Вторинний автомобільний ринок в Україні донедавна цікавив небагатьох покупців. Однак катаклізми у банківській системі протягом останнього року внесли у сегмент свої корективи. Масові неплатежі за автокредитами спровокували динамічне зростання ринку заставних машин.

З весни 2009 року почастішали продажі таких автомобілів на аукціонах. Керівники автоаукціонів вважають, що їхні дітища здатні задовольнити інтереси всіх учасників процесу: банкірів, позичальників і споживачів.

Проте юристи закликають до обережності - без знання елементарних правових аспектів кожен з учасників аукціону може потрапити у неприємну ситуацію.

У 2008 році в Україні була зафіксована рекордна кількість проданих нових авто - більше 600 тисяч. Це дозволяло крупним трейдерам не звертати уваги на вторинний ринок. Однак вже у 2009 році показники суттєво змінилися.

За інформацією учасників авторинку, кількість проданих нових авто в Україні на кінець 2009 року складе не більше 150 тисяч. У свою чергу, обсяг ринку повернень заставних автомобілів у 2009 році може скласти 162 тисячі машин, вважає заступник директора компанії "Автомобільні аукціони" Роман Павляк.

Цю статистику підтверджує і той факт, що поряд із звичайними автобазарами у покупця особливий інтерес викликають автомобільні аукціони.

Сьогодні автоаукціони проводять комерційні організації і державна виконавча служба. Перші продають машини на підставі генерального доручення, що видається позичальником банку, а державні установи - на підставі рішення суду.

На думку Павляка, аукціони, які проводять комерційні структури, мають ряд незаперечних переваг порівняно з аукціонами ДВС та купівлею машини на звичайному автобазарі. "Ми не пропонуємо покупцеві "кота в мішку ", - запевняє менеджер комерційного автоаукціону.

За його словами, одна з найсильніших сторін такої форми торгівлі - привабливі ціни. Фінансові установи готові поступитися, тому що вони не зацікавлені переоформлювати заставний автомобіль на свій баланс, запевняє торговець.

"Банку доводиться використовувати заставне авто або продавати його. При цьому після продажу він має сплатити податок на додану вартість у розмірі 20% від вартості автомобіля. Зрозуміло, що у такій операції мало економічного сенсу", - каже голова правління Кредобанку Іван Феськів.

У той же час, говорить Павляк, фінансові установи не зацікавлені збувати авто за заниженими цінами, бо вони не впевнені, що позичальник зможе повернути різницю.

Другою перевагою таких торгів в "Автомобільних аукціонах" називають гарантії безпеки і правдиву інформацію про машину. Такі авто належним чином проходять техогляд, і приховати від банку аварійну історію колишній власник не може, переконують аукціонні продавці.

Нарешті, стверджує Павляк, аукціони забезпечують широкий асортимент і короткий термін продажу лота.

"Мінімальний термін реалізації авто на наших аукціонах становить десять днів, а максимальний - не більше 1,5 місяця. А через ДВС можуть продати не раніше двох місяців", - наголошує заступник директора автоаукціону.

Однак з доводами організаторів аукціонів згодні не всі.

"Так, на авторинку 99,9% машин "биті" і "фарбовані", а за оголошеннями доведеться десять разів перебирати варіанти. Однак і в банках не завжди все чисто. Покупець часто отримує машину із "скрученим" пробігом: працівники банку каталися на авто, поки воно значилося у продажу", - говорить один з учасників аукціону.

За його словами, іноді доходить до абсурду, коли банк продає Mitsubishi Lancer 2007 року за 20 тисяч доларів, тоді як на звичайному сайті автопродажів таку машину можна купити за 12 тисяч.

"Буває, за Honda Accord просять 34 тисячі доларів, хоча на вторинному ринку вона у максимальній комплектації коштує 20 тисяч", - додає співрозмовник.

Орієнтуючись на ціну, сплачену в автосалоні, та з урахуванням значного зростання курсу долара, позичальник інколи невиправдано завищує вартість власного автомобіля, оскільки просто не може погодитися з ринковими цінами.

"Деякі машини на торгах справді продаються за низькими цінами, але у таких аукціонах можуть брати участь тільки "свої", - запевняє джерело.

Скажімо, на торгах у Києві однорічна BMW X5 була продана за 28 тисяч доларів, дворічні Porsche Cayenne S та Porsche Cayenne Turbo - по 21 тисячі доларів кожна. Машина в іншому сегменті, наприклад Mazda 6, продалася за "смішні" 10 тисяч.

"Зрозуміло, що специфіка продажу заставного майна завжди створювала можливості для зловживань", - погоджується Феськів.

Проте, за його словами, будь-який банк у таких зловживаннях як кредитор не зацікавлений, бо прагне повернути видану позику у максимальному обсязі.

"На жаль, ринкова вартість заставних авто суттєво нижча за суму заборгованості позичальника у зв'язку з ринковою ситуацією і через те, що це вживаний автомобіль з відповідним технічним станом", - додає голова правління Кредобанку.

Однак незважаючи на непрозорі аукціони, а іноді і на неприйнятні для боржників ціни на заставу, обсяги продажу заставних автомобілів продовжують збільшуватися.

Враховуючи зростаючу зацікавленість громадян до таких аукціонів, юристи попереджають, що у даній схемі реалізації машин є багато "підводних течій" - як для покупця, так і для власника авто.

Загальне слабке місце добровільних аукціонів - відсутність спеціального нормативного акту, який регламентував би дану процедуру. А це може призвести до суперечок, вважає юрист ЮФ Magisters Андрій Сидоренко.

"Дуже важливо для всіх учасників таких аукціонів чітко фіксувати у документарній формі всі важливі моменти продажу заставного автомобіля", - наголошує він.

За словами юриста, позичальникові потрібно зосередитися на таких діях.

По-перше, не допустити реалізації машини за неприйнятною для нього ціною.

По-друге, погодити з банком, яким чином після продажу авто буде погашатися борг.

По-третє, передати машину банку або організатору аукціону з чіткою та детальною фіксацією стану автомобіля.

Найчастіше, каже Сидоренко, позичальники звертаються до юристів саме через маніпуляції, пов'язані з цими питаннями.

Головна проблема для покупця - можливе оскарження позичальником угоди з придбання автомобіля. Як тільки у клієнта банку з'являється можливість заплатити, він одразу поспішає скористатися цим законним правом.

"Видача власником заставного автомобіля генерального доручення банку не може уберегти потенційного покупця від можливих проблем", - застерігає Сидоренко.

Таке доручення тільки уповноважує банк від імені боржника займатися продажем автомобіля, а це лише частково знижує ризик оскарження позичальником у майбутньому операції з продажу автомобіля, підтверджують юристи.