Бізнес вкладає в зелень

Стрімке зростання цін на овочі та фрукти спонукає підприємців інвестувати у садівництво та городництво.

Правда, не всі залишаються у цьому секторі надовго. Витрати на сучасний плодоовочевий бізнес надто великі і мають надто довгий інвестиційний горизонт.

Українцям смакує

Ціни на овочі та фрукти в Україні почали дорожчати ще чотири-п'ять років тому, але, на відміну від зернової галузі, інвестиції сюди йшли незначні. Як наслідок, різниця між плодоовочевим та зерновим бізнесом разюча.

Останній має всю інфраструктуру - сховища, елеватори, глибоководні порти для експорту. Це дозволило знизити собівартість виробництва та зберігання зерна.

У садівництві та городництві, навпаки, відбувся повний занепад через розвал інфраструктури та падіння споживання. Частина теплиць, сховищ та складів були покинуті, а консервні заводи зупинялися або різалися на металобрухт.

За двадцять років незалежності занепали інвестиції у нові садові насадження, селекцію, агрономію, внаслідок чого галузь відкотилася до екстенсивного виробництва, а на ринку за багатьма видами продукції став панувати імпорт.

За даними Українського клубу аграрного бізнесу, за п'ять років імпорт овочів та фруктів у грошовому вимірі зріс у 4,2 разу до 860 мільйонів доларів. У фізичних обсягах імпорт виріс на 77%.

За словами експерта УКАБ Романа Сластена, найбільш активно в Україну завозили традиційні для регіону овочі та фрукти.

Так, імпорт капусти, цибулі, картоплі, моркви та помідорів за п'ять років виріс у 18,5 разу до 190 тисяч тонн. Зарубіжних яблук, груш, вишень, черешень та абрикосів було завезено понад 200 тисяч тонн - уп'ятеро більше, ніж у 2005 році.

При цьому овочі 2010 року подорожчали на 21%, поступившись за динамікою зростання лише твердому сиру. "Це свідчить про нездатність України забезпечити себе плодово-овочевою продукцією у повній мірі", - відзначив Сластен.

У сусідній Польщі садівники отримують не лише європейські та державні дотації, а й дешеві позики. Виробники яблук фінансують нові насадження не за свої кошти: 75% грошей на нові сади дає ЄС у вигляді дотацій, 25% - державна допомога, решта - банківські кредити під 5-6% річних на 15-20 років.

Тож не дивно, що бум садівництва призвів до окупації українського ринку польськими яблуками, кілограм яких коштував 50 євроцентів.

Великий український бізнес не поспішав розвивати цей напрям через значні, як для України, інвестиційні горизонти. Приміром, яблуневий сад буде плодоносити лише через три роки, тоді як зернові дадуть урожай через шість місяців. Позичати гроші невигідно - банківські ставки сягають 22% і видаються лише на рік-два.

Слабка інфраструктура доставки та зберігання охолодила інвестиції у цей сектор, і він остаточно перейшов до рук дрібних селянських господарств. Їх частка у виробництві картоплі зросла з 75% у 1990 році до 97% у 2010 році. Населення сконцентрувало виробництво 88% овочів та 84% плодів і ягід.

Більшість продукції споживають самі селяни. Плоди йдуть на консервування та відгодовування худоби, а решта влітку продається на базарах чи здається оптовикам. Ціни у несезонний період стали перевищувати літні у два-п'ять разів.

Бізнес інвестує

Останнім часом українці стали більше споживати овочів та фруктів, і цей ринок зростав на 7-10% на рік у натуральному виразі. За п'ять останніх років українці збільшили споживання "зелені" з 146 до 164 кілограмів на рік на людину.

В Європі споживають 225 кілограмів плодів, тож Україні є куди рости. Загальний обсяг вітчизняного ринку фруктів, овочів і картоплі сягає 9 мільйонів тонн у натуральному виразі і 17-20 мільярдів гривень - у грошовому.

Великі компанії почали інвестувати у сади ще 2007 року, але криза завадила розширити інвестиції. Друга хвиля була у 2009-2010 роках, коли здавалося, що вкладення у плодоовочевий сектор були чи не єдиним способом зберегти свої заощадження від інфляції. Однак не у всіх вийшло успішно розвивати бізнес.

"Сектор потребує професіоналів. На посів зерна затрати сягають 500 доларів на гектар, а на закладення саду за екстенсивною технологією - 6 тисяч доларів, за інтенсивною - 30 тисяч доларів", - каже керівник проекту "Розвиток фруктового сектора у Вінницькій області" Міжнародної фінансової корпорації Оксана Вароді.

Великі компанії часто виділяють свій плодоовочевий бізнес в окремий підрозділ. Так, аграрний холдинг Sagro, що входить у "Смарт-холдинг" Вадима Новинського, має садівницьку компанію "Весна", яка вирощує плодові культури в Криму.

"У 2011 році ми плануємо збільшувати площу насаджень. Також розглядаємо можливість будівництва додаткового холодильного сховища, що дозволить збільшити термін зберігання врожаю і, відповідно, період реалізації яблук", - говорить генеральний директор компанії "Весна" Валентин Корнієнко.

Індустріальна молочна компанія, що належить колишнім власникам фірми "Клуб сиру" братам Ігорю та Олександру Петровим, вирішила садити картоплю.

У 2011 році вона планує збільшити площі під культуру у вісім разів до 560 гектарів. Компанія має намір вирощувати картоплю для виробництва чіпсів. Для цього вона задумала побудувати потужності із зберігання картоплі і цех з її обробки.

До речі, картопля стала другою за рентабельністю культурою після соняшнику, адже торік ціни на неї виросли на 30%. Низькі конкуренція та собівартість стимулюють підприємців до інвестування у картопляну галузь.

Бізнес вкладатиме у картоплесховища і якісне насіння. Це має збільшити врожаї, якість продукції та мінімізувати втрати при зберіганні, які сягають 20% врожаю.

Ще одна перспектива для підприємців - експорт картоплі та інших овочів-фруктів у Росію. У січні Україна збільшила продаж картоплі сусідам - майже 4 тисяч тонн, тоді як за весь 2010 рік було експортовано 6 тисяч тонн. Експорт моркви і столових буряків до РФ у січні 2011 року становив 830 тонн проти 1 400 тонн за 2010 рік.

Грошей бракує

Втім, інвестиції великих компаній у сектор ще не настільки значні, щоб забезпечити потреби України і витіснити імпорт. Рентабельність цього бізнесу доволі висока. З гектара саду можна отримати у 20-30 разів вищу виручку, ніж з гектара зернових, проте й інвестиції на старті у десятки разів більші, ніж у зерновий бізнес.

Водночас треба вкладати гроші в інфраструктуру, самостійно формувати ланцюг "виробництво - зберігання" або й "охолодження - обробка - упаковка - маркетинг". А це за обсягом інвестицій вже можна порівняти з виробництвом.

"У 2009 році поляки виробили 1,7 мільйона тонн яблук, і вони можуть зберігати 700 тисяч тонн товару. З цим обсягом вони виходять на ринок. Україна виробила 1,1 мільйона тонн яблук і може зберігати 60 тисяч тонн. Отже, аграрії мусять продати врожай якомога швидше, поки товар не зіпсувався", - відзначила Вароді.

За її словами, селяни можуть подовжити сезон вирощення культур, зокрема, шляхом використання зимових сортів та замороженої розсади.

Українських виробників овочів та фруктів врятують кооперативи, впевнений спеціаліст Асоціації фермерів та приватних власників Криму Володимир Ярмілка.

За його словами, оптимальною схемою є побудова кооперативу на базі провідного фермера. Це дає змогу брати на виплат саджанці, насіння та мобільні рефрижератори для зберігання на 15-20 тонн і спільно користуватися цим майном.

"Набагато серйозніша проблема - нестача  молоді, яка їде в місто. Працювати в селі нема кому, навіть якщо цей бізнес пропонує непогані гроші", - каже Ярмілка.