"Спрощенка": бої без правил

Чимало підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, після "економічних реформ" нинішньої влади готові згорнути свій бізнес.

Що спонукало багатьох українців стати підприємцями в 1990-ті роки? Нерегулярна зарплата, яка часто виплачувалася товарами, відправка в примусовому порядку в безкоштовні відпустки, скорочення штату на підприємствах.

Перші сміливці вишукували початковий капітал - позичали у родичів, друзів або продавали якийсь актив, наприклад квартиру - і йшли у бізнес. Вони створювали собі і своїй сім'ї джерело доходу, при цьому нічого не просячи у держави.

Більше того, при вдалому старті створювалися робочі місця. Підприємець - це соціально-активна особистість, готова змінюватися сама і міняти навколишній світ.

У той час підприємцям було важко. Багато хто прийшов у бізнес без юридичної і фінансової освіти. Занадто високий рівень регулювання бізнесу і потужне фіскальне навантаження на нього навчали виживанню. Часто - за рахунок своїх помилок.

І ось, як ковток свіжого повітря, з'явився указ президента Леоніда Кучми №727 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності...". До речі, Микола Азаров, на той час керівник Державної податкової адміністрації, зовсім не був радий цьому документу - він говорив про це перед телекамерами.

Указ замість кількох платежів вводив єдиний платіж і спрощував систему звітності. Це зробило стосунки між державою та платником податків ясними і зрозумілими. Після набрання чинності цього документа законослухняний суб'єкт підприємницької діяльності - СПД - для численних фіскальних служб був недосяжним.

З'явилася перспектива розвивати бізнес, створюючи при цьому робочі місця. Були сформовані всі передумови для зародження середнього класу, який в цивілізованих країнах перебуває в авангарді будь-яких економічних перетворень.

Однак у 2010 році все змінилося. За вказівкою депутата від Партії регіонів Михайла Чечетова парламентська більшість прийняла два документи.

Перший - закони №2464 "Про єдиний соціальний внесок", який набрав чинності 1 січня 2011 року. Другий - закон №2461 "Про внесення змін до закону "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", який набрав чинності 17 липня 2010 року. Обидва президент Віктор Янукович підписав 8 липня 2010 року.

Згідно з ними, "спрощенці" були визнані платниками додаткових внесків до Пенсійного фонду за третій і четвертий квартали 2010 року. Крім того, з 1 січня 2011 року вони були визначені як платники єдиного соціального внеску.

Цікавий момент: набравши чинності з 1 січня 2011 року, закон "Про єдиний соціальний внесок" скасував норму перехідних положень закону № 2461. Отже, "спрощенці" були платниками додаткових внесків до Пенсійного фонду лише півроку. Очевидно, що зміни приймалися для того, аби хутчіш зібрати гроші для ПФ.

"Професійна" робота законодавців ввела президента в оману. У лютому 2010 року під час інавгурації Янукович сказав, що він гарантує дотримання всіх норм Конституції. При цьому зазначені вище акти суперечать Основному закону.

Наприклад, чи були "спрощенці" платниками додаткових внесків та платниками єдиного соціального внеску, якщо виходити з Конституції? Згідно з нею, укази президента припиняють свою дію тоді, коли Верховна рада прийме закон з питання, щодо якого видано указ. Норми Конституції - норми прямої дії.

Таким чином, припинити дію норм указу президента можна було, тільки прийнявши у Верховній раді однойменний закон - "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності". Іншого механізму впливу на укази президента в Конституції нема.

Ось тут і підставила гаранта команда Партії регіонів, підсунувши йому на підпис ці два закони - №2461 і №2464, які суперечать прямій нормі Конституції.

Звісно, депутати від Партії регіонів знають Конституцію, але згадують її тільки в своїх інтересах. Наприклад, глава фракції Олександр Єфремов говорив, що VIP-пенсії скасовувати не можна. Це, мовляв, є неконституційним, і не можна подавати такий закон на підпис президенту - гарант Конституції цей закон не підпише.

Коли ж у стінах парламенту зайшла мова про прийняття двох зазначених законів, депутати від Партії регіонів про Конституцію забули.

Заступитися за "спрощенців" мав би голова комітету із захисту прав підприємців та дерегуляційної політики Михайло Бродський, та він опинився в авангарді атакуючих.

"Захисник" підприємців звинуватив їх у тому, що їм шкода 300 гривень для пенсіонерів, тоді як працюючі на держпідприємствах роблять значні відрахування до Пенсійного фонду. Такого в історії української влади ще не було: високопоставлений чиновник зіштовхував лобами одну соціальну групу з іншими.

Бродський сильно лукавив, адже закон про "спрощенку", як того вимагає Конституція, досі не прийнятий. Виходить, підприємці нічого не порушували. Навпаки - працювали відповідно до норм указу і сплачували ставку єдиного податку. А от підприємство Бродського на той момент мало двомільйонну заборгованість перед ПФ.

Не все гаразд і у віце-прем'єра Сергія Тігіпка - одного з авторів Податкового кодексу. На питання, чи сплатив він податки з продажу свого бізнесу "ТАС-груп", він відповів: "Ви любите ставити питання - а ви зробіть що-небудь". До цих людей виконавча служба не прийде описувати майно за борги, на відміну від підприємців.

Влада створила небезпечний прецедент: у будь-який момент можна прийняти будь-який закон і ввести його в дію в розріз з вимогами Конституції. Інший приклад - Податковий кодекс, прийнятий в грудні 2010 року і введений в дію з січня 2011 року. Це порушення статті 1 закону №1251 "Про систему оподаткування".

Там зазначено, що всі зміни податків і зборів вносяться не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, а починають діяти з початку нового бюджетного року. Тобто, щоб кодекс почав діяти з 1 січня 2011 року, його треба було прийняти у першому півріччі 2010 року.

Ситуація із законодавством у сфері оподаткування в Україні нагадує гру в карти на гроші. За столиком двоє: підприємець і влада. Чиновник може як завгодно змінювати правила, тому він ніколи не програє, а його прибуток росте за рахунок підприємця. Той змушений або грати, поки не втратить все, або встати з-за столика.

Це роблять начебто не кримінальні особистості, приставивши підприємцю фінку до горла в темному провулку, а цілком респектабельні, в білих комірцях і при краватках, народні депутати - через ухвалення закону. Для контролю виконання такого закону "спустять" на підприємця Пенсійний фонд та Державну виконавчу службу.

Доводиться констатувати: влада в Україні, "жонглюючи" Конституцією при прийнятті законів, спілкується з бізнесом, як справжній "наперсточник".