Енергоощадливий Янукович

У 2010 році, за два дні до оголошення недовіри своєму уряду і за десять - до своєї офіційної відставки, Юлія Тимошенко поставила один із своїх останніх автографів під державною програмою енергоефективності на 2010-2015 роки з сумою витрат 250 мільярдів гривень на п'ять років.

Протягом року уряд Миколи Азарова не лише взяв на озброєння постанову Тимошенко, а й двічі її відредагував, додав для солідності кілька десятків мільярдів і без зайвої скромності видав за свою.

У свою чергу, міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко повідомив, що у 2011 році Україна вкладе в альтернативну енергетику 7 мільярдів гривень.

Сховок влади

Стимулом прискіпливіше глянути на проблему енергозбереження стала не Тимошенко, не Азаров і навіть не Бойко, а Віктор Янукович у своїх "квітневих тезах" - щорічному посланні президента до Верховної ради.

Президенту слід видати значок №1 за енергетичну ощадливість, адже він лаконічно розповів про те, як Україна буде економити дорогу нафту і ще дорожчий газ всього на чотирьох сторінках свого 160-сторінкового послання.

Звіт Януковича викликав прогнозовану реакцію. Представники влади засвідчили тотальну підтримку, представники опозиції - тотальну критику.

На фоні констатації багаторічних проблем та проголошення курсу різноманітних реформ для їх подолання мало хто звернув увагу на енергетичну складову послання. При цьому кожен зауважує вплив росту цін на енергоносії на всі інші сфери життя - від вартості продуктів до цін на комунальні послуги.

Президент продемонстрував енергетичну ощадливість не на словах, а на ділі. Він вирішив зберегти свою життєву енергію для інших цілей і не витрачати її на те, щоб розтлумачити, як Україна виходитиме із складної енергетичної ситуації.

Ріст цін на нафту у світі провокує подорожчання газу згідно з контрактами з Росією, пального на заправках, тарифів ЖКГ.

Українці не почули від президента, який за рік домігся лише концентрації влади, ні про відновлювальні джерела енергії, ні про енергоефективні технології.

На 160 сторінках послання хіба що з лупою можна знайти слова про ці важливі питання для майбутнього енергетики України. Все розкидане по різних розділах і вказує на те, що автори послання і тим більше сам Янукович не ставили цілі звернути увагу на енергетичну ощадність і енергоефективність.

На те, чим Україна повинна відповісти на енергетичні виклики, які породжують левову частку економічних проблем, у посланні виділено 3% обсягу тексту.

Тимчасом підлеглі Януковича Микола Азаров та голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Микола Пашкевич уже відрапортували про впевнені кроки у розвитку відновлювальної енергії.

Уряд вдруге після липня 2010 року переглянув "Державну цільову економічну програму енергоефективності на 2010-2015 роки" і збільшив фінансування сегмента з 285 мільярдів гривень до 360 мільярдів гривень.

Сума розрахована на п'ять років, по 70 мільярдів гривень щороку. Держава протягом п'яти років виділить 40 мільярдів гривень, по 8 мільярдів гривень на рік. Решта суми, 320 мільярдів гривень, повинні надійти з "інших джерел". "Інші джерела" в уявленні чиновників - це внутрішні і зовнішні інвестиції.

Проте 2010 рік засвідчив, що все далеко від ідеалу. З 900 мільйонів гривень, запланованих бюджетом на благі енергетичні цілі, було виділено лише 500 мільйонів гривень, з яких реально витрачено лише 185 мільйонів гривень.

Неважко здогадатися, що у ручному режимі залишок від запланованих 900 мільйонів гривень, а це 725 мільйонів гривень, пішов у невідомому напрямку.

Схоже, за такою ж схемою у 2009 році Тимошенко чаклувала з грішми іншої загадкової організації - Державного агентства екологічних інвестицій, чим і привернула до своєї особи увагу Генпрокуратури вже у 2010 році.

Є й цікавіші речі. У 2010 році за рахунок "інших джерел" Україна повинна була підвищити енергоефективність на 12 мільярдів гривень, але їх не знайшли.

Інший варіант - частина цих коштів була перерозподілена у ручному режимі, і це вже питання до органів, які контролюють витрати державних структур. У 2011 році сума "інших джерел" зростає до 30 мільярдів гривень.

Тут слід згадати Тимошенко, якій протягом 2008-2010 років довелося звернути увагу на проблеми відновлювальної енергії та енергоефективності. За цей період вона наштампувала кілька відповідних постанов і розпоряджень.

У теорії це мало стати відповіддю на економічну кризу і газовий договір 2009 року, який передбачав підвищення цін на енергоносії. На практиці ж "програма енергоефективності" була покликана стати "схроном" для поточних потреб влади, і сьогодні ця ситуація жодним чином не змінилася.

Саме 2010 року світ побачив ці шалені цифри. Заплановані ще Тимошенко і підтверджені Азаровим витрати на "програми енергоефективності" у 2011 році повинні сягнути 37 мільярдів гривень, що становить 11% від усіх видатків бюджету України на 2011 рік, а 2015 року - 75 мільярдів гривень.

При цьому державні кошти протягом 2011-2015 років зростуть з 7 мільярдів гривень до 10 мільярдів гривень. У будь-якому випадку, стара і нова влади навряд чи заклали такі цифри для реального розвитку енергоефективності.

Для порівняння: у 2010 році Німеччина, Італія та Іспанія , які активно розвивають відновлювальні джерела енергії та енергоефективні технології, витратили на це відповідно 6,2, 4,8 і 4,6 мільярда доларів. Дивно, що Україна за плановими витратами поставила себе в один ряд з європейськими країнами.

Мабуть, саме тому Янукович промовчав про наполеонівські плани держави.

Енергетична "лялька"

Безумовно, ситуація щодо світових запасів класичних енергоносіїв та ціни на них викликають глобальні дискусії. Однак загальновизнаний факт: природні запаси не є безкінечними і потребують ощадного використання.

За останні два десятки років у світовій економіці був запущений незворотній процес розвитку відновлювальних джерел енергії та шалена популяризація енергетичної ощадливості. Це також викликає багато дискусій.

Що краще: розвідувати нові родовища нафти, газу чи урану чи вкласти ці кошти у вітрову, сонячну, термальну та морську енергетику? Риторичне питання. Кожна держава вирішує це питання на власний розсуд.

Проте нині, в умовах постійного дефіциту енергоносіїв та росту цін на них, світова спільнота не придумала нічого кращого, ніж розвивати енергетичну ощадливість та альтернативну енергетику. Це як про демократію, яка не є найкращим політичним режимом, але кращого поки ніхто не придумав.

За підсумками 2010 року у розвиток відновлювальної енергетики у світі було вкладено майже 250 мільярдів доларів, що на 30% більше, ніж у 2009 році, і уп'ятеро більше, ніж у 2004 році.

Проте у посланні президента громадяни не побачили відповідних акцентів. Як же тоді вирішувати питання залежності від російського газу?

Шляхом збільшення обсягу закупівлі палива, як це було у 2010 році? Шляхом продовження оренди бази Чорноморського флоту ще на кілька десятиріч? А що далі? Власне, послання мало би відповісти і на ці питання.

Як аргумент влада може витягнути з шухляди не один десяток реалізованих проектів з енергоефективності. Однак у масштабах України це мізерія. Зазвичай такі програми отримують підтримку за рахунок іноземних організацій, які хочуть залучити в Україну кошти великих компаній і отримати з цього зиск.

Якщо згадати інші питання енергетики, як от зменшення залежності України від імпорту газу, то навіть вони не знайшли підтримки у посланні Януковича. Мова йде про ідею будівництва LNG-терміналу на березі Чорного моря.

У розділі про чорноморсько-каспійський регіон нічого не сказано про Азербайджан, з президентом якого Янукович у Давосі підписував меморандум про постачання 5 мільярдів кубометрів газу для українського LNG-терміналу.

Отже, для Януковича можливість диверсифікувати поставки насправді є примарною, і він не планує на це витрачати свій час навіть у посланні.

Відсутня у посланні й позиція президента щодо ситуації з майбутнім розвитком ядерної енергетики після низки аварій на АЕС Японії. В Україні майже 50% струму виробляється на атомних електростанціях, і, схоже, Янукович націлений підвищити цей показник, оскільки дешевшої альтернативи він не бачить.

Свідченням цього є велике "чорнобильське" зібрання, яке дало 550 мільйонів євро, і слова президента про необхідність розвивати ядерну енергетику.

Звісно, у такому разі нема потреби звертати увагу на відновлювальні джерела, краще наростити існуючий ресурс. Водночас, аварія у Японії засвідчила, що і 25 років після Чорнобиля "мирний" атом залишився непізнаним.

Послання Януковича "Модернізація України - наш стратегічний вибір" зіграло з президентом злий жарт. У ньому він постав не як модернізатор, а як президент індустріальної країни, який банально експлуатує наявні ресурси.