Бюджетний дефіцит, який до кінця 2009 року досягне рекордної позначки - 122 мільярдів гривень, є найбільшим за всю історію незалежності України.

Зараз від дефолту країну рятує МВФ, але у 2010 році - через системне ігнорування реформ владою - фінансової допомоги фонду держава, найімовірніше, не дочекається.

Банкрутство України може бути оголошене у 2010 році, тому що очікуваний дефіцит бюджету-2010 на рівні 172 мільярдів гривень не є підйомним для будь-якого уряду.

Як би цинічно це не звучало, але дефолт країни розв'яже майбутньому президентові руки, відкривши можливість для розпуску парламенту і відставки уряду. Іншими словами, державний дефолт призведе до дефолту демократії і введення антикризового правління країною. Але цього разу вже по-справжньому.

[B]

Чорні діри бюджету

Права була Юлія Тимошенко, коли у вересні заявляла, що президентська гонка псує професійне ставлення до економічних і фінансових процесів. Боротьба за владу, яка є самоціллю будь-якого політика, в Україні набуває збочених форм.

Намагаючись прорватися до заповітного крісла, і сама Тимошенко, і Віктор Янукович можуть піти на знищення соціально-економічної системи в країні. Саме таким може стати результат популізму, у якому змагаються обидва лідери.

Незважаючи на потенційний бюджетний дефіцит 2009 року у розмірі 130 мільярдів гривень і серйозні проблеми в економіці, кандидати в президенти вперто не говорять про скорочення бюджетних витрат. Навпаки, підкуповуючи електорат, і Юлія Володимирівна, і Віктор Федорович готові ще більше навантажити фінплан-2010.

Ні опозиція, ні уряд так і не погодилися з необхідністю підвищити тарифи на газ для населення і теплокомуненерго до економічно-обґрунтованого рівня.

Спочатку Тимошенко пообіцяла, що ціни на газ під час кризи рости не будуть, а потім заявила, що контрольовані опозицією профспілки домоглися судової заборони на підвищення тарифів. Тепер уряд має знайти у бюджеті ще 8,5 мільярда гривень.

Не отримає бюджет 2010 року і запланованих 10,2 мільярда гривень на фінансування "Євро-2012", які мали б надійти у скарбницю з прибутку НБУ. Регулятор оголосив, що перевищення його доходів над витратами складе всього 0,6 мільярда гривень. Отже, дефіцит бюджету зросте ще на 9,6 мільярда гривень.

Але все це дрібниці порівняно з дефіцитом Пенсійного фонду, який повинен буде покрити бюджет-2010. Незважаючи на 24-відсоткове падіння обсягів виробництва у базових галузях економіки, що є генератором доходів бюджету, парламент прийняв закон про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.

Документ передбачає підвищення вже з 1 листопада мінімальної заробітної плати на 14,5%, і ще на 16,8% - з 1 січня 2010 року. Так легким порухом руки до 18 мільярдів гривень дефіциту бюджету у 2010 році опозиція додала ще близько 70 мільярдів гривень. І новій владі доведеться ці гроші знайти, бо Віктор Ющенко підписав закон.

Таким чином, врахувавши податкові недоїмки до бюджету 2010 року на рівні близько 34 мільярдів гривень, і додавши до них 50 мільярдів гривень, які уряд планує наступного року витратити на рекапіталізацію банків, отримаємо приблизний розмір діри у державному бюджеті-2010 - більше 172 мільярдів гривень.

Риби на льоду

У 2009 році уряд сяк-так дає лад дефіциту бюджету завдяки кредитам Міжнародного валютного фонду. З трьох отриманих Україною траншів на загальну суму майже 11 мільярдів доларів на рахунках Кабміну опинилися близько 4,7 мільярда доларів.

Запланований на листопад четвертий транш у розмірі 3,8 мільярда доларів так само у повному обсязі піде на урядові потреби і буде використаний для фінансування дефіциту бюджету. Для цих цілей Кабмін продає отриману в МВФ валюту Нацбанку. Той друкує гривню, яка потім спрямовується на проведення бюджетних платежів.

Тимчасом відсутність системних реформ уже не раз призводила до затримок надходжень кредитних коштів від Фонду.

Київ не виконав практично жодної з шести ключових умов МВФ, які є підставою для виділення позик: зростання соціальних стандартів не заморожене, тарифи на газ не підвищені, 2-відсотковий коридор між офіційним і міжбанківським курсом долара не витримується, рекапіталізація комерційних банків застопорилася.

Однак, за визнанням самих представників Фонду, вони виділяли Україні кошти, навіть не дивлячись на очевидне недотримання базових домовленостей. Схоже, країна отримувала допомогу, виходячи не тільки з економічної, але й політичної доцільності.

Швидше за все, Фонд із скрипом, але виділить Україні четвертий останній транш кредиту. Економічне пояснення - баланс в регіоні все ще дуже крихкий, і МВФ не може допустити дефолту України у 2009 році. Але грошей Фонду вистачить лише на те, щоб до кінця профінансувати підвищені депутатами виплати з Пенсійного фонду.

Не дарма ж Кабмін дозволив бюджетним установам використовувати для виплати зарплат співробітникам благодійні внески. Це говорить про те, що грошей у бюджеті вже практично нема.

Але якщо сьогодні ще можна використовувати слово "практично", то у 2010 рік скарбниця перейде взагалі без грошей. Підприємства вже заплатили авансом податкові платежі, які повинні були зробити 20 грудня, а розраховувати на продовження співпраці з Фондом Україна навряд чи може.

Примітно, що опозиція вже почала готувати ґрунт для розриву стосунків з МВФ - з ініціативи Фонду, звичайно. Саме цим можна пояснити заяви міністра фінансів тіньового кабміну Миколи Азарова про неефективність подальшої співпраці з МВФ.

У пошуку грошей

Окрім грошей Фонду, одним з джерел фінансового ресурсу для уряду є кредити Нацбанку, який уже накупив внутрішніх облігацій Кабміну на 36 мільярдів гривень. Проте зараз НБУ неохоче друкує для уряду гроші на покриття дефіциту бюджету.

Тимошенко, домагаючись доступу до друкарського верстата, терміново шукає альтернативні джерела покриття дефіциту - держоблігації і незначні надходження від міжнародних кредиторів. Кабмін уже звернувся до Світового банку, щоб той дозволив витратити 400 мільйонів доларів кредиту СБ на фінансування бюджетного дефіциту.

Відзначився днями Мінфін, піднявши ставки за ОВДП до небувалих 29,5% річних - вище, ніж залучають депозити комерційні банки. Напрошуються паралелі з Росією зразка 1998 року, коли ні населення, ні банки не розуміли реального стану справ у країні і активно вкладали кошти у державні кредитні облігації РФ.

Однак говорити про те, що обсяги державних цінних паперів за немислимою ставкою є фактором дестабілізації, не слід. Швидше, мова йде про оцінку, яку виставив ринок рівню компетентності уряду і ризику інвестицій у державні папери, прирівнявши за якістю державу до банків четвертої групи.

Та й немає в економіці необхідної кількості грошей для підтримки попиту на державні папери навіть за такою ціною. Середньоденні залишки коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків залишаються на рівні 16-18 мільярдів гривень, з яких близько 12 мільярдів гривень заморожені у банківських резервах.

Вільні ж ресурси потрібні банкам для виживання, адже відтік вкладів з депозитних рахунків не зупиняється.

Навіть якщо уряд рекапіталізує кілька великих банків і "заллє" капітал установ облігаціями держпозики, він не зможе перетворити їх на справжні гроші. Операцію конвертації боргових папірців у грошові здійснює Нацбанк, а він поки що думає.

Кому я винен - всім прощаю

Отже, на початок 2010 року Україна прийде з 172 мільярдами гривень бюджетного дефіциту та із значним розміром державного боргу. За даними Мінфіну на кінець серпня, борг уряду перед зовнішніми та внутрішніми кредиторами становив близько 360 мільярдів гривень, з яких близько 30 мільярдів доларів - зовнішні валютні борги.

Обслуговувати їх країна могла б за умови зростання обсягів валютної виручки від експорту української продукції за кордон. Однак очікувати стрибка цін на метал у світі не доводиться, навіть незважаючи на деяке пожвавлення глобальної економіки.

Врятуватися від дефолту за зовнішніми позиками Україна могла б за прикладом Аргентини - знявши мораторій на продаж земель та стратегічних підприємств і продавши їх іноземцям за безцінь. Ймовірно, такий сценарій хтось спробує втілити, проте для України це було б крахом історичної перспективи.

Так що за зовнішнім боргом дефолт неминучий. Неминучий він і за внутрішніми боргами - обслуговувати їх на шкоду соціальним виплатам не буде жоден уряд.

Вихід

Усі без винятку лідери, які керували країною протягом останніх десяти років і прийшли до влади демократичним шляхом, послідовно працювали над дискредитацією демократії, доводячи своїм виборцям помилковість їх вибору.

Їх економічна політика мала неприпустиму частку популізму і була безсистемною. Для досягнення політичних цілей лідери легко нехтували економікою. Країну будували не за заздалегідь продуманим планом, а рефлекторно - реагуючи на зовнішні і внутрішні подразники. Тому гра з самого початку вела до програшу.

Тому, хто прийде до влади після дефолту, неминуче доведеться використовувати інші - мобілізаційні технології управління країною, отримавши суспільну санкцію на концентрацію повноважень. А це апріорі передбачає, у тій чи іншій мірі, тимчасову або повну відмову від більшості звичних демократичних механізмів.

Можна довго й затято сперечатися, хто найбільш гідний, а точніше, кому не так страшно довірити країну, що стоїть на краю економічної прірви. Власне, цим виборці і будуть займатися протягом наступних трьох місяців.

Очевидно одне: цією людиною не може бути той, хто з року в рік, з кабінету в кабінет вів країну до кризи, для кого набагато легше керувати натовпом вічно голодного електорату, ніж мати справу з повноцінним громадянським суспільством. І це вже не питання політичних симпатій - це питання майбутнього.

Чи заслужила країна такого кінця демократії?

Андрій Пишний - кандидат юридичних наук, заступник голови ради громадського руху Арсенія Яценюка "Фронт Змін". Працював першим заступником голови Ощадбанку, заступником голови Укрексімбанку, членом наглядових рад обох установ, заступником Секретаря РНБО.