Навіщо малому бізнесу спрощене оподаткування

Новий Податковий кодекс показав, що декларовані урядом переваги ефемерні й невизначені, а загрози - цілком реальні.

Обіцяна легкість адміністрування перетворилася на ускладнений документообіг. Анонсоване зниження податкового тягаря абсолютно не в'яжеться із запланованим збільшенням надходжень до бюджету.

Не додає оптимізму розширення повноважень ДПА. Якщо малий бізнес це вже відчув, то у підприємств, які працюють за загальною системою оподаткування, все ще попереду.

Саме тому автори кодексу так ретельно культивують міфи про шкоду спрощеної системи з метою позбавити підприємців громадської підтримки.

Міф перший. "Спрощенці" не хочуть платити податки, тому і противляться як переходу на загальну систему, так і на ту спрощену, яку пропонує уряд.

Насправді "спрощенці" не противляться, а платять. Податкове навантаження малих підприємств становить 6-10% від виручки плюс 36% і більше нарахувань на фонд оплати праці. За європейськими нормами, це дуже суттєве навантаження.

Це більше, ніж платить великий бізнес, для якого, судячи з офіційної звітності, податкове навантаження становить до 3% плюс єдиний соціальний внесок.

Підприємці роблять вибір на користь спрощеної системи, бо в цьому випадку вони захищають себе від усяких необґрунтованих перевірок податкової.

При настільки простій і прозорій системі оподаткування і порівняно невеликих оборотах вони для контролерів просто нецікаві. Тому свідомий вибір більшого податкового навантаження є платою підприємців за можливість спокійно працювати.

Міф другий. Більшість малих підприємств створено для оптимізації податків великих підприємств. Отже, якщо кількість приватних підприємців і малих підприємств зменшиться, а це незаперечний факт, то тільки за рахунок "оптимізаторів", і нічого поганого в цьому нема. Навпаки, це тільки покращить економічну ситуацію.

Цим докором держава підтвердила своє небажання боротися із суб'єктами, які існують лише для "податкової оптимізації", тому вирішила просто викорінити всі види підприємницької діяльності, які навіть теоретично можуть бути з цим пов'язані.

При цьому у Податковий кодекс закладаються нові схеми "оптимізації", без участі підприємців. Тож сам принцип не зміниться, просто діятимуть інші механізми.

Зменшення кількості дрібних операторів у більшості галузей знизить конкуренцію, монополізує ринки і призведе до зникнення дешевих товарів та послуг, падіння вартості робочої сили, яка в надлишку з'явиться на ринку, і збільшення безробіття.

Якщо ж згадати, що від результатів роботи кожного приватного підприємця залежить ще кілька осіб - найманий персонал і члени їх сімей, то стає зрозуміло, що це зачепить мільйони людей і стане причиною зростання соціальної напруги.

Міф третій. Податковий кодекс простий у застосуванні і спрямований на поступове зниження податкового навантаження і спрощення адміністрування.

Це, мовляв, побачили всі, крім дрібних підприємців, тому протестували саме вони. Переважна і більш інформована частина бізнесменів та підприємців підтримує Податковий кодекс як основу для початку економічних реформ.

З цим важко погодитися. Передусім насторожує неоднозначність основних понять і визначень кодексу, набрання чинності без перехідного періоду принципово іншого методу нарахування податків, повернення до оподаткування поняття собівартості, збільшення кількості груп основних засобів і нематеріальних активів.

Не сталося декларованого злиття податкового та бухгалтерського обліків, тобто суттєво ускладнилося ведення звітності підприємств. Зрозуміло, що у підсумку зросли витрати підприємств на профільні підрозділи. Кількість форм для заповнення та їх частота збільшилися, що також посилює фінансовий тиск на бізнес.

Можна впевнено говорити про майбутні штрафи, оскільки багато норм неоднозначні, а роз'яснень тепер податківці не дають.

Відсутність протестів з боку великих гравців пояснюється швидше їх більшою адаптованістю до загальної системи оподаткування, суттєвими можливостями із захисту свого бізнесу і великим запасом міцності. До того ж, для них основні складності почнуться після 1 квітня, тому їхня реакція ще попереду.

Міф четвертий. Податковий кодекс, як і було обіцяно, передбачає податкові канікули, які дадуть можливість вивільнити додаткові кошти для розвитку бізнесу.

Навіть без розрахунків видно, що підприємствам набагато вигідніше платити податок на прибуток - 25% з перспективою зменшення, ніж збільшувати фонд оплати праці до двох мінімальних зарплат, з яких платиться єдиний соціальний внесок - 36% і більше.

Отже, така пільга навряд чи буде затребувана, крім випадку, коли величина єдиного внеску зменшиться до економічно обґрунтованого рівня або хоча б до 25%, як передбачалося рік тому.

І ще кілька слів на користь спрощеної системи оподаткування. Автори Податкового кодексу часто докоряють підприємцям, що у розвинених країнах взагалі нема такої системи. При цьому не згадується, що там також нема такого рівня корупції та свавілля контролюючих органів.

Очевидно, що реформатори забули історію створення спрощеної системи. І вже зовсім не згадується, що загальна система в інших країнах за критеріями простоти та прозорості адміністрування, відсутності пресингу з боку податкових органів та подвійного оподаткування набагато ближча до української спрощеної системи.

Так само слід звернути увагу, що спрощена система життєво необхідна для підприємців, які надають інтелектуальні послуги. Витратна частина таких послуг, яку можна було б підтвердити стандартними бухгалтерськими документами, вкрай мала, а левову частку становлять витрати інтелектуальної праці.

У собівартість послуги не входить час, витрачений на підготовку лекцій і договорів, самостійне підвищення кваліфікації. Тому при оподаткуванні за загальною системою для них податок з прибутку перетвориться на податок з обороту. Отже, такі фахівці або підуть у тінь, або змінять країну, якій платитимуть податки.

Також спрощена система оподаткування єдино можлива для тих видів діяльності, які неможливо проконтролювати, які б засоби реєстрації не вводилися, та й витрати на контроль перевищать ефект від такого контролю.

Малий і середній бізнес, працюючи на загальній системі оподаткування, не може конкурувати з великим бізнесом з наступних причин.

1. Малий бізнес як більш ризиковий в Україні традиційно розвивається за рахунок власних коштів, а при збільшенні податкового навантаження шанси взяти кредит і його обслуговувати доволі невисокі.

2. Малий і середній бізнес не може забезпечити високий рівень зарплат, а значить, змушений платити всі нарахування на фонд оплати праці, на відміну від високооплачуваних менеджерів великих компаній, які сплачують з сум, більших за 14 115 гривень, тільки 17% податку з доходів фізосіб.

3. Дивіденди підприємця не визнаються такими і обкладаються зборами як зарплата за ставкою 34,7% єдиного соціального внеску і 15-17% податку з доходів фізосіб замість 25% і менше податку на прибуток плюс 5% податку на дивіденди.

4. Через невпорядкованість документообігу з фізособами підприємства вже сьогодні відмовляються з ними працювати, а після 1 квітня, коли витрати за фізособами не будуть враховуватися у валових витратах, то консалтинг, для якого основним замовником є юридична особа, стає потенційним клієнтом біржі праці.

5. Малому підприємству складніше протистояти перевіркам, оскільки мало хто може дозволити собі утримувати юридичний відділ чи власного лобіста в парламенті.

Тільки створення оптимальної моделі оподаткування може зупинити масове скорочення і втечу підприємців у тінь, для чого зараз є всі передумови.