Роздрібні торгові мережі припинили своє бурхливе зростання, сконцентрувавшись у містах-мільйонниках, обласних та деяких районних центрах. Головне - втримати хоча б ті торгові центри та магазини, які були збудовані раніше.

Про зростання кількості покупців та збереження докризового середнього чеку мова не йде. Програма-максимум - зберегти існуючих клієнтів, помірні ціни та широкий асортимент продукції. Якщо з цими завданнями торгові мережі не впораються, то на ринок повернуться базари, гастрономи та міні-маркети.

Оптимізм торговців зростає

Шок, який пережили торгові мережі на початку 2009 року, змінився оптимізмом. Представники роздрібних мереж вважають, що найгірші часи позаду, і покупці знову повертаються у супермаркети. Підстави для цього оптимізму справді є.

По-перше, спрацювали антикризові заходи. Взимку магазини різко скоротили штат, звільнивши чимало продавців, технічного персоналу та офісних співробітників. Це дало змогу зекономити на зарплаті. Решті скоротили оклади і збільшили штрафи.

По-друге, власники приміщень знизили оренду плату для торгових точок, що суттєво покращило фінансове становище їхніх клієнтів.

По-третє, торгові мережі скоротили асортимент продукції, відмовляючись від дорогих товарів, які перестали користуватися попитом.

Протягом літа ситуація стабілізувалася. Зокрема, перестала падати сума середнього чеку у супермаркетах, а кількість покупців почала зростати.

За даними Міжнародного центру перспективних досліджень, протягом березня-липня споживчі настрої населення потроху підвищувалися. Зростання індексу споживчих настроїв не означає, що населення готове купувати більше. Тим не менш, це говорить про зниження песимізму серед покупців.

Такі завищені очікування призвели до того, що супермаркети стали збільшувати штат працівників та покращувати асортимент продукції, а власники торгових майданчиків - підвищувати орендні ставки.

Втім, говорити про вихід галузі з кризи наразі зарано. Достатньо згадати, що валовий внутрішній продукт країни за перше півріччя сягає близько 400 мільярдів гривень, тоді як сукупний зовнішній борг - 100 мільярдів доларів.

У таких умовах годі сподіватися на споживчий бум. Погані показники і у торгівлі. За даними Держкомстату, обіг роздрібної торгівлі за січень-серпень впав на 20%.

Очевидно, що торговці прийняли за кінець кризи літню купівельну активність та масове "проїдання" власних депозитів, які банки стали потроху повертати. Підсолоджує гірку пілюлю і держава, яка утримує купівельну спроможність бідних прошарків населення за рахунок прихованої емісії.

Однак ця хитка ідилія може у будь-який момент закінчитися. Достатньо долару підскочити до 15 гривень, країні оголосити дефолт чи перестати вчасно сплачувати гроші працівникам бюджетної сфери.

Тоді люди забудуть дорогу до дорогих та яскравих "маркетів" і повернуться на дешеві базари та у гастрономи, на які припадає третина продовольчого товарообігу. Магазини техніки, автосалони та бутіки взагалі очікує довге небуття.

Орендна політика як джерело конфліктів

Про труднощі у "датському королівстві" свідчать гострі стосунки між власниками торгових центрів та орендарями. Господарі відмовлялися знижувати орендні ставки і навіть їх підвищували.

Чи не вперше ТЦ стали залишати "якірні" орендарі - компанії, заради яких і йдуть покупці до торгового центру. Пішли з ринку мережі "Домотехніка", "О'Кей" та "Вестер". Власники "Великої ложки", "Єви", "Амстора" намагаються продати бізнес через фінансові проблеми.

На межі розорення ті, хто займався винятково продажем техніки для дому. За рік реалізація продукції впала на 70%. Люди відмовлялися від придбання не надто потрібних речей, надавши перевагу їжі та одягу.

Частково "якорі" вдалося замінити. Так, замість російської мережі "О'Кей" прийшла французька "Ашан", а "Ельдорадо" вибірково займе місця "Домотехніки". Втім, очікуване падіння кількості відвідувачів може призвести до зникнення "якірних" орендаторів. Тоді привабити покупців буде набагато складніше.

І якщо з "якорями" намагаються домовитися, то із звичайними орендарями усе складніше. Основна причина конфліктів - форма розрахунків. Власники вимагають платити у доларах за ринковим курсом. Орендарі хочуть фіксованих цін у гривні та знижок на рівні 20%. Ніхто не хоче поступатися. У таких умовах втрачають усі.

За останні вісім років оренда торгової нерухомості зросла у п'ять разів. Найбільш суттєво, на 60-70%, у 2009 році впали ставки у "невдалих" торгових центрах, які далеко розташовані та не мають зручного паркування, а також в обласних ТЦ.

Зручні для покупців торгові центри знизили ставки лише на 20-30%. Водночас, місця в об'єктах, що будуються, подешевшали удвічі.

На думку експертів, для утримання покупців орендарі та орендодавці повинні досягати компромісу. Директор з комерційної нерухомості компанії "Панорама Груп" Олексій Струлєв вважає, що орендні ставки мають бути прозорими. Орендар повинен знати, як формується ціна, і на що витрачаються кошти.

Представник керуючої компанії "Терріс" Євген Кузик пропонує власникам перевести орендарів на фіксовану ставку плюс відсоток з обігу. На думку фахівця, це змусить сторони спільно працювати над збільшенням притоку клієнтів.

Ціни та асортимент

У таких умовах торговці намагаються утримати покупця низькими цінами та знижками, вивчають досвід своїх американських та європейських колег.

"Динаміку продажів там перевіряють щогодини. У відділах, де виторг незначний, скорочують кількість консультантів. Також переходять на погодинну оплату праці продавців, що дозволяє економити, не втрачаючи на якості послуг", - розповіла "Економічній правді" керівник департаменту компанії DTZ Наталія Стельмах.

За її словами, мережам варто переглянути систему знижок та товарну пропозицію. Скажімо, на Заході відмовляються від дорогої упаковки, зменшують її розмір та кількість товару у ньому. Знижки роблять на найбільш ходові товари - цукор, яйця, чай, хліб. Низькі ціни на них приваблюють покупця, який бере й інші продукти.

"У таких умовах варто продовжити рекламу, адже покупець втрачає лояльність до бренду і вибирає товар за ознакою ціни", - вважає експерт.

У разі загострення кризи полиці будуть залишати, насамперед, імпортні товари, у тому числі й продовольчі. Через високий курс іноземних валют у магазинах стане менше імпортних фруктів, риби, алкоголю та кондитерських виробів.

Хто запанує в рітейлі

Безумовно, у жорсткій ціновій боротьбі виживуть не всі. Наразі інвестиції в один супермаркет становлять 2-3 мільйони доларів, відкриття "магазину біля дому" оцінюється у 200-300 тисяч доларів.

Зайве казати, як швидко ростуть витрати на комунальні послуги та експлуатацію. Тож утримувати ці об'єкти зможуть великі компанії. Саме вони здатні зменшити витрати за допомогою систем електронного управління та ощадних технологій.

Наразі ринок дуже розпорошений, на ньому працює близько 120 операторів. За даними GT Partners Ukraine, сукупна частка десяти найбільших операторів продовольчого сектору України сягає 19%, тоді як в Угорщині - 88%, Словенії - 99%. У Великобританії перша п'ятірка тримає 86% ринку, Німеччині - 65%.

У першій десятці продовольчого сектора України знаходиться лише один іноземний оператор - Metro. Частка іноземних торгових мереж у продуктовому роздрібному товарообігу сягає 14,2%, при тому, що у країні діють всього п'ять закордонних компаній - Metro Group, Billa, Auchan, X5 Retail Group та Spar.

За прогнозами аналітиків, у найближчі один-два роки революційних змін у рітейлі не відбудеться. Свої позиції можуть зміцнити лише окремі гравці - Fozzy, "Український рітейл", АТБ та міжнародні фірми.

Концентрація відбуватиметься повільно - шляхом виходу з ринку локальних гравців та переходом їхніх площ до великих компаній. Злиття невеликих структур маловірогідне, оскільки українські бізнесмени навряд чи поділять управління.

"Ми очікуємо більш агресивної політики з боку західноєвропейських рітейлерів і менш агресивної - з боку російських. Останні, навчені гірким досвідом своїх минулих спроб, зараз ведуть доволі стриману стратегію з виходу на український ринок", - говорить генеральний директор GT Partners Ukraine Ігор Гугля.

За словами експерта, у західних рітейлерів є багато переваг, навіть порівняно з їхніми російськими колегами. Відпрацьована роками схема входу на нові ринки, велика увага до процесу обслуговування покупців, значні інвестиції у розвиток мережі дозволяють операторам диктувати умови і конкурентам, і постачальникам.

Використовуючи доступ до дешевих позик, західноєвропейські рітейлери можуть продавати велику кількість асортиментних позицій з нульовою націнкою, завойовуючи гаманці місцевих жителів та "вбиваючи" місцевих конкурентів - навіть ціною власної збитковості у перші роки присутності на ринку.

Українським операторам у перспективі залишаться хіба що "магазини біля дому" з обігом 30-60 мільйонів доларів на рік. Для багатьох іноземців це занадто мало, щоб виходити на цей ринок.

Супермаркет чи базар

Понад 40% продовольчого товарообігу України припадає на супермакети, які домінують у великих містах. Порівняно з докризовими часами, зросла частка гіпермаретів та дискаунтерів - до 17% та 13%. Саме ці торгові заклади можуть активно скористатися кризою і почати контролювати ринок.

Якщо запропонувати низькі ціни, то можна здобути лояльність бідних прошарків населення, і за рахунок великого товарообігу стати господарем рітейл-бізнесу.

"Ми очікуємо зростання частки дискаунтерів, оскільки цей формат в Україні поки що знаходиться на початковій стадії розвитку. У форматі "жорсткий дискаунтер" зараз не працює жодний український оператор", - говорить Сергій Гугля.

Натомість друге дихання отримали ринки, і не лише у невеликих містах, а в Києві та інших мегаполісах. Мотивація споживача зрозуміла: тут не треба стояти в чергах і менше спокуси набрати більше товарів. "З початку 2009 року роль базарів зросла", - каже керуючий партнер GT Partners Ukraine Олександр Тимофєєв.

Загалом, додає він, лояльність до ринків формується за рахунок жителів райцентрів та малих міст. "Якщо економічна криза триватиме, роль базарів зросте, але цей процес буде тимчасовим - повернення до стану галузі у форматі 1990 років не буде уже ніколи", - переконаний експерт.