закінчилася програшем нафтопереробників та Міненерговугілля. Спеціальне розслідування, розпочате за ініціативою українських нафтопереробних заводів, завершилося наступним вердиктом: імпорт нафтопродуктів в Україну здійснювався не в таких обсягах і не за такими цінами, щоб спричинити значну шкоду національному товаровиробнику.

Коли в січні 2011 року спецрозслідування тільки починалося, в Міненергоугля прогнозували, що комісії знадобиться менше ніж півтора місяці, щоб вирішити питання на користь введення мита. Це питання в профільному міністерстві вважали невідкладним.

Події ж розгортались зовсім інакше. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, напевно, і далі б відкладала ухвалення рішення, якби це дозволяли терміни. Але далі тягнути вже було неможливо.

Нагадаємо, що комісія повинна була вивчити, чи завдав імпорт нафтопродуктів (бензинів А-76, А-92, А-95, дизпалива, мазута, пічного палива, зрідженого газу, дорожного бітуму, масла), що ввозилися в 2007-2010 роках в Україну, значної шкоди національному товаровиробнику. Згідно з рішенням комісії, підстав говорити про значний збиток - немає.

Представники нафтопереробних компаній не приховують свого розчарування рішенням комісії. „Відсутність будь-яких захисних заходів яскраво свідчить про повну байдужість Мінекономіки до стратегічної галузі країни, - заявила Олена Алексєєва, віце-президент з продажу, трейдингу і логістики „ТНК-BP Коммерс”. - Ми бачимо, що роздрібний ринок перспективний, нові гравці готові вкладати гроші в мережі АЗС, але не в переробку”.

Тому Лисичанський НПЗ продовжить активну роботу з давальницькою переробки сировини, постачаючи більшість вироблених нафтопродуктів в Російську Федерацію.

Голова консалтингової компанії UPECO Олександр Сіренко навіть вважає, що введення мит не було основним питанням роботи колегіального органу. „Комісія розслідувала не питання мит, а розслідувала наслідки збільшення імпорту. І висновки комісії за період 2008-2010 роки не витримують ніякої критики. Рішення МКМТ поставило хрест на розвитку української переробки”, - каже він.

За словами ж директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, який ознайомився з текстом рішення комісії, „немає чіткої тенденції зростання імпорту 2007-2010 роках. Ситуація залежала від того, як працювала переробка. Якщо НПЗ переробляли багато сировини - було мало імпорту. Мало переробляли - імпорту ставало більше. А умовою введення мит є різке і непередбачуване зростання імпорту”.

Джерело: auto.gazeta.kz

Основною тезою в руках імпортерів було те, що не можна захищати ринок від тієї продукції, яка на ньому не виготовляється. „Одним з найважливіших факторів, який призвів до прийняття такого рішення, стало те, що в Україну постачається товар, що за якістю продукції не ідентичний тій, яка виробляється українськими заводами, - говорить Куюн. - Відповідно за нормами СОТ, це паливо не складає конкуренцію українській продукції”.

Є ще один момент, який мав вплинути на позицію Мінекономрозвитку. „Ми вважаємо, що у нас не буде проблем із СОТ. Ми впевнені у цьому”, - такі слова пролунали з вуст представника Міненерго вугілля в січні минулого року.

Між тим, саме факт членства Україною в СОТ дало можливість білоруській стороні відстоювати свої права з позицій правил цієї організації, а не країни Митного союзу. „Після вступу до СОТ ми прийняли всі правила торговельні та міжнародні, - каже Олег Мальський, партнер Astapov Lawyers. - І всі вони стали частиною українського законодавства”.

Втім, це не означає, що проблеми країн-імпортерів на цьому завершаться остаточно. „Я думаю, що необхідно ініціювати розслідування у 2011 році, коли частка імпорту в окремі місяці досягала 70%, - вважає Сіренко. - Якщо комісія і тоді прийде до аналогічних висновків, то виникне питання про профпридатність її членів”.

За словами Мальського, який захищав в суді інтереси білоруських НПЗ, в ході розслідування дійсно розглядався період з 2008 по 2010 рік включно. „Але комісія бере в розрахунок трирічний період, - аргументує юрист. - Звичайно, можна спробувати провести спецрозслідування по 2009 - 2011, але я не думаю, що такий варіант реальний. Тому що багато питань розглянуто, і мита по цим рокам не можна ввести. Навряд чи результат буде іншим”.

Не зважаючи на висновки Мінекономрозвитку, спроби обмежити доступ білоруської та литовської продукції на український ринок будуть відбуватися і в цьому році, що піде на користь переробникам.

„Робота з обмеження імпорту нафтопродуктів продовжиться в 2012, тому що є інші інструменти для того щоб вирівняти умови роботи підприємств, продукцію яких продають на українському ринку. Серед них: квоти, диференційовані акцизи для українських і зарубіжних виробників”, - сказав Сіренко.

Проте, охолодити запал нафтопереробників та їх прихильників можуть все ті ж правила СОТ. „Згідно з правилами СОТ, квоти взагалі заборонені, - каже Мальцев. - Другий варіант - диференційований акциз - теж не проходить, тому що він порушує поняття національного режиму (коли національних виробників виділяють, надають їм преференції в порівнянні з іноземними), який теж є порушенням принципів міжнародної торгівлі. Білоруси можуть оскаржити ці заходи в національних судах, посилаючись на міжнародні норми СОТ”.

Джерело: vecherka.donetsk.ua

Імпортерам не варто святкувати остаточну перемогу. Варто звернути увагу на те, як змінилася риторика представників нафтопереробних заводів після рішення комісії. Якщо раніше вони наполягали виключно на вигнанні з ринку досить якісних нафтопродуктів з Білорусі та Литви, то тепер вони вирішили звернути увагу і на інші менш якісні продукти і контрабанду.

„Одним з варіантів рішення Міжвідомчої комісії могло стати введення квот на імпорт нафтопродуктів, які не обмежували б ввезення продукції Євро-5, кілька обмежували імпорт палива Євро-4 (це паливо виробляється вітчизняними НПЗ), і забороняли ввезення пального, що відповідає більш низьким стандартам”, - говориться в повідомленні „ТНК-ВР Коммерс”.

З таким станом речовини погоджуються і експерти. „Нафтопереробники працюють в агресивному середовищі, - вважає Куюн. - Але вона є такою через процвітання фальсифікату і контрабанди, частка яких, за різними оцінками, становить 25-40% ринку. І ця справжня проблема, яка не дає заводам нормально розвиватися. Було б правильно ввести мита на продукцію, яка гірша за стандартами, ніж вироблена нашими заводами”.

Але є, як мінімум дві проблеми. По-перше, Мінпаливенерго зовсім не поспішає закривати ринок від менш якісних нафтопродуктів, наприклад, з тієї ж Російської Федерації. А саме на цю нішу цілком могли б претендувати українські НПЗ.

По-друге, знову стандарти і вхідний контроль на кордоні. „Наші ГОСТи не містять понять Євро-4 і Євро-5, вони слабо корелюють з європейськими стандартами. Тому виникає питання, по яких документах буде прописано обмеження”, - міркує Мальський.

На його думку, так само може виникнути питання: хто визначає відповідність імпортованого бензину стандартам Євро-4 або Євро-5? „І чи не буде різниці думок імпортерів і митниці про те, якої якості нафтопродукти ввозяться?” – питає юрист.

Судячи з усього, в новому році ми зможемо побачити нові спроби обмежити імпорт нафтопродуктів з-за кордону за допомогою нових інструментів і механізмів. Не можна виключати, що українські нафтопереробними за допомогою Міненерговугілля можуть ініціювати нове розслідування. Проте, під час нього вони, скоріше за все, будуть домагатися визначення квоти за спільною згодою. В іншому випадку, вони знову повернуться до теми введення імпортного мита.

Маневри Мінпаливенерго та українських НПЗ поки нічим не загрожують українському споживачеві. У випадку ж введення обмежень на імпорт бензинів, що відповідають стандартам Євро-4, і Литва і Білорусь цілком зможуть перейти на поставки продукції Євро-5.

Але найцікавіше запитання, чи зможуть українські НПЗ забезпечити ринок потрібною кількістю бензину за прийнятною ціною. При тому, що на ринку будуть присутні „контрабас” та імпорт більш низької якості, з яким треба конкурувати.