Наприкінці вересня провідні країни світу спробували поставити крапку у справі про бонуси, які виплачуються топ-менеджерам фінансових компаній.

Учасники самміту G-20, який відбувся цими днями в американському місті Піттсбург, вирішили відмовитися від багаторічних гарантованих винагород, а також прив'язати премії до розміру прибутку банку.

Втім, прийняті обмеження виявилися не такими жорсткими, як того вимагали деякі противники бонусної системи.

Кому заважали винагороди

[B]

Почасти, вимоги до фінансистів безглузді. У вересні аудиторська компанія Deloitte розвіяла поширений міф про те, що питання бонусів стосується лише фінансового сектора. Аналітики стверджували: тільки 30% винагород виплачені банками. Решта виплачених премій припадає на інші компанії.

Тим не менше, претензії у всьому світі адресуються лише фінансовим компаніям. За найпоширенішою версією, нападки на них пояснюються тим, що великі винагороди стали причиною кризи.

"Склалася культура, що заохочує короткострокове мислення, використання левериджу для фінансування непомірних ризиків, які викликали нестійкість системи в цілому. Саме цю культуру нам треба змінити", - описав ситуацію президент США Барак Обама.

Але навряд чи бонуси стали б такою важливою темою, якщо б не серія скандалів, пов'язаних з ними. Перший виник у травні 2009 року, коли у Штатах та Британії найбільші банки стали масово підвищувати зарплати працівникам.

У травні середня зарплата у фінансовому секторі Великобританії збільшилася на 7%. Роботодавці аргументували це бажанням залучити кращих працівників - керівників і трейдерів. На тлі урядової кампанії із зниження бонусів доходи топ-менеджерів ста провідних британських фірм залишилися майже на докризовому рівні.

Пізніше Merrill Lynch і UBS підвищили зарплати топ-менеджерам, щоб хоч якось утримати їх у себе. Збільшення виявилося значним - з 250 тисяч доларів до 400 тисяч доларів на рік. Це майже 80% від рівня 2007 року, коли на ринках панував бум.

Зарплати підвищили, аби перекрити часткове скасування бонусів для топ-менеджерів. Відразу після виникнення проблем у провідних банків їх конкуренти - Barclays Capital, Credit Suisse і Deutsche Bank - переманили звідти кілька сотень топ-менеджерів. Так Merrill Lynch і UBS втратили 25% кращого персоналу.

Через деякий час до групи "підвищувачів" приєднався Wells Fargo, який теж вирішив таким чином компенсувати обмеження бонусів. А Citigroup оголосив, що збільшить базову зарплату на 50%.

Дії банків викликали здивування з боку державних органів, адже напередодні фінансові установи отримали від держави допомогу у розмірі 45 мільярдів доларів.

Природно, відразу обурилися ті, хто не є особливо цінними співробітниками. З'явилася інформація, що третина зарплатного фонду Штатів припадає саме на "топів", і це без урахування бонусів і соціальних пакетів. За тими ж даними, за останні п'ять років зарплати звичайних співробітників виросли на 24%, а "шефів" - на 48%.

До розмов про соціальну несправедливість підштовхнув ще один факт. За законодавством США, податком на зарплату обкладається тільки річна сума заробітку до 106,8 тисячі доларів. З усього, що більше цієї суми, відрахування державі не робляться.

У 1982 році прибутковим податком обкладалися 90% зарплатного фонду, сьогодні - лише 82%. Ось ці 18%, або 1,2 трильйона доларів, і є "зайвими". "Багаті виграють двічі", - могли б сказати американські комуністи і закликати "брати Білий".

Але справжній скандал зчинився 31 липня. Виявилося, що дев'ять найбільших банків США, які отримали матеріальну допомогу від держави, виплатили бонуси за підсумками 2008 року.

Загальна сума, видана особливо цінним співробітникам, склала 32,6 мільярда доларів. З урахуванням зарплат вона становила 133,5 мільярда, що лише трохи менше, ніж у 2007 році - 149,3 мільярда доларів.

Фігурували всі ті ж назви - Goldman Sachs, Morgan Stanley, Citigroup, JPMorgan і поглинений Bank of America інвестбанк Merrill Lynch. Всі вони зменшили преміальні виплати на 6-7%, хоча багато хто опинився у збитках або істотно втратив виручку.

Можливо, це й небагато, з огляду на згадані вище величезні 1,2 трильйона. Але річ у тім, що, за підсумками 2008 року, збитки цих дев'яти банків перевищили 100 мільярдів доларів. Щоб врятувати їх від краху, уряд у рамках програми TARP виділив дев'яти установам 175 мільярдів. Тож частина цих грошей пішла на виплати бонусів.

Прокурор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо заявив, що ця сума перевищує річний бюджету далеко не бідного штату Каліфорнія. "Банки кажуть, що платять за високі показники роботи, але у 2008 році таких показників не було", - підкреслив він.

Конгресмени тут же зажадали розслідування "страхітливих" фактів. У відповідь банки заявили все те ж: вони намагаються утримати талановитих працівників.

Їх поведінка нітрохи не змінилася. Вже у серпні, після початку зростання цін на нафту і сировину, найбільші фінансові компанії знову почали наймати трейдерів, обіцяючи їм бонуси від мільйона доларів за успішну торгівлю. Зокрема, про розширення штату заявили Barclays, Morgan Stanley і Bank of America.

Хотіли з максимальною суворістю

Така щедрість була дивною, адже ще у червні в США створили посаду так званого зарплатного царя. Цей чиновник повинен був контролювати виплату винагород керівникам фінансових установ США.

Зокрема, його зацікавили винагороди ста топ-менеджерів із семи банків, що одержали державну допомогу. Дивно, але неконтрольовані виплати трапилися майже відразу після призначення "царя".

Держава вирішила боротися з бонусами. У червні повинен був з'явитися план адміністрації Барака Обами, згідно з яким розмір винагород планували прив'язати до результатів діяльності банків.

Напередодні в американському парламенті з'явився законопроект, який забороняв сплачувати винагороди за дуже ризиковані операції. А президентська адміністрація вирішила тотально перевірити всі компанії, які спочатку отримали допомогу від держави, а потім виплатили бонуси.

У Британії у липні стало відомо про план, підготовлений міністром фінансів країни Алістером Дарлінгом. У проекті банківської реформи він запропонував, аби бонуси банківських працівників залежали від довгострокових результатів роботи установ.

Який саме термін є "довгим", Дарлінг не пояснив, але запропонував зробити винагороду відстроченою і виплачувати її тільки тоді, коли стануть відомі результати прийнятих банкірами рішень. Очевидно, що мова йшла про період більше фінансового року, за підсумками якого бонуси виплачувалися досі.

Незабаром Британське управління фінансового регулювання і нагляду - FSA - оголосило про нові правила регулювання фінансової системи, які поширилися на 27 найбільших банків країни. З 2010 року FSA заборонило виплачувати бонуси, які значно перевищують оклади працівників.

У Німеччині також ввели обмеження. Ще влітку було вирішено, що з 2010 року короткострокові прибутки банків більше не будуть враховуватися для розрахунку винагород топ-менеджерів.

Влада Британії пояснила, що виконує домовленості квітневого самміту G-20, який проходив у Лондоні. Ця країна першою вжила жорстких заходів, хоча президент Франції Ніколя Саркозі ще з весни вимагав справедливості у фінансовому секторі.

До речі, саме завдяки його позиції провідні країни домовилися виділити великі кошти на підтримку світової торгівлі і держав, які особливо важко переживають світову кризу. Учасники самміту також посилили регулювання хедж-фондів, рейтингових агентств та інших інститутів, діяльність яких привела економіку до кризи.

Пристрасті розпалюються

На початку вересня у Лондоні відбулася чергова зустріч лідерів G-20. "Бонуси зовсім обурливі, і так далі тривати не може", - заявили країни-представники. Однак сталося щось дивне. Учасники розповідали про глибоке задоволення проведеною дискусією, але конкретних рішень не прийняли.

Російський віце-прем'єр Олексій Кудрін і зовсім сказав, що бонуси - не головна проблема фінансового сектора. Мабуть, для Росії це справді так, адже з початку кризи у РФ не було жодного бонусного скандалу, на відміну від розвинених економік.

У Лондоні G-20 доручила спеціально створеній Раді фінансової стабільності, до якої увійшли представники центробанків і міністерств фінансів, розробити остаточні домовленості щодо бонусів.

Саркозі тим часом не заспокоювався. Він пообіцяв відмовитися від участі у вересневому самміті у Піттсбурзі, якщо глави країн-учасниць G-20 не приймуть "конкретного рішення" щодо обмеження розмірів бонусів. Зокрема, французи запропонували заборонити гарантовані бонуси.

Наполегливість Саркозі виглядала красиво. Через два дні після лондонської зустрічі компанія Deloitte опублікувала звіт, за яким бонуси менеджерів 350 найбільших фірм Великобританії залишилися незмінними. Хіба що тепер частина виплат відкладена у часі і виражена не в грошах, а у пенсійний відрахуваннях та цінних паперах компаній.

Природно, коментуючи рішення G-20, фінансисти заявляли, що зменшувати бонуси не можна, бо талановиті кадри втечуть у Гонконг. А загрозам вилучити бонуси примусово вони взагалі сильно дивувалися.

Тимчасом у Європі з'явився новий прецедент. 72 співробітники фірми Dresdner Kleinwort подали позов проти Commerzbank, який поглинув їхню компанію, з вимогою виплатити їм бонуси. У середньому, кожен претендував на мільйон євро.

Бонуси помилувати

Що відбувалося у часовому проміжку між Лондоном і Піттсбургом, невідомо. Вже у вересні стало зрозуміло, що тяга до боротьби з бонусами почала сходити нанівець. Поступово навіть французи стали пом'якшувати свою позицію. Вони погодилися виробити якісь критерії прив'язки бонусів до результатів, а не жорстко їх обмежувати.

Думки лідерів G-20 розділилися. США і Великобританія запропонували змінити вимоги до резервів банків і обмежити використання левериджу, зробивши бонуси другорядним питанням. ФРС запропонувала схему, за якою 20 найбільших фінансових компаній будуть узгоджувати з державою проекти виплати винагород.

Німеччина і Франція спочатку хотіли регулювати саму систему бонусів. Наприкінці вересня 27 країн Євросоюзу заявили, що на самміті G-20 у Піттсбурзі потрібно ввести ряд обов'язкових правил, за порушення яких передбачалися б санкції.

Зокрема, пропонувалося прив'язати винагороди до результатів роботи банку і прибрати гарантії виплат. Також європейські лідери обговорювали можливість введення ліміту для бонусів.

Поки позиція влади пом'якшувалася, з'явилася нова тенденція. Приватні акціонери великих корпорацій стали обурюватися надмірними бонусами високопоставлених менеджерів. Невдоволення дійшло до того, що власники Shell вимагали змінити керівництво, а акціонери Microsoft вирішили періодично перевіряти доходи керуючих.

До того ж, завдяки пропаганді, у суспільстві сформувалося особливо негативне ставленя до бонусів. 73% населення Британії підтримує введення податку на доходи, які перевищують 10 тисяч фунтів. А 59% американців виступають за обмеження бонусів і зарплат топ-менеджерів.

Тим не менше, підсумки самміту у Піттсбурзі майже розчарували. G-20 вирішила лише прив'язати бонуси до прибутку, а також "рекомендувала" уникати багаторічних гарантованих бонусів, ввести щодо них відстрочку або вилучати їх при невдачах. Однак конкретні "стелі" і цифри позначені не були, і конкретика залишилася на розсуд держав. Сподівання Франції про жорстке встановлення лімітів з винагород залишилися мріями.

Позитив полягає у тому, що було прийняте рішення про відстрочку. Рада фінансової стабільності розробила рекомендації, за якими від 40% до 60% бонусів повинні виплачуватися тільки через три роки, особливо топ-менеджерам. У випадку, якщо показники банку будуть погіршуватися, виплати взагалі можуть скасовуватися.

Що це означає на практиці, ще належить побачити у 2010 році. Однак наразі фінансові кола США і Великобританії демонструють повне благополуччя в усьому, що стосується винагород.

Зокрема, бонуси провідних інвестбанків, хедж-фондів, сировинних і фондових бірж можуть перевищити рівень найбільш вдалого 2007 року. А 79% лондонських фінансистів розраховують, що їхні доходи будуть такими, як у 2008 році, або навіть більшими.

В Україні без бонусів?

В Україні, як і в Росії, бонусних скандалів не було. Ситуація з виплатою винагород тут дуже сильно залежить від того, приносить підрозділ дохід чи ні.

За словами фінансистів, з початком кризи багато банкірів просто скасували бонуси топ-менеджерам. Зокрема, це торкнулося кредитних менеджерів і всіх тих, хто займався вкладенням грошей. Це було зроблено вольовим рішенням - всупереч усім домовленостям і контрактами.

Багато іноземних компаній з реального сектора теж порізали бонуси своїм "топам" і навіть провели скорочення. Сьогодні песимізм серед "західників" - так називають працівників великих міжнародних компаній - є домінуючим станом. Колишні успішні хлопчики і дівчатка на BMW сьогодні скаржаться одне одному на життя за чашкою кави.

Для них стало реальністю найстрашніше прокляття часів СРСР - "щоб ти жив на одну зарплату".

На репресії з боку власників наклалася також "вища воля". Наприкінці липня НБУ випустив постанову №421, якою обмежив права збиткових банків. Зокрема, регулятор заборонив їм виплачувати дивіденди акціонерам і бонуси, премії та будь-які інші матеріальні винагороди співробітникам.

Тим не менше, умови оплати праці успішних працівників залишилися відмінними. "Де живий бізнес - там завжди бонуси. Люди будують схеми і налагоджують контакти, тільки якщо є гарантія гарного доходу. За деякими напрямками нині, навпаки, пік активності", - підкреслив заступник голови одного з банків.

За його словами, успішні "топи" добре заробляють не тільки у фінансовому, а й у всіх інших секторах. І бонуси - єдине, що тримає їх на роботі. "Зарплата - це для бухгалтерії", - підкреслив фінансист.