Шокова терапія для ледарів

Цього тижня Верховна рада під акомпанемент багатотисячного мітингу протесту підприємців розглядала проект податкового кодексу у другому читанні.

З прийняттям цього документа уряд пов'язує низку масштабних заходів в економіці. Днями прем'єр Микола Азаров заявив про необхідність переглянути макропоказники на 2011 рік. Зробити це уряд хоче саме після прийняття податкового кодексу.

Тимчасом про першочергові заходи з корекції ситуації в економіці слід було говорити і негайно їх втілювати відразу після приходу нової команди до влади. Нині ж доводиться констатувати, що дев'ять місяців роботи уряду - втрачений час. Ситуація в економіці потребує застосування шокових заходів. Обійтися без них уже не можна.

Захід перший: збільшення імпортних мит

У владі поступово оформлюється готовність іти на такі кроки. Першою ластівкою можна вважати заяву міністра сільського господарства Миколи Присяжнюка. Він виступив за значне підвищення мит на імпорт продукції, яка вирощується в Україні.

За таким же сценарієм буде розвиватися ситуація і в інших галузях. Обміління потоку імпорту призведе до дефіциту продукції на внутрішньому ринку і буде стимулювати виробництво товарів власного виробництва - якісніших та у ширшому асортименті.

Необхідно мінімум 50% внутрішнього споживання перекривати своїм виробництвом, а для продуктів харчування першої необхідності цей показник має становити мінімум 80%. Для досягнення цих цілей внутрішнім виробникам слід надати преференції.

Пільги мають отримати не ті, хто працює за давальницькими схемами. До слова, це зафіксовано у проекті податкового кодексу.

Колись потужна промисловість деградувала, молоді кадри відсутні. Нині фахівці влаштовуються на роботу в офіси, де працювати простіше і комфортніше.

Доводиться констатувати, що за два десятиліття незалежності в Україні сформувалося "ліниве населення", яке діє за схемою "купи-продай". Воно звикло до віртуальних послуг, на які незрозуміло звідки береться ціна.

Звикло до того, що в магазинах все є, а якщо чогось нема - значить, це "застрягло" на митниці. Звикло, що це "щось" виробляється де завгодно, тільки не в Україні.

Захід другий: девальвація гривні

Невдалі спроби проведення реформ свідчать: "ліниве населення" без шокових заходів не розворушити. Чекати, що великий бізнес підтримає такі заходи, не доводиться: бізнесмени, як і раніше, женуться за надприбутками.

Хоча за два кризові роки можна було б звикнути до того, що ознака сталого розвитку - це не очманілі разові надприбутки, а одержання обґрунтованого стабільного прибутку. На жаль, жити за новими правилами бізнес не навчився.

У владі ж ніхто не готовий запропонувати такі заходи і взяти відповідальність за їх реалізацію. Тому, хто візьметься за це, доведеться ризикнути і заявити суспільству: "Я вживатиму непопулярні, але ефективні заходи, і відповідатиму за них".

Цей підхід найбільш виправданий з точки зору ризик-менеджменту - нині саме ця стратегія потрібна країні. Мета ризик-менеджера - зберегти бізнес. Він, отримавши проблемне підприємство, припиняє тіньові схеми та інвентаризує ресурси.

Після цього необхідно зробити наступний крок: вийти до людей і чесно сказати: "Ми витрачаємо більше, ніж заробляємо". Народ прийме ті чи інші заходи, якщо буде розуміти, що з ним рахуються.

Крім різкого скорочення імпорту, необхідно піти ще і на девальвацію гривні. Для цього потрібна рішучість і політична воля: девальвація разом з різким підвищенням ввізних мит неминуче зачепить бізнес-інтереси багатьох підприємців.

Ті, хто говорить про зубожіння народу внаслідок таких кроків, повинні зрозуміти: зубожіння народу відбувається і без цих заходів: ціни зростають, значно випереджаючи темпи зростання зарплат. І оскільки немає зростання внутрішнього виробництва, немає і важеля для дієвого впливу на цей процес.

Замість того, щоб створювати цей механізм, влада неухильно збільшує зовнішній борг. Цей показник вже досяг 51 мільярда доларів. Ще два роки тому політики і економісти говорили, що Україну можуть оголосити банкрутом.

З точки зору перспективи розвитку національного виробництва, визнання країни банкрутом - це більш конструктивний сценарій, ніж постійне "латання дірок" у бюджеті непосильними зовнішніми запозиченнями.

Граничний показник боргу - 40% ВВП - держава вже перевищила. Вона набрала більше позик, ніж може віддати. В Україні темпи зростання виробництва не дозволяють забезпечити достатній внутрішній ресурс для погашення запозичень.

При цьому створюється враження, що урядовці і не збираються розмірковувати, як віддавати цей борг, бо вони рано чи пізно відійдуть від справ і активної політики. Борги залишаться їх наступникам. Влада думає лише про те, як забезпечити умови для розвитку свого бізнесу і як утриматися при владі.

Для виконання цих завдань вони "піклуються" про свою групу підтримки - пенсіонерів. Економічно ж активна частина населення, яка, власне, створює робочі місця і забезпечує надходження до бюджету, до їх пріоритетів не належить.

Більше того, влада привчила суспільство до того, що при виникненні значних складнощів в економіці, Україні хтось обов'язково допоможе, наприклад, МВФ. У сусідній Європі чинять інакше: уряди там йдуть на непопулярні заходи. Населення протестує, але влада категорично заявляє: реформи необхідні і будуть реалізовані.

Захід третій: діалог з підприємцями

Суспільство має зрозуміти: не можна бути інертним. Кожному слід навчитися брати відповідальність за своє життя і свій добробут на себе. Для подолання труднощів потрібно використовувати всі можливості, включаючи звертання до парламентського комітету з підприємництва та внесення пропозицій до законів.

Потрібно не просто обговорювати дії влади і при цьому самому працювати "в тіні". Останнім часом населення дедалі активніше купує долари. Це свідчить про те, що підприємці виводять бізнес у "тінь". Але поки політики не покажуть приклад добросовісності, процес тінізації триватиме.

Владі необхідно сконцентрувати увагу на тих, хто розвиває реальне виробництво. Тільки за наявності постійного і конструктивного діалогу уряду з таким бізнесом країна зможе швидко і з найменшими втратами пережити неминучу "шокову терапію".