Повернення золотих часів?

Недавня пропозиція голови Світового банку Роберта Зоеліка прив'язати гроші до золота привернула увагу світової громадськості, зокрема, у світлі пошуку механізмів закінчення валютних воєн.

Сама ідея повернутися до золотого стандарту піддалася гострій критиці.

Аналітики заявили, що регулювання валютних потоків світу шляхом повернення до забезпечення паперових грошей золотом зараз неможливе, бо кількість готівкової валюти настільки зросла, що жодна країна не погодиться забезпечити її золотом.

Втім, заяву Зоеліка почув міжнародний ринок золота. За кілька днів ціни на цей метал підстрибнули до річного максимуму - 1 420 доларів за унцію. Більшість аналітиків визнавали, що пропозиція голови Світового банку нереальна, а його самого порівнювали з Алісою, що падає вглиб кролячої нори і не може зупинитися.

Насправді його організація не спроможна зупинити повномасштабне змагання великих країн у швидкості друкування грошей та знецінення власних валют, аби підтримати свої товари на світових ринках.

Нарешті, виступаючи на зустрічі інвесторів у Сінгапурі, Зоелік заявив, що його неправильно зрозуміли. Він, мовляв, лише намагався показати світу, що потрібно створити механізм регулювання світових валют, але повертатися до золотого стандарту не варто. Однак цього разу банкір не запропонував нічого нового.

На саміті Великої двадцятки у лідерів найбільших країн з'явилася упевненість, що потрібно зупинити емісії. Однак консенсусу учасники не досягнули - кожен хотів вирішити власні економічні проблеми. Тимчасом привид всесвітньої інфляції починає насуватися на ринки і змушує політиків та банкірів шукати вихід.

Вільне плавання

Історія золотого стандарту почалась після завершення Першої світової війни, коли США накопичили в себе великі золоті запаси, бо продавали зброю та спорядження і Антанті, і Німеччині. За міжвоєнний період Вашингтон взагалі почав говорити про долар як про резервну валюту для усього світу.

Друга світова війна лише підтримала таку думку, і валютна система, сформована в Бретон-Вудсі, лише підкреслила цей статус. З 1944 року долар став міжнародною розрахунковою валютою, а США зобов'язалися забезпечувати його золотом.

Однак з часом така система почала розхитуватися. Експерти Інституту Гувера вважають, що це було невідворотно, адже готівкових доларів ставало все більше, і країни скуповували їх для утворення стратегічних запасів.

Першим ударом по золотому стандарту стала нафтова криза початку 1970-х років. Арабські країни змовилися і різко підняли ціни на сировину. Відтак європейцям знадобилося більше грошей для забезпечення своєї енергетичної незалежності.

Тоді Франція почала продавати свої долари США, вимагаючи за них золото. У Вашингтоні збагнули: якщо так вчинять і інші країни, то Америка залишиться без золотого запасу. Час золота як гаранта світових валют добігав кінця.

Нарешті у столиці Ямайки Кінгстоні відбулася конференція, яка вирішила відмовитися від золотого стандарту, який регулював курси валют.

Підводні рифи

Вільний курс валют був можливим, коли світова економіка потроху розвивалася. У неї були невеликі спади, та в результаті вона неодмінно виходила на зростання, і це дозволяло не помічати проблеми, які підняла на гору криза 2008 року.

Тоді США помітили, що у них 14,5 мільйона безробітних, і що китайські товари через низьку вартість заполонили внутрішній американський ринок. Звинуватити Пекін у демпінгу не було жодної можливості, бо він не занижував ціни своїх виробів, а стримував зростання курсу свого юаня.

"За демпінг у ВТО передбачені санкції, а от проти неконтрольованих емісій чи стримування курсу санкцій не існує. Тому з початком кризи країни вирішили продовжити торгівельні війни за допомогою валют", - каже колишній голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Віктор Суслов.

Спочатку Барак Обама намагався домовитися з Китаєм чи натиснути на нього міжнародною коаліцією, залучивши до неї ЄС. Однак Європа була зайнята власними проблемами і не збиралася псувати стосунки з Пекіном.

Тоді США почали бойкотувати розгляд торгівельної угоди з Піднебесною і тягнули час до виборів у Конгрес. Однак після виборів ситуація для американського президента тільки погіршилася, і він зрозумів, що має щось зробити для збільшення конкурентоспроможності власних товарів на світових ринках.

Обама повідомив, що він збирається надрукувати 600 мільярдів доларів і кинути їх в економіку. Після цієї заяви валютні війни розгорілися з новою силою.

Експерти інституту Брукінгса вважають, що рішення Америки зняло бар'єр для інших центробанків. Тепер, окрім власної доцільності, їх уже ніщо не утримає від друкування грошей. Перспективи такої всесвітньої емісії видаються похмурими.

На думку Суслова, внаслідок надмірного випуску грошей державами почнуть стрімко зростати ціни на усі товари та послуги, а валютні накопичення будуть знецінюватися. Особливо сильно це може вдарити по пенсійних фондах, що призведе до колапсу пенсійної та соціальної систем.

Все, крім золота

"Ідея використати золото як резерв для валют не головна. Країни використовують монетарні методи, як от викуп державних облігацій. Так роблять США", - каже аналітик компанії "Інвестиційний капітал України" Олександр Вальчишен.

На його думку, таким чином Вашингтон хоче тримати відсоткові ставки на низькому рівні і стимулювати економічну діяльність.

З іншого боку, використання золота, як пропонує Зоелік, робить світову валюту залежною від коливання цін на цей метал. На думку Суслова, причин коливань є багато - від продуктивності праці у галузі до попиту на золото у промисловості.

Разом з тим, аналітики вважають, що колишній керуючий Goldman Sahcs не міг запропонувати ідею, яка не може бути реалізована. На їхню думку, Зоелік прагне підготувати світову громадськість до того, що проблему неконтрольованих емісій потрібно буде вирішувати, і для цього розглядатимуть усі варіанти.

Найбільш вірогідним виходом можуть стати домовленості про встановлення квот на випуск грошей. "Країни мусять поступитися частиною суверенітету. Це може зупинити війни і вдихнути нове життя в МВФ і Світовий банк", - каже Суслов.

Справді, на зустрічі у Сінгапурі Зоелік заявив, що рішення про подолання фінансових війн потрібно приймати на рівні G20. Проте на саміті ця проблема офіційно не порушувалася. На думку експертів центру Брукінгса, країни ще не готові поступитися своїми інтересами на користь наднаціональної структури.

Втім, час переговорів і підписання обмежень за прикладом документів ВТО колись таки настане. Тоді і пропозиція повернутися до золота не видаватиметься безглуздям, бо вона стала першим кроком до міжнародного валютного консенсусу.