Янукович поплив проти течії?

У вересні 2010 року трубопровід "Одеса-Броди" вдруге за рік виявився "сухим". За даними "Укртранснафти", на цій ділянці компанія не перекачала жодної тонни транзитної сировини.

Україна, власник труби, робила спроби уникнути повторення нульового результату.

Комітет з питань економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії на квітневому засіданні доручив Міністерству енергетики РФ і Мінпаливенерго України спільно з "Транснефтью", "Нафтогазом" і "Укртранснафтою" підготувати проект нової міжурядової угоди про постачання і транзит нафти територією України.

Однак спільні робочі консультації з цього проекту на рівні заступників міністрів, які відбулися у липні-серпні, не дали результатів. Сторонам не вдалося знайти взаємоприйнятних рішень, зокрема, з питань взаємних зобов'язань та гарантій за обсягами, тарифами і умовами транспортування нафти.

Усе це призвело до падіння обсягів прокачування нафти по трубі "Одеса-Броди" у 2010 році майже удвічі порівняно з аналогічним періодом 2009 року.

Так, у січні-вересні 2010 року за маршрутом держкордон Білорусі - Україна - порт "Південний" було транспортовано 2,8 мільйона тонн нафти, у січні-вересні 2009 року - 5,5 мільйона тонн. У вересні та жовтні "Транснефть" зовсім зняла всі обсяги нафти з цього маршруту, що вже відбувалося у червні 2010 року.

Мінімальне завантаження маршруту забезпечував тільки "Лукойл", який поставляв сировину на Одеський НПЗ - 185 тисяч тонн у вересні. План на жовтень - 95 тисяч тонн, на 2010 рік - 1 330 тисяч тонн.

Вимушений крок

Мінпаливенерго запропонувало "Транснефти" провести у вересні спільні консультації для врегулювання розбіжностей щодо проекту нової угоди, але росіяни досі мовчать.

За інформацією "ЕП", профільний міністр написав міністру енергетики РФ Сергію Шматку листа. Юрій Бойко пропонує російському колезі "найближчим часом" провести у Києві консультації з питань транспортування російської нафти.

Щоб завантажити трубу, Україна змушена шукати нових партнерів. Як мінімум, з одним із них переговори перебувають на завершальній стадії. Міжурядова українсько-азербайджанська комісія з питань економічного співробітництва готує проекти угоди щодо транспортування нафти і постачання в Україну зрідженого газу.

Азербайджан може стати хорошим партнером - країна має вільні ресурси нафти і зацікавлена у їх транспортування на європейські ринки. Україна ж має технічні можливості з прийому сировини у чорноморських портах, перевалки та подальшого транспортування споживачам на внутрішній ринок і транзиту в європейські країни.

За даними джерел, близьких до переговорів, Україна готова транспортувати близько 20 мільйонів тонн азербайджанської нафти на рік: у напрямку білоруського Мозиря - 12 мільйонів тонн, у напрямку Словаччина-Чехія-Угорщина - 5 мільйонів тонн, у напрямку НПК "Галичина" і "Нафтохімік Прикарпаття" - 3 мільйони тонн.

При цьому Україна обіцяє удвічі знизити ставку портових зборів для суден, які заходять у морський нафтовий термінал "Південний". Операторами проекту призначать "Укртранснафту" і Державну нафтову компанію Азербайджану.

Які обсяги транспортування запропонує Азербайджан, поки невідомо, однак потенційно країна здатна завантажити українські потужності на сто відсотків.

Україні не звикати до розвороту нафтових маршрутів. У жовтні 2009 року у зворотному напрямку запрацював "Придніпровський" нафтопровід, яким азербайджанська сировина перекачувалася з Одеси до Кременчука.

До речі, нафтопровід "Одеса-Броди" був побудований у 2001 році саме для перевалки каспійської нафти до Європи.

По-сусідству

Однак не тільки каспійські постачальники зацікавлені у роботі нафтопроводу "Одеса-Броди" в аверсному режимі. Уже півроку маршрутом цікавиться Білорусь.

Про ведення відповідних переговорів з українським урядом на початку жовтня заявив президент сусідньої країни Олександр Лукашенко. А вже через тиждень Юрій Бойко повідомив, що в листопаді Україна здійснить пробний запуск 80 тисяч тонн венесуельської нафти по трубі "Одеса-Броди" на Мозирський НПЗ.

Раніше про технічну можливість роботи нафтопроводу "Дружби" на ділянці від Бродів до Мозиря у двох напрямках повідомляв гендиректор компанії "Гомельтранснафта Дружба" Сергій Сосновський.

Зараз венесуельська сировина танкерами доставляється в порти України та Прибалтики. З Одеси нафта надходить у Білорусь залізницею.

За словами Бойка, мова йде не про заміну залізничного транзиту, а про доповнення до нього, враховуючи, що Мінськ планує збільшити обсяги закупівель венесуельської сировини. Всього у 2010 році планується транспортувати для Білорусі через територію України 1,5 мільйона тонн нафти, а в 2011 році - 9 мільйонів тонн.

Перший танкер з венесуельською нафтою Білорусь отримала у травні 2010 року, а у липні Київ і Мінськ підписали міжурядову угоду про співпрацю у сфері транспортування нафти у Білорусію через територію України.

З цього часу в Одеському порту було оброблено дев'ять танкерів з транзитною венесуельською сировиною для Білорусі, всього перевантажено 696 595 тонн товару.

4 жовтня Одеський морський торговий порт прийняв десятий танкер - Ceram Sea - з 74 тисячами тонн нафти марки Santa Barbara Crude Oil. Тариф на її транспортування з Одеси у Мозир становить 0,27 долара за 10 тонн на 100 кілометрів.

Реакція за графіком

Між тим, вслід за заявою Бойка про прокачування нафти у російській пресі з'явилися заяви експертів, що розворот труби зашкодить російським компаніям, перш за все, ТНК-ВР, і навіть загрожуватиме забезпеченню сировиною Лисичанського НПЗ.

Однак нафта для цього заводу йде за маршрутом "Самара-Лисичанськ", а контракт російсько-британської компанії з "Укртранснафтою" закінчився ще у 2008 році.

"Ми пропонуємо послугу транспортування, а маршрут і напрямок вибирає замовник.

Якщо у нас нема замовлень, ми змушені шукати нових партнерів на енергетичному ринку для завантаження трубопроводу", - виправдовуються в "Укртранснафті".

Звичайно, виникає питання, що робити з Одеським НПЗ, який вимушено перейшов на маршрут "Одеса-Броди" восени 2009 року. По-перше, завод зупиняється у жовтні до квітня 2011 року. По-друге, "Укртранснафта" до того часу обіцяє підготувати пропозицію, "яке не буде шкодити інтересам жодної із сторін".

Ще невідомо, що насправді привіз в Україну у портфелі пропозицій сам власник ресурсу - президент Венесуели Уго Чавес. Не виключено, що переговори між українським президентом Віктором Януковичем і венесуельським лідером стосуватимуться енергетичної сфери, зокрема - постачання нафти в Україну.

Якщо трубопровід сухий, держава не заробляє. Здається, це переконливий аргумент для пошуку нафтових компаній, яким цікавий транзит територією України. Важливо, щоб новий партнер був здатний завантажити цю багатостраждальну трубу.