Кредит: рятівне коло чи зашморг?

Слово "кредит" активно використовується чи не всіма представниками суспільства. Кредитні відносини так глибоко проникли не лише у економіку, а й побут громадян, що, напевно, знайдеться не так і багато людей, які б не знали, що це.

Уряд бере позики на покриття дефіциту держбюджету, великі корпорації - на переоснащення виробництва, менші фірми - на вирішення тактичних завдань, громадяни - на квартири, автомобілі, телевізори чи телефони.

Недаремно економісти говорять про існування не просто ринкової товарно-грошової економіки, а ринкової товарно-кредитної, підкреслюючи, таким чином, важливість кредиту в сучасних відносинах.

Сам по собі кредит - це особлива форма руху грошей. Якщо в умовах традиційних економічних відносин для отримання продукту людина спочатку мала щось зробити і отримати за це плату, то кредит змінює даний алгоритм.

Він створює можливість кожному отримати потрібну річ наперед, за умови, що банк буде впевнений у платоспроможності клієнта. Тобто створюється можливість отримати товар і лише в майбутньому розрахуватися за нього.

З одного боку, кредит - позитивне явище, оскільки наближає "світле майбутнє" - власні квартири, дорогі авто та престижні телефони. З іншого боку, кредит - це ризик неповернення взятої суми, що болісно б'є по тому ж майбутньому.

Остання фінансово-економічна криза яскраво продемонструвала можливий розвиток подій у випадку неправильного розуміння та використання позики.

Загалом є два види кредитів: виробничий та споживчий. Уміння розрізняти їх і застосовувати відповідний алгоритм дій допомагає уникати помилок.

Виробничий кредит

Це кредит, який допомагає розширити або вдосконалити виробництво. Внаслідок його використання зростає кількість або якість товарів, Відтак, підприємство збільшує дохід, завдяки чому виплачує сам кредит та відсотки за ним.

Є кілька правил використання виробничого кредиту.

По-перше, позичальник повинен могти виплатити його за будь-яких найгірших умов. Як правило, сума кредиту не повинна бути більшою за 25% активів, якими володіє суб'єкт. Тобто, якщо підприємство має 1 мільйон гривень, то економічно обґрунтована сума позики не повинна перевищувати 250 тисяч гривень.

По-друге, строк кредитування має бути більшим за строк окупності бізнесу.

По-третє, строк залученого підприємством кредиту не повинен бути більшим за показник середньої строковості позики в тій чи іншій системі.

Якщо в економічній системі більшість кредитів надають до п'яти років, то суб'єкт не повинен залучати кошти на довший строк. Показник середньої тривалості кредитних угод говорить про стійкість фінансової системи країни, а відтак - і рівня та динаміки зміни відсотків. Чим триваліші угоди - тим система стабільніша.

На жаль, підприємства в Україні рідко виконують ці прості умови. Ще сумніше, що недисциплінованість проявляють малі та середні фірми. Лише 17% підприємств, які мають на балансі до 100 мільйонів гривень, виконують зазначені правила.

Більше того, близько 50% підприємств, які залучають кредити, ставлять під ризик не лише окупність залучених коштів, але й підприємство в цілому.

Так, у 44% випадків компанії залучали обсяг коштів, співмірний з 75% балансової вартості суб'єкта. В 49% випадків термін повної окупності бізнесу був більшим за термін дії кредитного договору. У 52% випадків фірми залучали кошти на термін, більший за середній в Україні, а у 37% випадків - на утричі більший строк.

Ці цифри говорять про низьку культуру кредитних відносин, нерозуміння суб'єктами особливостей мінливої та нестабільної фінансової системи України.

Нехтування простими правилами підтверджує динаміка зростання обсягу кредитів навіть під час кризи 2008-2009 років. У 2010 році дана тенденція лише посилилася.

Кредити, видані нефінансовим корпораціям України, мільйони гривень

Можна згадати історичний приклад Японії, Великобританії, США, Франції та Німеччини. В цих країнах у 1950-1970-х роках частка кредитних коштів підприємств становила відповідно 80%, 70%, 60%, 50% та 40% від їх балансової вартості.

На тому історичному проміжку кредитні відносини відіграли величезну роль у відбудові та подальшому економічному зростанні повоєнного світу.

Проте сьогодні кредитна культура в цих країнах зовсім інша. Лише 9% підприємств нехтують зазначеними правилами, а більшість веде помірковану кредитну політику, незважаючи навіть на відносну стабільність фінансових систем цих країн.

Як наслідок, падіння ВВП в Україні під час світової кризи 2008-2009 років становило 15%, у США - 4%, у Великобританії - 2%, у Японії - 1,8%.

Споживчий кредит

Природа споживчого кредиту інша. Він залучається не у виробництво, а на споживання. Об'єктами таких угод є квартири, автомобілі, побутова техніка, подорожі. Зазвичай споживчі позики беруть громадяни, рідше - підприємства.

Визнаний у світі фінансовий консультант Бодо Шефер критично висловлюється з приводу споживчого кредитування. Якщо виробничий кредит сприяє збільшенню доходу в майбутньому, то споживчий навпаки - зменшенню, каже він. Людина відмовляється від певної частки доходу в майбутньому заради комфорту зараз.

Споживчий кредит заперечує потребу людини у поступовому розвитку. Крім очевидного фінансового недоліку, це шкодить психіці: активність людини, яка отримала благо вже зараз, уповільнюється. Споживчий кредит - це, швидше, негативне явище, тому Шефер не радить брати гроші на такі потреби.

Споживче кредитування загрожує не лише позичальнику, а й економіці в цілому, оскільки фінансова грамотність громадян доволі низька. Статистика сумна.

В структурі споживчого кредитування в Україні перше місце посідають кредити на авто, друге - на нерухомість, третє - на побутову техніку. Середній розмір - 200-300 тисяч гривень, хоча в останні роки ця цифра впала до 100-170 тисяч гривень.

У 87% випадків заставою є майбутні доходи. У 76% випадків мінімальна частка першого внеску ставить всю величину заощаджень суб'єкта. У 64% випадків строк угоди перевищує середні показники терміну кредитних угод в Україні.

Це призвело до того, що під час останньої кризи у 56% випадків, пов'язаних із споживчими кредитами, виникли проблеми з їх погашенням. У 34% випадків суб'єкти втрачали набуте майно і витрачені кошти. У 12% випадків суб'єкти були неспроможні покрити заборгованість усім своїм майном.

Мінлива макроекономічна ситуація посилюється фінансовою неграмотністю громадян і стає справжньою загрозою стабільності економіки.

Однак це не означає, що квартира чи авто можуть мати лише споживчий характер. Іноді вони здатні бути і виробничою цінністю: квартира спроможна приносити дохід від здачі її в оренду, автомобіль - від перевезення пасажирів.

У кожному випадку слід чітко розуміти завдання позики. Треба надзвичайно прискіпливо ставитися до виконання зазначених вище правил і пам'ятати про особливу людську природу - вже зараз відчувати себе комфортно.

Кредитні відносини мають тривалу історію. Ще в Древній Греції поширеною була лихварська позика. Будь-яка людина могла взяти певну суму коштів, але заставою часто виступало не її майно, а сама людина. В разі невиконання угоди, вона перетворювалася на раба, який тяжко працював на небезпечних роботах.

Древні мислителі яскраво описують всю трагічність тих відносин. Взяті кошти поверталися лише у 20% випадків, а в 60% випадків позичальники помирали від нещасних випадків на будівництві та інших небезпечних роботах. Незважаючи на ці цифри, кількість охочих брати гроші у лихварів чомусь не зменшувалася.

Залишається сподіватися, що українці врахують досвід древніх греків, будуть планувати свій бюджет і не накидатимуть собі на голову кредитний зашморг. Правда, цифри свідчать, що країна і далі йде "грецьким" шляхом: обсяг споживчого кредитування у січні 2011 року зріс уперше за останні два роки.

Динаміка споживчого кредитування населення України, мільйони гривень

Зберегти баланс

На жаль, дискусії щодо перспектив розвитку кредитних відносин в Україні зводяться лише до аналізу обсягів позик та динаміки кредитування. В той же час, цифри доводять, що проблема знаходиться не в цій площині.

Більш важливим є відношення позик до активів, якими володіє суб'єкт. Тобто проблема не у зростанні кредитних ресурсів, а в збереженні балансу між заощадженнями або активами та обсягом кредиту.

У США співвідношення власного капіталу до кредитного становить 55% до 45%, у Великобританії - 50% до 50%, в Україні - 40% до 60%. Ці цифри свідчать, що зростання обсягу кредитування без збільшення власного капіталу суб'єктів підвищить ризики неповернення позик.

Кредит - не самоціль, він не може бути самостійним показником макроекономічної ситуації. Він відображає рівень споживання і заощадження суб'єктів. І лише поміркована системна політика кожного з них убезпечить економіку від ризиків неповернення коштів, а відтак - і від нестабільності фінансової системи країни.