Уряд Азарова гірший за світову кризу

Офіційна пропаганда стверджує, що в Україні, незважаючи на катастрофічний спадок від діяльності попередньої влади, зроблено дієві кроки у справі подолання кризи і відродження економіки. Однак навіть у самій владі не всі налаштовані так оптимістично.

Недавно Національний банк України подав до Верховної ради аналітичну довідку про стан грошово-кредитного ринку України у першому півріччі 2010 року. У ній наведені факти і тенденції, що спростовують твердження офіційної пропаганди.

Цей матеріал дає чимало підстав для роздумів, особливо якщо доповнити його інформацією Держкомстату та оцінками вцілілих незалежних журналістів.

Аналітики НБУ фіксують деяке покращення макроекономічної ситуації, вказують на зростання промислового виробництва за перше півріччя на 12%, щоправда, Держкомстат подає цифру 11,1%.

Водночас в аналітичному матеріалі прямо вказується, що "позитивна динаміка макроекономічних показників відображає низьку базу порівняння в минулому році і в умовах відсутності вагомих заходів із структурного реформування економіки продовжувала демонструвати залежність від змін зовнішньої кон'юнктури".

Перша половина 2009 року була апогеєм світової кризи, вихід з неї розпочався у другій половині 2010 року, ще під час діяльності уряду Юлії Тимошенко. Переважна частка приросту економіки за перше півріччя 2011 року отримана у першому кварталі, коли уряд Миколи Азарова ще й не приступив до роботи.

Якби взяти динаміку економіки не у порівнянні з показниками річної давності, а побудувати графік місяць за місяцем, то було б наочно видно, що новий уряд не лише не додав темпів, а просто використовує інерцію поштовху, який отримала економіка на рубежі 2009-2010 років, і цей поштовх поступово втрачає свою дієвість.

Мінекономіки, посилаючись на дані Держкомстату, пише: "У другому кварталі 2010 року проти відповідного періоду 2009 року зростання ВВП становило 6%, що підтверджує факт просування економіки України уперед на шляху виходу з кризи".

Вимірювання ВВП здійснюється за акумульованими його обсягами, тож урядовий орган визнає, що з 6% приросту урядові Азарова належить лише 1,1%.

Важливо уточнити, що гучно пропаговане владою "прискорене зростання промисловості" відбулося в основному за рахунок тих галузей, які не впливають вирішальним чином на добробут населення.

Так, хімічне виробництво збільшилося на 24,4%, металургія та випуск готових металевих виробів - на 14,8%, машинобудування в цілому - на 31,3%, причому в основному за рахунок виробництва транспортних засобів. Тут зростання на 61,7% стало можливим переважно завдяки виконанню попередніх замовлень "КрАЗом".

Зрозуміло, що весь ефект від активізації цих галузей, які майже повністю належать невеликій групі приватних власників, проявився у вигляді збільшення їх прибутків.

У такій комплексній сфері, як виробництво та розподілення електроенергії, газу та води зростання склало 13,3% - холодна зима і спекотне літо потребували значної кількості електроенергії для опалення взимку і роботи кондиціонерів влітку.

Якщо ж оглянути звітні показники Держкомстату у плані фізичних обсягів продукту матеріального виробництва, то перше півріччя 2010 року показує загальне зниження обсягів майже за всіма видами продукції.

Так, видобуток вугілля досяг лише 96,9% від показників кризового першого півріччя 2009 року, сирої нафти - 86,6%, природного газу - 94%, газового конденсату - 93,7%, попутного нафтового газу - 84,3%.

Збільшення натуральних обсягів відзначається лише у сфері видобутку залізної руди і деяких видів неорганічних природних копалин, які в основному йдуть на потреби металургійного комплексу.

Досить значне - на 43,2% - збільшення введення в експлуатацію житла свідчить не про відновлення будівельної галузі, а є тимчасовим явищем.

У 2010 році зареєстровано значну частину раніше зведених житлових будинків, господарських та виробничих споруд відповідно до запровадженого урядом Тимошенко тимчасового порядку прийняття в експлуатацію приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами.

У цілому ж у будівельній сфері спад розпочався раніше за інші галузі. Найбільшим падіння було у 2008 році, і воно досі не закінчилося. Обсяг будівельних робіт за перше півріччя 2010 року становить 83,3% проти січня-липня 2009 року.

Найбільше скоротили роботу підприємства, які будують мости, шляхові естакади, тунелі і метро - на 40,1%, обсяг зведення будівель становить лише 81,7% до відповідного періоду 2009 року. Зросли лише обсяги монтажу збірних конструкцій - на 5%, але ж ця діяльність складає лише 2,1% будівельної сфери загалом.

Що ж стосується сфер, у яких формується матеріальний продукт для споживання населення, то зрушень порівняно з кризовим 2009 роком майже не помітно.

Як позитив можна відзначити деяке нарощування обсягів у легкій промисловості - на 5,9% відносно першого півріччя 2009 року. На 3,8% збільшилося виробництво вовняних тканин, на 18,1% - тканин з хімічних волокон.

При цьому слід зауважити, що вітчизняне виробництво у споживанні цих товарів займає настільки незначну частку порівняно з імпортом, що говорити про вплив пожвавлення легкої промисловості на життєвий рівень громадян не доводиться.

Тож не варто шукати глибокий зміст, наприклад, у тому, що чоловічих пальт, курток та плащів випущено на 1,1% більше, зате костюмів - на 45,7% менше. Українці переважно одягаються у неякісний китайський ширпотреб або "секонд-хенд".

Суттєво, на 38,9%, збільшила обсяги лише одна галузь з тих, які безпосередньо працюють на громадян - фармацевтика. Вітчизняні ліки, як і багато інших товарів масового споживання, займають лише чверть внутрішнього ринку, однак подорожчання імпортних ліків внаслідок падіння обмінного курсу гривні змусило громадян купувати дешевші вітчизняні препарати.

При цьому ефективність такого лікування сумнівна - багаторічне засилля імпортних препаратів призвело до того, що українські фармацевти з 11 422 препаратів, зареєстрованих в Україні, здатні виробляти лише 3 321 або 29%, причому майже всі ліки, які виробляються в Україні, є "генериками", тобто застарілими.

У виробництві продовольчих товарів, де в Україні вдалося зберегти основну роль за національним виробником, відбувся реальний спад, і це свідчить про погіршення стану харчування громадян навіть порівняно з кризовими часами.

Загалом випуск продуктів, напоїв та тютюнових виробів, за даними Держкомстату, за перше півріччя 2010 року порівняно з 2009 роком склав 101,4%.

Водночас виробництво продукції сільського господарства скоротилося на 0,6%, причому в аграрних підприємствах - на 4,7%. Становище дещо поліпшили підсобні господарства, де кількість вирощеного зросла на 3,6%. Це означає, що українці мають все менше можливостей забезпечити себе продовольством за рахунок придбання його у торгівлі і все більше покладають надію на власні городи.

Приріст продукції одержано на підприємствах з виробництва олії та жирів - 10,3%, у кондитерській та м'ясній промисловості - 5,3% та 5%. Водночас впали обсяги виробництва у переробці овочів та фруктів - на 7,3%, тютюновій промисловості - на 5,5%, молочній промисловості - на 3,6%, виробництві напоїв - на 0,8%.

З останньої групи слід відзначити суттєве зменшення виробництва соків - їх вироблено всього 86,5% порівняно з минулорічним періодом.

Хоча виробництво обробленого молока і збільшилося на 3,3%, але випуск важливих для рядового споживача жирових сумішей - смак чистого вершкового масла українці давно забули - склала всього 88% до 2009 року, сирів - 87,9%, кисломолочних продуктів - 96,4%. Навіть виробництво хліба порівняно з 2009 роком склало 96,4%.

У 2010 році порівняно з 2009 роком люди отримали на 3,4% більше коньяку і бренді, зате на 5,6% менше кондитерських виробів, на 9,4% - горілки, на 6,1% - сигарет.

Якби це стало проявом поширення здорового способу життя, то таке явище можна було б лише вітати, але ж скорочення кількості населення свідчить про інше. Як вказує Держкомстат, упродовж січня-червня 2010 року чисельність населення країни зменшилася на 103,1 тисячі осіб, що на тисячу жителів становило 4,5 особи.

Не відбулося реального покращення життєвого рівня масових категорій населення, хоч обіцянка його різкого підвищення і була основним рушійним мотивом голосування за нинішню владу. Зараз їй доводиться банально обманювати своїх виборців, ігноруючи навіть об'єктивну реальність.

Зокрема, офіційна інформація від Мінекономіки та Держкомстату твердить про зростання споживчих цін на кінець липня 2010 року на 3,1%, що справді менше порівняно з кризовим 2009 роком, коли воно становило 8,5%.

Нацбанк у своєму повідомленні теж вказує на зниження показника інфляції, однак на червень називає цифру 6,9%. В аналітичній записці НБУ прямо стверджується, що "чинником спадаючої динаміки споживчої інфляції залишився низький рівень попиту, зростання якого стримує все ще низький рівень реальних доходів населення".

Втім, навіть розбіжність у показниках від різних державних органів мало хвилює громадян - вони вірять не урядовій пропаганді, а власним очам і стану свого гаманця.

Нехай не лише з вини влади, а й через посуху цього літа трималися надзвичайно високі ціни навіть на сезонні овочі і фрукти, а недобір врожаю зернових вже зараз піднімає ціни на крупи і хліб. З другого півріччя вступає в дію додатковий інфляційний чинник - подорожчання газу для населення та підвищення комунальних тарифів.

Ще не вся преса підкорилася владі.

"У серпні стали стрімко дорожчати продукти: хліб - на 2,4%, масло - на 5,8%, алкоголь і тютюн - на 3,7%, молоко, сир і яйця - на 2,3%. Ситуація у м'ясо-молочній галузі не змінилася на краще. Поголів'я худоби і далі скорочується, дорожчають корми, відповідно, зростає у ціні і продукція", - пише "Економічна правда".

І в цих умовах влада намагається заспокоїти себе і обдурити населення твердженням про "уповільнення зростання цін".

Для боротьби із зростанням цін уряд Азарова використовує надзвичайні і навіть протизаконні важелі тиску на виробників і торговців, аби утримувати ціни навіть у тих випадках, коли їх підвищення спирається на реальне збільшення собівартості.

З початку роботи нового уряду виник більш як чотирикратний розрив у темпах зростання цін виробників і цін споживчого ринку. Ціни виробників відображають об'єктивне зростання виробничих витрат, яке не можна зупинити методами примусу.

Якщо в цих умовах посилювати тиск на споживчі ціни, то через короткий проміжок часу така політика призведе до скорочення випуску промислових і продовольчих товарів, після чого справа завершиться закономірним ціновим стрибком.

У період урядування Юлії Тимошенко вирувала криза, однак тодішній уряд спромігся підтримувати платоспроможний попит - за перше півріччя 2009 року порівняно з таким же періодом 2008 року ціни виробників зросли на 4,9%, а споживчі - на 8,5%. Це підтримувало попит навіть у скрутних кризових умовах.

Уряд Азарова не зумів створити сприятливі умови для виробників, і вони не розширюють діяльність. Тривожний симптом: інвестиційні вкладення в основний капітал порівняно з 2009 роком знижені на 7,4%. Тобто інвестори скороченням виробничих капіталовкладень реагують на словесну демагогію нинішньої влади.

Погані справи з наповненням державного бюджету. Як би там не було, але обсяги ВВП і промислового виробництва у 2010 році дещо збільшилися, пік кризи минув і можна було б очікувати покращення наповнення державної скарбниці.

Відповідно до бюджету-2010 податківці мали б зібрати на 40% більше грошей, ніж у 2009 році. Однак надходження відстають від приросту економіки. Мінекономіки каже, що реальні доходи зведеного бюджету за перше півріччя 2010 року порівняно з відповідним періодом 2009 року збільшилися на 0,9%, державного - на тих же 0,9%.

Фінплан виконано з дефіцитом 26 533,6 мільйона гривень, у 2009 році - 10 604,5 мільйона гривень. Як результат, зарплата у бюджетній сфері заморожена, до того ж, уряд пообіцяв МВФ продовжити цю практику і в наступні роки.

Представники влади, перебуваючи в опозиції, нещадно критикували своїх попередників за нібито надмірний дефіцит бюджету, надмірну грошову емісію і зайві зовнішні запозичення. Між тим, у часи фінансової кризи всі держави користуються бюджетним дефіцитом, збільшенням грошової маси в обігу і запозиченнями.

Якби уряд Тимошенко допустив хоч би часткову невиплату зарплат у бюджетній сфері та пенсій у часи, коли у приватному секторі відбувалися масові звільнення та багатомісячні затримки урізаної зарплати, економіка впала би у колапс.

Фахівці з макроекономіки стверджують, що в період стагнації кожна виплачена людям бюджетна гривня, створюючи платоспроможний попит і рухаючись у ланцюгу покупців-продавців, за рік дає 6 гривень додаткового ВВП.

Однак, отримавши владу, нинішні керманичі засвідчили нездатність мобілізувати доходи від нормальної економічної діяльності і збільшили застосування екстремальних фінансових інструментів порівняно з попереднім урядом.

Варто нагадати, що у 2009 році Нацбанк, керуючись вказівками Віктора Ющенка, всіляко гальмував антикризові заходи Тимошенко. У той час, коли в усіх країнах центральні банки для подолання стагнації збільшували грошову масу в обігу - у США удвічі, НБУ за перше півріччя 2009 року скоротив грошову базу на 1,4%.

Вилучення депозитів громадянами ще більше погіршило забезпеченість економіки грошима. Грошова маса зменшилася на 8,5%, готівки в обігу стало менше на 1,9%.

Зараз, коли криза вже не така гостра, НБУ збільшив грошову базу на 14,8%, тому кількість грошей в економіці зросла на 13,1%, а кількість готівки в обігу - на 11,5%. Ці дії мали б суттєво підтримати економічну активність у країні.

Фактично уряд Азарова за короткий час вкинув у економіку понад 40 мільярдів новостворених грошей, однак збільшив дефіцит бюджету на 88,4%, наростив прямий і гарантований борги України більш як на 8 мільярдів доларів.

І цього виявилося мало: шляхом згортання підтримки малозабезпечених і пенсіонерів нинішній уряд домігся гарантії нової позики МВФ на 15 мільярдів доларів.

Незважаючи на грошові вливання в економіку і нарощення богів, за час роботи нинішньої влади борги з виплати зарплати, які виникли у період кризи, не лише не ліквідовані, а на липень 2010 року зросли на 9,3%.

Знову-таки нагадаю, що уряд Тимошенко, хоч і брав позики у МВФ під час кризи, але домігся отримання дивідендів від них і не зупинив дію жодної соціальної програми.

У відповідь на вимоги міжнародних фінансових організацій підвищити ціни і тарифи Україна у 2009 році відмовилася від нових кредитів і не використала частину позик. Коли криза пішла на спад, уряд зменшив державний борг за перший квартал 2010 року на 200 мільйонів доларів, зовнішній - на 500 мільйонів доларів.

Під завісу перебування при владі Тимошенко ліквідувала найбільш тяжкі наслідки фінансової кризи, передусім, довела реальну зарплату до передкризового рівня.

Зростання реальних доходів громадян почалося вже у третьому кварталі 2009 року і продовжувалося до закінчення прем'єрства Тимошенко. Його темпи були вищими, ніж у другому кварталі 2010 року, коли владу прийняв уряд Азарова.

Як видно з об'єктивних статистичних викладок, ніякої реальної активізації економіки в Україні після приходу до влади нової команди не відбулося. Ця влада зуміла лише згорнути майже всі демократичні завоювання української незалежності і всупереч конституційним засадам встановити в Україні тоталітарний тип правління.

Під його гнітом вцілілі підприємства, як образно сказав один журналіст, борються за виживання і намагаються стабілізувати свою виробничо-фінансову діяльність.

Побудована свого часу Азаровим податкова система подвійно неефективна: фіскальний тиск на учасників економічної діяльності нестерпний, але податків збирається удвічі менше, ніж могла б при нормальному стані дати державі економіка.

Зараз Україна, за оцінкою Всесвітнього економічного форуму 2010 року, займає 128 місце серед 133 країн за показником "об'єм та ефективність оподаткування", а після очікуваного прийняття нового податкового кодексу скотиться ще нижче.

При цьому віце-прем'єр Борис Колесников урочисто заявляє: "Все, що міг зробити уряд щодо лібералізації економіки, він вже зробив. Залишилося отримати довіру парламенту і підпис президента".

З того, як парламент "висловлює довіру" слухняним голосуванням за безглузді і антиконституційні рішення, випливає, що чекати спротиву від коаліції не варто, а президент усе підпише - він жодного разу не заперечив дисциплінованій більшості.

Сам Янукович нещодавно пообіцяв, що Україна до 2020 року увійде до переліку двадцяти найбільших економік світу. Щоб зрозуміти утопічність таких заяв, варто нагадати, що за валовими обсягами економіки держава перебуває у шостому десятку країн, а в розрахунку економічного продукту на душу населення - в кінці першої сотні.

При нинішньому стані виробництва та якості економічної політики влади країна, швидше, перейде до числа безнадійних аутсайдерів.

Не так критика з боку опозиції, як об'єктивна статистика і реальна дійсність відкривають українцям очі на справжнє обличчя нової влади, яка не лише не здатна виконати свої передвиборні обіцянки, але своїм непрофесіоналізмом і відвертим підпорядкуванням інтересам олігархів здатна кинути Україну у глибшу економічну прірву, ніж це зробила світова фінансова криза.

Олег Ляшко, народний депутат України