Держмайно: що не вкраду, те орендую

Серед багатьох законопроектів, що потрапляють до Верховної ради, зустрічаються такі, що, немов птах Фенікс, постають з попелу після невдалого голосування. Проект закону щодо орендних відносин у сфері державної власності - один з таких.

З 2007 року уряд намагався перетягнути на себе ковдру повноважень у сфері оренди об'єктів державної власності. І те, що не вийшло у Віктора Януковича як прем'єра, вдалося Віктору Януковичу як президенту.

Вперше закон прийняли у 2009 році, але тодішній президент Віктор Ющенко заветував його. Далі прапор піднімали бютівці, і тільки третя спроба стала вдалою.

Не дивно, що після успіхів владної вертикалі на фронтах тендерних закупівель та стрімкої приватизації, влада впритул підійшла і до оренди державної власності, паралельно відкриваючи собі шлях до прихованої приватизації.

Преса не надала особливої ваги прийняттю закону про внесення змін до деяких законів щодо орендних відносин, обмежившись загальними фразами про їх майбутню більшу прозорість та преференції закладам культури.

Тепер про ціну питання. До фінплану-2010 від оренди державного майна надійшло 606,3 мільйона гривень при плані 650 мільйонів гривень. Враховуючи, що вето новому закону не загрожує, варто розглянути принципові новації.

З Господарського кодексу вилучено категорію "орендне підприємство". Такий атавізм перехідного періоду як "трудовий колектив" остаточно викинуто на смітник історії. Власники засобів виробництва - окремо, а наймані працівники - окремо.

Поряд з цим, трудові колективи частково позбавили переважного права на укладання договору оренди майна підприємства, де створене це товариство. Відтепер для реалізації зазначеного права частка внесків членів трудового колективу протягом п'яти років з дня створення має становити більш ніж 50%.

Змінено метод оцінки об'єкта оренди державної та комунальної власності. Раніше в розрахунок бралася відновна вартість об'єкта у ринкових умовах на дату оцінки, який за своїми ознаками може бути адекватною функціональною заміною об'єкта оцінки без урахування зношення. Тепер Кабмін затвердить власну методику.

Що заважало відразу визначити для розрахунків ринкову вартість об'єкта оренди - невідомо. У попередньому варіанті проекту вартість визначалася як ринкова.

Незважаючи на зауваження опозиційних депутатів, у законі з'явилася норма, яка передбачає обмеження прав державних та комунальних підприємств у вільній передачі в оренду свого майна. На власний розсуд вони можуть здавати приміщення, площа яких не перебільшує 200 квадратних метрів.

Місцева влада від вирішення питання про передачу в оренду майна більшої площі і цілісних майнових комплексів усунута. Після кастрації місцевого самоврядування на рівні податкового та бюджетного кодексів такі новації не дивують.

Серед прогресивних змін до закону про оренду державного та комунального майна варто віднести обов'язок держорганів-орендодавців оприлюднювати на офіційних сайтах переліки державного майна, що може бути здане в оренду.

Новий закон також передбачає випадки, коли рішення про короткострокову оренду держмайна майна - не більше п'яти днів - ухвалюють без конкурсу.

Преференція надаватиметься організаціям в сфері культури та мистецтва, видавництвам, релігійним організаціям, реабілітаційним установам, Пенсійному фонду та його органам. Цікаво, чи не значить це, що, скажімо, Софія Київська буде періодично надаватися в оренду улюбленому патріархату президента?

З істотних умов договорів оренди державного майна частково виведено порядок використання амортизаційних відрахувань. Тепер він визначатиметься лише у випадках, передбачених законодавством.

Оцінка об'єкта оренди, яка раніше лише передувала укладанню договору оренди, відтепер буде проводитися і при переукладанні угоди, якщо від останньої оцінки об'єкта минуло більше трьох років.

Відтепер жодних пільг щодо орендної плати орендарі державного майна, яке має важливе соціальне значення, не матимуть. Країні не потрібні бібліотеки, театри, музеї, дитячі гуртки та секції. Для українських холопів вистачить і телебачення?

Нарешті, закон впроваджує норму, яка дозволяє приватизувати державне підприємство, якщо правонаступник органа, який до укладання договору оренди управляв відповідним майном, не визначений.

Тобто варто провести якусь чергову адміністративну реорганізацію або виключити підприємство із списку ЄДРПОУ, і державне майно в кишені.

Так вже хотів зробити уряд Юлії Тимошенко законопроектом 2657 від 2008 року, виключивши із списку підприємств, що не підлягають приватизації, 19 об'єктів на підставі їх ліквідації. Показовими є і махінації щодо оренди державних шахт.

Незважаючи на двадцятирічне панування капіталізму в Україні, частка державного сектора у ВВП, за офіційними даними, становить 37%. Це більше, ніж у розвинених країн світу.

У програмі економічних реформ Януковича визначена мета: до 2014 року завершити приватизацію. За три роки влада обіцяє продати майна на 100 мільярдів гривень і зменшити частку держсектора у ВВП з 37% до 20-25%. Отже, країну чекає ще не одна дія захопливої драми "Первісне накопичення капіталу".

Коментарі депутатів

- Законопроект усуває дублювання обмежень щодо передачі в оренду майна та об'єктів. Тепер ці питання визначатиме винятково закон "Про оренду державного та комунального майна", що дозволить підвищити ефективність їх вирішення.

Цей документ також передбачає обов'язкове інформування про об'єкти, які можуть бути передані в оренду, та скасовує неринкове обмеження розміру плати за оренду цілісних майнових комплексів підприємств.

- Позитивом є те, що оптимізуються конкурсні засади передачі державного і комунального майна в оренду. Оптимізація йде через впровадження попереднього вивчення попиту на такі об'єкти і оприлюднення переліків об'єктів, які можуть бути передані в оренду. Інший позитив - скорочення строків передачі майна в оренду.

Проте є і зауваження. Голосуючи за цей закон у першому читанні, ми хотіли, щоб до другого читання комітет чіткіше визначив умови оцінки об'єктів оренди.

- Цей законопроект суттєво обмежує право державних підприємств здавати в оренду своє майно. Тепер вони зможуть здавати не більше 200 квадратних метрів.

Це обмеження буде означати відсутність можливості у держпідприємств, які не фінансуються з державного бюджету, хоч якось триматися на плаву за рахунок орендарів. Останнім, як правило, потрібне саме приміщення, адже крім приміщень у держпідприємств майже нічого не залишилося.

Таке обмеження, ми вважаємо, призведе до остаточного банкрутства підприємств, особливо великих, які пізніше продадуть потрібним людям за копійки.