Росія розщепить Україну на атоми?

Україна підписала з Росією усі ядерні угоди, які анонсувалися протягом останніх чотирьох років.

Експерти зазначають, що затвердження вигідних для Росії редакцій цих договорів пов'язане з "харківськими" контрактами на постачання газу до України.

9 червня, під час візиту російської урядової делегації до Києва, міністр палива та енергетики України Юрій Бойко та гендиректор російської державної компанії "Росатом" підписали угоду про організацію російською стороною кредиту на добудову двох ядерних енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції.

На початку минулого тижня також було підписано угоду між українською НАЕК "Енергоатом" та "Росатомом" про співпрацю у будівництві в Україні заводу з переробки ядерних відходів.

А 1 червня український атомний монополіст домовився з російським виробником ядерного палива компанією "ТВЕЛ" про постачання цього продукту з 2011 року.

Будівництво блоків

Російська сторона зобов'язалася забезпечити фінансування будівництва енергоблоків, залучивши як бюджетні кошти, так і кошти російських держбанків. Україна повертатиме гроші за рахунок прибутку від продажу електроенергії, виробленої цими блоками, стверджує Бойко.

Екс-представник президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський зазначив, що не знайомий з остаточною редакцією міжурядової угоди про співробітництво у будівництві енергоблоків №3 і №4 на ХАЕС, але минулого тижня розглядався невигідний для України варіант.

"Там передбачалося, що все обладнання для атомних станцій слід закупити у російських постачальників. Інакше до нас буде застосована кредитна ставка, набагато вища, ніж передбачено основним сценарієм", - зазначив Соколовський.

Однак більша частина устаткування і так мала би купуватися у "Росатома", адже будівництво реакторів буде вестися на майданчику, закладеному в радянські часи і розрахованому саме на радянські технології, спадкоємцем яких є нині "Росатом".

Однак стосовно частини обладнання справді доцільно було б провести тендери і купити дешевші зразки. Відсутність тендерів - головна вада всіх укладених останніми тижнями ядерних угод. Звісно, кредит на добудову енергоблоків навряд чи надали б які-небудь міжнародні фінансові установи.

За останні роки у світі не було збудовано жодного ядерного блоку саме через незручність інвестицій у галузь. Росіяни ж зацікавлені у такому кредитуванні, адже всі кошти їм одразу повернуться у вигляді плати за обладнання.

Завод ядерного палива

Інша річ - угода про спільне будівництво на території України заводу з виробництва ядерного палива. Раніше надати технології для цього підприємства Україні неодноразово обіцяла, окрім "Росатому", американська Westinghouse.

"Будівництво заводу почнеться 2011 року, а 2014 року ми зможемо забезпечити власним паливом свої атомні станції", - стверджують джерела "ЕП".

Уряд планує провести формальний тендер, однак уже підписав рамкові угоди з російською компанією, які роблять її перемогу майже гарантованою. Гендиректор корпорації "Росатом" Сергій Кірієнко зазначив, що він упевнений у цій перемозі, і згадав, що домовився з українською стороною про "дзеркальний обмін активами".

Близькі до українського уряду джерела підтверджують: укладений договір передбачає, що Київ у будь-якому разі залишить за собою контрольний пакет майбутнього підприємства.

У свою чергу, розмір російської частки залежатиме від того, яку частку Росія надасть Україні у майбутньому Міжнародному центрі із збагачення урану на Ангарі, послугами якого користуватиметься і майбутній український завод.

Саме ця домовленість і стане вирішальною під час визначення переможця тендера: російський внесок буде визнано привабливішим через те, що до нього увійде частина корпоративних прав на Ангарський комбінат.

Однак Соколовський вважає таку практику незаконною. "Росіяни не мають права змінювати частку якоїсь сторони у своєму заводі залежно від корпоративних стосунків з цією стороною. Міжнародне ядерне законодавство передбачає, що збагачення урану має бути доступне для всіх", - стверджує експерт.

Окрім того, він нагадує, що вибір саме російської компанії для партнерства у будівництві українського заводу не допоможе "Енергоатому" створити цінову конкуренцію між постачальниками палива для своїх енергоблоків.

"Росія не передає нам своєї ліцензії на виробництво ядерного палива. Її внеском у майбутнє СП стануть технології", - пояснює Соколовський. Це означає, що продавати українське ядерне паливо матиме право лише російська сторона.

Контракт на постачання

Укладання контракту на постачання ядерного палива для українських АЕС також не потребував тендера, вважає Соколовський.

"Я хочу вірити своїм джерелам, що угода з росіянами підписана щодо постачання палива на 12 енергоблоків, а інші три блоки з 2011 року забезпечуватиме Westinghouse, як і передбачав контракт з нею. Американці просто не можуть зараз продавати більше, тому альтернативи росіянам нема", - стверджує експерт.

Однак за п'ять років американці обіцяли збудувати потужності для забезпечення паливом ще шість блоків. "Тоді варто було би провести новий тендер і порівняти пропозиції двох постачальників. Але якщо контракт справді укладено на 25 років, то такий шанс втрачається", - зазначає Соколовський.

Правда, представники уряду запевняють, що з Росії паливо надходитиме лише до 2014 року, а потім його повністю замінить продукція українського заводу. "Нам тоді не будуть потрібні ні американці, ні росіяни", - зазначає співрозмовник "ЕП".

Проте Соколовський сумнівається, що Україна зможе повністю забезпечити свої потреби у паливі за такий короткий час. "Для цього знадобиться принаймні 20 років", - запевняє він.

Більше того, у випадку переведення з 2014 року частини реакторів на вітчизняне паливо, незрозуміло, що мається на увазі під знижкою 1 мільярд доларів, яку, за словами урядовців, Україна отримає за час поставок ядерного палива буцімто в обмін на витіснення з ринку Westinghouse.

Україна, кажуть фахівці, і так має право на знижку, оскільки вона є найбільшим оптовим покупцем російського ядерного палива. Але якщо більшу частину цього терміну паливо постачатиметься з українського заводу, то чи не ляже ця "знижка" лише на плечі українського підприємства?