Ковзанка української грошової системи
Український ринок - замалий для наших промислових гігантів, побудованих десятки років тому назад. На ньому вони черпають ресурси і реалізують завдання мінімізувати витрати, щоб вкластися у ціни, що стають усе більш жорсткими через зростаючу конкуренцію.
Конкурентами виступають інші мультинаціональні корпорації, а ринкові правила встановлюються спільно державами, які, як, наприклад, члени СОТ, взяли на себе зобов'язання не подавляти бізнес іноземних компаній і обмежити рівень сприяння своїм компаніям.
Українські ТНК на ринку - слон в посудній крамниці
Мати транснаціональні, експортно орієнтовані промислові виробництва - благо і велика відповідальність. Благо - бо ми можемо включатися у світову конкуренцію і не бути банановою республікою.
Велика відповідальність - бо гігантам утримати конкурентоспроможність з часом стає все важче, а їх зупинка чи банкрутство мають непоправні негативні соціальні наслідки. Держава має допомагати велетням, коли вони намагаються скорочувати свої витрати ефективними і законними способами.
Зокрема, можна підтримувати їх намагання створювати вертикальні об'єднання скооперованих виробництв шляхом злиттів і поглинань фірм-постачальників матеріалів і комплектуючих.
У вертикально інтегрованих комплексах прибуток концентрується на завершальних стадіях, а на проміжних - скорочуються видатки.
Треба зробити ремарку, що при вертикальних злиттях корпорація захоплює сферу відносин, які раніше перебували у ринковому полі. Тобто корпорація зменшує ринок. Не у всіх випадках це виправдано. Зокрема, це завдає шкоди кінцевим результатам, якщо корпорація є державною і приватна зацікавленість у зменшенні витрат відсутня.
Корпоративне об'єднання виробництв здатне покращити менеджмент й організацію у суміжних підприємствах. Проте воно виключає такі ринкові стимули, як конкуренцію та інновації, а тому обмежене у можливостях економії.
З цієї причини багато ТНК виділяють підрозділи - постачальники матеріалів, комплектуючих та послуг у самостійні підприємства, з якими укладаються контракти. Наприклад, так нещодавно поступила відома державна компанія Lufthansa.
Те ж можна сказати про фінансову підтримку державою проектів реконструкції і модернізації висококонцентрованих виробництв. Але допомагати промисловим велетням корупційними методами, тобто штучно зменшуючи податки, нелегально занижуючи ціни на енергетичні послуги, отримуючи від держави замовлення за завищеними цінами чи цільові субсидії і кредити - значить наносити їм шкоду.
Відбувається штучне, ілюзорне посилення великих корпорацій, на справді ж такі "допомоги" заважають правильно оцінювати ситуацію і виробляти ефективні стратегії розвитку.
Можна сказати, що тільки становлення дійсної ринкової моделі всередині країни дозволить українським ТНК бути реальними конкурентами на світових ринках.
Зокрема, одним із ключових є питання посилення конкуренції на внутрішніх сировинних ринках - газу, нафти, руди, електроенергії, первинних будматеріалів, неорганічної сировини, міндобрив, зерна, вовни тощо.
Монополістичне захоплення цих ринків у сьогоднішній Україні є головною причиною високої інфляції цін в країні, надмірних витрат на імпорт газу і нафти, відсутності інвестицій у їх видобуток, банкрутства підприємств-споживачів сировинних товарів.
Фактично економіка - у безвиході. Владі необхідно згадати про антимонопольне законодавство і демонополізацію, а також зняття бар'єрів для імпорту сировини та заборону давальницьких схем її обробки.
Ковзанка сурогатної грошової системи
Те, що у нас вкрай ненадійним є ще один компонент ринкової економіки - гроші, доказів не потребує. Сурогатність українських грошових знаків є наслідком фінансово-монетарної політики української влади, яка розглядає їх лише як засіб задоволення своїх політичних амбіцій та економічних апетитів.
Порушення економічних законів і, зокрема, законів грошового обігу ніяк не хвилює українських керманичів. Останні роки грошові активи суспільства витрачалися на забаганки президентів і прем'єр-міністрів будь-яким способом профінансувати суб'єктивно визначені ними пріоритети: борги підприємств ВПК, ЖКГ, енергетиків, уряду - у часи Кравчука і Кучми; борги і капітали банків, резерви НБУ, гіпервидатки бюджету - за правління Ющенка і Януковича.
Це приводило до руйнування платіжної, кредитної та інвестиційної спроможності гривні.
Втрати нею функцій накопичення, захмарні банківські ставки, цінова галопуюча нестабільність, провали обмінних курсів - все це та інші прояви сурогатності є наслідками такого суб'єктивізму, але в той же час є засобами того, що уряд залізає у кишені громадян і баланси підприємств.
Для прикладу, з 2008 року ріст цін послабив гривню приблизно на 64%, а падіння її валютного курсу склало 60 % відносно долара і на 68 % відносно 3 головних валют - долара, євро та єни.
За ці роки нарахування банківських відсотків на суми строкових гривневих депозитів становили у середньому по країні 46,7%.
Отже ті власники гривневих авуарів, які їх зберігали 3 роки у банківських установах, втратили обсяги можливої купівлі українських товарів і послуг приблизно на 17,3%, а імпортних - на 21,3%.
Усі інші, хто не вкладали гривні в банки на тривалий строк, втратили більш ніж 2/3 своїх статків. Така картина була типовою й для попередніх років. Навіть у найбільш успішні 2005 - 2007 роки, коли курс гривні був "над стабільним" - ревальвував з 5,32 гривень за долар, зростання внутрішніх цін склало 49%.
В результаті курс став штучно завищеним, що зробило особливо вигідним купувати імпортні товари і запозичати валюту за кордоном. Внаслідок цього перекосу було підірвано валютний баланс держави, а це обумовило подальший провал курсу гривні.
Найбільш вагомою причиною інфляції залишається надлишкова емісія грошей центральним банком, яка є наслідком адміністрування діяльності комерційних банків замість регулювання внутрішнього грошово-кредитного ринку.
Через ці обставини український ринок позбавлений довготривалої еквівалентності і і є не привабливим для довгострокові операцій.
Для того, щоб зацікавити громадян хоча б частину заробленого відкладати на рахунки в банки, останні пропонують надвисокі депозитні процентні ставки.
Такі умови унеможливлюють зниження ставок за банківськими кредитам. Таким чином, знецінення гривні через галопуючу інфляцію робить неможливим довгострокове інвестування коштів та не дозволяє діючим підприємствам без ризиків банкрутства позичати у банків.
Чи можна таку економіки вважати повноцінною? Грошова система - ніби ковзанка, на якій важко встояти на ногах.
Далі буде...
Читайте також:
Інноваційна ширма корупційного збагачення
Інфраструктурні об'єкти уряду - інвестиції у пісок
Українські інвестиції: собі на шкоду
Чому Україна залишиться без інвестицій
 |
Володимир Лановий, доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ