Ціна на газ: політика перемогла економіку

Дешевий газ для України і відмову від принципу "бери або плати" Україна виміняла на поступки у ядерній сфері, збільшення закупівлі газу і продовження термінів оренди Чорноморського флоту на 25 років.

Здобутки для промисловості, втрати для НАКу

Українська сторона добилася задоволення ключових потреб вітчизняних промисловців в українському газі, але через це програла за усіма ключовими стратегічними напрямками.

Як і прогнозувала "Економічна правда", ціна газу для України була зменшена приблизно на третину. Колишній радник президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський визнає, що така ціна справді поставить українські підприємства у вигідніші умови порівняно з європейськими, зменшивши собівартість їхньої продукції.

"Росія дала Україні можливість отримати інвестиційну допомогу на суму близько 40 мільярдів доларів", - прокоментував цей пункт договору Віктор Янукович. Однак, за словами Соколовського, ця знижка компенсується тим, що в Україні залишається надзвичайно низька, порівняно з європейськими, ставка транзиту газу.

Внаслідок здешевлення газу ставка прокачки тисячі кубометрів впаде приблизно на 0,24 долара за тисячу кубометрів і складе близько 2,6 долара.

Знижки відчують, перш за все, промислові споживачі, а тягар занижених ставок залишиться на НАК "Нафтогаз України". Складнощі цієї компанії посиляться за рахунок того, що уряд пообіцяв не підвищувати вартість газу для населення.

Для певного полегшення фінансового стану НАКу було скасовано принцип "бери або плати", який протягом майже півтора року дії контрактів фактично не працював, але тримав у напрузі всю економіку України. Дивно лише, що зобов'язання закуповувати мінімальні обсяги газу збережено у діючому договорі і скасовано тільки в додатку до нього.

Однак Соколовський заспокоює: оскільки доповнення, як і основний договір, підписано керівниками компаній, то воно є невід'ємною його частиною, і чинність його безсумнівна.

Механізм, за яким було досягнуто зниження ціни, нестандартний: його оформлено як знижку до контрактної ціни на газ. Вона складе 30% від контрактної ціни, але не більше 100 доларів за тисячу кубометрів. Знижка буде поширюватися на 30 мільярдів кубометрів палива 2010 року і на 40 мільярдів кубометрів - протягом наступних років.

Причому за поступки розплатилися з державної російської кишені, а не з комерційної "газпромівської". Знижку оформили шляхом скасування експортного мита на газ, яке нараховувалося на обсяги, що постачалися до України.

"Це дуже принизливе формулювання, що нам дають знижку, а не змінюють саму формулу. Кабмін обіцяв саме зміну формули", - зазначає Соколовський.

Джерела "Економічної правди" у "Нафтогазі України" стверджують, що розмір знижок не залежатиме від діючих ставок російського мита на газ і протягом усього терміну дії контракту вираховуватиметься за наведеним вище принципом, навіть якщо цю ставку буде зменшено нижче 100 доларів за тисячу кубометрів.

Втрати у стратегічних напрямках

Категорично невигідним для України є збільшення зобов'язань із закупівлі газу до 36,5 мільярда кубометрів газу на рік із обумовлених раніше 33 мільярдів кубометрів.

"Накачка" України газом зробить невигідними всі проекти з енергозбереження та альтернативної енергетики, стимулюватиме спалення газу теплокомуненерго і збільшуватиме збитки НАК, яка продає паливо підприємствам ТКЕ у збиток.

Щоправда, незрозуміло, яким саме чином буде гарантуватися вибирання цього обсягу за умови скасування принципу "бери або плати". "Нафтогаз" відмовився прокоментувати це питання "Економічній правді".

Ніби-то не прив'язаним до газових переговорів виглядало схвалення Кабміном проекту угоди з урядом Росії про співробітництво у будівництві енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електростанції. Насправді ж очевидно, що без цього угоду б не підписали: ці дві події відбулися у чіткій послідовності.

Це найменша з усіх можливих поступок у ядерній сфері, які могли бути надані Росії. Адже, за словами Соколовського, будівництво цих об'єктів починалося ще за Радянського союзу, ступінь їх готовності складає 20-30% і логічно, що такі об'єкти має добудувати правонаступник радянської компанії.

"Логічно було би оголосити тендер. Але якби у тендері перемогла не російська компанія, то довелося би ламати вже побудовані об'єкти. Одним словом, всі уряди схилялися до схеми без тендерів, але ця схема викликає багато питань щодо правомочності", - стверджує експерт.

У той же час, аналітик Національного екологічного центру Артур Денисенко сумнівається в реалістичності угоди.

"У світі не існує жодного працюючого реактора ВВЕР-1000 (В-392Б), який планується побудувати на Хмельницькій АЕС. Росія лише планує його будівництво, але робіт наразі не веде. Наявність на ХАЕС напівзбудованих споруд лише технічно ускладнює внесення змін до конструкції блоку та здорожує проект", - стверджує Денисенко.

За його словами, ситуація навколо будівництва атомних реакторів у Болгарському Белене свідчить, що знайти фінансові ресурси для таких проектів дуже складно. "Заяви про те, що на добудову реакторів РФ надасть кредит, викликають сумніви, оскільки такі ж заяви лунали відносно будівництва реакторів у Болгарії, проте проект досі не реалізується", - нагадує експерт.

Та й поступки стосовно флоту, підписані Віктором Януковичем, напряму суперечать перехідним положенням української Конституції. І без внесення до неї змін конституційною більшістю діяти вони не почнуть. А конституційної більшості для ухвалення таких рішень майже напевно не набереться.

Тобто всі поступки, надані Україною Росії, є страхітливими для національної безпеки, але дуже непевними в плані виконання. Як Україна гарантувала реалізацію цих угод Росії - поки що невідомо.